Рішення № 107624010, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/3803/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №45749-1305 від 28.04.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №45749-1305 від 28.04.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач є власником нерухомого майна у багатоквартирному будинку, а саме власником нежитлового приміщення (літера А), загальною площею 115,10 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, одним із видів діяльності якої є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, та є платником єдиного податку 3-ї групи.

Здійснюючи господарську діяльність позивачем надається належне їй на праві приватної власності нежитлове приміщення на підставі відповідних договорів оренди від 25.12.2015 року, 01.08.2018 року, отримується орендна плата та належним чином сплачуються відповідні податки.

Водночас, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 року №45749-1305 на суму 11 506,68 грн. за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за період 2017 року, яке позивач вважає протиправним з тих підстав, що: позивач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у багатоквартирному будинку; позивач не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки під цим багатоквартирним будинком, а тому не є платником земельного податку згідно з нормами чинного ПК України; станом на день подання позову до суду земельна ділянка під багатоквартирним будинком не сформована; позивач є фізичною особою-підприємцем та використовує нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності, що є підставою для звільнення від сплати земельного податку.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 16.09.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві як платник земельного податку за земельну ділянку під приміщенням в багатоквартирному будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке набуто позивачем у власність на підставі цивільно-правової угоди, та в силу пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України має обов`язок сплати земельного податку.

В свою чергу, перебування позивача на спрощеній систему оподаткування (платник єдиного податку 3-ї групи) не є підставою для звільнення від сплати земельного податку, оскільки згідно з інформації з ЄДРПОУ, ФОП ОСОБА_1 здійснює відповідні види діяльності, серед переліку яких відсутні ті, які пов`язані з використанням земельної діяли в господарській діяльності фізичної особи-підприємця.

Зокрема, відповідачем звернуто увагу, що надання в найм (оренду) нежитлового приміщення не означає автоматичної передачі наймачу обов`язку сплати податку за земельну ділянку, на якій це приміщення розташовано.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять в разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого орган виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якою приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

На виконання Указу Президента України від 08.11.2019 року №837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 року прийнято постанову №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», відповідно до якої територіальні органи ДПС перестануть існувати як юридичні особи публічного права.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», з урахуванням вимог Закону України від 30.09.2020 року №3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» (зі змінами), Положенням про Державну податкову служб) України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.3019 року №227 (зі змінами), наказу ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів ДПС», ДПС України наказом від 12.11.2020 року №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.

Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленою підрозділу ДПС України, та є правонаступником прав та обов`язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Таким чином, на теперішній час функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києві, перейшли до його правонаступника - відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку замінити відповідача на правонаступника, а саме Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (формування станом на 29.08.2013 року) 08.08.2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна «нежиле приміщення (літера «А») загальною площею 115, 10 кв.м.» за адресою : АДРЕСА_1 ; підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 1880, виданий 11.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З.

Відповідно до копії витягу з Реєстру платників єдиного податку від 09.11.2016 року №899/10-13-13-01 висновується, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець (іпн. НОМЕР_1 ), та з 01.07.2016 року перебуває на прощеній системі оподаткування за 3-ю групою та ставкою платника єдиного податку.

Згідно з Переліку видів господарської діяльності першої та другої груп згідно з КВЕД ДК009:2010 (КВЕД - 2005), ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: КВЕД73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; КВЕД68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 46..90 Неспеціалізованого оптова торгівля; КВЕД73.11 Рекламні агентства.

ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення від 28.04.2017 року №45749-1305, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за період 2017 року у сумі 11506, 68 грн.

Вважаючи грошове зобов`язання нарахованим безпідставно, оскільки ОСОБА_1 є ні власником, ні користувачем земельної ділянки під нежитловим приміщенням багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Відповідно до статтею 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З викладених положень законодавства висновується, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на викладене, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, оскільки позивач ОСОБА_1 як фізична особа є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідачем наражувано земельний податок, обов`язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, що позивачем не зареєстровано право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитлове приміщення.

Щодо посилання позивача на звільнення від сплати земельного податку з підстав перебування її, як ФОП 3-ї групи на спрощеній системі оподаткування, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Таким чином, якщо платником податку є фізична особа-підприємець - платник єдиного податку, то за підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

За пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Зазначена правова позиція є сталою судовою практикою в аналогічних спірних правовідносинах, та неодноразово висловлено у судових рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 року №826/8675/17, від 07.08.2018 року №826/8490/17 та інших.

Дослідивши наданий позивачем витяг з ЄДРПОУ щодо видів діяльності, здійснюваної ФОП ОСОБА_1 , судом встановлено, що хоча позивачем як ФОП здійснюється діяльність за КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, яким, згідно з доказами, долученими до матеріалів справи позивачем, є нежиле приміщення загальною площею 115,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (копія договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2015 року), відсутні докази, які б свідчили про здійснення ФОП ОСОБА_1 видів діяльності, які пов`язані з використання земельної ділянки під нежилим приміщенням загальною площею 115,10 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 . В свою чергу, лише передача нежилого приміщення позивачем в найм не свідчить про перехід обов`язку із сплати податку за земельну ділянку, що розташована під вказаним приміщенням на наймача.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати доводи позивача щодо відсутності у останньої обов`язку сплати земельного податку з підстав перебування на спрощеній системі оподаткування обґрунтованими.

Разом з тим, перевіряючи правильність суми розрахованого відповідачем земельного податку, суд дійшов наступних висновків.

Так, спірним податковим повідомленням-рішенням № 45749-1305 від 28.04.2017 року позивачу, як фізичній особі, розраховано грошове зобов`язання за земельний податок за період 2017 року у сумі 11 506,68 грн.

Згідно з пунктом 274.1. статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

В обґрунтування розрахунку суми земельного податку за 2017 рік, відповідачем до відзиву долучено копію витягу з технічної документації №Н-00978/2010 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (обліковий код 91:157:132), виданий ОСОБА_1 , місце розташування: АДРЕСА_1 .

У відповідності до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма права визначає вимоги до строку прийняття і офіційного оприлюднення радами рішення щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок та встановлює наслідки порушення такого строку.

Вимог щодо офіційного оприлюднення рішень рад щодо ставки земельного податку вказана норма права не встановлює.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 (зі змінами, внесеними рішенням Київською міською радою від 22.12.2016 року №791/1795, чинні з 31.12.2016 року) для м. Києва у 2017 році встановлено ставку земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) встановлено у таких розмірах, зокрема: за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юросіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено ст. 92 ЗКУ, - 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Так, обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву надано розрахунок суми земельного податку, відповідно до якого, згідно даних державного земельного кадастру, спірна земельна ділянка відноситься до 49 економіко-планувальної зони, за функціональним використанням є землею комерційного використання.

Так, відповідач зазначає, що суму податкового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік визначено за наступною формулою: (75,13*2690,92*2*1,5*1,249*1,433*1% = 11 506,68 грн.

У вказаній формулі:

75,13 кв.м. - площа земельної ділянки;

2690,92 - грошова оцінка в грн/кв.м;

2 - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16;

1 - відсоток ставки земельного податку.

Отже, відповідачем наведено детальний розрахунок земельного податку за 2017 рік. Помилковість чи неточність розрахунку суми податку щодо застосування відповідних вхідних даних та коефіцієнтів при такому розрахунку позивачем не оскаржується.

Разом з тим, всебічно та повно дослідивши докази, надані відповідачем, судом встановлено, що визначаючи у формулі грошову оцінку в грн./кв.м. як 2690,92, посилаючись, при цьому, на копію витягу з технічної документації №Н-00978/2010 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (обліковий код 91:157:132), останній таких числових відомостей не містить, в той час, як базову вартість 1кв.м. землі згідно цього витягу визначено у сумі 1662, 80 грн./кв.м., що свідчить про помилковість визначеного позивачу грошового зобов`язання саме у сумі 11 506,68 грн.

В свою чергу, належних, допустимих та достатніх доказів, якими б підтверджувалася грошова оцінка землі за 1кв.м. у розмірі, застосованому відповідачем, останнім суду не надано.

Отже, у суду відсутні підстави вважати здійснений відповідачем розрахунок земельного податку, належного позивачу до сплати, правильним.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідачем хоч і не порушено процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення, проте не доведено правомірності розрахунку земельного податку згідно поданих податковим органом суду доказів.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи невідповідність розрахованої відповідачем суми податкового зобов`язання позивачу із сплати земельного податку, суд дійшов висновку про наявність скасування податкового повідомлення - рішення №45749-1305 від 28.04.2017 року, прийнятого Головним управлінням ДФС у м. Києві, як протиправного в частині визначеної у ньому суми грошового зобов`язання.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи містить дублікат квитанції від 04.03.2019 року №0.0.1286286670.1 на суму 767,00 грн., яким підтверджується сплачений позивачем судовий збір за подання цього позову до суду.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №45749-1305 від 28.04.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) суму судового збору у розмірі 767,00 грн. (сімсот шістдесят сім грн. 00 коп.) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: відокремлений підрозділ Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повне судове рішення складено 30.11.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна