Рішення № 10762415, 29.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.10                                                                                 Справа № 4/107

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м. Луганськ

до Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ

про стягнення 62685 грн. 61 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Чорної І.М.

У присутності представників сторін:

від позивача –Самопадний Ю.С., довіреність б/н від 31.03.2010;

від відповідача –Андреєва О.М., довіреність б/н від 01.06.2010.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 50550 грн. 45 коп., інфляційні нарахування в сумі 5098 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 1485 грн. 34 коп., пеню в сумі 5550 грн. 84 коп., всього в сумі 62685 грн. 61 коп.

У судовому засіданні 12.07.2010 по справі згідно ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 29.07.2010.

Рішення господарського суду Луганської області виноситься 29.07.2010.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 12.07.2010 №б/н визнав заборгованість за договором № 253 від 20.02.2009 в сумі 984 грн. 94 коп.

Позивачем у судовому засіданні 29.07.2010 подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 5098 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 1485 грн. 34 коп. та пені в сумі 5550 грн. 84 коп.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем (далі –«Постачальник») та відповідачем (далі –«Замовник») був укладений договір № 253 від 20.02.2009 (далі за текстом - договір), за умовами якого Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Замовника сири сичужні та кисломолочні (далі - товар) відповідно до поданої заявки, а Замовник зобов’язаний прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (п.п1.1 п.1 договору). Номенклатура та кількість товару визначені в специфікації, що додається до цього договору і є невід’ємною його частиною.

Згідно п. 5.1 договору Замовник оплачує товар, що поставляється Постачальником протягом 15-ти календарних днів з моменту поставки, у безготівковій чи готівковій формі .

Позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем укладена Специфікація до договору № 253 від 20.02.2009 ( а. с. 10).

Позивач свої зобов’язання згідно умов вищевказаного договору виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджено накладними (а. с. 12-45), але відповідач свої зобов’язання не виконав у повному обсязі, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 50550 грн. 45 коп.

Згідно п. 5.2 договору, позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 5550 грн. 84 коп. за період з 11.04.2009 по 08.11.2009, згідно розрахунку позивача (а. с. 66-69).

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних за період з 11.04.2009 по 14.05.2009 в сумі 1485 грн. 34 коп., інфляційні нарахування в сумі 5098 грн. 98 коп. за період квітень 2009 року по березень 2010 року.

Відповідач не виконав умови договору поставки № 253 від 20.02.2009, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 50550 грн. 45 коп., інфляційних нарахувань в сумі 5098 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 1485 грн. 34 коп., пеню в сумі 5550 грн. 84 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 12.07.2010 визнав заборгованість за договором № 253 від 20.02.2009 в сумі 984 грн. 94 коп.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 253 від 20.02.2009, за умовами якого позивач поставив відповідачу товар, що підтверджено накладними (а. с. 12-45), але відповідач свої зобов’язання не виконав, оплату за поставлений товар не провів, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 50550 грн. 45 коп.

Під час розгляду цієї справи відповідач відзивом на позов визнав заборгованість в сумі 984 грн. 94 коп., а оплата за вказаним договором в сумі 50089 грн. 41 коп. підтверджується платіжними дорученнями з відміткою державного казначейства, реєстрами накладних з відміткою про реєстрацію зобов’язань по видатковим накладним; у платіжних дорученнях чітко зазначено, за яким договором проведено оплату.

За таких обставин, суд вважає вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 984 грн. 94 коп., відповідно до договору № 253 від 20.02.2009 такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені, та підлягає стягненню з відповідача. В решті позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 49565 грн. 51 коп. слід відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2010 заявою, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від позову в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 5098 грн. 98 коп. 3% річних в сумі 1485 грн. 34 коп., пені в сумі 5550 грн. 84 коп. та повідомив суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 5098 грн. 98 коп. 3% річних в сумі 1485 грн. 34 коп., пені в сумі 5550 грн. 84 коп., оскільки це право позивача, передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження по справі в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 5098 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 1485 грн. 34 коп., пені в сумі 5550 грн. 84 коп., підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.07.2010 за згодою представників сторін судового процесу була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.525,526,530,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 77, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Покоління», м. Луганськ, кв. Молодіжний,14А, код ЄДРПОУ 01549633, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Белинда», м. Луганськ, вул. Кримська, 1Ж, код ЄДРПОУ 30761809, заборгованість за поставлений товар в сумі 984 грн. 94 коп., державне мито в сумі 09 грн. 84 коп. та 03 грн. 70 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Провадження по справі в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 5098 грн. 98 коп., 3% річних в сумі 1485 грн. 34 коп., пені в сумі 5550 грн. 84 коп. припинити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Дата підписання рішення –02.08.2010.

Суддя                                                             Г.М.Батюк

Помічник судді Ю.А.Зайцева