Рішення № 107650051, 29.11.2022, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2022 Справа №905/397/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., розглянувши матеріали справи за позовом: акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (49107, місто Дніпро, Запорізьке шосе, 22; код ЄДРПОУ: 00131268)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" (04119, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 38-А; код ЄДРПОУ: 43117868)

про стягнення 212 960,44 грн., з яких штраф в розмірі 52 490,40 грн., пеня в розмірі 160 470,04 грн.,-

без повідомлення (виклику) учасників справи

С У Т Ь С П О Р У

Акціонерне товариство "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" про стягнення 292 446, 53 грн., з яких: штраф в розмірі 52 490,40 грн., пеня в розмірі 239 956,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду №6141-ДОЭ від 10.02.2021, що стало підставою для нарахування позивачем штрафу в розмірі 52 490,40 грн. та пені в розмірі 239 956,13 грн.

Ухвалою суду від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі N 905/397/22; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, у зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати та тимчасовим припиненням відправлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області, ухвалу Господарського суду Донецької області про відкриття провадження у справі №905/397/22 від 29.08.2022 було направлено на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи електронної адреси відповідача, судом було здійснено спробу передати телефонограмою зміст ухвали суду від 29.08.2022 по справі №905/397/22 за телефоном, вказаним у позовній заяві. Разом із тим, вказану телефонограму відповідачу судом не вдалося передати, у зв`язку з неможливістю встановити зв`язок.

В подальшому, 03.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Як вбачається зі змісту вказаного відзиву, листом №03/2688-вих від 23.02.2021 замовником узгоджено початок робіт на об`єкті з 01.03.2021. Між тим, за твердженням відповідача, в порушення п. 3.1 договору позивач ухилявся від проведення інструктажу та надання співробітникам підрядника необхідні допуски для виконання робіт на об`єкті. Відповідно до листа замовника №7-4659-вих. від 26.03.2021 інструктаж персоналу підрядника був призначений на 21.03.2021, однак замовник жодним чином не повідомив ТОВ «МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНИ» про заплановані заходи з інструктажу, що об`єктивно унеможливило проведення навчання та отримання допусків. У зв`язку з викладеним, на думку відповідача, прострочення початку виконання робіт потенційно могло мати місце з 27.03.2021, а не з 01.03.2021. Також у відзиві на позовну заяву відповідач окремо зазначив, що згідно календарного графіку виконання робіт по об`єкту, терміном виконання всіх робіт вказано « 3 декада квітня 2021 року», тобто теоретично це 30.04.2021. Між тим, сторонами було погоджено зміщення кінцевого строку виконання робіт на 31.10.2021 відповідно до листа АТ «»ДТЕК Донецькі електромережі» №33/19275-вих. від 19.10.2021. В подальшому, 07.12.2021 між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №6141-ДОЭ/2 до договору відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір з 30.11.2021. Відтак, безпідставним є нарахування суми прострочення до 14.02.2022, оскільки згідно вказаної додаткової угоди сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір з 30.11.2021.

Також разом із відзивом на позовну заяву було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 99 % у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог. На думку відповідача, у порівняльному відношенні ціна позову АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» - загальна сума штрафних санкцій становить 39,00% від загальної вартості договору та фактично є способом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача за рахунок відповідача.

Також 24.11.2022 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому останній наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог та наполягав на тому, що клопотання позивача про залучення доказів подано без відповідного клопотання про поновлення строку на їх подання.

19.10.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, у відповідності до Додатку 3 до Договору «Календарний графік виконання робіт» роботи повинні були розпочатись 01.03.2021 та бути виконані в строк до 30.04.2021. Щодо посилання відповідача на непроведення інструктажу позивач у відповіді на відзив зазначив, що представники позивача неодноразово запрошували в телефонному режимі працівників відповідача для проведення інструктажу, однак вони не з`являлись. З огляду на це, позивачем, навіть, був направлений лист про дату та час проведення інструктажу працівників відповідача та додатково повідомлено телефоном. Однак, робітники відповідача на інструктаж не з`явились. У разі, якщо б бригада Відповідача була готова до роботи, вони б мали змогу з`явитись до Костянтинівського РЕМ. Окрім того, на думку позивача виглядає дивним таке посилання на невиконання робіт, які повинні були бути виконані протягом 2 місяців, а не виконувались у період з березня 2021 по грудень 2021 року. Також позивач вважає хибним твердження відповідача щодо дати початку нарахування штрафних санкцій з дати закінчення виконання робіт, а саме 30.04.2021, оскільки до цієї дати всі роботи повинні були бути розпочаті та закінчені.

Крім того, позивач у відповіді на відзив заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення суми штрафу на 99%, оскільки останній не надав жодного доказу щодо його тяжкого матеріального стану. Більш того, штрафні санкції нараховані до періоду початку військового стану, а позивачем направлялась претензія щодо виплати штрафних санкцій ще у 2021 році та про повернення авансу. На думку позивача, невиконання реконструкцій ліній електромереж на території Донецької області Відповідачем знизило надійність електропостачання споживачів, спричиняло аварійні відключення електричної енергії на невідремонтованих ділянках лінії. Наразі, у разі проведення реконструкції лінії, електрообладнання було б більш надійним та його пошкодження не спричиняло відключення споживачів.

Також у відповіді на відзив позивач наполягав на тому, що відповідачем пропущений строк для надання відзиву, а отже справа повинна розглядатися без врахування доводів, викладених у відзиві. Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки згідно даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» не вбачається факту отримання відповідачем ухвали суду від 29.08.2022 по справі №905/397/22 до 30.09.2022.

08.11.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 212 960,44 грн., з яких штраф в розмірі 52 490,40 грн., пеня в розмірі 160 470,04 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

З огляду на обставини справи, а також враховуючи той факт, що подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог жодним чином не порушує прав та законних інтересів відповідача, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог. Відтак, судом остаточно розглядаються позовні вимоги про стягнення 212 960,44 грн., з яких штраф в розмірі 52 490,40 грн., пеня в розмірі 160 470.,04 грн.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, 17.05.2022 №341/2022, 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законами України від 15.03.2022 №2119-IХ, від 21.04.2022 №2212-ІХ, від 22.05.2022 №2263-IX, від 17.08.2022 №2500-IX неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

На думку суду, враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2021 між акціонерним товариством "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" (далі підрядник) було укладено договір підряду № 6141-ДОЭ (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до умов договору, виконати роботи (надалі іменовані «роботи») (код робіт згідно державного класифікатора продукції та послуг:43.21.10) за проектом: «Заміна ТП-91 на КТП м. Костянтинівка, вул. Європейська (обладнання інв. №010000071959/0000 (КРС-10400221001/000)). Костянтинівський РЕМ» (надалі іменований «об`єкт»), а замовник приймає та оплачує належним чином виконані роботи.

Місцезнаходження об`єкта: Україна, Донецька область, м. Костянтинівка (п. 1.5 договору).

Відповідно до п. 1.7 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п. 53 Загальних умов. Склад та обсяги робіт також можуть бути переглянуті в інших випадках передбачених договором та загальними умовами.

Згідно п. 1.8 договору підрядник зобов`язується розпочинати виконання робіт тільки за умови отримання письмової заявки (підтвердження) від замовника про початок робіт на об`єкті.

Відповідно до п. 2.1 договору договірна ціна робіт (додаток 1 до договору) визначається на основі кошторису (додаток 2 до договору), що є невід`ємною частиною договору, і становить 749 862,90 грн. (сімсот сорок дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 90 коп.), у тому числі ПДВ 124 977,15 грн. (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят сім грн. 15 коп.).

Договірна ціна за цим договором містить у собі вартість всіх необхідних для виконання робіт матеріальних ресурсів, що надаються підрядником, інших витрат підрядника, пов`язаних з виконанням робіт, та плату за виконану ним роботу. Підписанням цього договору підрядник підтверджує, що договірна ціна, зазначена в цьому пункті договору, включає в себе вартість всіх робіт, передбачених проектною, кошторисною документацією, а також вартість всіх матеріальних ресурсів, забезпечення якими згідно умовам цього договору здійснює підрядник (п. 2.1.2 договору).

Згідно п. 2.2 договору розрахунки за цим договором будуть здійснюватися шляхом авансового платежу, проміжних платежів та остаточного розрахунку.

Замовник здійснює аванс в розмірі 224 958,87 грн. (двісті двадцять чотири дев`ятсот п`ятдесят вісім грн. 87 коп.), у тому числі ПДВ 37 493,15 грн. (тридцять сім тисяч чотириста дев`яносто три грн. 15 коп.), що становить 30% від договірної ціни, для придбання підрядником необхідних матеріалів та обладнання згідно з додатком 4 (п. 2.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.2 договору аванс перераховується замовником на підставі наступних документів, наданих підрядником:

- листів-розрахунків (за формою, передбаченою Додатком 5), до якого повинно бути надано обґрунтування сум авансу з зазначенням переліку та кількості матеріалів/обладнання, запланованого до придбання, а також найменування постачальників матеріалів/обладнання. Такі листи-розрахунки разом з додатками будуть невід`ємними частинами цього договору;

- оформленого підрядником рахунку на отримання авансу.

Згідно п. 2.2.4 договору платежі за виконані роботи здійснюються замовником виключно на підставі отриманого наступного пакету документів, поданого підрядником:

І) акту приймання виконаних будівельних робіт, оформленого за формою №КБ-2в;

ІІ) довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, оформленої за формою №КБ-3;

ІІІ) актів на закриття прихованих робіт (для бетонних робіт, або якщо такі акти передбачені характером виконуваних робіт);

ІV) результатів лабораторних випробувань/досліджень (для бетонних робіт, або для робіт для яких такі випробування/дослідження вимагаються);

V) сертифікатів якості, відповідності на матеріали/обладнання, які були придбані за відповідний період;

VІ) технічної документації/паспортів на обладнання (якщо обладнання було придбане підрядником);

VІІ) документів, що підтверджують здійснені витрати на відрядження згідно бухгалтерських даних, а саме:

- наказ про відрядження;

- виписка з табеля обліку робочого часу;

- бухгалтерська довідка на компенсацію добових, проживання та вартості проїзду з наданням завірених належним чином копій документів, що підтверджують вартість проживання і проїзду;

VІІІ) оформленого підрядником рахунку на отримання платежу.

Згідно п. 2.2.5 договору замовник здійснює проміжні платежі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати прийняття на умовах даного договору виконаних робіт.

Остаточний розрахунок за виконані за цим договором роботи, замовник здійснить протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт та довідок вартості виконаних робіт (п. 2.2.9 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання йому будівельного майданчика (фронту робіт), передачі необхідної проектної документації за актами приймання-передачі, передачі необхідних допусків, отримання авансового платежу відповідно до п. 2.2.1 договору, а також отримання письмової заявки (підтвердження) замовником про початок робіт на об`єкті.

Згідно п. 3.2 договору строки виконання робіт, початок, етапи та закінчення робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток 3 до договору).

Календарним графіком виконання робіт, який є додатком №3 до договору, передбачено виконання підрядних робіт з 3 декади лютого 2021 по 3 декаду квітня 2021 (включно).

Відповідно до п. 3.5 договору строки виконання робіт можуть змінюватися за згодою сторін із внесенням відповідних змін у календарний графік виконання робіт у разі, зокрема:

3.5.3 прострочення замовником термінів передачі будівельних майданчиків (фронту робіт), проектної документації більш ніж на 10 (десять) календарних днів;

3.5.4. прострочення замовником строків перерахування проміжних платежів, більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів;

3.5.5. внесення змін до проектної документації, якщо це безпосередньо тягне за собою збільшення строків виконання робіт;

3.5.7. призупинення робіт за офіційним повідомленням замовника;

3.5.10. надання замовником письмової заявки (підтвердження) про початок робіт на об`єкті за межами строків виконання робіт, визначених календарним графіком виконання робіт;

3.5.11. в інших випадках, що безпосередньо впливають на строки виконання робіт (за винятком випадків, коли це зумовлено порушенням або неналежним виконанням підрядником умов цього договору).

У таких випадках питання щодо зміни строків виконання робіт, викликані дією вищевказаних обставин та їх наслідків погоджуються замовником та підрядником, та оформляється відповідними змінами в календарному графіку виконання робіт (Додаток 3 до договору) з укладанням додаткової угоди до договору.

Підрядник зобов`язується негайно повідомити замовника про неможливість закінчення робіт у строки, зазначені в цьому договорі, а також про наявність будь-яких затримок в забезпеченні об`єкту матеріальними ресурсами, які необхідні для виконання робіт, вантажопідйомними або транспортними засобами, або про наявність інших обставин, що можуть призвести до порушення зазначених в календарному графіку виконання робіт термінів та/або строків виконання робіт (п. 3.7 договору).

Згідно п. 11.1.2 договору підрядник готує акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (Форма «КБ-3) та опис фактично виконаних робіт та до 20-го числа звітного місяця разом з документами, зазначеними в п. 2.2.4 цього договору, подає їх на паперових носіях у 3(трьох) примірниках на розгляд замовника. Підрядник зобов`язаний надавати акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на паперовому носії та в електронному вигляді на електронному носії інформації у форматі інформаційного блоку даних (переважно у форматі програмного комплексу «Будівельні технології кошторис», розширення *.Cmq). Підрядник має право представити електронні розрахунки КБ-2в у форматі еквівалентного програмного забезпечення, гарантуючи при цьому можливість повноцінної інтеграції файлів (без втрати даних) в існуюче обчислювальне програмне забезпечення замовника, і що така інтеграція не приведе до додаткових витрат. З технічної точки зору такі електронні розрахунки КБ-2в розглядаються замовником як рівнозначні.

Відповідно до п. 11.2.3. договору замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня одержання, зобов`язаний розглянути надані документи, та у разі відсутності зауважень до виконаних робіт та/або до оформлення поданих документів, прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (Форма №КБ-3) і повернути підряднику 1 (один) примірник підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати (форма «КБ-3).

За порушення строків виконання робіт в цілому та кожного етапу окремо підрядник сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від договірної ціни за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від договірної ціни (п. 13.1.1).

Відповідно до п. 15.1 договору його зміна здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: прийняття рішення про припинення робіт, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва; прийняття рішення про припинення підрядника як суб`єкта підприємницької діяльності; прийняття судом постанови про визнання підрядника банкрутом; якщо підрядник за своєї вини не розпочав виконання робіт протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня, коли він повинен згідно з договором розпочати їх виконання; допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених календарним графіком виконання робіт на 30 (тридцять) календарних днів; виконав роботи з недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений замовником строк; допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником (п. 15.2 договору).

Згідно п. 15.4 договору у разі розірвання договору у зв`язку з припиненням будівництва замовник оплатить підряднику роботи, виконані до дня розірвання договору, та відшкодує йому інші витрати, зумовлені таким рішенням (п. 15.4 договору).

Цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, що виникли під час дії договору. Дострокове розірвання договору допускається тільки на підставах, передбачених цим договором, законом або за згодою обох сторін (п. 17.1 договору).

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, замовником, в рахунок виконання взятих на себе зобов`язань, здійснено платіж в рахунок авансу відповідно до п. 2.2.1 договору в сумі 224 958,87 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 18.02.2021.

Крім того, на виконання п. 3.1 договору 17.02.2021 представниками сторін було підписано без зауважень та заперечень акт приймання-передачі будівельного майданчика від 17.02.2021 та акт приймання-передачі проектної документації по об`єкту «Заміна ТП-91 на КТП м. Костянтинівка, вул. Європейська (обладнання інв. №010000071959/0000 (КРС-10400221001/000)) від 17.02.2021.

Також на виконання п. 3.1 договору АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» було направлено на адресу ТОВ «МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНИ» лист №03/2688-вих від 23.02.2021, відповідно до якого узгоджено початок робіт на об`єкті з 01.03.2021.

Факт отримання листа АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» №03/2688-вих від 23.02.2021 відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано.

В подальшому, листами вих. № 16/03-1 від 10.03.2021 відповідач звертався до позивача з вимогою провести інструктаж та допустити до виконання робіт персонал підприємства згідно переліку.

Листом № 7/4659-вих від 26.03.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою надати інформацію щодо дати поставки комплектної розподільчої підстанції КТП 250/6/0,4 і силового трансформатора ТСН-250/6/0,4 на об`єкт будівництва. Також у вказаному листі позивач повідомив про те, що на теперішній час роботи на об`єкті не виконуються, а робітники на проходження інструктажу з охорони праці у Костянтинівському РЕМ не з`являються, що може призвести до зриву виконання робіт у визначений договором термін.

Листом № 03/6053-вих від 22.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою надати обґрунтовані роз`яснення щодо причин невиконання робіт за договором, а також негайного виконання всього комплексу робіт у термін, передбачений затвердженим графіком робіт. Зокрема, у вказаному листі зазначено, що відповідно до календарного графіку до договору відповідач повинен був виконати роботи у термін з 21.03.2021 по 30.04.2021, проте роботи розпочаті підрядником із запізненням, а за цей час демонтовано будівлю ТП-91. Крім того, 17.04.2021 роботи на об`єкті будівництва були зупинені. Терміни закінчення робіт, введення об`єкта до експлуатації зірвані.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді на вищезазначені листи не надав.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією №127-111Є від 02.06.2021, в якій з посиланням на п. 13.1.1 договору вимагав у останнього сплатити пеню у розмірі 26 245,10 грн. за прострочення строків виконання робіт на 35 календарних днів.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Листом вих. № 349 від 01.11.2021 ТОВ «МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНИ» повідомило АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про те, що за об`єктом № 2 «Заміна ТП-91 на КТП м. Костянтинівка, вул. Європейська (обладнання інв. №010000071959/0000 (КРС-10400221001/000)), який є предметом договору підряду № 6141-ДОЭ від 10.02.2021, сума договору складає 749 862.90 грн., хоча ринкова вартість об`єкту складає на даний час 1 799 824,00 грн. У зв`язку з викладеним відповідач просив збільшити негайно договірну ціну по діючому договору, пришвидшити процедуру погодження кошторису та АВР, скоротити терміни оплати за виконані роботи та розглянути можливість надання допомоги технікою та робочим персоналом.

У відповідь на вищевказаних лист позивач листом № 33/27057-вих від 18.11.2021 повідомив відповідача про розірвання договору підряду № 6141-ДОЭ від 10.02.2021 на підставі п. 15.2.5 п. 15.2 договору, а також направив проект додаткової угоди про розірвання договору.

Листом №33/21593-вих від 26.11.2021 позивач повідомив відповідача про відмову внести зміни до наданого проекту додаткової угоди про розірвання договору у зв`язку з тим, що останнім не повернуті кошти (аванс) за договором.

07.12.2021 між ТОВ «МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНИ» та АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» було укладено додаткову угоду до договору підряду № 6141-ДОЭ від 10.02.2021, згідно п.1 якої відповідно до ст..ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, сторони за договором прийшли до взаємної згоди розірвати договір з 30.11.2021. Сторони визначили, що відповідно до п.13.1.5 договору підрядник зобов`язується повернути на поточний рахунок замовника перерахований йому авансовий платіж згідно п. 2.2.1 договору в сумі 192 873,89 грн. з ПДВ в строк до 23.11.2021. При цьому 30.11.2021 року вважається останнім днем дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2021 відповідачем було здійснення повернення зайво сплачених коштів за договором підряду № 6141-ДОЭ від 10.02.2021 в сумі 57 777,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10536 від 22.12.2021 на суму 57 777,54 грн.

Посилаючись на те, що відповідачем залишились несплаченими пеня та штраф, нараховані за порушення умов договору підряду № 6141-ДОЭ від 10.02.2021 щодо виконання робіт у визначений договором та Календарним графіком строк, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору підряду №6141-ДОЭ від 10.02.2021.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду згідно ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. вказаної статті).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 17 Загальних умов укладання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, строки виконання робіт (будівництва об`єкта) встановлюються договором підряду і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід`ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 230 Господарського кодексу України законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Позивач як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач повинен був розпочати виконання робіт 01.03.2021 та закінчити їх відповідно до календарного графіку виконання робіт у строк до 30.04.2021. Між тим, роботи виконувались позивачем з порушенням графіку виконання робіт та на власний розсуд, у зв`язку з чим позивачем на підставі п. 13.1.1 договору заявлено до стягнення з відповідача 52 490,40 грн. - штраф у сумі 7 % від договірної ціни, та 160 470,04 грн. пені за період з 01.05.2021 по 30.11.2021.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного Кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті й він підписується другою стороною.

Як вже зазначалося, згідно п. 11.1.2 договору підрядник готує акти приймання виконаних будівельних робіт (Форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (Форма «КБ-3) та опис фактично виконаних робіт та до 20-го числа звітного місяця разом з документами, зазначеними в п. 2.2.4 цього договору, подає їх на паперових носіях у 3(трьох) примірниках на розгляд замовника.

Між тим, в матеріалах справи відповідні акти приймання-передачі відсутні, що свідчить про прострочення відповідачем календарного графіку робіт понад 30 днів.

Відповідно до п. 13.1.1 договору за порушення строків виконання робіт в цілому та кожного етапу окремо підрядник сплачує неустойку (пеню) в розмірі 0,1% від договірної ціни за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від договірної ціни.

Проаналізувавши вищезазначений пункт договору суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо застосування до підрядника пені та штрафу за порушення строків виконання підрядних робіт, а також узгодили їх нарахування саме від договірної ціни договору, що не суперечить приписам чинного законодавства.

При цьому оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного зі строками виконання підрядних робіт, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами договору розмір пені узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 13.1.1 договору штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань, оскільки на момент прийняття рішення відповідач суду не представив належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки період нарахування визначено без урахування встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку дня нарахування пені з дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 138 724,64 грн. за період з 01.05.2021 по 01.11.2021.

Також позивачем на підставі п. 13.1.1. договору нараховано штраф у розмірі 7% від договірної ціни у сумі 52 490,40 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 52 490,40 грн. підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафу та пені на 99% від суми позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 с. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на наступні обставини:

- позивачем штучно створено відповідачу умови, за яких належним чином виконати останньому свої зобов`язання із виконання робіт за договором в погодженні стронами строки за договором було неможливо;

- позивач взагалі не вказує про спричинені збитки порушенням строків виконання робіт, при цьому жодних доказів завданої позивачу шкоди діями відповідача не надано;

- відповідач є національним підрядником із виконання робіт, пов`язаних із будівництвом та реконструкцією ліній електропередачі, а задоволення позову призведе до неплатоспроможності відповідача перед своїми працівниками та перед бюджетом щодо слпати податків;

- істотна різниця між майновим станом позивача і відповідача;

- загальна сума штрафних санкцій, заявлених до стягнення, становить 39,00 % від загальної вартості договору та фактично є способом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача за рахунок відповідача;

- запровадження Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» з 12.03.2020 карантину на усій території України, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин негативно впливав на можливість та ефективність здійснення підприємницької діяльності;

- Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжується. Обставини непереборної сили війна на території України, в тому числі і Донецької оласті, унеможливлює здійснення відповідачем підприємницької діяльності.

Як зазначає відповідач, його виробничо-господарська діяльність документально призупинена, а фактично припинена у зв`язку з повною втратою майна та виробничих потужностей, що залишилися на території міста Сєверодонецьк Луганської області, де відповідач на момент початку війни закінчував виконання державного замовлення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19.

Суд також враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013, згідно з якою, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Отже, суд може зменшити штраф, який стягується у відповідно до приписів Статуту залізниць України, в тому числі за власною ініціативою.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню, на 99%, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законами України від 15.03.2022 №2119-IХ, від 21.04.2022 №2212-ІХ, 22.05.2022 №2263-IX неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Як зазначає відповідач, він є національним підрядником, який працює по всій території України та втратив майно внаслідок бойових дій на території Донецької області.

Суд зазначає, що відповідач зареєстрований у м. Києві та має наразі можливість продовжувати здійснювати свою діяльність по всій території України.

Натомість позивач - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», як оператор системи розподілу працює на підставі виданої ліцензії. Його господарська діяльність територіальна обмежена територією здійснення ліцензованої діяльності Донецькою областю.

Внаслідок військової агресії Російської Федерації, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» втратило 60% території ліцензованої діяльності. Один з центральних офісів підприємства знаходився у м.Маріуполь. Також, підрозділи підприємства знаходились у м.Волноваха, Святогірськ, Лиман та інших містах, які наразі зазнали значних руйнувань.

Внаслідок бойових дій пошкоджені та не підлягають ремонту та відновленню електролінії, електростанції, трансформаторні підстанції вартістю у кілька мільярдів гривень. Незважаючи на це, співробітники підприємства щоденно здійснюють ремонти та повертають світло до українських міст. Всі ці роботи фінансуються підприємством за власний рахунок.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання працівниками позивача ремонтних робіт після ракетних обстрілів об`єктів інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.

Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.

Беручи до уваги те, що відповідач в умовах воєнного стану має можливість проводити підприємницьку діяльність, в той час як підприємство позивача зазнало значних невідворотних втрат та за власний рахунок щоденно здійснює ремонти та повертає світло до українських міст після ракетних обстрілів Російською Федерацією об`єктів інфраструктури, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 138 724,64 грн. та штрафу в розмірі 52 490,40 грн., у зв`язку з чим відмовляє у задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафу та пені на 99% від суми позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір розподілити відповідно до статей 12 та 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" про стягнення 212 960,44 грн., з яких штраф в розмірі 52 490,40 грн., пеня в розмірі 160 470,04 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТАЖЕНЕРГО УКРАЇНА" (04119, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 38-А; код ЄДРПОУ: 43117868) на користь акціонерного товариства "ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (49107, місто Дніпро, Запорізьке шосе, 22; код ЄДРПОУ: 00131268) пеню в сумі 138 724,64 грн., штраф у розмірі 52 490,40 грн., судовий збір в сумі 2868,23 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2022.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова