Рішення № 107638550, 29.11.2022, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31750/21

Провадження № 2/127/5235/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

за участі: секретаря Жмудь Я.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що з 2009 року по 2016 рік сторони проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час такого спільного проживання у сторін народилися діти:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так як спільне життя між сторонами не склалося, позивач разом із дітьми вимушена була переїхати проживати до своєї мами. Такий переїзд і припинення спільного проживання з відповідачем було зумовлено тим, що відповідач тривалий час має наркотичну та алкогольну залежність. Будучи в стані наркотичного або алкогольного сп`яніння він неодноразово чинив як психологічне так і фізичне насильство відносно позивача в присутності дітей. Відповідач постійно лаявся, фізично знущався над позивачем, кричав та принижував дітей, з приводу чого позивач неодноразово зверталася до правоохоронних органів.

Позивач зазначає, що їй невідомо чи перебуває відповідач на обліку в наркодиспансері, однак він неодноразово лікувався в приватних клініках з приводу наркотичної та алкогольної залежності. Він ніде не працює, своїх дітей не утримує фінансово і взагалі не цікавиться їх життям. Малолітні діти бояться свого батька, вони неодноразово бачили як він знущався над їх матір`ю та над ними. Наразі відповідач переслідує позивача та дітей. Позивач боїться за своє здоров`я та здоров`я своїх дітей.

Крім того, позивач зазначає, що наразі вона разом зі своїми дітьми та мамою, проживають за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач самостійно утримує своїх дітей та займається їх вихованням. Доглядати за дітьми позивачу допомагає її мати та мати відповідача, але відповідач тривалий час жодним чином не допомагає ні фінансово, ні матеріально своїм дітям, не цікавився їх здоров`ям, шкільним життям, не підтримує дітей у необхідні їм моменти. Позивач вважає, що дітям потрібен батько, а не сторонній чоловік, якого вони бояться і не хочуть бачити.

Все вищеописане, на думку позивача, свідчить про те, що вона відповідальна мама, яка дбає про своїх дітей, цікавиться їх життям, приділяє їм максимум уваги та часу аби хлопчики гармонійно розвивалися та відчували підтримку сім`ї.

Що стосується відповідача, то позивач зазначає, що він абсолютно не цікавиться ні життям своїх синів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ні їх здоров`ям, він не спілкується із синами, не провідує їх, не забезпечує, що підтверджується рядом доказів, які вона долучила до позовної заяви та стало підставою для звернення позивачем до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою суду від 02.12.2021 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання. Крім того, зобов`язано Службу у справах дітей Вінницької міської ради надати суду письмовий висновок щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно синів: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 02.02.2022 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі.

10.02.2022 року на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність. Зазначив, що ніколи не чинив ні психологічне ні фізичне насилля над позивачем в присутності дітей, не лаявся, фізично не знущався над позивачем, не кричав та не принижував дітей, а навпаки піклувався про здоров`я своїх дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Завжди виконував свій батьківський обов`язок.

22.02.2022 року на адресу суду надійшов письмовий висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради, відповідно до якого орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 19.04.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Підреза І.В. підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві та висновку Служби у справах дітей Вінницької міської ради від 22.02.2022 р. про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей. Судові витрати просила залишити за позивачем.

В судовому засіданні відповідач та його представник адвокат Крейдін В.О. заперечили щодо задоволення позовних вимог посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності. Підтримала висновок органу опіки та піклування по даній справі, який надано суду.

Дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що починаючи з 2009 року по 2016 рік сторони проживали разом, без реєстрації шлюбу.

За час спільного проживання, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.06.2010 року (а.с. 13), та ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.10.2014 року (а.с. 14).

Відповідно до довідки Комітету мікрорайону «Корея-1» від 09.11.2021 р. за №620 ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15). Даний факт також підтверджується актом №66 обстеження житлових умов сім`ї від 13.11.2021 р. (а.с. 16).

Як вбачається із характеристики позивача з місця роботи, виданої ФОП ОСОБА_9 , ОСОБА_4 відповідальна, ініціативна, самостійна в роботі, уміє керувати собою - емоціями, має рівне і спокійне ставлення до людей (а.с. 25).

Відповідно до довідки №04-08/392 від 22.10.2021 р. виданої КЗ Загальноосвітня школа I-III ступенів №21 Вінницької міської ради - навчанням та вихованням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 займається матір - ОСОБА_4 та бабуся - ОСОБА_10 . Батько - ОСОБА_2 , контакту з педагогами школи не підтримує, успіхами сина не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с. 17). Зазначені обставини підтверджуються також характеристикою ОСОБА_11 , учня 6-Б класу, виданою КЗ Загальноосвітня школа I-III ступенів №21 Вінницької міської ради (а.с. 20).

Відповідно до довідки №04-08/393 від 22.10.2021 р. виданої КЗ Загальноосвітня школа I-III ступенів №21 Вінницької міської ради - навчанням та вихованням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 займається матір - ОСОБА_4 та бабуся - ОСОБА_10 . Батько - ОСОБА_2 , контакту з педагогами школи не підтримує, успіхами сина не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с. 18). Зазначені обставини підтверджуються також характеристикою ОСОБА_12 , учня 1-А класу, виданою КЗ Загальноосвітня школа I-III ступенів №21 Вінницької міської ради (а.с. 19).

Із листів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, судом встановлено, що ОСОБА_4 зверталась до поліції по факту неправомірних дій ОСОБА_2 відносно неї, в наслідок чого відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 26-27).

Відповідно до висновку № 01/00/011/11424 від 22.02.2022 року, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавлення ОСОБА_2 , батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У даному висновку зазначено, що ОСОБА_13 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив про те, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав батька, оскільки дуже боїться його. Хлопчик повідомив, що батько нічим їм з братом не допомогає, але іноді відвідує його у школі у п`яному вигляді, вчиняє скандали з охороною навчального закладу, йому дуже соромно перед дітьми та вчителями. Дитина повідомила про те, що були випадки, коли батько приходив вночі, стукав у вікна, лякав їх з братом, мама зверталась до поліції (а.с. 88-89).

Ухвалою суду від 19.04.2022 р. було витребувано із КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. Ак. О. І. Ющенка ВОР» інформацію про те чи перебував ОСОБА_2 на лікуванні у даній лікарні.

02.05.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на ухвалу суду з якої вбачається, що ОСОБА_2 перебував на стацлікуванні у відділенні №17 КНП «ВОКПЛ ім. акад О.І. Ющенка ВОР» з 27.11.2021 р. по 20.12.2021 р. з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання декількох наркотичних засобів (опіоїди, стимулятори, канабіоїди) та інших психоактивних речовин - психотичні розлади. ОСОБА_2 госпіталізований в примусовому порядку без його згоди за рішенням Вінницького міського суду від 01.12.2021 р. (а.с. 128).

Крім того, у судовому засіданні за клопотанням відповідача було допитано свідка ОСОБА_14 - матір ОСОБА_4 , яка суду пояснила, що її донька - ОСОБА_4 , разом з онуками: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , проживали разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . На даний момент ОСОБА_4 з дітьми виїхала за межі України у зв`язку із оголошенням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки життя дітям. Додатково зазначила, що ОСОБА_2 не приймав участі у вихованні і утриманні своїх дітей. Під час того, коли донька з дітьми проживали у неї, відповідач неодноразово приходив до них і завжди під дією алкоголю чи наркотиків, поводив себе агресивно, діти бояться його.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами другою та четвертою статті 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 18 Конвенції визначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_2 у порушення вимог статті 150 СК України свідомо не виконує обов`язки щодо виховання та розвитку дітей, має наркотичну залежність, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вищевикладене свідчить про те, що позовна заява є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

За клопотанням представника позивача, судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

На підставі ст.ст. 150, 164, 166 СК України, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 223, 259, 263, 264, 265, 268,273 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.12.2022 року.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Суддя: