Рішення № 10762448, 30.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.10                                                                                 Справа № 9/142н

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецького підприємства "Хімпоставка", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м Луганськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Троїцький Сергій Євгенович, м. Луганськ

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

в присутності представників сторін:

від позивача –Сімейко А.М., дов. б/н від 19.02.10,

від відповідача –Головін М.В., дов. № 2897 від 28.10.09, Омельченко Д.О., дов. № 2900 від 28.10.09

від 3-ї особи –не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ СП "Хімпоставка", звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений 25.02.10 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Троїцьким С.Є. за реєстр. № 485, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції (далі –Банк), відзивом на позовну заяву за № 01-81/547 просить у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.

Ш          Посилання позивача на наявність спору між сторонами, який розглядається у суді, як на підставу для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, є необґрунтованим та не стосується дійсності виконавчих написів нотаріуса та порядку їх виконання.

Крім того, умовою договору застави від 16.06.06 (п. 2.12) встановлено, що у випадку невиконання заставодавцем (позивачем) зобов'язань за кредитним договором заставодержатель (Банк) на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставне майно реалізує його будь-яким прийнятним способом.

Аналогічні умови викладені й в інших договорах застави, що укладені між сторонами.

Банк звертає увагу на те, що безспірність вимог до позивача була перевірена приватним нотаріусом та виконавчі написи були вчинені з дотриманням вимог закону.

Ш          Банком були здійснені всі необхідні дії та надані позивачу всі документи, необхідні для вчинення нотаріусом спірних написів на договорах застави, а позивач до вчинення цих написів отримав від Банку претензію з розрахунками заборгованості та не заперечував проти їх обґрунтованості та безспірності.

Ш          Щодо пропуску річного строку для вчинення нотаріального напису, то Банк спростовує це тим, що строк основного зобов'язання позивача за кредитними договорами ще не сплинув, а Банк скористався своїм правом дострокового стягнення заборгованості, передбаченим пп. 3.2.3 договорів застави.

Ш          Щодо підвищення Банком процентної ставки за окремими договорами, що впливає на правильність розрахунку заборгованості, Банк посилається на п. 3.9 кредитного договору № 010/11-49/123/Г/2 від 29.11.07, за яким сторони встановили та погодили порядок збільшення процентної ставки, який не потребує письмової згоди позивача та укладення додаткових угод між сторонами, а за умовою пп. 3.9.1 цього договору у разі незгоди позичальника, він повинен погасити всю заборгованість за кредитом достроково.

Крім цього, вважає Банк, вказані позивачем ці обставини не стосуються предмету спору.

Ш          Умовами договорів застави передбачене право позивача (заставодавця) у будь-який момент припинити стягнення на заставне майно шляхом виконання забезпеченого заставою зобов'язання, однак позивач не скористався цим правом.

В обгрунтування позовних вимог позивач, ТОВ СП "Хімпоставка", посилається на вчинення приватним нотаріусом Троїцьким С.Є. 25.02.10 виконавчого напису за реєстр. № 485, яким в інтересах відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернуто стягнення на майно підприємства, а саме: виробничу базу, що розташовано за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 15-Є, що є предметом договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних договорів.

З посиланням на приписи ст. 88 Закону України "Про нотаріат" (далі –Закон) та п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Мін’юсту України від 03.03.04 № 20/5 (зареєстр. в Мін’юсті України 03.03.04 за № 283/8882) (далі –Інструкція), позивач вважає, що зазначений вище виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки:

Ш          умовою вчинення виконавчого напису є відсутність між боржником і стягувачем спору щодо заборгованості,

Ш          в провадженні господарського суду Луганської області є спір за справою № 17/6 за позовом відповідача за цією справою про стягнення з позивача за цією справою заборгованості, яка виникла з тих самих кредитних договорів, про які йдеться у спірних виконавчих написах нотаріуса.

Ш          вчинення спірних виконавчих написів може призвести до подвійного стягнення боргу.

Крім того, позивач звертає увагу на таке:

- у виконавчих написах йдеться про стягнення пені, але не встановлено період (строк), за який вона стягується, що є порушенням п. 287 Інструкції,

- з дня виникнення у відповідача права вимоги минуло більше ніж один рік, тому, відповідно до приписів ст. 88 Закону, нотаріус не мав права вчиняти спірні написи,

- позивач не погоджується із загальною сумою боргу, оскільки відповідачем в односторонньому порядку за відсутності законних підстав було збільшено відсотки за користування кредитними коштами з 12% до 18%.

3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Троїцький С.Є., письмових пояснень щодо предмету спору не надав, участь у судовому засіданні не взяв.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає у визнанні спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки він здійснений з порушенням чинного законодавства.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Троїцьким С.Є. 25.02.10 був вчинений виконавчий напис за реєстр. № 485, яким в інтересах відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами з відповідними додатками, що були укладені згідно з Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів № 010/11-49/123/Г від 18.10.07, звернуто стягнення на майно підприємства, що є предметом договорів іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних договорів з відповідними додатками на загальну суму 5 252 498,19 грн.

Детальний опис майна (об'єкти нерухомості) наведений в розділі 1 "Предмет договору" вказаного вище договору іпотеки і належить на праві власності позивачу.

Позивач не погоджується з правомірністю вчинення цих написів через їх невідповідність чинному законодавству.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України обов'язок доведення фактичних обставин, які є підставою вимог і заперечень, покладається на сторону в судовому процесі.

Щодо правильності розрахунку заборгованості, то суд погоджується з доводами Банку про його право підвищувати процентні ставки за окремими договорами, оскільки за п. 3.9 кредитного договору № 010/11-49/123/Г/2 від 29.11.07, сторони встановили та погодили порядок збільшення процентної ставки, який не потребує письмової згоди позивача та укладення додаткових угод між сторонами, а за умовою пп. 3.9.1 цього договору у разі незгоди позичальника, він повинен погасити всю заборгованість за кредитом достроково.

Відносно додержання нотаріусом вимог Закону України "Про нотаріат", суд погоджується з посиланням позивача на:

·          ст. 88 цього Закону, за якою нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями –не більше одного року,

·          абз. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 N 20/5, за яким вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Вирішуючи цей спір, суд враховує що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен додержуватися вимоги ч. 2 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" щодо наявності документів, які підтверджують саме безспірність вимоги кредитора (Банку).

По-перше, нотаріус не врахував, що на момент вчинення спірного виконавчого напису (25.02.10) між Банком та позивачем вже існував спір у справі № 17/6, ухвала про порушення якої було винесено господарським судом Луганської області 06.01.09.

По-друге, документами, які можуть підтверджувати наявність або відсутність заборгованості а також встановити розмір цієї заборгованості, можуть бути виключно документи первинної документації.

Як вбачається із заяви Банку на адресу нотаріуса про вчинення виконавчого напису, нотаріусом, крім копій генеральної угоди, додаткових угод до неї, претензії, розрахунків заборгованості та інших документів, не було отримано від Банку жодного первинного документу, на підставі яких би нотаріус мав можливість та право встановити дійсність видачі кредиту, його часткове погашення, розмір заборгованості на момент вчинення нотаріальної дії, а також сум штрафних санкцій та процентів, які зазначені у написі. Самі по собі розрахунки боргу та інших сум, які були надані нотаріусу Банком в односторонньому порядку, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не можуть відображати правові підстави для стягнення відповідних сум і слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Банку до підприємства.

Таким чином, при вчиненні спірного напису нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за цим написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив норму ст. 88 Закону "Про нотаріат", норму п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Мін’юсту України від 03.03.04 № 20/5 (далі –Інструкція 20/5), а крім того, пп. "б" ч. 2 п. 1 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою КМУ від 29.06.99 № 1172.

По-друге, норма п. 283 Інструкції 20/5 вимагає від нотаріуса вчиняти виконавчий напис в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору лише після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису 10 лютого 2010 року, а нотаріус вчинив спірний напис 25 лютого 2010 року, порушивши вимоги Інструкції 20/5.

Викладене вище свідчить про відсутність у спірному напису сили виконавчого документу, через що цей напис підлягає визнанню таким, що не підлягає примусовому виконанню.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність вчинення спірних виконавчих написів через їх невідповідність чинному законодавству, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 25.02.10 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Троїцьким С.Є. за реєстр. № 485, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з відповідача, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, 61, код 24197094, на користь позивача, ТОВ Сєвєродонецьке підприємство "Хімпоставка", 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 15-є, код 30672321, витрати зі сплати держмита у розмірі 85,0 грн. та інформаційно-технічні витрати –236,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 02.08.10.

          Суддя                     А.Г.Ворожцов