Рішення № 10764064, 12.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

12.08.10                                                                                           Справа№ 9/114 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство ТД», м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Приватного підприємства «Мірт», м. Львів,

Про стягнення 260650,41 грн. та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача: Довгань В.І. (довіреність №1, від 04.08.2010 р.),

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки сторін відповідно до статті 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді –не заявлено та не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове підприємство ТД”, м. Дніпропетровськ, до Приватного підприємства “Мірт”, м. Львів, про стягнення 260650,41 грн., в т. ч. суму основного боргу - 186004,26 грн., пеню - 45139,87 грн., інфляційні витрати –19788,29 грн., 3% річних - 9717,99 грн., державного мита –2606,51 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

          Ухвалою господарського суду від 15.07.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.07.2010 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Позивач –23.07.10р., Відповідач –21.07.10р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою, відповідно, Позивач за № 4867752, Відповідач за № 4867817 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

          З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 29.07.2010р. розгляд справи відкладено на 12.08.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить стягнути з відповідача на свою користь 186004,26 грн. заборгованості за поставлений відповідачу товар, пеню в сумі - 45139,87 грн., інфляційні витрати –19788,29 грн., 3% річних - 9717,99 грн. та стягнути судові витрати, подав документи, які вимагалися судом.

Відповідач повноважного представника в судове засідання, повторно, без поважних причин, не направив, відзиву на позовну заяву не надіслав.

          Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

          В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

          Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство ТД», 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубініна, буд. 3, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32627569, що підтверджується довідкою АА № 045281 Головного управління статистики у Дніпропетровській області, дата видачі довідки: 17.06.2008 р. та свідоцтвом про державну реєстрацію серії № 048291 (докази –в матеріалах справи).

Відповідач - Приватне підприємство «Мірт», місцезнаходження: 79038, вул. Пасічна, буд. 81, кв. 12, м. Львів, є юридичною особою, відповідачу присвоєно код ЄДРПОУ 22396799.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено порядок утворення суб»єкта господарювання, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України, а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Виходячи із аналізу вищенаведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що і Позивач і Відповідач є належними учасниками судового процесу, відповідно до статей 1, 18 та 21 ГПК України.

Між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство ТД»(Постачальник – за договором) та Відповідачем - Приватне підприємство «Мірт»(Покупець - за договором) 17.04.2008 р. було укладено договір № 11 П поставки щебеню та відсіву (оригінал договору оглянуто в судовому засіданні, належним чином засвідчена копія –в матеріалах справи).

          Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, п. 1 частини 1 статті 208, та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до п. 1.1. договору № 11 П від 17.04.2008р. позивач (Постачальник) зобов»язується передати у власність (поставляти), а відповідач (Покупець) приймати та оплачувати щебінь, відсів, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначена Сторонами у Заявках, які є додатками до цього договору і становлять його невід»ємну частину (надалі Товар).

Сторонами в договорі –постачальником і покупцем –виступають позивач та відповідач, тобто учасники цивільного обігу –юридичні особи, що відповідає статті 712 ЦК України.

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Постачальником за договором є юридична особа –Позивач, який продає вироблені ним товари або товари, закуплені для продажу, згідно умов даного договору.

Другою основною ознакою договору поставки є мета придбання товару. Мета придбання товару - у власність відповідача ( п. 1.1. договору).

Виходячи з аналізу умов вищевказаного договору, він є договором поставки.

Доказів про те, що вказаний договір визнано недійсним та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи, такі докази відсутні.

Так, розділом 2 договору передбачено ціну та загальну вартість товару.

Розділ 3 договору визначено порядок розрахунків.

У п. 3.4. договору зазначено, що звірка розрахунків за фактично одержану партію Товару та коригування грошових сум, що підлягають оплаті, здійснюється Покупцем на підставі належним чином оформлених актів прийомки-передачі Товару та-або товарно-транспортних (видаткових) накладних (в залежності від умов поставки Товару) та рахунків-фактур Постачальника.

Умови оформлення замовлень та умови поставки встановлено у розділі 4 договору.

Розділом 5 договору сторони передбачили прийом-передачу товару, відповідальність сторін - розділ 6 договору.

Так, п 6.3 договору визначено, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії Товару за кожний день прострочення.

Сторони визначили у розділі 7 договору –непереборну силу, строк дії договору - 8 розділ, розділом 9 договору –інші умови договору.

На виконання умов цього договору поставки, позивач протягом 2008 року здійснив поставку щебеню та відсіву на загальну суму 1281655,98 грн. (з врахуванням тарифу на перевезення залізничним транспортом), що підтверджується видатковими накладними № № РН-0000009 від 23.04.2008р., РН-0000013 від 06.05.2008р., РН -0000016 від 10.05.2008 р., РН-0000019 від 13.05.2008р., РН-0000021 від 14.05.2008р., РН-0000022 від 15.05.2008р., РН-0000025 від 21.05.2008р., РН-0000062 від 13.06.2008р., РН-0000073 від 19.06.2008р., РН-0000082 від 25.06.2008р., РН-0000083 від 25.06.2008р., РН-0000094 від 27.06.2008р., РН–0000107 від 08.07.2008р., РН-0000108 від 09.07.2008р., РН-0000110 від 09.07.2008р., РН-0000111 від 11.07.2008р., РН -0000161 від 18.08.2008р., РН-0000170 від 28.08.2008р., РН-0000182 від 01.09.2008р., РН-0000187 від 08.09.2008р., РН-0000239 від 11.11.2008р., РН-0000252 від 28.11.2008р. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії –в матеріалах справи).

Позивач, в порядку частини 3 статті 530 Цивільного кодексу України, 13.08.2009 року звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 425765,31 грн. основного боргу та клопотав про погашення боргу протягом 5 (п»яти) днів (включно до кінця операційного дня) оплати заборгованість.

24.09.2009 року Позивач та Відповідач підписали угоди про збільшення заборгованості за договором поставки № 11П від 17.04.2008 року, за умовами якої відповідач за невиконання умов договору погодився на збільшення суми заборгованості у розмірі 107579,33 грн. (копія належним чином завірена - в матеріалах справи).

Відповідач, частково, за отриманий ним у позивача товар розрахувався, в сумі 1203231,05 грн., в тому числі шляхом передачі простих векселів на загальну суму 525231,05 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі векселя від 27.02.2009 року, Актом приймання-передачі векселя від 10.09.2009 року, Актом приймання-передачі векселя від 23.09.2009 року, Актом приймання-передачі векселя від 02.03.2009 року (належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах справи).

Факт, часткової, оплати Відповідачем поставленого товару підтверджується довідкою Дніпропетровської філії ПАТ «Банк Форум»від 23.06.2010 р. № 1536/8.3.4.1.2 та додаток №1.

Станом на 31.03.2010 р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків, згідно цього акту, заборгованість Відповідача складає 186004,26 грн. (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи).

14.06.2010 р. позивач, повторно, звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 186004,26 грн. (факт відправки листа підтверджує опис до цінного лита № 337 2820 від 15.06.2010 р. та фіскальний чек Укрпошти від 15.06.2010 р.).

Відповідач на претензію-вимогу позивача відповіді не надав, заборгованості в повному обсязі не сплатив.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного договору № 11 П поставки від 17.04.2008р., що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач, крім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 45139,87грн., яка нарахована відповідно до частини першої п. 6.3. договору № 11 П від 17.04.2008р. від суми боргу, при ставках НБУ, які діяли у період за який нараховується пеня (Розрахунок пені перевірений в судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 19788,29 грн. та три відсотки річних у розмірі 9717.99 грн., які нараховано позивачем на відповідача у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України (розрахунок суми інфляційний витрат та відсотків річних перевірений в судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, інфляційні витрати та 3 % річних, складає 260 650 грн. 41 коп., з них: 186004,26 грн. - сума основного боргу; 45139,87 грн. –пеня, 19788,29 грн. - інфляційні втрати та 9717,99 грн. –3 % річних.

Заслухавши пояснення представника, який прибув в дане судове засідання, оглянувши та дослідивши подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Мірт», ( 79038, вул. Пасічна, буд. 81, кв. 12, м. Львів, ЄДРПОУ 22396799) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислове підприємство ТД»( 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Володі Дубініна, буд 3, ЄДРПОУ 32627569) 186 004 грн. 26коп. –основного боргу, 45 139 грн. 87 коп. – пені, 19788 грн. 29 коп. - інфляційних втрат, 9717 грн. 99 коп. –3 % річних, 2 606 грн. 51 коп.- державного мита та 236 грн.00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя