Вирок № 107639907, 02.12.2022, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/3398/20

Провадження № 1-кп/317/74/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12020080230000326 від 18.03.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із загальною середньою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює техніком ТЦ «Україна», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, із повною вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, є фізичною особою - підприємцем, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із обвинувальним актом досудовим розслідуванням встановлено, що 10.02.2020 у період з 00 годин 00 хвилин по 00 годин 40 хвилин, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження хвіртки проникли на територію домоволодіння, а після шляхом злому до житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , з якого таємно, спільно викрали майно, яке належить потерпілому ОСОБА_7 , а саме:

- три радіатора обігріву KERMI, модель FTV 22х500х1200, вартість яких складає 8616 гривень;

- екструдирований пінополістирол (утеплювач) марки SYMMER, розміром 1200х550, 23 листа по 50 мм, вартість яких складає 1548,82 гривні;

- екструдирований пінополістирол (утеплювач) марки SYMMER, розміром 1200х550, 36 листів по 40 мм, вартість яких складає 2127,60 гривень;

- екструдирований пінополістирол (утеплювач) марки SYMMER, розміром 1200х550, 24 листи по 30 мм, вартість яких складає 1280 гривень;

- фольгована плівка марки IZOFOLIX, довжиною 50 м, вартість якої складає 800 гривень;

- 100 метрів демпферної стрічки, ширина якої 80 мм, вартість якої складає 729 гривень;

- 10 одиниць кутових труб зовнішньої каналізації марки OSTENDORF, вартість яких складає 1120 гривень;

- дві труби внутрішньої каналізації марки OSTENDORF 110х2,7, BL 1000 мм, вартість яких складає 220,80 гривень;

- одне металопластикове вікно марки ХАРВЕСТ REHAU BRILIANT, розміром 960х540, вартість якого складає 1040 гривень;

- вимірювальна рулетка марки MONTEREY, довжиною 5 метрів, вартість якої складає 105,72 гривні;

- вимірювальна рулетка марки MONTEREY, довжиною 8 метрів, вартість якої складає 215,02 гривні;

- дві розетки із таймером (реле часу) марки UKC MS-310, вартість яких складає 381,60 гривень;

- кабельний подовжувач марки BEMIS 2p+IPS 4, 16A 250 W, із заземленням, довжиною 10 метрів на 1 роз`єм, вартість якого складає 173,33 гривні;

- кабельний подовжувач марки BEMIS 2p+IPS 4, 16A 250 W, із заземленням, довжиною 10 метрів на 3 роз`єми, вартість якого складає 196,74 гривні;

-інфрачервоний обігрівач марки Ballu, модель ВІН-LM 1,5, вартість якого складає 1176,17 гривень;

- напівкомбінезон для будівництва марки OLZA, модель 03020121, вартість якого складає 943,32 гривні;

- розетки-колодки чорного кольору марки ОМЕГА ІР44 на чотири роз`єми, вартість яких складає 182,78 гривень;

- розетки-колодки чорного кольору марки ОМЕГА ІР44 на три роз`єми, вартість яких складає 140,80 гривень;

- шість одиниць вимикачів зовнішніх марки ERSTE, артикул 8005-01 W, вартість яких складає 124,74 гривні;

- два пістолети для монтажної піни марки INTERTOOL, моделі РТ-0606, вартість яких складає 542,72 гривні;

- вісім розеток без заземлення, на два роз`єми, марки ERSTE, артикул 8005-56 W, вартість яких складає 240,96 гривень,

після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишили місце скоєння злочину, отримавши реальну можливість розпоряджатися вказаним майном.

В результаті злочинних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_7 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 21906 гривень 12 копійок.

Такі дії ОСОБА_6 та ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло.

Допитаний усудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково, зазначив, що визнає, що викрав два мішки із будівельними матеріалами, які були у нього вилучені органом досудового слідства, проте проникнення до житлового будинку не здійснював, мішки знайшли у полі.

Суду пояснив, що 09.02.2020 року у нього поламався автомобіль, ремонт якого здійснював на території села Володимирівка, яку знімали в оренду під будівництво магазину в районі дитячого садку. Попросив ОСОБА_4 допомогти у заміні правої полуосі, всю ніч ремонтувати, проте автомобіль із-за морозу не завівся, а тому пішли полями додому рано вранці, близько 05-05:30 години 10.02.2020, оскільки маршрутки не ходили. У полях знайшли будівельні матеріали біля дороги, подзвонили ОСОБА_8 , щоб причепом все забрати. Поки ОСОБА_4 ходів за кавою у кіоск на кінцевій зупинці Бородінського мікрорайону, біля 06 години ранку, два мішки таємно від ОСОБА_4 він переніс у інше місце.

10.02.2020 о 08:00-08:30 годині приїхав ОСОБА_8 , та вони всі разом почали грузити будівельні матеріали, потім під`їхали на білій газелі мужчина із жінкою та сказали, що це їх будівельні матеріали, після чого вони віддали всі матеріали.

11.02.2020 приблизно о 18:00-19:00 год. забрав самостійно на своєму автомобілі мішки із будівельними матеріалами, які він до цього таємно від ОСОБА_4 переніс у інше місце. Вказані мішки він поставив у себе в сарай та не відкривав, оскільки було страшно та розумів, що це чуже майно.

У кінці лютого до нього звертався потерпілий та вимагав, щоб вони разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_8 сплатили йому 30000 грн за переліком викраденого. Щодо долі іншого майна, крім двох мішків, які він привласнив, йому нічого не відомо.

16.03.2020 до нього приїхали правоохоронці та повідомили, що на нього написали заяву про вчинення злочину. До райвідділу приїхав самостійно, після короткої розмови, визнав, що взяв два мішки, самостійно їх привіз до райвідділу.

Зазначив, що на досудовому слідстві надавав інші показання через тиск правоохоронців, показання підписав до проведення слідчого експерименту, на слідчому експерименті розповідав те, що йому сказали правоохоронці, оскільки на нього здійснювався психологічний тиск, одним із понятих був оперативний працівник поліції.

Допитаний усудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав. Суду пояснив, що ввечері 09.02.2020 йому подзвонив ОСОБА_6 та попросив допомогти у ремонті автомобілю. Ремонтували довго, почало холодати та вони вирішили йти додому, пішли через поля, оскільки так швидше, пройшовши майже весь шлях, побачили біля дороги велику кучу будматеріалів, біля сміття. Прийняли рішення подзвонити другу ОСОБА_6 , який сказав що зайнятий на роботі, та приїде коли звільниться. Оскільки було холодно сходив на зупинку за кавою, потім ще один раз ходив за кавою. Після того як приїхав друг ОСОБА_6 почали грузити матеріали, коли приїхали мужчина та жінка та повідомили, що це їх речі, віддали всі матеріали на їх вимогу.

У березні 2020 приходили додому працівники поліції, про що йому повідомила матір, оскільки його не було вдома. Самостійно приїхав до поліції, там працівники поліції повідомили, що вони здійснили крадіжку, з чим він не погоджувався.

Ще до приїзду поліції потерпілий приходив до його дружини із списком якби украденого із вимогою сплатити гроші, або він звернеться до поліції, на що він відмовився.

Потерпілий ОСОБА_7 надав у суді пояснення, відповідно до яких 10.02.2020 приблизно о 08:00 годині йому подзвонив сусід ОСОБА_9 та повідомив, що побачив з вікна кухні відкриті двері на горище, переглянувши камери спостереження побачив, що вночі два чоловіка здійснювали крадіжку. Через 10 хвилин йому подзвонив інший сусід ОСОБА_10 та сказав, що бачить у нього відкриті двері та розкидані будматеріали. Через деякий час ОСОБА_11 знову йому подзвонив та повідомив, що він разом із ще однією сусідкою ОСОБА_12 , затримали трьох осіб із будівельними матеріалами, які вони у них забрали. Так як викрадені речі було повернуто, він вирішив не звертатися до поліції, проте розіслав своїм знайомим фото цих осіб для підвищення пильності. Фото було взято з відео на полі. Через деякий час ним було з`ясовано, що речі було повернуто не всі, електропроводка була вирізана разом із розетками та вимикачами, та було прийнято рішення звернутися до поліції. Паралельно із цим одна із мешканців району впізнала ОСОБА_6 та організувала їм зустріч для врегулювання питання. Під час зустрічі ОСОБА_6 сказав йому, що залізли по п`яні, перший раз у житті, дуже розкаюється та готовий відшкодувати збитки, на що потерпілий сказав, що подумає над цим. Проте коли потерпілий вже був готовий на компроміс ОСОБА_6 відмовився від зустрічі із ним. Після цього він оцінив збитки таким чином, що як щоб їх не впіймали у полі збитки складали би 30000 грн, виклав це у письмовому вигляді та передав дружині ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та дав тиждень на роздуми. Після того, як вони відмовилися відшкодовувати збитки звернувся до правоохоронних органів.

На підтвердження винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину, сторона обвинувачення посилалася на безпосередньо досліджені в судовому засіданні наступні докази.

Копія витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №192035416 від 09.12.2019, згідно із яким житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_7 (т.1 а.с.86).

Копія технічногопаспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.87-91).

Копія видатковоїнакладної №57500 від 17.09.2019 на придбання: пінополістирол SYMMER 1200*550*30 мм (0,66 кв.м), жовтий, 14 шт./уп 2 шт., пінополістирол SYMMER 1200*550*40 мм (0,66 кв.м), жовтий, 10 шт./уп. 5 шт., пінополістирол SYMMER 1200*550*50 мм (0,66 кв.м), жовтий, 8 шт./уп., на загальну суму 16360,11 грн (т.1 а.с.81).

Копія фіскальногочеку №22963 від 22.11.2018 на придбання: відро будівельне 10л пвх, відро будівельно 16 л пвх, бита GROSS PH-1х50мм, бита GROSS PH-1х25мм, фреза торцева TURBO 125х22,2 мм, труба OSETNDORF, труба 50х0,5м, труба 50х1м, трійник 50х50х45, трійник 50х50х90, коліно 50х67, коліно 50х45, коліно 50х20, трійник 110х50х90, трійник 110х50х45, трійник 110х110х90, трійник 110х110х45, на загальну суму 760 грн. (т.1 а.с.82).

Копія товарного чеку №ГЛВ00005801 від 30.11.2018 на придбання: клема 12 шт., клема 2 шт., клема 4 шт., розетка без заз.2-а накладна 6 шт., вимикач 1-кл. накладна 4 шт., пакет «малина» 1 шт., на загальну суму 528 грн (т.1 а.с.83).

Копія накладної №27402 від 17.09.2019 на придбання: кріплення для труби (якоря) 100 шт. 10 шт., плівка фольгована IZOFOLIX красная бухта 1 шт., на загальну суму 769,59 грн (а.с.84).

Копія рахункупо замовленню №К1223-00252 від 23.12.2019 на придбання: радіатор Kermi FTV 22500/1200 2316W 2 шт, термоголовка KERMI біла 2 шт., термостат vindo TH (М 30х1,5) 2 шт., Multiflex F (ZB) G ѕ 3Г х G ѕ ЗР,кутовий 4 шт., євроконус GF ѕ х15*1 (мідь) 8 шт., на загальну суму 325,13 євро (т.1 а.с.85).

Висновок експерта №1082/20 від 21.03.2020, за яким об`єктами дослідження були визначені постановою слідчого про призначення судово-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020080230000326 від 18.02.2020 об`єкти:

- три радіатора обігріву KERMI, модель FTV 22х500х1200, вартість яких визначено у 8616 гривень;

- екструдирований пінополістирол (утеплювач) марки SYMMER, розміром 1200х550, 23 листа по 50 мм, вартість яких визначено у 1548,82 гривні;

- екструдирований пінополістирол (утеплювач) марки SYMMER, розміром 1200х550, 36 листів по 40 мм, вартість яких складає 2127,60 гривень;

- екструдирований пінополістирол (утеплювач) марки SYMMER, розміром 1200х550, 24 листи по 30 мм, вартість яких визначено 1280 гривень;

- фольгована плівка марки IZOFOLIX, довжиною 50 м, вартість якої визначено у 800 гривень;

- 100 метрів демпферної стрічки, ширина якої 80 мм, вартість якої визначено у 729 гривень;

- 10 одиниць кутових труб зовнішньої каналізації марки OSTENDORF, вартість яких визначено у 1120 гривень;

- дві труби внутрішньої каналізації марки OSTENDORF 110х2,7, BL 1000 мм, вартість яких визначено у 220,80 гривень;

- одне металопластикове вікно марки ХАРВЕСТ REHAU BRILIANT, розміром 960х540, вартість якого визначено у 1040 гривень;

- вимірювальна рулетка марки MONTEREY, довжиною 5 метрів, придбана у грудні 2019 року, з урахуванням зносу, вартість якої визначено у 105,72 гривні;

- вимірювальна рулетка марки MONTEREY, довжиною 8 метрів, придбана у грудні 2019 року, з урахуванням зносу, вартість якої визначено у 215,02 гривні;

- дві розетки із таймером (реле часу) марки UKC MS-310, вартість яких визначено у 381,60 гривень;

- кабельний подовжувач марки BEMIS 2p+IPS 4, 16A 250 W, із заземленням, довжиною 10 метрів на 1 роз`єм, вартість якого визначено у 173,33 гривні;

- кабельний подовжувач марки BEMIS 2p+IPS 4, 16A 250 W, із заземленням, довжиною 10 метрів на 3 роз`єми, вартість якого визначено у 196,74 гривні;

-інфрачервоний обігрівач марки Ballu, модель ВІН-LM 1,5, придбаний у грудні 2019 року, з урахуванням зносу, вартість якого визначено у 1176,17 гривень;

- напівкомбінезон для будівництва марки OLZA, модель 03020121, придбаний у грудні 2019 року, з урахуванням зносу, вартість якого визначено у 943,32 гривні;

- розетки-колодки чорного кольору марки ОМЕГА ІР44 на чотири роз`єми, вартість яких визначено у 182,78 гривень;

- розетки-колодки чорного кольору марки ОМЕГА ІР44 на три роз`єми, вартість яких визначено у 140,80 гривень;

- шість одиниць вимикачів зовнішніх марки ERSTE, артикул 8005-01 W, вартість яких визначено у 124,74 гривні;

- два пістолети для монтажної піни марки INTERTOOL, моделі РТ-0606, вартість яких визначено у 542,72 гривні;

- вісім розеток без заземлення, кожна з яких має дві роз`єми, марки ERSTE, артикул 8005-56 W, вартість яких визначено у 240,96 гривень,

які безпосередньо на огляд експерту надано не було, в якості вихідних даних для дослідження експертом використовувалися відомості, що містяться в постанові про призначення судово-товарознавчої експертизи та додатках, загальна ринкова вартість наведених об`єктів станом на 10.02.2020 визначена експертом у 21906,12 грн, за умови, що станом на вказану дату об`єкти мали якісні споживчі характеристики (т.1 а.с.92-100).

Протокол огляду місця події від 18.03.2020, місцем проведення якого являлася ділянка домоволодіння АДРЕСА_4 , та у ході огляду якої слідів придатних до вилучення не було виявлено (т.1 а.с.148-153, 166-176).

Заява ОСОБА_6 від 19.03.2020, в якій він зазначив, що надає для огляду транспортний засіб VOLKSWAGEN Т4, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору з метою добровільної видачі будівельних матеріалів та інструментів, викрадених ним та ОСОБА_4 вночі 10.02.2020 з будинку АДРЕСА_4 , до якої додана копія посвідчення водія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 та копія технічного паспорту НОМЕР_3 на вказаний транспортний засіб (т.1 а.с.108-109).

Протокол огляду предметів від 19.03.2020, у ході якого із пасажирського відділення вказаного транспортного засобу VOLKSWAGEN Т4, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, було виявлено та вилучено наступні речі, опізнані потерпілим ОСОБА_7 , як його особисті: інфрачервоний обігрівач марки Ballu, модель BIH-LM 1,5; кабельний подовжувач марки BEMIS 2р+IPS 4, 16А 250W із заземленням, довжиною 10 м на 3 роз`єми; напівкомбінезон робочий, марки OLZA, модель 03020121; 6 одиниць вимикачів світла марки ERSTE, артикул 8005-01, W, білого кольору; 8 одиниць розеток без заземлення на два роз`єми, марки ERSTE, артикул 8005-56 W, білого кольору; 2 пістолета для монтажної піни марки INTERTOOL, модель РТ-0606, чорного кольору (т.1 а.с.110-112).

Постанова слідчого від 19.03.2020 про визнання речовими доказами та передання вказаних речей потерпілому, разом із розпискою потерпілого ОСОБА_7 від 19.03.2020 про отримання вказаних речей (т.1 а.с.113-115).

Протокол огляду дисків від 25.03.2020, наданих органу досудового слідства потерпілим ОСОБА_7 18.03.2020, на одному з яких міститься відеозапис із камер спостереження сусіднього будинку по АДРЕСА_5 , а на другому відеозапис з мобільного телефону (т.1 а.с.101-106).

Постанова слідчого від 25.03.2020 про визнання речовими доказами два лазерних диска VIDEX із відеозаписами, які оглянуті в ході огляду предметів (т.1 а.с.107).

У судовому засіданні безпосередньо досліджено відеозапис із камер спостереження, наданий потерпілим ОСОБА_7 органам досудового слідства, із яких неможливо достовірно ідентифікувати осіб, які проникають до житлового будинку АДРЕСА_4 (т.1 а.с.106).

На іншому дослідженому у судовому засіданні відеозаписі,що проводивсясвідком ОСОБА_16 ,який перебувавна ділянціполя разом із свідком ОСОБА_17 , вбачається, що оператор відеозйомки вимагає залишити майно, яке обвинувачений ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_8 поклали у причеп зеленого кольору легкового автомобілю GELLY, д.н.з. НОМЕР_4 , вказані особи виконують вимоги та переносять майно з причепа та автомобілю на землю, ОСОБА_8 заявляє, що побачив будівельні матеріали, які лежать у полі та вирішив їх погрузити, їдучі додому з роботи (т.1 а.с.106).

Протокол пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від 30.03.2020, за яким свідок ОСОБА_17 упізнала обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, яка 10.02.2020 близько 08 години 00 хвилин завантажувала раніше викрадені речі її сусіда ОСОБА_18 до легкового причепу разом із іншими особами (т.1 а.с.116-118).

Протокол пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від 30.03.2020, за яким свідок ОСОБА_16 упізнав обвинуваченого ОСОБА_4 як особу, яка 10.02.2020 близько 08 години 00 хвилин завантажувала раніше викрадені речі її сусіда ОСОБА_18 до легкового причепу разом із іншими особами (т.1 а.с.119-121).

Протокол пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від 30.03.2020, за яким свідок ОСОБА_16 упізнав обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, яка 10.02.2020 близько 08 години 00 хвилин завантажувала раніше викрадені речі її сусіда ОСОБА_18 до легкового причепу разом із іншими особами (т.1 а.с.122-124).

Протокол пред`явленняособи длявпізнання зафотознімками від 30.03.2020, за яким свідок ОСОБА_17 упізнала обвинуваченого ОСОБА_4 як особу, яка 10.02.2020 близько 08 години 00 хвилин завантажувала раніше викрадені речі її сусіда ОСОБА_18 до легкового причепу разом із іншими особами (т.1 а.с.125-127).

Протокол проведення слідчого експерименту від 30.03.2020 за участю ОСОБА_6 разом із відеозаписом слідчого експерименту, який було досліджено безпосередньо у судовому засіданні (т.1 а.с.128-132)

За клопотанням прокурора були допитані наступні свідки обвинувачення:

Свідок ОСОБА_8 надав свідчення у судовому засіданні, що 10 чи 11 лютого 2020 року, більш точно не пам`ятає, йому подзвонил ОСОБА_6 приблизно о 6:00-7:00 годині та спитав де він, на що свідок відповів, що працює на заводі, десь о 7:00 звільниться, після роботи приблизно о 7.007.15 години приїхав на район та зустрівся із ОСОБА_6 біля гаража, останній попросив його допомогти забрати будівельні матеріали, після того як приїхали на місце близько 8-00 години та загрузили матеріали, під`їхала біла газель, з якої вийшли молодий чоловік та жінка, які почали кричати та вимагати повернути матеріали, на що вони повернули всі матеріали. Запитань звідки взялися матеріали ОСОБА_6 не задавав та пояснень щодо цього від нього не отримував.

Свідок ОСОБА_17 надала показання, за якими 10.02.2020 у проміжок часу з 07:00 до 07:30 вигулювала собаку та побачила у полі будівельні матеріали, зрозуміла, що когось у їх селищі обікрали, знайшла сусіда ОСОБА_19 , щоб забрати матеріали та повернути власнику. Коли повернулася разом із сусідом, побачили трьох чоловіків, які загружали у автомобіль будівельні матеріали, повідомили їм, що ці матеріали належать їм, при цьому всі події знімали на відео. Будівельні матеріали в подальшому повернули власнику іншому сусіду.

Свідок ОСОБА_16 надав суду свідчення, про те, що сусідка повідомила йому, що під час прогулянки із собакою у полі побачила будівельні матеріали, на що він їй відповів, що вже знає чиї це матеріали, оскільки вранці побачив, що у ОСОБА_18 відкриті двері, а також, оскільки був на газелі запропонував їх забрати із поля. Після 07:30 поїхали забирати та у полі побачили трьох хлопців, які грузили будівельні матеріали собі у автомобіль, хлопці сказали їм, що проїжджали та побачили матеріали, вирішили їх забрати собі. Вони з сусідкою повідомили, що це їх матеріали, після чого хлопці добровільно віддали матеріали.

Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що у той день як завжди встав вранці, точну дату не пам`ятає, побачив, що горище у сусіда відкрито, двері бовтаються, відразу перевірив камери спостереження та побачив що, десь біля полуночі, точний час відображається на камері, як чоловіки, яких було якнайменше двоє, один подавав іншому зверху, витаскували та викидали будівельні матеріали, а саме вікно, пінопласт, вату, тощо, після перегляду камер відразу подзвонив сусіду і повідомив про подію. Відеозапис передавав своєму сусіду ОСОБА_18 .

За клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_4 судом було допитано наступних свідків.

Свідок ОСОБА_20 , який надав свідчення у судовому засіданні, що був понятим під час слідчого експерименту із ОСОБА_6 , більшість не пам`ятає, оскільки пройшов великий проміжок часу, проте точно пам`ятає, що у нього виникали сумніви як це може зробити одна людина, проте потім почув слова ми, і зрозумів, що він був не один. У ході слідчого експерименту підказок не було, були лише питання ОСОБА_6 , у нього склалося враження, що ОСОБА_6 дійсно вчинив цей злочин та розкаюється у вчиненому. Протокол слідчого експерименту складався під час слідчої дії, перед тим, як його підписати все прочитав.

Свідок ОСОБА_21 , який був понятим під час огляду предметів від 19.03.2020 та під час проведення слідчого експерименту 30.03.2020, надав свідчення у судовому засіданні, що його знайомий слідчий Гришин попрохав його бути понятим, коли та де не пам`ятає, в якій слідчій дії приймав участь також не пам`ятає, присутніх у судовому засіданні обвинувачених та потерпілого не пам`ятає. Зазначив, що півроку тому назад був емоційний стрес і після цього у нього проблеми із пам`яттю. Проте свої підписи на протоколі огляду предметів від 19.03.2020 та протоколі проведення слідчого експерименту від 30.03.2020 впізнав.

Крім того, захисником обвинуваченого ОСОБА_4 долучено копію протоколу огляду предметів від 19.03.2020, отриману ним під час відкриття матеріалів кримінального провадження, у якому відсутні підписи понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , а отже який є відмінним від оригіналу вказаного протоколу, наданого прокурором (т.1 а.с.202-207).

Також, судом взято до уваги постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР у м. Мелітополі від 30.12.2021 про закриття кримінального провадження №62021080010000059 від 31.05.2021, яке було розпочато на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 19.05.2021 №1-кп/317/148/2021 (справа №317/3398/20), за фактом перевищення службових повноважень працівниками правоохоронного органу, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (т.2 а.с.49-54).

Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення поза розумним сумнівом, виходячи з наступного.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року закріплено, що кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки її провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і неупередженим судом.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії від 6 грудня 1988 року (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Згідно з положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Судовий вирок, який проголошується ім`ям держави, має бути законним, обгрунтованим і справедливим.

У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з`явився перед судом, має бути визнаний винуватим.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

На виконання вимог ч.6 ст.22 КПК України, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов наступних висновків.

Так,свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 не булибезпосередніми свідкамиподії вчиненнякримінального правопорушення10.02.2020у періодз 00годин 00хвилин по00годин 40хвилин,яка відбуваласяза адресою: АДРЕСА_4 ,та надалисвідчення,які непротирічать версіїподії обвинуваченихщодо знахідки будівельних матеріалів у полі.

Відеозапис, що проводився свідком ОСОБА_16 на ділянці поля, який було досліджено під час судового розгляду також не підтверджує факту проникнення обвинувачених до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_3 не був безпосереднім свідком кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та надав свідчення щодо змісту відеозапису із камер спостереження, які були встановлені на його будинку.

Відеозапис ізкамер спостереження,переданий свідком ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 ,та уподальшому наданийостаннім органамдосудового слідства,було безпосередньодосліджено підчас судовогорозгляду тавстановлено провідсутність можливостібудь-якимчином ідентифікуватиосіб, які проникають до житлового будинку АДРЕСА_4 .

Фактично обвинуваченняґрунтується напроведеному 30.03.2020слідчому експерименті за участю ОСОБА_6 .. Оцінюючи зазначений протокол слідчого експерименту, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Зі змісту частини першої статті 240 КПК випливає, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Аналіз наведеної правової норми не містить посилання на обов`язок під час проведення слідчого експерименту отримання довільних показань щодо обставин вчинення злочину, натомість містить посилання на те, що слідчий експеримент проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Зі змісту частини першої статті 95 КПК випливає, що показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Порядок допиту регламентований статтею 224 КПК, натомість порядок проведення слідчого експерименту регламентований, як вже було зазначено вище, статтею 240 КПК.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що допит (отримання показань) і слідчий експеримент це різні процесуальні дії. Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що зазначена методика згідно з приписами статті 1 КПК не може регламентувати порядок кримінального провадження. Зокрема, частиною першою статті 1 КПК визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, а частиною другою зазначеної правової норми уточнено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Слід також зазначити, що частиною четвертою статті 95 КПК визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, методика проведення слідчого експерименту з огляду на наведене не є кримінально-процесуальним поняттям (джерелом), натомість є криміналістичним поняттям, а тому не може бути врахована судом під час аналізу відомостей, отриманих в ході проведення слідчого експерименту, натомість такі відомості підлягають оцінці за правилами, встановленими статтею 94 КПК.

Крім того, у постанові від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17 Верховний Суд зауважив, що проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст частини четвертої статті 95 КПК.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису проведення слідчого експерименту з ОСОБА_6 випливає, що він фактично надавав показання стосовно обставин вчинення інкримінованого йому діяння. Наданий суду відеозапис не свідчить про те, що з ОСОБА_6 було проведене відтворення обстановки та обставин події. Саме тому відомості, зафіксовані у протоколі слідчого експерименту з ОСОБА_6 , суд при вирішенні питання щодо доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому діяння до уваги не приймає.

Щодо наданоїпрокурором уякості доказувинуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заяви останньогона ім`яслідчого СВЗРВП ДніпровськогоВП ГУНПв Запорізькійобласті,згідно ізякою ОСОБА_6 надав поліціїдля оглядувласний транспортнийзасіб зметою добровільної видачі будівельних матеріалів та інструментів, у якій вказано, що матеріали були викрадені ним та ОСОБА_4 вночі 10.02.2020 з будинку АДРЕСА_4 , суд зауважує про принципи кримінально-процесуального права, закріплені зокрема у частині першій статті 18 КПК.

Так, Верховний Суд України в постанові від 09.06.2016 у справі № 5-360кс15 зазначив, що згідно з вимогами частини першої статті 18 КПК жодна особа не може бути примушена визнавати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, а відповідно до вимог частини другої цієї статті кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Про недопустимість отримання процесуальних джерел доказування з порушенням свободи від самовикриття зауважував також і Верховний Суд у Постановах від 05.03.2020 (справа №666/5448/15-к) та від 04.02.2019 (справа №480/100/17).

Крім того, у Постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №568/1121/16-к зауважено, що процесуальним законом визначений обов`язок суду визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння як отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права, що у наслідку має визнання таких доказів недопустимими.

Отже, зважаючи на ту обставину, що суду не були надані докази дотримання наведених вище вимог щодо заборони самовикриття при написанні ОСОБА_6 наведеної вище заяви, суд вважає, що остання має бути визнана відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 87 КПК недопустимим доказом.

Інших доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прокурором суду надано не було.

Слід зауважити, що Верховним Судом у Постанові від 12.06.2018 (справа № 712/13361/15) зазначено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину (Постанова Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к).

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зазначав, що наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Севтап Везнедароглу проти Туреччини (SevtapVeznedaroрlu v. Turkey, рішення від 11.04.2000). Критерій доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. TheUnitedKingdom) від 18.01.1978) полягає в тому, що така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою чи подібних до них неспростованих презумпцій (рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey) від 27.06.2000; рішення у справі «Єрохіна проти України» (Yerokhina v. Ukraine) від 15.11.2012).

У Постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к зазначено, що законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у частині четвертій статті 17 КПК. Зі змісту частини другої статті 8 та частини п`ятої статті 9 КПК випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на усе раніше викладене, суд вважає висунуте ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України таким, що не знайшло свого підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами та не доведене стороною обвинувачення поза межами розумного сумніву. Відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України суд вважає за необхідне ухвалити за цим обвинуваченням виправдувальний вирок у зв`язку із недоведеністю вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок, відповідно до ст.124 КПК України підстави до стягнення з обвинувачених на користь держави процесуальних витрат на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжні заходи до обвинувачених не застосовувалися.

Керуючись ст. 7, 91-94, 100, 369-371, 374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Речові докази:

два лазерних диска VIDEX із відеозаписами залишити в матеріалах кримінального провадження;

кабельний подовжувач марки BEMIS 2р+IPS 4, 16А 250W із заземленням, довжиною 10 м на 3 роз`єми, інфрачервоний обігрівач марки Ballu, модель BIH-LM 1,5, напівкомбінезон для будівництва, марки OLZA, модель 03020121, 6 одиниць вимикачів зовнішніх марки ERSTE, артикул 8005-01, W, білого кольору, 2 пістолети для монтажної піни марки INTERTOOL, моделі РТ-0606, 8 одиниць розеток без заземлення на два роз`єми, марки ERSTE, артикул 8005-56 W, білого кольору залишити власнику ОСОБА_23 ..

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1