Рішення № 10762964, 30.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.10                                                                                 Справа № 18/136

                    Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ

про стягнення 87783,85 грн.

за участю представників:

від позивача:           Поштар Т.П. за дов. від 28.12.2009;

від відповідача:           Тихонов О.А. за дов. від 27.07.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

-          заборгованості в сумі 84444,31 грн. по внесенню лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 13.02.2008 № 080213-54/ФЛ-Ю-О за три місяці (січень –березень 2010 р. включно);

-          пені в сумі 2502,84 грн. за прострочення платежів;

-          втрат від інфляції в сумі 469,35 грн.

-          трьох процентів річних в сумі 367,35 грн.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що він не має перед позивачем боргу, а також на те, що коригування позивачем нарахованих лізингових платежів у відповідності зі змінами курсу гривні до долару США, є необґрунтованими.

          Заявою від 30.07.2010 позивач збільшив розмір позовних вимог: додатково заявив до стягнення борг по лізинговим платежам ще за 4 місяці (квітень –липень 2010 р. включно) в сумі 136030,80 грн., пеню за прострочення цих платежів в сумі 4241,05 грн., втрати від інфляції в сумі 443,39 грн. та три проценти річних в сумі 591,53 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні заперечення на цю заяву зазначивши, що вимоги про стягнення лізингових платежів, скоригованих в зв’язку з зміною курсу гривні до долару США, є необґрунтованими (такі ж саме доводи були викладені і у відзиві на позовну заяву).

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору фінансового лізингу від 13.02.2008 № 080213-54/ФЛ-Ю-О, укладеному між сторонами за позовом, позивач на умовах фінансового лізингу передав відповідачу строком на 25 місяців (з моменту підписання акту приймання-передачі) машини та механізми (підйомники, стенд шиномонтажний, компресори та інше), загальною вартістю 541666,36 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнано відповідачем.

          Відповідач в свою чергу, зобов’язався сплачувати позивачу лізингові платежі у розмірі та в строки, передбачені додатком до договору № 1 –Графіком сплати лізингових платежів.

          01.03.2009 між сторонами за позовом була укладена додаткова угода до вищевказаного договору лізингу згідно якої, сторони домовилися, що відповідач буде здійснювати лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним їх коригуванням на зміну курсу гривні до долару США за встановленим договором порядком (п. 3.4.1. договору).

          16.12.2009 між сторонами за позовом була укладена ще одна додаткова угода до вищевказаного договору лізингу згідно якої, відповідач визнав, що станом на 16.12.2009 він має перед позивачем прострочену заборгованість за нарахованими та несплаченими лізинговими платежами в сумі 53338,56 грн., та зобов’язався сплачувати її відповідно до Графіку сплати лізингових платежів № 2 (додаток № 1 до цієї додаткової угоди).

          У вказаній додатковій угоді від 16.12.2009 сторони зазначили, що з 20.12.2009 відповідач сплачує поточні (непрострочені) лізингові платежі за договором згідно Графіку сплати лізингових платежів № 1 (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) з коригуванням їх розміру на зміну курсу гривні до долару США за встановленим договором порядком (п. 3.4.1. договору).

          Сторони за позовом у договорі фінансового лізингу (з урахуванням додаткових угод до нього) домовилися, що у разі коригуванням позивачем розміру лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США, підставою для сплати відповідачем цих відкоригованих лізингових платежів є рахунок позивача, в якому вказується курс гривні до долару США на відповідну дату.

          Згідно Графіку сплати лізингових платежів № 1 (додаток № 1 до додаткової угоди від 16.12.2009) відповідач повинен був сплачувати позивачу поточні лізингові платежі таким чином:

-          20.01.2010 –12535,32 грн.;

-          20.02.2010 –12347,66 грн.;

-          20.03.2010 –19142,47 грн.;

-          20.04.2010 –19023,50 грн.;

-          20.05.2010 –18669,30 грн.;

-          20.06.2010 –18407,36 грн.;

-          20.07.2010 –17532,39 грн.

          Згідно Графіку сплати лізингових платежів № 2 (додаток № 1 до додаткової угоди від 16.12.2009) відповідач повинен був сплачувати позивачу прострочену заборгованість по лізинговим платежам таким чином:

-          20.01.2010 –3911,38 грн.;

-          20.02.2010 –3911,38 грн.;

-          20.03.2010 –3911,38 грн.;

-          20.04.2010 –3911,38 грн.;

-          20.05.2010 –3911,38 грн.;

-          20.06.2010 –3911,38 грн.;

-          20.07.2010 –3911,38 грн.

Позивач у позовній заяві вказав, що він заявляє до стягнення борг по лізинговим платежам, який вже скоригований на зміну курсу гривні до долару США відповідно до вимог пунктів 3.4.1. –3.4.5. договору.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 30.07.2010 позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

-          заборгованості в сумі 220475,11 грн. по внесенню лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 13.02.2008 № 080213-54/ФЛ-Ю-О за 7 місяців (січень –липень 2010 р. включно);

-          пені в сумі 6743,89 грн. за прострочення платежів;

-          втрат від інфляції в сумі 912,74 грн.

-          трьох процентів річних в сумі 958,88 грн.;

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що він не має перед позивачем боргу, а також на те, що коригування позивачем нарахованих лізингових платежів у відповідності зі змінами курсу гривні до долару США, є необґрунтованим.

Відповідач також вказав, що він не отримував від позивача рахунків на сплату лізингових платежів, які скореговані на зміну курсу гривні до долару США.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 30.07.2010 зазначивши, що вимоги про стягнення лізингових платежів, скоригованих в зв’язку з зміною курсу гривні до долару США, є необґрунтованими (такі ж саме доводи були викладені і у відзиві на позовну заяву).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав:

          У додатковій угоді від 16.12.2009 до договору лізингу сторони зазначили, що з 25.12.2009 відповідач сплачує поточні (непрострочені) лізингові платежі за договором згідно Графіку сплати лізингових платежів № 1 (додаток № 1 до цієї додаткової угоди) з коригуванням їх розміру на зміну курсу гривні до долару США за встановленим договором порядком (п. 3.4.1. договору).

Підставою для сплати відповідачем цих відкоригованих лізингових платежів є рахунок позивача, в якому вказується курс гривні до долару США на відповідну дату.

          Позивач зазначив (письмові пояснення від 27.07.2010), що він направляв відповідачу рахунки електронною поштою.

          Однак, позивач не подав суду доказів направлення відповідачу до пред’явлення позову рахунків (за період: січень –липень 2010 р.) із зазначенням лізингових платежів, які скореговані на зміну курсу гривні до долару США.

          Відповідач наполягає га тому, що він не отримував вказаних позивачем рахунків із скоригованими на курс долару США лізинговими платежами.

          Таким чином (враховуючи відсутність у позивача доказів направлення рахунків відповідачу та заперечення останнього про їх одержання), на дату пред’явлення позову у відповідача не виникло обов’язку сплачувати позивачу лізингові платежі, які скореговані на зміну курсу гривні до долару США, так як підставою внесення скоригованих лізингових платежів є виключно рахунки позивача.

          Доводи позивача про те, що він направив вказані рахунки відповідачу одночасно з пред’явленням позову та в ході розгляду справи, не приймаються судом до уваги, так як це не має значення для розгляду цієї справи.

          Виходячи із суті позовного провадження спір про право цивільне може виникати лише до пред’явлення позову. Тобто обов’язок сплатити лізингові платежі (у скоригованій частині) повинен був виникнути у відповідача до пред’явлення позову, а не одночасно з пред’явленням позову чи в ході розгляду справи.

          Так як відповідач не одержував рахунків із скоригованими на курс долару США лізинговими платежами, у нього не виникло обов’язку сплачувати ці скореговані платежі.

          Разом з цим, відповідач був зобов’язаний вносити лізингові платежі у сумах та у строки, встановлені Графіками сплати лізингових платежів № 1 та № 2.

          У порушення умов договору відповідач не вніс 7 чергових лізингових платежів (січень –липень 2010 р. включно) за Графіками сплати лізингових платежів № 1 та № 2, зокрема:

Графік сплати лізингових платежів № 1:

-          20.01.2010 –12535,32 грн.;

-          20.02.2010 –12347,66 грн.;

-          20.03.2010 –19142,47 грн.;

-          20.04.2010 –19023,50 грн.;

-          20.05.2010 –18669,30 грн.;

-          20.06.2010 –18407,36 грн.;

-          20.07.2010 –17532,39 грн.Графіку сплати лізингових платежів № 2

-          20.01.2010 –3911,38 грн.;

-          20.02.2010 –3911,38 грн.;

-          20.03.2010 –3911,38 грн.;

-          20.04.2010 –3911,38 грн.;

-          20.05.2010 –3911,38 грн.;

-          20.06.2010 –3911,38 грн.;

-          20.07.2010 –3911,38 грн.           За обома вказаними графіками:

-          20.01.2010 –16446,70 грн. (12535,32 + 3911,38);

-          20.02.2010 –16259,04 грн. (12347,66 + 3911,38);

-          20.03.2010 –23053,85 грн. (19142,47 + 3911,38);

-          20.04.2010 –22934,88 грн. (19023,50 + 3911,38);

-          20.05.2010 –22580,68 грн. (18669,30 + 3911,38);

-          20.06.2010 –22318,74 грн. (18407,36 + 3911,38);

-          20.07.2010 –21443,77 грн. (17532,39 + 3911,38);

Всього: 145037,66 грн.

          Борг відповідач за вказаними лізинговими платежами (за Графіками № 1 та № 2) складає 145037,66 грн., що підтверджується вищевказаними матеріалами справи.

          Доводи відповідача про те, що він не має заборгованості за лізинговими платежами не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Подані відповідачем суду платіжні доручення свідчать про сплату відповідачем лізингових платежів за 2008 –2009 роки.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

          За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу по лізинговим платежам підлягають задоволенню на суму 145037,66 грн.

          В решті вимог про стягнення з відповідача боргу по лізинговим платежам слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог, так як до пред’явлення позову відповідач не одержував рахунків позивача із скоригованими на курс долару США лізинговими платежами.

          Відповідач допустив прострочення внесення лізингових платежів, в зв’язку з чим на вимогу позивача на підставі п. 11.2.1. договорів лізингу та ч. 2 ст. 625 ЦК України несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Розрахунки вказаних штрафних санкцій, наведені позивачем у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог від 30.07.2010, не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх необґрунтованістю, так з відповідача підлягають до стягнення менші суми лізингових платежів ніж зазначені у цих розрахунках.

          Суд самостійно розраховує розмір пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних за періоди вказані позивачем у позовній заяві та заяві від 30.07.2010 але з урахуванням сум боргу стягнутих судом:

Пеня:

          Позивач повинен був сплатити:

-          20.01.2010 –16446,70 грн. (борг)           х 30 (дні) х 0,056% (облікова ставка НБУ) = 276,31 грн.

-          20.02.2010 –32705,74 грн. (16446,70 + 16259,04)           х 28 х 0,056% = 512,83 грн.

-          20.03.2010 –55759,59 грн. (32705,74 + 23053,85)           х 28 х 0,056% = 874,31 грн.

-          20.04.2010 –22934,88 грн.           х 48 х 0,056% = 616,49 грн.

-          20.04.2010 –22934,88 грн.           х 30 х 0,052% (зміна облікової ставки НБУ) = 357,78 грн.

-          20.04.2010 –22934,88 грн.           х 19 х 0,047% (зміна облікової ставки НБУ) = 204,81 грн.

-          20.05.2010 –22580,68 грн.          х 18 х 0,056% = 227,61 грн.

-          20.05.2010 –22580,68 грн.          х 30 х 0,052% (зміна облікової ставки НБУ) = 352,26 грн.

-          20.05.2010 –22580,68 грн.          х 19 х 0,047% (зміна облікової ставки НБУ) = 201,65 грн.

-          20.06.2010 –22318,74 грн.           х 19 х 0,052% = 220,51 грн.

-          20.06.2010 –22318,74 грн.          х 19 х 0,047% (зміна облікової ставки НБУ) = 199,31 грн.

Всього пеня складає 4043,87 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Розрахунок втрат від інфляції:

-          20.01.2010 –16446,70 грн. (борг)                               х 101,9 (за лютий)           = 312,49 грн.

-          20.02.2010 –32705,74 грн. (16446,70 + 16259,04)                    х 100,9 (за березень)           = 294,35 грн.

Всього втрати від інфляції складають 606,84 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

          В решті вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.

          Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 30.07.2010 позивач збільшив розмір заявлених до стягнення втрат від інфляції до суми 912,74 грн. (первісно у позовній заяві до стягнення було заявлено 469,35 грн.), тобто позивач збільшив розмір цих своїх вимог на 443,39 грн.

          Однак, у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 30.07.2010 позивач взагалі не обґрунтував ці свої вимоги (не вказано: за який період нарахована сума, який індекс інфляції застосовувався, із якої суми боргу; взагалі нічого не вказано, просто написано: «912,74 грн. (інфляційні збитки)»).

          Тому, збільшені вимоги про стягнення втрат від інфляції в сумі 443,39 грн. (912,74 - 469,35) не підлягають задоволенню в зв’язку з їх необґрунтованістю.

Розрахунок трьох процентів річних:

-          20.01.2010 –16446,70 грн. (борг)           х 30 (дні) х 3 % (0,008 % в день) = 39,47 грн.

-          20.02.2010 –32705,74 грн. (16446,70 + 16259,04)           х 28 х 0,056% = 73,26 грн.

-          20.03.2010 –55759,59 грн. (32705,74 + 23053,85)           х 28 х 0,056% = 124,90 грн.

-          20.04.2010 –22934,88 грн.           х 97 х 0,008 %           = 177,98 грн.

-          20.05.2010 –22580,68 грн.          х 67 х 0,008 %           = 121,03 грн.

-          20.06.2010 –22318,74 грн.           х 38 х 0,008 %           = 67,85 грн.

-          20.07.2010 –21443,77 грн.           х 6 х 0,008 %           = 10,29 грн.

Всього три проценти річних складають 614,78 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

          В решті вимог про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних слід відмовити в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю цих вимог.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 1502,84 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; всього позивачем заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 229090,62 грн.; задоволено позов на 150303,15 грн., тобто на 65,6 %) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 154,82 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем по даній справі зайве сплачено державне мито.

Зокрема, при пред’явленні позову позивачем сплачено державне мито в сумі 877,84 грн. (платіжне доручення від 19.04.2010 № 2441).

При збільшенні розміру позовних вимог (заява від 30.07.2010) позивачем ще сплачено державне мито в сумі 2203,06 грн. (платіжне доручення від 27.07.2010 № 5141).

Всього позивачем сплачено державне мито в сумі 3080,90 грн.

З урахуванням збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення грошові кошти в загальній сумі 229090,62 грн. з яких державне мито складає 2290,91 грн. (1 %).

Таким чином зайве сплачено 789,99 грн. (3080,90 - 2290,91).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зайве сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ, вул. 26 Бакинських комісарів, 170, ідентифікаційний код 32279782, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354, заборгованість по лізинговим платежам в сумі 145037,66 грн., пеню в сумі 4043,87 грн., три проценти річних в сумі 614,78 грн., втрати від інфляції в сумі 606,84 грн., витрати на державне мито в сумі 1502,84 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 154,82 грн.; наказ видати.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354 з Державного бюджету України зайве сплачене за платіжним дорученням від 27.07.2010 № 5141 державне мито в сумі 789,99 грн.

Підставою для повернення зайве сплаченого державного мита є дане рішення суду скріплене печаткою суду.

30 липня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 04 серпня 2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко