Рішення № 107628979, 29.11.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022м. ДніпроСправа № 904/69/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" (м. Дніпро)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про внесення змін до договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020

та

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" ( м. Дніпро)

про стягнення пені за договором № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 у розмірі 96 983 грн. 57 коп.

.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з первісною позовною заявою, в якій просило суд внести зміни до умов договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі головного інженера структурного підрозділу "Нікопольська дистанція електропостачання" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" і заступника начальника того ж структурного підрозділу, а саме:

- змінити строк виконання зобов`язання, визначений пунктом 4.5. договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 та додатку № 2 до договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020, з 18.12.2020 на 01.06.2021;

- змінити строк дії договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020, визначений пунктом 21.1. договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020, з 31.12.2020 на 01.06.2021.

Також, позивач за первісним позовом просив суд судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані неможливістю виконання зобов`язання позивачем як підрядником за договором № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 в строк до 18.12.2020, що спричинено незалежними від сторін обставинами, які сторони за вказаним договором не могли передбачити, а саме: неможливістю виконати свої зобов`язання за договором поставки № 20/031-А ТОВ "Автоформула Центр" (постачальник за договором поставки № 20/031-А) через карантинні обмеження на території Хорватії, Іспанії, Італії, України; встановлення обмежуючого режиму роботи (скорочення робочих часів та внесення змін в графік роботи співробітників); неможливістю виготовлення виробником Koncar Instrument Transformers Inc., та поставки 6-ти штук трансформаторів Agu-170 та 6-ти штук Vpu-170, необхідних позивачу для виконання робіт на ТП Батуринська на підприємстві відповідача.

В процесі розгляду справи Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подано зустрічну позовну заяву (вх. суду 399/21 від 27.01.2021), в якій останнє просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" на свою користь пеню за договором № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 у розмірі 96 983 грн. 57 коп.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 в частині повного та своєчасного виконання робіт, у зв`язку з чим позивачем за зустрічним позовом на підставі пункту 12.3 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов`язання за кожен день прострочення за період з 19.12.2020 по 31.12.2020 у сумі 96 983 грн. 57 коп.

Також позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено у повному обсязі, а саме: внесено зміни до умов договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі начальника структурного підрозділу "Нікопольська дистанція електропостачання" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" і головного інженера того ж структурного підрозділу, а саме: змінено строк виконання зобов`язання, визначений пунктом 4.5 договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 та додатку № 2 до договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020, з 18.12.2020 на 31.12.2021; змінено строк дії договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020, визначений пунктом 21.1 договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020, з 31.12.2020 на 31.12.2021; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" 2 102 грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено в повному обсязі, судові витрати покладено на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 у справі № 904/69/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі № 904/69/21 - скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021, справу № 904/69/21 передано судді Фещенко Ю.В. для розгляду.

Враховуючи вказане, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 справу № 904/69/21 прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, повторне проведення підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 11.01.2022.

Від позивача за первісним позовом надійшло клопотання (вх. суду № 165/22 від 04.01.2022), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з перебуванням його представника у щорічній основній відпустці.

Від позивача за зустрічним позовом надійшли пояснення у справі (вх. суду №1340/22 від 11.01.2022), в яких він зазначає про те, що відзив на первісний позов відповідачем за первісним позовом було надано 27.01.2021, а також посилається на обставини, які встановлені Верховним Судому даній справі в постанові від 18.11.2021, якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 скасовано та передано на новий розгляд. Крім того, залізниця зазначає, що у будь-якому випадку, незалежно від того, чи буде задоволено первісний позов, повинні бути задоволені позовні вимоги за зустрічним позовом, оскільки договір у строк до 18.12.2020 не виконано.

У підготовче засідання 11.01.2022 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у вказане засідання не з`явився, при цьому судом враховано наявність клопотання останнього про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 11.01.2022 підготовче засідання було відкладено на 09.02.2022.

Від позивача за первісним позовом надійшла заява (вх. суду № 6381/22 від 08.02.2022), в якій він просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з достроковим припиненням договору про надання правової допомоги з адвокатом Співак Н.М., що відбулося 07.02.2022, та необхідністю залучення нового представника ТОВ "Сетинжис" для надання правової допомоги товариству під час розгляду справи.

У підготовче засідання 09.02.2022 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у вказане засідання не з`явився, при цьому судом враховано наявність клопотання останнього про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 14.02.2022, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, подання до суду відповіді на відзив, заперечень, а також доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.02.2022 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 16.03.2022 включно; підготовче засідання було відкладено на 03.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України №259/2022 від 18.04.2022 про продовження строку дії воєнного стану в країні з 25.04.2022 строком на 30 днів.

За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.

Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судове засідання, призначене на 03.03.2022, не відбулося.

Від АТ "Укрзалізниця" надійшло клопотання (вх. суду № 939/22 від 14.03.2022), в якому він просив суд відкласти розгляд справи або зупинити провадження у справі до моменту усунення обставин воєнного стану, посилаючись на те, що дана справа не є терміновою та не стосується прав людини, оскільки її учасниками є юридичні особи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. суду № 12676/22 від 03.05.2022), в якому він просив суд зупинити провадження у справі до припинення перебування керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис"- Загаєвського Юрія Георгійовича у складі Збройних Сил України.

З приводу поданого клопотання про зупинення провадження у справі судом було зазначено, зокрема, наступне.

Враховуючи норми чинного процесуального законодавства, беручи до уваги те, що первісний позов пред`явлено позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" (юридичною особою), а зустрічний позов пред`явлено до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" (юридичної особи), яке представляє адвокат, суд дійшов висновку, що викладені заявником у клопотанні про зупинення провадження у справі обставини, не є тими обставинами, які визначені у пункті 3 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, а також не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі.

Отже, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" про зупинення провадження у справі.

Також, суд відзначив, що від Акціонерним товариством "Українська залізниця" надійшло клопотання (вх. суду № 9391/21 від 24.03.2022), в якому було вказано про те, що дана справа не є терміновою та не стосується забезпечення прав людини, оскільки учасниками справи є юридичні особи, у зв`язку з чим товариство просило суд відкласти розгляд справи до усунення обставин воєнного стану у країні або зупинити провадження у справі, з метою забезпечення правосуддя у спосіб, передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Судом було відзначено, що у даному випадку, як позивач так і відповідач (за первісним та, відповідно, за зустрічним позовами) у своїй позиції були одностайними - вважали дану справу не терміновою, вважали, що її розгляд в період воєнного стану порушить права сторін та буде шкодити завданню господарського судочинства, та просили суд не розглядати дану справу в період воєнного стану в Україні.

Відтак, суд дійшов висновку, що подальше судове провадження у справі необхідно здійснювати з огляду на викладене, а також відповідно до нормативних приписів статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне відкласти проведення судового засідання у даній справі до усунення обставин, які зумовили неможливість його проведення (скасування або припинення воєнного стану).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.05.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" про зупинення провадження у справі було відмовлено та роз`яснено учасникам справи, що, приймаючи до уваги позицію сторін у даній справі, а також об`єктивні причини неможливості забезпечення процесуальних прав, визначених статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України та дотримання принципів господарського судочинства, у справах, де учасники не можуть забезпечити явку у судове засідання або існують інші обмеження у реалізації процесуальних прав сторін (неможливість належного повідомлення, ускладнення або неможливість подачі заяв по суті справи за умови їх неподання до початку військової агресії, відсутність зв`язку, транспортного сполучення тощо) проведення судових засідань не здійснюється та відкладено до усунення обставин, які зумовили неможливість їх проведення.

У той же час, в подальшому судом було відзначено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.

Судом враховано, що обставини, викладені в ухвалі суду від 04.05.2022, не є усунутими, Указом Президента України № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, разом з тим, в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне продовжити розгляд даної справи та призначити наступне підготовче засідання в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

Враховуючи вказані обставини, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне призначити підготовче засідання в межах розумного строку.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.10.2022 підготовче засідання було призначено на 15.11.2022.

У підготовче засідання 15.11.2022 з`явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у вказане засідання не з`явився, при цьому останній повідомлений про день, час та місце судового засідання шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 24.10.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа (а.с. 104-105 у томі 3), згідно з якими ухвалу суду від 24.10.2022 доставлено на офіційну електронну пошту позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), відомості про яку містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.100 у томі 3), а також адвокату Співак Н.М., повноваження якого підтверджуються наявним в матеріалах справи ордером від 02.05.2022 (а.с.96 у томі 3) 24.10.2022, отже завчасно.

Крім того, додатково позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання 15.11.2022 за допомогою телефонограми, яка була отримана його представником - адвокатом Співак Н.М., повноваження якого підтверджуються наявним в матеріалах справи ордером від 02.05.2022 - 24.10.2022 (а.с. 103 у томі 3).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

У підготовчому засіданні 15.11.2022 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.11.22 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2022.

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 29.11.2022 надійшло клопотання (вх. суду № 41529/22 від 30.11.2022), в якому він просив суд розглянути справу у судовому засіданні 29.11.2022 без участі представника АТ "Укрзалізниця".

При цьому, суд відзначає, що 29.11.2022 o 12 год. 45 хв. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області відбулося екстрене відключення електропостачання, яке не було відновлено протягом робочого часу суду в цей день. Після відновлення електропостачання проведено роботи по перевірці працездатності електричної мережі суду та комп`ютерної техніки, сервер КП ДСС запущено лише 30.11.2022 з 09 год. 30 хв., що підтверджується Актом Господарського суду Дніпропетровської області № 38/22 від 30.11.2022. У зв`язку з вказаними обставинами заяву АТ "Укрзалізниця" зареєстровано після відновлення електропостачання, а саме: наступного дня 30.11.2022.

У судове засідання 29.11.2022 представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) не з`явилися, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом. Крім того, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 24.10.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа (а.с. 104-105 у томі 3), згідно з якими ухвалу суду від 15.11.2022 доставлено на офіційну електронну пошту позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), відомості про яку містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.100 у томі 3), а також адвокату Співак НМ., повноваження якого підтверджуються наявним в матеріалах справи ордером від 02.05.2022 (а.с.113-114 у томі 3) 15.11.2022, отже завчасно.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до пункту 42 вказаного Положення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Крім того, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання за допомогою розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а.с. 115 у томі 3), а також за допомогою відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було направлено ухвалу суду від 15.11.2022 засобами поштового зв`язку у поштовому відправленні № 4900302174933, яке отримано 28.11.2022 (а.с.117 у томі 3).

Враховуючи викладене, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання 29.11.2022.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності його представника.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням існування таких обставин: з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим судове засідання, що було призначено на 03.03.2022 не відбулося; у зв`язку з існуванням вказаних обставин тимчасово розгляд даної справи не здійснювався, враховуючи наявність клопотання позивача та відповідача за первісним та зустрічними позовами (тобто всіх учасників справи); що у своїй сукупності зумовило збільшення строку розгляду справи. У даному випадку додатково наданий час господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження учасників справи та суду). Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 02.10.2020 між ТОВ "Сетинжис" (далі - підрядник) та АТ "Українська залізниця" (далі - замовник) в особі головного інженера структурного підрозділу "Нікопольська дистанція електропостачання" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" і заступника начальника структурного підрозділу "Нікопольська дистанція електропостачання" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" за результатами процедури закупівлі відкритих торгів № UA-2020-08-06-005968-a укладено договір № ПР/Е-20550/НЮ (далі - договір, а.с.9-14 у томі 1), відповідно до умов якогг, за дорученням замовника підрядник зобов`язався на свій ризик, власними трудовими та матеріально-технічними ресурсами, в обсягах передбачених проектно-кошторисною документацією виконати електромонтажні роботи по об`єкту будівництва замовника "Технічне переоснащення ВРУ-150 кВ тягової підстанції Батуринська в частині улаштування комерційного обліку електричної енергії на межі розподілу балансової належності приєднань повітряних ліній 150кВ Л-55, Л-56" (І пусковий комплекс, ІІІ пусковий комплекс); адреса розташування об`єкту: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Довгинцівський район, вулиця Сергія Параджанова, 25Б, тягова підстанція Батуринська та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи.

Пунктом 21.1. договору визначено строк дії договору до 31.12.2020. Втім, строки виконання робіт, в силу пункту 4.5. договору, по об`єкту будівництва встановлюються Календарним графіком будівництва об`єкта, в якому визначаються дати початку та закінчення робіт і на позивача покладено обов`язок закінчити виконання робіт не пізніше 18.12.2020.

Відповідно до умов пункту 2.1. договору вартість робіт та використаних матеріалів за цим договором, визначається договірною ціною, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1) та складається на підставі кошторисного розрахунку підрядника, який погоджується замовником та складає 7 750 000 грн. 00 коп., в тому числі 20% ПДВ 1 291 666 грн. 67 коп.

Згідно з пунктом 4.1. договору виконання робіт проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на виконання робіт та підтвердженням готовності замовника до приймання робіт.

Відповідно до пункту 4.5. договору, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт, враховуючи роботи, пов`язані з комплектацією, матеріально-технічними ресурсами, протягом 10 робочих днів з дня направлення рознарядки, яка надається за умови затвердженого у встановленому порядку річного фінансового плану на 2020 рік. Строки виконання робіт по об`єкту будівництва встановлюються календарним графіком будівництва об`єкту, в якому визначаються дати початку та закінчення робіт. Підрядник зобов`язується завершити виконання робіт не пізніше 18.12.2020 з правом дострокового виконання.

За змістом пункту 16.2. договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедур закупівлі, крім випадків:

- визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті

- та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Перерахунок ціни тендерної пропозиції, включаючи ціну за одиницю та/або інші складові ціни, відповідно до зменшеної у ході аукціону пропозиції здійснюється шляхом завантаження в електронну систему закупівель документа (документів) з новою ціною, розрахунками та/або цінами за одиницю.

Згідно з пунктом 16.3. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадку зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Рlatts, АRGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням вимог пункту 16.4 цього розділу.

Як було вказано вище, пунктом 21.1 договору встановлено строк дії договору до 31.12.2020.

Як убачається з матеріалів справи, від замовника підрядником 07.10.2020 отримано Рознарядку № НЗІ-3-3/400, оформлену відповідно до пункту 4.1 договору (а.с. 18, 64 у томі 1).

За актом приймання-передачі від 15.10.2020 підрядником прийнято проектну документацію на виконання електромонтажних робіт "Технічне переоснащення ВРУ-150кВ тягової підстанції Батуринська в частині улаштування комерційного обліку електричної енергії на межі розподілу балансової належності приєднань повітряних ліній 150кВ Л-55, Л-56" (І пусковий комплекс, ІІІ пусковий комплекс) (а.с.65 у томі 1).

Як зазначав ТОВ "Сетинжис" (підрядник за договором), з метою виконання умов договору ТОВ "Сетинжис" 12.10.2020 укладено договір поставки № 20/031-А з ТОВ "Автоформула Центр" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити ТОВ "Сетинжис" трансформатори струму типу AGU-170 у кількості 6 штук та трансформатори напруги типу VPU-170 у кількості 6 штук для тягової підстанції "Батуринська", а ТОВ "Сетинжис" зобов`язався прийняти та оплатити зазначене обладнання відповідно до умов цього договору поставки (а.с.19-23 у томі 1).

У пункті 2.2. договору поставки № 20/031-А від 12.10.2020 передбачено, що оплата обладнання зійсюється виключно на підставі наданого рахунку постачальника шляхом перерахування безпосередньо на рахунок постачальника грошових коштів у два етапи:

І етап - попередня оплата у розмірі 15% від загальної вартості обладнання (пункт 2.1. договору) - 502 200 грн. 00 коп. - протягом 5 банківських днів від дати підписання договору обома сторонами;

- ІІ етап - попередня оплата у розмірі 85% від загальної вартості обладнання (пункт 2.1. договору) - 2 845 800 грн. 00 коп. - протягом 5 банківських днів з дати отримання від постачальника повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу-виробника.

Як убачається з матеріалі справи, 12.11.2020 на виконання вказаних умов договору, ТОВ "Сетинжис" здійснено попередню оплату в сумі 502 200 грн. 00 коп. на користь ТОВ "Автоформула Центр", що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 32 від 12.11.2020 (а.с.124 у томі 1).

При цьому, доказів надсилання ТОВ "Автоформула Центр" (постачальником) повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу-виробника, що з урахуванням умов пункту 2.2. договору поставки є підставою для здійснення ІІ етапу попередньої оплати, матеріали справи не містять.

Відповідно до умов договору поставки № 20/031-А від 12.10.2020 товар підлягав поставці протягом 45 днів від дати отримання попередньої оплати за І етапом (за умови виконання пункту 2.3.), але за умови, що в цей же строк отримає попередню оплату за ІІ етапом (за умови виконання пункту 2.3. та 2.2.2. договору).

При цьому, в подальшому листом від 11.11.2020 вих. № 665 ТОВ "Автоформула Центр" звернулася до ТОВ "Сетинжис" з проханням пролонгувати термін постачання трансформаторів за договором поставки № 20/031-А від 12.10.2020, у зв`язку із настанням непередбачуваних обставин, зокрема зі зміною умов праці на підприємстві, різким темпом зростання хворих на COVID-19, посиленням карантинних заходів. До вказаного листа було долучено лист заводу-виробника від 11.11.2020 (в якому вказано орієнтований термін поставки трансформаторів - травень 2021 року) та наказ ТОВ "Автоформула Центр" № 23/10-01 від 23.10.2020 "Про зміну умов праці" (а.с.25-27 у томі 1).

У зв`язку з вказаними обставинами, ТОВ "Сетинжис" 20.11.2020 звернувся до Регіональної філії "Придніпровська залізниця" з листом вих. № 2011/20-3, в якому, вказавши на неможливість контрагентом поставити в установлений строк трансформатори, просив розглянути можливість продовження терміну дії договору та строку виконання робіт до 01.06.2021. Даний лист отримано відповідачем 20.11.2020, що підтверджується відміткою відповідача на цьому листі (а.с.28 у томі 1).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду ТОВ "Сетинжис" були виконані підготовчі роботи на суму 289 725 грн. 05 коп., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року від 18.12.2020, що підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень (а.с.74-80 у томі 1).

Як зазначає ТОВ "Сетинжис", не отримавши відповідь на лист про продовження терміну дії договору, до закінчення терміну дії договору він звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність технічного переоснащення ВРП-150 кВ тягової підстанції Батуринська передбачена Планом розвитку системи розподілу АТ "Укрзалізниця" на 2020-2024 роки, схваленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 09.07.2020 № 1275.

Згідно із вказаним планом існує необхідність встановлення трансформаторів струму типу AGU-170 у кількості 6 штук та трансформаторів напруги типу VPU-170 у кількості 6 штук.

Як вбачається з матеріалів справи, виробником даних трансформаторів є Хорватська компанія "KONCAR - TRANSFORMERC Inс.". Офіційним дилером даної компанії в Україні є ТОВ "Автоформула Центр", що підтверджується свідоцтвом про дилерські повноваження № 1/2020 строком дії з 01.01.2020 по 01.01.2023. Саме з даним товариством ТОВ "Сетинжис" і уклав договір поставки трансформаторів для підстанції Батуринська в загальній кількості 12 шт.

При цьому, як було вказано вище, Хорватська компанія 11.11.2020 листом повідомила ТОВ "Автоформула Центр" про те, що у зв`язку з різким збільшенням захворювання на COVID-19 компанія вимушена перейти на обмежений режим роботи, скорочено робочий час, працівники поділені на зміни, що значно затримає процес виготовлення трансформаторів. Крім того, з цією причиною затримуються поставки комплектуючих з Італії, Іспанії. Затримка в межах від 1 до 3-х місяців. Поставка трансформаторів для ТП "Батуринська" за таких умов роботи можлива буде в травні 2021.

Про дані обставини ТОВ "Авотформула Центр" повідомила ТОВ "Сетинжис", який у свою чергу, пославшись на ці обставини, звернувся до АТ "Українська залізниця" через її регіональну філію з проханням продовжити термін дії договору.

Отже, предметом первісного позову є вимога позивача про внесення змін до договору від 02.10.2020 №ПР/Е-20550/НЮ щодо строку його виконання та строку дії цього договору. Предметом зустрічного позову є вимога щодо стягнення пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню, а вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

До вказаного висновку суд прийшов з таких підстав.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі" (із змінами та доповненнями; далі Закон).

В силу частини першої статті 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Вказані вимоги Закону кореспондуються з підпунктом 4 пункту 16.3 договору.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Отже, зміна договору за рішенням суду допускається: 1) у разі істотного порушення умов договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України); 2) у зв`язку з істотною зміною обставин (частина 4 статті 652 м України); 3) в інших випадках встановлених законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України); 4) у випадках встановлених договором (частина 2 статті 651 м України).

Вимогами статті 652 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом неодноразово наголошувалось на необхідності застосування до даних правовідносин сторін положень статті 652 Цивільного кодексу України та недоведеності позивачем одночасної наявності чотирьох умов, за яких можливо внести зміни до договору.

Суд відзначає, що імперативними приписами частини другої та четвертої статті 652 Цивільного кодексу України встановлено умови, за наявності яких допускається зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин, та наявність таких обставин підлягає доказуванню при розгляді спору про внесення змін до договору в силу приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин.

При цьому, в частині п`ятій статті 41 Закону визначено випадки, за наявності яких можлива зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема, продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, тоді як стаття 652 Цивільного кодексу України визначає умови, за наявності яких допускається зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин.

Тобто, в будь - якому випадку, при вирішенні спору про внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, мають бути досліджені обставини існування чотирьох умов, встановлених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України.

Слід також відзначити, що господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Суди, надаючи оцінку предмету та підставам, визначеним позивачем у заяві, повинні керуватись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), відповідно до якого суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Як на істотну зміну обставин, яким сторони керувалися під час укладення спірного договору, позивач за первісним позовом посилається на неможливість своєчасного виконання ТОВ "Автоформула Центр" своїх зобов`язань перед ТОВ "Сетинжис", що в свою чергу унеможливлю своєчасне виконання останнім робіт для АТ "Українська залізниця", а саме: листом від 11.11.2020 вих. № 665 ТОВ "Автоформула Центр" звернулася до ТОВ "Сетинжис" з проханням пролонгувати термін постачання трансформаторів за договором поставки № 20/031-А від 12.10.2020, у зв`язку із настанням непередбачуваних обставин, зокрема зі зміною умов праці на підприємстві, різким темпом зростання хворих на COVID-19, посиленням карантинних заходів. До вказаного листа було долучено лист заводу-виробника від 11.11.2020 (в якому вказано орієнтований термін поставки трансформаторів - травень 2021 року) та наказ ТОВ "Автоформула Центр" № 23/10-01 від 23.10.2020 "Про зміну умов праці" (а.с.25-27 у томі 1).

В той же час, вказаний лист містив інформацію щодо неможливості поставки товару станом на 11.11.2020, при цьому, в самому тексті вказано про те, що у випадку покращення епідеміологічної ситуації в країні та можливості скорочення строків поставки буде повідомлено додатково.

Слід відзначити, що інформації щодо подальшого становища та можливості виконання зобов`язань з поставки товару ТОВ "Автоформула Центр", зокрема, і станом на грудень 2020 року, матеріали справи не містять.

Більше того, суд звертає увагу на той факт, що договір поставки укладений 02.10.2020, тобто на час укладення вказаного договору обставини, на які постачальник посилається на обставини неможливості поставки товару (епідеміологічна ситуація, пов`язана з COVID-19), тривала вже майже рік.

Аналізуючи зміст наданого позивачем за первісним позовом у справу листа ТОВ "Автоформула Центр" від 11.11.2020, а також умови договорів поставки та підряду, суд приходить до висновку щодо безпідставності доводів позивача за первісним позовом відносно того, що зазначений доказ підтверджує неможливість своєчасної поставки комплектуючих, які необхідні для виконання спірного договору, і саме через існування карантинних обмежень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом не підтвердив істотної зміни обставин та одночасного існування чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які можуть бути підставою для зміни умов договору в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку вказаним вище обставинам справи, суд виходить також із наступного.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про внесення змін до договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 є менш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі.

З приводу позовних вимог за зустрічним позовом щодо стягнення пені за договором №ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 у розмірі 96 983 грн. 57 коп., суд зазначає таке.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як було встановлено судом вище, граничним строком виконання ТОВ "Сетинжис" робіт за договором є 18.12.2020 (пункт 4.5. договору).

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження своєчасного виконання робіт за договором підряду ТОВ "Сетинжис" не надав, доводи Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо допущеного в період з 19.12.2020 по 31.12.2020 прострочення виконання робіт не спростував.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та що не заперечується сторонами під час розгляду даної справи, свої зобов`язання за договором № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 в частині повного та своєчасного виконання робіт, ТОВ "Сетинжис" не виконав, у зв`язку з чим позивачем за зустрічним позовом на підставі пункту 12.3 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 0,1% вартості простроченого зобов`язання за кожен день прострочення за період з 19.12.2020 по 31.12.2020 у сумі 96 983 грн. 57 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем за зустрічним позовом (а.с.47 у томі 1), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховано наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є вимоги щодо стягнення пені в сумі 96 983 грн. 57 коп.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- суд розцінює даний випадок (допущення прострочення ТОВ "Сетинжис" виконання робіт за договором підряду) як винятковий;

- суд розцінює причини неможливості своєчасного виконання зобов`язань за договором підряду як поважні;

- суд приймає до уваги незначність прострочення, а саме: у зустрічному позові пеня заявлена до стягнення за 13 днів (з 19.12.2020 по 31.12.2020), при цьому, під час розгляду справи, а також станом на момент прийняття рішення по справі, суду не надано доказів та не надано відомостей щодо стану подальшого виконання підрядником (ТОВ "Сетинжис") договору підряду;

- також суд враховує добросовісну поведінку ТОВ "Сетинжис" (відповідача за зустрічним позовом), що полягала у тому, що відразу після з`ясування факту неможливості поставки товару постачальником, він належним чином повідомив про вказаний факт замовника за договором підряду (позивача за зустрічним позовом), ініціював перед позивачем за зустрічним позовом внесення змін до договору (щодо строку виконання робіт), а також під час розгляду справи судом підтверджував свій намір виконати свої зобов`язання за договором підряду у повному обсязі;

- судом під час розгляд даної справи встановлено, що ТОВ "Сетинжис" були виконані підготовчі роботи на суму 289 725 грн. 05 коп., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року від 18.12.2020, що підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень (а.с.74-80 у томі 1), з чого можна прийти до висновку, що роботи, які потребували вчинення дій лише від ТОВ "Сетинжис", були ним виконані;

- враховуючи передбачене частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України право замовника на відмову від договору, а також відсутність відомостей щодо такої відмови за спірним договором, суд приходить до висновку, що допущене ТОВ "Сетинжис" прострочення не призвело до невідворотних, тяжких наслідків та не завдало збитків замовнику за договором підряду;

- станом на момент прийняття рішення по справі керівник та єдиний власник ТОВ "Сетинжис" Заєвський Ю.Г. перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, на яку був призваний 26.02.2022, тобто з перших днів військової агресії проти України;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач за зустрічним позовом не може, тому при зменшенні розміру пені позивач за зустрічним позовом не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 80%, а саме: до 19 396 грн. 71 коп. (96 983,57 - 80%).

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 19 396 грн. 71 коп.

Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом. Оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача за зустрічним позовом, пов`язані зі сплатою судового збору в цій частині, відшкодовуються за рахунок відповідача за зустрічним позовом у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на відповідача за зустрічним позовом; стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви в сумі 2 270 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про внесення змін до договору № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сетинжис".

Позовні вимоги за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" про стягнення пені за договором № ПР/Е-20550/НЮ від 02.10.2020 у розмірі 96 983 грн. 57 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетинжис" (49000, м. Дніпро, вулиця Ломана, будинок 19, офіс 207; ідентифікаційний код 39284474) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5а; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108, ідентифікаційний код 40081237) - 19 396 грн. 71 коп. - пені та 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання зустрічного позову.

В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 30.11.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко