Рішення № 107637392, 17.10.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/10240/21

2/760/5932/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

за участі секретаря - Дубаніної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори про зняття арешту шляхом скасування заборони (арешту) на нерухоме майно, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила суд зняти арешт шляхом скасування заборони (арешту) на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності в рівних долях позивачу, ОСОБА_1 , ідентифікаційний РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , про що був внесений запис до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна і зареєстрований 28.10.2004 12:12:57 за № 1419795 реєстратором: Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали б/н від 25.01.1999 Нарсуд, р-н Залізничний.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 12.02.1981 вона зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1997, виданого відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва, згідно розпорядженням від 29.12.1997 за №17493 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях (тобто по Ѕ частині).

Після смерті чоловіка позивача ОСОБА_2 вона звернулася до державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, була заведена спадкова справа, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири за вищевказаною адресою, яка належала її чоловіку ОСОБА_2 , так як на квартиру, частка якої успадковується, накладено арешт. Про це вона отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

На запит державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С., Перша київська державна нотаріальна контора своїм листом від 19.02.2021 вих. № 1252/01-16 повідомила про те, що відповідно до номенклатури справ вказаної нотаріальної контори за 1999 рік термін зберігання документів, щодо накладення, зняття арештів (заборон) складає три роки, тому надати копію документів на підставі яких було накладено заборону відчуження майна не має можливості, у зв`язку з їх відсутністю.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.02.2021 виявлено інформацію про те, що 26.10.2004 за № 1411368 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11 на підставі повідомлення, 4/6-1109, 22.05.1998, ГУ МВС м. Києва УДСБЕЗ було внесений запис про арешт (архівний запис) на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Власник квартири - ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що вона та її чоловік ОСОБА_2 приватизували вказану квартиру 29.12.1997 року на двох (тобто по Ѕ частині). Квартира зареєстрована Київським міським БТІ на праві приватної власності за ними.

Позивач вказує, що арешт на квартиру був накладений 15.02.1999 р. на підставі ухвали б/н, 25.01.1999, Нарсуд, р-н Залізничний, власник ОСОБА_3 , але в 1999 році ОСОБА_3 не могла бути власником квартири позивача, так як вже з 29.12.1997 власниками зазначеної квартири АДРЕСА_4 були позивач та її чоловік.

На адвокатський запит від 25.02.2021 Солом`янський районний суд м. Києва своїм листом від 03.03.2021 вих. № 1.4/241/2021 відповів, що відповідно до здійснення пошуку в алфавітних покажчиках за 1999 рік за запитами « ОСОБА_1 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 » інформація щодо перебування на розгляді справи стороною в якій були б вищеперераховані особи, відсутня.

Позивач вказує, що дія заборони на її нерухоме майно (арешт) та внесення відомостей про його обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, порушують та обмежують її права як власника та спадкоємця і підлягають судовому захисту.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін в цивільній справі

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. Від представника позивача було подано заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у шлюб, який був зареєстрований 17.07.1973 року, що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про укладення шлюбу від 17.07.1973 за №1103. З 12.09.1981 року позивач та її чоловік ОСОБА_4 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується належним чином засвідченою копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1997, виданого відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва, згідно з розпорядженням (наказом) від 29 грудня 1997 року за № 17493 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить позивачу та ОСОБА_2 в рівних долях (тобто по Ѕ частині), що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1997 за № НОМЕР_2 .

Вказана квартира зареєстрована Київським міським бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло і записана у реєстрову книгу за № 922 15 січня 1998 року, що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про право власності на житло.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про смерть від 17.08.2020 виданого Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Позивач ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_2 звернулась до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини внаслідок чого була заведена спадкова справа № 808-2020.

Державний нотаріус Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. при оформленні спадщини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна виявила інформацію про те, що 28.10.2004 12:12:57 за № 1419795 реєстратором Перша київська державна нотаріальна контора, 011135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11 було внесено запис про накладання арешту (архівний запис) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі ухвали, б/н, 25.01.1999, Нарсуд, р-н Залізничний. Власник: ОСОБА_3 , що підтверджується належним чином засвідченою копією інформаційної довідки № 244919307 від 18.02.2021 р. - інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва 29.12.1997 (розпорядження № 17493), та зареєстрованого в Бюро 15.01.1998 за реєстровим № 922, що підтверджується належним чином засвідченою копією інформаційної довідки комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 04.01.2021 вих. КВ-2020 № 40376.

На запит державного нотаріуса Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. Перша київська державна нотаріальна контора повідомила своїм листом, що відсутні документи на підставі яких було зареєстровано обтяження № 1419795, що підтверджується належним чином засвідченою копією листа Першої київської державної нотаріальної контори від 19.02.2021.

Також виявлено інформацію про те, що 26.10.2004 за № 1411368 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора, 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 11 на підставі повідомлення, 4/6-1109, 22.05.1998, ГУ МВС м. Києва УДСБЕЗ було внесено запис про арешт (архівний запис) на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Власник квартири - ОСОБА_3 , що підтверджується належним чином засвідченою копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.02.2021.

На адвокатський запит від 25.02.2021 Солом`янський районний суд м. Києва надав відповідь, що відповідно до здійснення пошуку в алфавітних покажчиках за 1999 рік за запитами « ОСОБА_1 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 » інформація щодо перебування на розгляді справи, стороною в якій були б вищеперераховані особи, відсутня, що підтверджується належним чином засвідченою копією листа від 03.03.2021 вих. № 1.4/241/2021.

Державний нотаріус Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. відмовила видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала її чоловіку ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що на квартиру, частка якої успадковується, накладено арешт, що підтверджується належним чином засвідченою копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.04.2021 № 993/02-31.

На виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.11.2021 Двадцять першою київською державною нотаріальною конторою (ЄДРПОУ 39055921, адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 11, кв. 37) була надана належним чином завірена копія спадкової справи після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання і захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.5 цієї статті державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону, запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру прав вноситься у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію.

Аналогічні положення містяться і в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України «власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном».

Згідно ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Зазначений речовий спосіб захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, полягає у вимозі усунення перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Позивачу необхідно зняти арешт з квартири, так як дія заборони на її нерухоме майно (арешт) та внесення відомостей про його обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, порушують та обмежують її права як власника та спадкоємця і підлягають судовому захисту.

Згідно ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.316, 317, 321 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Першої київської державної нотаріальної контори про зняття арешту шляхом скасування заборони (арешту) на нерухоме майно - задовольнити.

Скасувати арешт накладений на - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності в рівних долях ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , про що був внесений до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна і зареєстрований 28.10.2004 12:12:57 за № 1419795 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора на підставі ухвали б/н від 25.01.1999 Нарсуд, р-н Залізничний. Архівний номер: 1496511 KIEV1, Архівна дата: 15.02.1999, Дата виникнення:15.02.1999, № реєстра: 3-261, внутр.№ 3В01163023F0392С3346, комментарий: вх.687(11:16).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва.

Якщо в судовому засідання було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя - Г.О.Козленко