Рішення № 107623955, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/1754/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПСпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0280521314 від 04.10.2018р.,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві щодо визначення податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку у розмірі 37 626, 00 грн. та штрафу в розмірі 9 406, 50 грн.

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року відмовлено представнику фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року замінено відповідача на правонаступника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у другому кварталі 2018 року позивач отримав дохід від підприємницької діяльності в розмірі 752 520, 00 грн. 10 та 25 травня 2018 року позивачем самостійно сплачено єдиний податок з доходів фізичних осіб в розмірі 5 %, що склала 37 626, 00 грн. Вказана обставина підтверджується дорученням № 17 від 10.05.2018 року на суму 37 176 грн. та платіжним дорученням № 19 від 25.05.2018 року на суму 450 грн. В подальшому, 01.08.2018 року позивачем подано до відповідача декларацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, якою було визначено об`єм доходу за відповідний період в розмірі 752 520 грн. та суму необхідного до сплати єдиного податку, який було визначено платником податку самостійно, і який було раніше сплачено до бюджету. Оскільки сума податку з технічних (механічних) причин не продублювалася в графі 14 декларації, позивачем подано уточнюючу декларацію, тобто було усунуто технічний недолік.

А тому, на думку позивача підстав для прийняття оспорюваного рішення у податкового органу не було.

12 березня 2019 року відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у ньому та посилаючись на те, що позивачем в поданій податковій декларації платника єдиного податку за перше півріччя 2018 року визначені податкові зобов`язання в сумі 37 626, 00 грн.(рядок 12 декларації), сума єдиного податку, які підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 14 декларації) - 0,0 гривень. Вищезазначене порушення призвело до заниження ФОП ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з єдиного податку за перше півріччя 2018 року. Крім того, відповідач наголосив, що порядок заповнення уточнюючої декларації, яка подана позивачем не відповідає вимогам Наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 року № 578 (зі змінами від 17.03.2017 року №369). А відтак, на думку відповідача підстави для задоволення позовних відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2018 року ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкову декларацію з єдиного податку за звітний податковий період (І-ше півріччя 2018 року), в якій в рядку 11 визначено податкове зобов`язання з єдиного податку в сумі 37 626, 00 грн.

07 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку вищезазначеної податкової декларації, за результатами якої складено Акт №319-26-15-13-14-11/1914111119, в якому встановлено порушення пп.2 п.293.3 ст.293 Податкового кодексу України, а саме: відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється в розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

На зазначений акт перевірки, позивачем подано заперечення від 24.09.2018 року, які відхилено листом Головного управління ДФС у м. Києві від 02.10.2018 року №57703/С/26-15-13-14-15 «Про результат розгляду заперечень на акт камеральної перевірки від 07.09.2018 року № 319-26-15-13-14-11/1914111119.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення №0280521314 від 04 жовтня 2018 року, в якому на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 53 Податкового кодексу України (далі ПК України) відповідачем визначено податкове зобов`язання позивача з єдиного податку в сумі 37 626, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9 406, 50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено ФОП ОСОБА_1 в адміністративному порядку, проте, рішенням Голови Державної податкової служби України № 68273/С/26-15-13-14-15 від 02 листопада 2019 року в задоволенні скарги позивачу відмовлено, а податкове повідомлення-рішення №0280521314 від 04 жовтня 2019 року залишено без змін.

Вважаючи дане рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 296.3, 296.7 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Згідно з пунктами 293.1, 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників третьої групи встановлюються у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Як свідчать матеріали справи, а саме Акт перевірки № 319-26-15-13-14-11/1914111119 та відзив ГУ ДПС у м. Києві на позовну заяву, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства базуються на тому, що позивачем в рядку 14 декларації не вказану суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

Позивач, в свою чергу, наголошує, що ним було зазначено суму єдиного податку в рядку 11 декларації та своєчасно сплачено вказану суму податку до бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 10.05.2018 року на суму 37 176 грн. та платіжним дорученням № 19 від 25.05.2018 року на суму 450 грн.

Крім того, позивач зазначає, що ним було подано уточнюючу податкову декларацію.

Суд, дослідивши податкову декларацію з єдиного податку за звітний податковий період (1-ше півріччя 2018 року), подану ФОП ОСОБА_1 , зазначає, що в рядку 11 декларації «сума податку за ставкою 5%» визначено податкове зобов`язання з єдиного податку в сумі 5 37 626,00 грн.

Разом з тим, рядок 14 декларації «сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» дійсно залишився позивачем не заповненим.

Суд звертає увагу, що на сторінці 2 Акту у таблиці «Розрахунок єдиного податку» у рядках 21, 23, 25 відповідачем зазначено показники у графах «За даними платника податків» та «За даними камеральної перевірки», які співпадають, а саме:

- рядок 21 «Обсяг доходу за звітний (податковий) період, що оподатковується за ставкою 5%» - дорівнює 752 520,00 грн. (і за показниками платника податків, і за показниками відповідача);

-рядок 23 «Сума податкового зобов`язання щодо сплати єдиного податку, нарахованого платником податку третьої групи за ставкою» - дорівнює 37 626, 00 грн. (і за показниками платника податків, і за показниками відповідача);

- рядок 25 (деталізує рядок 23 залежно від обраної платником ставки єдиного податку (3% чи 5%)) «-5 відс.» дорівнює 37 626,00 грн. (і за показниками платника податків, і за показниками відповідача).

Тобто, з наведеного вбачається, що позивачем не було допущено числових порушень при здійсненні обрахунку суми єдиного податку, яка підлягає сплаті до бюджету, натомість, позивачем було зазначено суму, що підлягає сплаті в рядку 11 декларації, не зазначивши таку в рядку 14 декларації.

Як зазначено вище, платник єдиного податку зобов`язаний визначити податкове зобов`язання з єдиного податку за звітний податковий період у декларації з єдиного податку. Форму цієї декларації затверджено наказом Міністерства фінансів України № 578 від 19.06.2015.

Так, суд зазначає, що у декларації сума податку для платників третьої групи, які обрали ставку єдиного податку в розмірі 5%, визначається у рядку 11 «Сума податку за ставкою 5 % (рядок 06 х 5%)», а рядки 12 та 14 декларації заповнюються наростаючим підсумком, тобто в наступних за першим податковим звітним періодом періодах.

Суд погоджується з твердженнями позивача відносно того, що згідно наказу МФУ №578 логіка формування показників розділів IV та V декларації з єдиного податку побудована на методі наростаючого підсумку з початку року, і зокрема, для формування рядків 12 та 14 розділу V декларації. Але за своєю суттю цей метод не може бути застосовним для першого звітного (податкового) періоду, бо платнику єдиного податку ще немає що підсумовувати.

Саме за вказаною формулою у рядку 11 декларації позивачем і було визначено податкове зобов`язання з єдиного податку за перший звітний податковий період - 1 півріччя 2018 p.

В поданій до контролюючого органу податковій декларації з єдиного податку за 1-ше півріччя 2018 року ФОП ОСОБА_1 визначені:

1) сума доходу - 752 520,00 грн., який підлягає оподаткуванню. Суму доходу відображено в рядку декларації за кодом 06;

2) сума єдиного податку -37 626, 00 грн. - обчислена позивачем з доходу, вказаного у рядку 06 декларації, за ставкою 5%, відображено в ряжку декларації за кодом 11.

В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від № 17 від 10.05.2018 року на суму 37 176 грн. та платіжним дорученням № 19 від 25.05.2018 року на суму 450 грн.

Згідно ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Отже, судом встановлено, що позивачем було виконано податковий обов`язок шляхом сплати сум податкового зобов`язання з єдиного податку, що підтверджується копіями платіжних доручень, натомість, не зазначення позивачем в рядку 14 суми податкового зобов`язання, що в даному випадку відповідає графі 11, та було сплачено позивачем до бюджету, не може слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення приписів ст. 293 податкового кодексу України.

Так, обраховане ФОП ОСОБА_1 податкове зобов`язання у сумі 37 626, 00 грн. становить 5% від оподатковуваного обсягу доходу в сумі 752 520,00 грн., що цілком відповідає вищевказаній нормі права, яка регулює розмір ставки єдиного податку для платників 3-ої групи за критерієм, чи є платник єдиного податку платником ПДВ (ставка єдиного податку дорівнює 3%), чи ПДВ включено до складу єдиного податку (ставка єдиного податку - 5%).

У рядку 15 Акту контролюючий орган підтвердив, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку за ставкою 5%.

Зважаючи на вищенаведене у сукупності та беручи до уваги сплату позивачем податкового зобов`язання у сумі 37 626,00 грн. від задекларованого в декларації за 1 півріччя 2018 року оподатковуваного обсягу доходу в сумі 752 520,00 грн., суд доходить висновку, що не зазначення показника в рядку 14 декларації «сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду», по-перше, не призвело до несплати необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк, що свідчить про безпідставність висновку податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання. По-друге, не спричинило настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому. По-третє, не може кваліфікуватися правопорушенням п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України, як наслідок слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 810/3772/16.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поряд з цим, суд зазначає, що не надає оцінку уточнюючій декларації, яка подана позивачем, оскільки обставини, що встановлені в рішенні суду є достатніми для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0280521314 від 04 жовтня 2019 року є безпідставним та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0280521314 від 04.10.2018 року щодо визначення податкового зобов`язання зі сплати єдиного податку в розмірі 37 626, 00 грн. та штрафу в розмірі 9 406, 50 грн.

Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, вул. Шолуденка 33/19, місто Київ).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін