Рішення № 107649430, 15.11.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5780/22

провадження № 2-а/753/182/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Довбаша С.М.,

представника відповідача Поліщук М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції Зогія Олександра Андрійовича, Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції Зогія Олександра Андрійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за ст.183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), за вчинення якого на позивача було накладено штраф в розмірі 850 грн. Адміністративний позов мотивований тим, що обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, а тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що має у власності частку квартири АДРЕСА_1 . 17.02.2022 р. близько 16 год. 00 хв. він виявив, що за адресою даної квартири відсутній його лічильник електроенергії, а замість нього знаходився інший лічильник, у зв`язку із чим зателефонував на лінію 102 та повідомив про зникнення лічильника. Працівник поліції, який приїхав за викликом, відібрав у позивача заяву, пояснення з цього приводу та поїхав. Вказує, що 22.02.2022 р. він прибув до дільничного інспектора Загій О.А. до відділення поліції де між ними відбулась розмова з приводу його виклику поліції. Згодом, поштою отримав копію постанови від 22.02.2022 р., складену відповідачем, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.07.2022 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.08.2022 р. від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, оскільки Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем.

Відповідач ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції Зогій О.А. в судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області в судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ГАБІ №070187, що складена ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області майором поліції Зогій О.А. 22.02.2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. (а.с.10)

Згідно даної постанови, 17.02.2022 року близько 15 год. 55 хв. ОСОБА_1 , знаходячись вдома за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, повідомивши оператору на ліні «102» про крадіжку лічильника електроенергії, хоча йому на той момент було відомо про заміну лічильника працівниками відповідно служби, чим скоїв правопорушення передбачене ст.183 КУпАП. (а.с.10)

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами. Отже, на підставі вказаних доказів неможливо встановити наявність адміністративного правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 183 КУпАП, відповідальність за дане правопорушення встановлена за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивач здійснив виклик поліції у зв`язку із виявленням відсутності його лічильника.

Позивач послався на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, оскільки працівником поліції Зогій О.А. при винесені постанови не було з`ясовано всіх обставин справи та не надано належних доказів порушень позивачем вимог законодавства.

Крім того, в позові зазначено, що працівник поліції Зогій О.А. взагалі не повідомив позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з оскаржуваної постанови, ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області майором поліції Зогій О.А. при винесені даної постанови не було наведено доказів, на підставі яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Водночас ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідач не виконав свій обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази, зокрема, копія постанови не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Отже, за таких обставин, судом встановлено, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-7 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновку, зробленого у постанові ВС/КАС від 21.01.2021 р. у справі №280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копії договору про надання правової допомоги № 3/а/22 від 13.06.2022 р. укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Довбаш С.М. (а.с.45); акту розрахунку суми розміру витрат на правничу допомогу від 13.06.2022 р. на суму 4 000 грн. (а.с.46); квитанції №313016 від 13.06.2022 р. про сплату 4 000 грн.; ордеру на надання правової допомоги (а.с.48).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач довів належними доказами, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн., у зв`язку із чим дана сума витрат підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції Зогія Олександра Андрійовича, Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ГАБІ №070187 від 22.02.2022 року, винесену ПОГ СВГ Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції Зогія Олександром Андрійовичем стосовно ОСОБА_1 за ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА