Рішення № 107623911, 17.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2022 року м. Київ № 640/9632/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Громадянина Азербайджану ОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії представники сторін: у судовому засіданні також був присутній:позивач - ОСОБА_1 ; представник позивача - Вайнер О.Л.; відповідача - Вахненко С.В.; перекладач - Салманов Мехман Умуд Огли,

ВСТАНОВИВ:

Громадянином Азербайджану ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код - 42552598, ел. пошта - kyiv@dmsu.gov.ua) (надалі - відповідач або ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 80111300013631 від 09 лютого 2022 року про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області видати посвідку на тимчасове проживання громадянину Азербайджану - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 строком до 20.01.2023.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2022 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/9632/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2022 призначено справу № 640/9632/22 до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 06.10.2022; викликано свідків:

ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );

ОСОБА_3 (ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

У судовому засіданні у вказану дату допитано у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

06.10.2022 та 03.11.2022 судом оголошено перерви, справу призначено до розгляду на 17.11.2022.

17.11.2022 представники сторін були присутні, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання внаслідок допущення помилки в заяві-анкеті, що призвело до неналежної перевірки місця проживання позивача за заявленою ним адресою та необґрунтованого висновку про зазначення позивачем завідомо неправдивих відомостей.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що стосовно позивача проведено перевірку достовірності поданої інформації, вказаної у заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022. За вказаною адресою позивач виявлений не був, під час виїзду двері в квартирне приміщення ніхто не відчинив. Під час спілкування з мешканцями будинку було з`ясовано, що за адресою, вказаною у заяві-анкеті, проживають інші громадяни. За наданою фотокарткою позивача мешканці будинку його ніколи не бачили, від надання письмових пояснень останні відмовились. Наведене, на думку відповідача, свідчить про подання позивачем неправдивих відомостей при зверненні за оформлення посвідок на тимчасове проживання на підставі ч. 10 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У відповіді на відзив позивачем звертає увагу на відсутність належних та допустимих доказів зазначення позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів як підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Громадянин Азербайджану ОСОБА_1 20.11.2021 прибув до України через ПП «Бориспіль».

20.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за отриманням посвідки на тимчасове проживання в Україні з заявою-анкетою № НОМЕР_5 від 20.01.2022.

До заяви-анкети додано квитанції про сплату державного мита, копію паспорта позивача Республіки Азербайджан НОМЕР_6 з перекладом, подання ГО «Художня Інвестиція» від 12.01.2022 № б/н, копію договору про покриття медичних витрат на території України від 19.01.2022 № 01-213640.

У заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022 вказано інформацію щодо місця проживання:

АДРЕСА_2

Контактний телефон НОМЕР_7

У заяві наявний підпис позивача про підтвердження правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Зазначені в заяві-анкеті відомості звірено з наданими документами інспектором Шимон О.В.

Головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції, управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ОСОБА_4 та головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції, управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ОСОБА_5, 24.01.2022 за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено перевірку достовірності поданої інформації вказаною іноземцем в заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022 року як адреса, за якою проживає іноземець.

Як зазначено в листі від 26.01.2022 № 8010.8.1/6664-22 за вказаною адресою громадянин Азербайджану виявлений не був. Під час виїзду двері в квартирне приміщення ніхто не відчинив. Під час спілкування з мешканцями будинку було з`ясовано, що за адресою вказаною в заяві-анкеті проживають інші громадяни. За наданою фото-карткою іноземного громадянина мешканцям будинку такого ніколи не бачили. Від надання письмових пояснень останні відмовилися. За результатами проведеної перевірки адреси: АДРЕСА_2 , іноземця виявлено не було, мешканцям будинку іноземний громадянин не відомий, на телефоні дзвінки співробітників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області іноземець не відповідає, що може свідчити про факт подання останнім неправдивих відомостей при звернені за оформлення посвідок на тимчасове проживання на підставі ч. 10 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (Провадження культурної, освітньої, наукової, спортивної, волонтерської діяльності) та відповідно до п. 9 ст. 61 Постанови Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 може слугувати підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.

Враховуючи наведене, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській прийнято рішення № 80111300013631 від 09.02.2022 про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання гр. Азербайджану ОСОБА_1 на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначається та встановлюється Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі по тексту - Закон № 3773-VI).

Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до частини 10 статті 4 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність», інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.

Згідно з частиною 10 статті 5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.

25 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» (далі по тексту - Порядок № 322).

Пунктом 21 Порядку № 322 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає іноземцеві або особі без громадянства для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей.

У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта вносить до неї відповідні виправлення.

За приписом п. 25 Порядку № 322, після перевірки іноземцем або особою без громадянства правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.

Відповідно до пункту 32 Порядку №322 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:

1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України;

2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) дійсний поліс медичного страхування;

5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред`являють працівникові територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Відповідно до пункту 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 62 Порядку № 322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.

У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.

Так, судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з огляду на обставини проведення перевірки факту проживання позивача за вказаною ним адресою у заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022.

Суд відмічає, що перевірку відомостей щодо місця проживання позивача здійснено за адресою: АДРЕСА_2 , що дійсно вказана в заяві-анкеті № 100168548 від 20.01.2022.

Водночас, фактично позивач проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Договором найму (оренди) від 01.08.2021.

З тексту вказаного договору вбачається, що ОСОБА_2 є орендодавцем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 є наймачем.

Пунктом 3.2.4 Договору передбачено проживання в квартирі також громадянина Азербайджану ОСОБА_1 з 20.11.2021.

Факт проживання позивача за вказаною адресою також підтверджується показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що були надані у судовому засіданні 06.10.2022, та усними поясненнями позивача.

При цьому, варто зазначити, що інформація про проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , вказана у договорі про покриття медичних витрат на території України від 19.01.2022 № 01-213640, який був наданий до міграційного органу при оформленні заяви-анкети № 100168548 від 20.01.2022.

Таким чином, очевидно, що внесення у заяву-анкету № 100168548 від 20.01.2022 інформації про адресу місця проживання позивача « АДРЕСА_2 » замість « АДРЕСА_2 » є технічною помилкою.

Така помилка у контексті спірних правовідносин, на думку суду, не становить факт подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, враховуючи, що така інформація відповідає дійсності, наявна у інших поданих позивачем документах та могла бути перевірена у співставленні з іншими джерелами інформації, наявними у розпорядженні підрозділу ДМС.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статтею 8 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.

Принцип пропорційності вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача.

Оскаржуване рішення відповідача, за висновком суду, не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві та суперечить принципу пропорційності, оскільки для позивача відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання має наслідком повну зміну способу життя особи, що в свою чергу є наслідком допущення незначної помилки у заяві-анкеті.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17 та від 19.09.2022 справі № 280/8987/20.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 80111300013631 від 09.02.2022.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати посвідку на тимчасове проживання громадянину Азербайджану - ОСОБА_1 строком до 20.01.2023 суд відмічає таке.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або чи мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як зазначено судом, відповідно до пункту 61 Порядку № 322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;

2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в`їзду;

3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;

4) встановлено належність особи до громадянства України;

5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;

6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;

7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;

9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну;

11) в інших випадках, передбачених законом.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача з`ясовано, що рішення стосовно відмови позивачу в оформленні посвідки прийнято з підстав подання ним завідомо неправдивих відомостей щодо адреси місця проживання позивача, у зв`язку з цим у ході адміністративного провадження перевірено лише вказану інформацію. При цьому додаткова перевірка інформації щодо позивача на предмет дотримання інших вимог для прийняття рішення про оформлення посвідки не здійснювалась, зокрема, запити про інформацію щодо позивача до Національної поліції, СБУ, іншого державного органу не направлялись.

Слід відмітити, що відповідач має виключну компетенцію в питаннях прийняття рішення про оформлення посвідки.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За змістом ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише у випадку визнання протиправної бездіяльності такого суб`єкта та якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції органу та своїм рішенням зобов`язувати останнього прийняти відповідне рішення про оформлення посвідки, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача є дискреційним повноваженням та його виключною компетенцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву-анкету № 100168548 від 20.01.2022, разом з поданими документами, про видачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду щодо відсутності факту подання ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів та щодо його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги громадянина Азербайджану ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 1984,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 251, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадянина Азербайджану ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області № 80111300013631 від 09 лютого 2022 року про відмову в оформленні посвідки на тимчасове проживання.

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області (адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код - 42552598, ел. пошта - kyiv@dmsu.gov.ua) повторно розглянути заяву-анкету № 100168548 від 20.01.2022, разом з поданими документами, громадянина Азербайджану ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про видачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код - 42552598, ел. пошта - kyiv@dmsu.gov.ua) на користь Громадянина Азербайджану ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1 984,80 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 29.11.2022.

Суддя К.С. Пащенко