Рішення № 107623826, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/2394/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним рішення директора Департаменту персоналу МВСУ обмежити ОСОБА_2 у доступі до інформації, що є необхідною позивачці для реалізації нею права на отримання пенсії, розрахованої згідно з вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ і статті 9 Закону №2011-ХІІ; зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 інформацію про розмір і склад усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, що проходить дійсну військову службу у лавах НГУ на посаді, яку позивачка обіймала безпосередньо перед звільненням у запас або аналогічній посаді та викласти таку інформацію у формі довідки, яка передбачена додатком № 2 до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45; покласти на відповідача обов`язок відшкодування ОСОБА_1 грошових коштів, витрачених на професійну правничу допомогу, які, за попереднім розрахунком, плануються до витрат у розмірі 5 000 гривен.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачем було протиправно обмежено її у доступі до інформації, яка є необхідною для реалізації права на отримання пенсії, розрахованої виходячи з усіх складових відповідного грошового забезпечення, а також є інформацією, що містить персональні дані, право на доступ яких захищаються спеціальним законом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Станом на час розгляду справи від відповідача відзив на позов до Окружного адміністративного суду міста Києва не надходив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Представник позивача звернувся до Міністерства внутрішніх справ України зі адвокатським запитом щодо виготовлення оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Листом Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2020 року №677АЗ/22 відповідач повідомив про те, що після визнання судами окремих положень Постанови №103 протиправними та нечинними Урядом не прийнято жодної іншої постанови, яка б визначала умови, порядок та розміри перерахунку пенсій, а тому для виготовлення нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на будь-яку іншу дату підстави відсутні.

Вважаючи протиправним рішення директора Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України, викладене у формі листа від 27 жовтня 2020 року №677АЗ/22, в обмеженні позивача у доступі до інформації останній звернувся до суду з даним позовом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно із статтею 1 Законом України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 5 Законом України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Законом України "Про доступ до публічної інформації"суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 19 Законом України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з частиною 2 статті 22 "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до частини першої, пункту 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити, зокрема, надання недостовірної або неповної інформації.

На переконання позивача, зазначені правовідносини пов`язані із доступом до публічної інформації регулюються законами України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян", "Про адвокатуру", "Про захист персональних даних" та іншими законами, якими встановлено підстави та порядок подання запитів на публічну інформацію та її одержання за такими запитами.

Натомість, позивачем наголошено на тому, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач обмежив його у доступі до запитуваної публічної інформації, посилаючись на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та підзаконні нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що прийняті з метою забезпечення виконання норм саме Закону №2262.

Тобто, виходячи з аналізу матеріалів справи, позивач вважає, що відповідачем не було надано запитуваної інформації про розмір і склад усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, що проходить дійсну військову службу у лавах Національної гвардії України на посаді, яку обіймав позивач безпосередньо перед звільненням у запас або аналогічній посаді та викласти таку інформацію у формі довідки, яка передбачена додатком № 2 до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи долучено лист Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2020 року №677АЗ/22, адресований представнику позивача на його адвокатський запит від 21 жовтня 2020 року №640/12/20.

Зі змісту листа від 27 жовтня 2020 року №677АЗ/22, представник позивача звернувся до Міністерства внутрішніх справ України в інтересах колишніх військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) щодо виготовлення оновлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Відповідач листом від 27 жовтня 2020 року №677АЗ/22 повідомив адвокату ОСОБА_5 інформацію, що з моменту прийняття Постанови №704 і до моменту розгляду його звернення Кабінетом Міністрів України не приймалося рішень щодо змін розміру в грошовому забезпеченні військовослужбовців. Розміри окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, які визначені постановою № 704, не збільшувалися. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 (набрало законної сили 05 березня 2019 року) не змінено діючий алгоритм видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 160/8324/19 (вих. № 1374/0/58-20 від 01 липня 2020 року) складання та надсилання територіальними органами Пенсійного фонду України списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, залишається однією з умов для підготовки відповідних довідок уповноваженими органами силових структур. На сьогодні списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, від територіальних органів Пенсійного фонду України до МВС не надходили. Крім того повідомлено, що прийняття актів Кабінету Міністрів України, унесення до них змін, відновлення їх дії тощо належить до виключної компетенції Уряду та не може здійснюватися судом. Після визнання судами окремих положень Постанови №103 протиправними та нечинними Урядом не прийнято жодної іншої постанови, яка б визначала умови, порядок та розміри перерахунку пенсій. З огляду на викладене, для виготовлення нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на будь-яку іншу дату підстави відсутні.

З аналізу оскаржуваної відповіді вбачається, що відповідачем надано вичерпну відповідь на прохальну частину запиту представника позивача, а відтак суд дійшов висновку про дотримання розпорядником інформації положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" та відсутності в діях останнього порушень прав позивача.

Щодо позову в частині зобов`язання відповідача надати позивачу інформацію про розмір і склад усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, що проходить дійсну військову службу у лавах Національної гвардії України на посаді, яку обіймав позивач безпосередньо перед звільненням у запас або аналогічній посаді, суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів позову копію запиту від 21 жовтня 2020 року №640/12/20, що унеможливлює проведення порівняльного аналізу запитуваної інформації та інформації, наданої відповідачем на такий запит.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зі змісту позову не вбачається, що представник позивача у запиті від 21 жовтня 2020 року №640/12/20 просив надати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Отже, суд вважає, що відповідачем надано позивачу інформацію у відповідності до прохальної частини запиту позивача.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваних дій.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 139, 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко