Рішення № 107623996, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/17244/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження ВП № 63164200 щодо незняття арешту з грошових коштів, що надходять на картковий рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий в Приватбанк на ім`я ОСОБА_1 у вигляді пенсійних виплат та з картки є-підтримки НОМЕР_3 , зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з грошових коштів, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритому в Приватбанк, на який зараховуються пенсійні виплати та з картки є-підтримки НОМЕР_3 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

08.11.2022 суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №51907721 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 29.06.2013 по справі №2610/16140/2012 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором у розмірі 416 998,58 дол. США. У подальшому, відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №6316420 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №51907721 від 29.09.2020. Так, в межах вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем протиправно було накладено арешт на банківські рахунки (банківські картки) позивача, на які здійснювались зарахування заробітної плати та пенсії, а також державні соціальні виплати у вигляді е-підтримки (спеціальні режими рахунків), що фактично унеможливило користування, зокрема, зарплатною карткою, а також позбавило позивача та його сім`ю будь-яких засобів до існування. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум. У свою чергу, позивачем були надані державному виконавцю докази про те, що арешт було накладено на кошти, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і які є його пенсійними виплатами. Однак, відповідачем було протиправно відмовлено у знятті арешту, з огляду на те, що позивачем не додано докази того, що даний рахунок є рахунком із спеціальним режимом використання.

У відзиві на позовну заяву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що огляду на те, що жодних дій направлених на самостійне виконання виконавчого документа боржником не вчинено, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанови про накладення арешту на кошти боржника від 04.11.2021, 03.02.2022 та 11.08.2022. У подальшому, ОСОБА_1 заявою від 18.07.2022 просив державного виконавця зняти арешт з рахунку спеціального режиму використання у виконавчому провадженні. Листом від 11.08.2022 боржника повідомлено, що з метою належного розгляду заяви від 18.07.2022, останньому необхідно надати підтверджуючу довідку з банківської установи про те, що рахунок вказаний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти на даному рахунку заборонено законом. У відповідь на вказаний лист, позивачем було долучено довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 19.08.2022 № M4ANAP76PHCGQ4R6 та в якій зазначено, що на рахунок НОМЕР_2 , відкритий боржником в банківській установі ОСОБА_1 отримує пенсійні виплати але на даний рахунок може бути зарахована будь-яка виплата, що свідчить про те, згідно з частиною другою ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» даний рахунок не може вважатись рахунком із спеціальним режимом використання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження з примусового постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 29.09.2020 № 51907721 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 335946,87 грн (виконавче провадження ВП № 63164200).

04.11.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову ВП №63164200 про арешт коштів боржника.

03.02.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову ВП №63164200 про арешт коштів боржника.

11.08.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову ВП №63164200 про арешт коштів боржника.

18.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою, в якій просив зняти арешт з грошових коштів, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритому в Приватбанк, на який зараховуються пенсійні виплати та з картки є-підтримки НОМЕР_3.

11.08.2022 листом №7411 державний виконавець повідомив позивача про необхідність надання довідки з банківської установи про те, що рахунок вказаний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти на даному рахунку заборонено законом.

23.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою, в якій долучив довідки АТ КБ «ПриватБанк».

23.09.2022 листом №9100 державний виконавець повідомив позивача, що згідно довідок АТ КБ «ПриватБанк» від 19.08.202 № M4ANAP76PHCGQ4R6 та № VDJOGS40HSCIO33P відсутнє підтвердження, що рахунки боржника мають спеціальниі режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонене законом , а відтак, правові підстави для зняття арешту відсутні.

Вважаючи дану відмову протиправною, а своє право порушеним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч. 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження з прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права па грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Аналогічна норма міститься у ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади. що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Крім того, ст. 56 та 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають, що арешт на майно (кошти) боржника накладаються виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника. При цьому, арешт накладається у розмірі стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем накладено арешт у тому числі на банківський рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий в АТ «КБ Приватбанк», на який зараховуються пенсійні виплати та грошові кошти з картки є-підтримки НОМЕР_3.

Суд зазначає, що заробітна плата, стипендія, пенсія, соціальна допомога та інші соціальні виплати є коштами цільового призначення, що також підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 19.08.2022 № M4ANAP76PHCGQ4R6.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 у справі №340/3042/19 зазначив, що враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений ст. 2 Законом України «Про виконавче провадження».

У свою чергу, як вбачається із матеріалів справи, державний виконавець не звертався до АТ КБ «ПриватБанк» із вимогою виконавця про надання інформації по картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), крім того, відповідачем не з`ясовано чи має банк технічну можливість за умовами банківського обслуговування відкрити окремий рахунок для зарахування виключно заробітної плати, пенсії, стипендії чи інших соціальних виплат.

Суд враховує, що зазначені кошти є пенсійними виплатами та єдиним джерелом існування позивача, що не спростовано відповідачем. Крім того, із наявної у справі виписки надходжень грошових коштів по картці НОМЕР_1 вбачається, що на банківський рахунок НОМЕР_2 зараховувались виключно пенсійні виплати, що протиправно не було досліджено відповідачем.

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Проте, згідно із частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.08.2022 ВП №6316420 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді пенсійних виплат, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритому в Приватбанк та зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.08.2022 ВП №6316420 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді пенсійних виплат, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритому в Приватбанк.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, м. Київ, код ЄДРПОУ 43315602) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя А.С. Мазур