Рішення № 107623822, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/1441/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Державної авіаційної служби України

про визнання дій протиправними, скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - відповідач), в якому просить: визнати дії Державної авіаційної служби України щодо складання постанови про накладання штрафу за порушення у галузі цивільної авіації № 000111 серія АВ від 12 січня 2021 року протиправними; визнати протиправною та скасувати постанову Державної авіаційної служби України про накладання штрафу за порушення у галузі цивільної авіації № 000111 серія АВ від 12 січня 2021року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 30 грудня 2020 року №003474 серії АА не відповідачем вимогам пункту 2.1 розділу 2 Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637, оскільки в протоколі не вказане місце скоєння правопорушення та виклад обставин правопорушення не є детальним. Також представник позивача зазначає, що у його діях відсутній факт правопорушення у галузі цивільної авіації, з урахуванням чого наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що відповідачем було встановлено порушення позивачем приписів Авіаційних правил під час огляду пасажирів та їх ручної поклажі, що дозволило пронесення до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, імітатора саморобного вибухового пристрою. Такими діями позивач зумовив виникнення небезпечної ситуації, яка погрожувала безпеці та безпосередньо життю людей.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що відповідачем не надано обґрунтованих заперечень, які б спростовували підстави адміністративного позову.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголошує, що факт потрапляння імітатора вибухового пристрою до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, свідчить про недотримання відповідного рівня авіаційної безпеки персоналом позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною авіаційною службою України видано наказ від 13 жовтня 2020 року №1541 «Про проведення ситуаційних експериментів у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

30 грудня 2020 року державним інспектором з авіаційного нагляду за безпекою авіації відділу аналітичного забезпечення управління системою авіаційної безпеки Державної авіаційної служби України проведено перевірку (ситуаційний експеримент) у Державному підприємстві "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", в ході якого встановлено таке порушення: 15 жовтня 2020 року оператором, який працює з РТІ (рентгенотелевізійний інтроскоп - пункт 6 розділ 1 Авіаційних правил), неналежно здійснено аналіз зображення на екрані та не встановлено необхідність проведення ручного догляду та застосування технічних засобів виявлення слідів вибухової речовини в ручній поклажі, що дозволило пронесення до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, імітатора саморобного вибухового пристрою.

За наслідком проведеної перевірки (ситуаційного експерименту) відповідачем складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 30 грудня 2020 року №003474 серії АА.

Позивачем подано зауваження до протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 30 грудня 2020 року №003474 серії АА.

За результатом розгляду матеріалів справи відповідачем прийнято постанову № 000111 серія АВ від 12 січня 2021року, якою за порушення позивачем пунктів 6, 78 Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України від 21 березня 2017 року №1965-VIII, та пункту 17 розділу ІІ Авіаційних правил України Інструкції з організації та здійсненню контролю на безпеку в аеропортах України, затвердженої наказом від 15 березня 2019 року №322, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 червня 2019 року за №591/33565, на підставі абзацу 4 пункту 3 статті 127 Повітряного кодексу України накладено на позивача штраф у сумі 17 000 грн.

Порядок накладення штрафів і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за №73/20386 (далі - Порядок №637).

Пунктом 2.1 Порядку №637 установлено, що підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку №637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку №637 протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації.

Пунктом 2.6 Порядку №637 передбачено, що протокол підписується посадовою особою, що склала протокол, та керівником або уповноваженим представником суб`єкта. У разі наявності свідків протокол підписується також і цими особами.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку №637 у разі відмови керівника або уповноваженого представника суб`єкта підписати протокол посадова особа, що склала протокол, вносить до такого протоколу відповідний запис. Відмова від підписання протоколу не є підставою для припинення справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.

Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в протоколі пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та робити заяви і подавати клопотання. У разі якщо правопорушник викладає свої пояснення на окремому аркуші, у протоколі про це робиться відповідна відмітка.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку №637 протокол складається у двох примірниках. Перший примірник протоколу вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта чи надсилається рекомендованим листом поштою. Другий примірник протоколу надсилається до Державіаслужби України.

Доводи позивача, що в протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації від 30 грудня 2020 року №003474 серії АА не вказане місце скоєння правопорушення та виклад обставин правопорушення спростовано матеріали справи.

Пунктами 3.1-3.6 Порядку №637 передбачено, що розглядає справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).

Від імені Державіаслужби України розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України.

Штраф за невиконання (неналежне виконання) суб`єктом вимог законодавства, що регулює діяльність у галузі цивільної авіації, накладається у розмірах, визначених в статті 127 Повітряного кодексу України.

Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб`єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

У разі вчинення юридичною особою - суб`єктом авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.

Згідно з пунктами 5.4-5.7 Порядку №637 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Голова Державіаслужби України або його заступники (за напрямом діяльності) протягом 15 днів з дня отримання Державіаслужбою України протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації виносять постанову про накладення штрафу на суб`єкта або про закриття провадження у справі згідно з додатками 2, 3 до цього Порядку.

При визначенні розміру штрафу враховується характер вчиненого правопорушення, ступінь вини порушника, наслідки вчиненого правопорушення.

Постанова складається у двох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику Суб`єкта чи надсилається рекомендованим листом поштою, про що робиться запис у справі. Другий примірник постанови залишається у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем встановлено факт порушення позивачем приписів Авіаційних правил, під час догляду пасажирів та їх ручної поклажі, а саме: 15 жовтня 2020 року оператором, який працює з РТІ (рентгенотелевізійний інтроскоп - пункт 6 розділ 1 Авіаційних правил), неналежно здійснено аналіз зображення на екрані та не встановлено необхідність проведення ручного догляду та застосування технічних засобів виявлення слідів вибухової речовини в ручній поклажі, що дозволило пронесення до критичної ділянки зони обмеженого доступу, що охороняється, імітатора саморобного вибухового пристрою.

Частиною 1 статті 85 Повітряного кодексу України передбачено, що саме уповноважений орган з питань цивільної авіації відповідає за розробку, впровадження та забезпечення виконання Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації.

Перелік заходів щодо захисту від актів незаконного втручання, наведений в статті 86 Повітряного кодексу України та передбачає в тому числі розміщення на борту повітряного судна або в аеропорту зброї, небезпечного пристрою або матеріалу, призначених для досягнення злочинних цілей.

Суб`єкти авіаційної діяльності, відповідно до частини 2 статті 87 Повітряного кодексу України, на підставі Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації розробляють та на регулярній основі оновлюють свої програми авіаційної безпеки і здійснюють заходи щодо захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання.

Частинами 1,4 статті 87 Повітряного кодексу України визначені наступні превентивні заходи безпеки: уповноважений орган з питань цивільної авіації постійно проводить оцінку ризиків та рівня загрози безпеці цивільної авіації з метою впровадження відповідних рівню загрози заходів безпеки; з метою унеможливлення пронесення на борт повітряного судна або в зону обмеженого доступу, що охороняється, зброї, вибухівки або інших небезпечних предметів, речовин тощо, які можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання і пронесення яких не дозволяється, застосовуються:

1) контроль доступу осіб та транспортних засобів до контрольованої зони аеропортів (аеродромів), зон обмеженого доступу, що охороняються, стерильних зон та критичних частин зон обмеженого доступу, що охороняються;

2) контроль на безпеку персоналу, транспортних засобів, яким надається доступ до зон обмеженого доступу, що охороняються;

3) охорона, контроль доступу, передпольотний (післяпольотний) та спеціальний огляд повітряного судна;

4) контроль на безпеку членів екіпажу, пасажирів, ручної поклажі, багажу, вантажу, кур`єрських і поштових відправлень, польотних та аеропортових постачань, бортових припасів, включаючи бортове харчування тощо;

5) фізичний захист периметру аеропорту (аеродрому) та його патрулювання;

6) розташування місць паркування та стоянок транспортних засобів на відстані не менш як 50 метрів від фронтону будівлі аеровокзалу.

Зокрема, частинами 6-9 стаття 87 Повітряного кодексу України передбачено, що особа, яка відмовляється від здійснення контролю на безпеку або пред`явлення для здійснення такого контролю ручної поклажі, багажу, що їй належать, до перевезення повітряним судном не допускається; на повітряному судні, що перебуває в польоті, контроль на безпеку у разі потреби може бути здійснено за рішенням командира повітряного судна незалежно від згоди пасажира. Для зазначеної мети повітряне судно вважається таким, що перебуває в польоті, з часу зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження і до часу відкриття будь-яких з цих дверей для розвантаження; жодна особа або транспортний засіб не може увійти або заїхати в зону обмеженого доступу, що охороняється, без перепустки та проходження контролю на безпеку.

Правила охорони повітряних суден та інших важливих об`єктів цивільної авіації, забезпечення контролю доступу до них визначаються законодавством, в тому числі авіаційними правилами України (частина 9 статті 87 Повітряного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженої Законом України «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації» Державна програма авіаційної безпеки цивільної авіації (далі - Програма) розроблена відповідно до стандартів та рекомендованої практики Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 7 грудня 1944 року) та зобов`язань, що випливають із участі України у Конвенції про злочини та деякі інші акти, що вчинюються на борту повітряних суден (Токіо, 14 вересня 1963 року), Конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (Гаага, 16 грудня 1970 року), Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (Монреаль, 23 вересня 1971 року), Протоколу про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародну цивільну авіацію (Монреаль, 24 лютого 1988 року), Конвенції про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (Монреаль, 1 березня 1991 року), Додатка 17 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію "Безпека. Захист міжнародної цивільної авіації від актів незаконного втручання, Керівництва з авіаційної безпеки (Doc 8973), а також інших міжнародних актів та актів законодавства України.

Програма враховує вимоги Ради Безпеки OОH про спрямування спільних зусиль на запобігання і припинення терористичних актів, зокрема резолюції від 28 вересня 2001 року № 1373.

Державною програмою авіаційної безпеки цивільної авіації, затвердженою Законом України від 21 березня 2017 року № 1965-VIII (далі - Програма) визначена мета, яка полягає у визначенні засад для забезпечення авіаційної безпеки, регулярності та ефективності польотів шляхом запровадження правил, практики та процедур, які передбачають заходи захисту від актів незаконного втручання.

Пунктами 5 та 6 Програми регламентовано основні її завдання, а саме: розподіл обов`язків, встановлення правил впровадження та здійснення заходів забезпечення авіаційної безпеки пасажирів, авіаційного персоналу та персоналу, який задіяний в авіаційній діяльності, повітряних суден, майна, яке перевозиться повітряними суднами, об`єктів суб`єктів авіаційної діяльності незалежно від форми власності та підпорядкування та підтримання відповідного рівня авіаційної безпеки здійснюється за такими основними напрямами, в тому числі:

жодне повітряне судно, внесене до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, або іноземне повітряне судно не може вилітати з або прилітати до аеропортів України за відсутності документів, що необхідні згідно з Правилами надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України;

жодна особа або транспортний засіб не може увійти або заїхати до контрольованої зони без перепустки, а до стерильних зон та зон обмеженого доступу, що охороняються, - без перепустки та проходження контролю на безпеку, який повинен здійснюватися належним чином на постійній основі:

жодна особа не може бути допущена на борт повітряного судна без відповідного дозволу уповноваженої посадової особи суб`єкта авіаційної діяльності;

предмети та обладнання, а також ручна поклажа, багаж, вантаж, кур`єрські та поштові відправлення, бортові припаси, бортове харчування не можуть бути взяті на борт повітряного судна без проходження контролю на безпеку;

під час виконання авіаційних робіт та базування на злітно-посадкових майданчиках або майданчиках для виконання авіаційних хімічних робіт організація забезпечення авіаційної безпеки покладається на керівника суб`єкта авіаційної діяльності та командира повітряного судна;

суб`єкт авіаційної діяльності авіації загального призначення та фізична особа - експлуатант повітряного судна повинні забезпечувати авіаційну безпеку в місцях базування, стоянок повітряних суден та під час виконання польотів;

авіаційний персонал та персонал, задіяний в авіаційній діяльності, робота якого пов`язана із забезпеченням авіаційної безпеки, можуть бути допущені до провадження такої діяльності лише за наявності відповідних документів з авіаційної безпеки, виданих центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі цивільної авіації, або навчальними закладами, сертифікованими таким органом;

міжнародні договори України про повітряне сполучення, укладені Україною з іншими державами, повинні містити вимоги з авіаційної безпеки відповідно до стандартів і рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації;

співробітництво України з іншими державами з питань запобігання, відвернення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації України за межами її державного кордону або іноземних цивільних повітряних суден на території України здійснюється на підставі міжнародних договорів України про співробітництво у сфері авіаційної безпеки або окремих запитів авіаційних властей інших держав.

Згідно з пунктом 8 Програми уповноваженим органом у сфері авіаційної безпеки цивільної авіації є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі цивільної авіації. До повноважень уповноваженого органу з питань цивільної авіації у сфері авіаційної безпеки належить в тому числі: забезпечення виконання Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації; здійснення державного нагляду за забезпеченням авіаційної безпеки суб`єктами авіаційної діяльності; перевірка ефективності здійснення заходів з авіаційної безпеки суб`єктами авіаційної діяльності.

Відповідно до пункту 1 розділу XV Авіаційних правил України «Інструкція з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України», затверджених наказом від 15 березня 2019 року № 322, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07 червня 2019 року за № 594/33565 (далі-Авіаційні правила) з метою унеможливлення пронесення на борт ПС (повітряного судна) або в зону обмеженого доступу, що охороняється, зброї, вибухових речовин, пристроїв та інших небезпечних предметів, речовин тощо, які можуть бути використані для здійснення акту незаконного втручання і пронесення яких заборонено, до осіб, які не є пасажирами, а також їхніх особистих речей і транспортних засобів, яким надається доступ до зон обмеженого доступу, що охороняється, застосовується догляд.

Приписами пункту 2 розділу XV Авіаційних правил авіаційний персонал, інший персонал суб`єктів авіаційної діяльності передбачено, що працівники контролюючих органів, особи, які не є пасажирами, у разі службової потреби проходять до зони обмеженого доступу, що охороняється, та критичних ділянок такої зони через контрольно-пропускні пункти з обов`язковим проходженням догляду.

В пункту 4 Авіаційних правил зазначено, що доступ в зону обмеженого доступу, що охороняється, надається після проходження догляду.

Відповідно до пункту 58 Програми порядок доступу до зон прикордонного та митного контролю в міжнародних аеропортах (на аеродромах) визначається в установленому законодавством порядку органом охорони державного кордону, в зоні відповідальності якого розташовано пункт пропуску, та відповідним митним органом. Визначення такого порядку здійснюється відповідно до вимог пунктів 52, 53, 77, 78 та 80 цієї Програми.

Положеннями пункту 78 розділу VIII Програми передбачено, що з метою запобігання несанкціонованому пронесенню або розміщенню на борту повітряного судна зброї, вибухових речовин і пристроїв, інших предметів, що можуть використовуватися для здійснення акту незаконного втручання, у кожному аеропорту щодо всіх фізичних осіб, які потрапляють до стерильних зон, зон обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частин таких зон, їхніх особистих речей (ручна поклажа та багаж), вантажу, пошти, бортприпасів, бортового харчування, засобів, що використовуються під час провадження виробничої та службової діяльності, здійснюється догляд та контроль на безпеку.

Правила здійснення контролю на безпеку встановлюються Інструкцією з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України, що розробляється уповноваженим органом з питань цивільної авіації та затверджується в установленому законодавством порядку.

На підставі зазначеної в абзаці другому цього пункту Інструкції суб`єкт авіаційної діяльності, що здійснює контроль на безпеку, розробляє відповідні технології, які затверджуються його керівником після погодження уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Суб`єкти авіаційної діяльності під час здійснення заходів авіаційної безпеки запроваджують принципи виявлення поведінкових характеристик.

Відповідно до пункту 17 розділу 2 Авіаційних правил України «Інструкція з організації та здійснення контролю на безпеку в аеропортах України», затверджених наказом Державної авіаційної служби України 15 березня 2019 року № 322 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07 червня 2019 року за № 594/33565 обов`язки персоналу служби авіаційної безпеки на пункті догляду передбачають: оператори, які здійснюють інформування пасажирів щодо догляду, організовують виконання ними процедури зняття верхнього одягу, взуття (за необхідності), надання для догляду їх ручної поклажі та особистих речей, контролюють розміщення пасажирами електронної апаратури (портативні комп`ютери, мобільні телефони тощо) окремо від ручної поклажі, регулюють проходження пасажирів через пункт догляду, забезпечують належне розміщення ручної поклажі на транспортері РТІ; оператор, який працює з РТІ, інтерпретує (аналізує) зображення на екрані, встановлює необхідність проведення ручного догляду та/або застосування технічних засобів виявлення слідів вибухової речовини в будь-якій ручній поклажі, де може знаходитися обмежений/заборонений для перевезення предмет; оператори, які працюють з ручною поклажею пасажира після здійснення догляду за допомогою РТІ, направляють, ізолюють та здійснюють ручний догляд ручної поклажі, відібраної оператором, який працює з РТІ, для здійснення ручного догляду та здійснюють догляд за допомогою технічних засобів виявлення слідів вибухової речовини. Здійснюють вибірковий ручний догляд ручної поклажі відповідно до існуючого рівня загрози. Беруть участь у складанні актів вилучення заборонених до перевезення на ПС предметів.

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача, що потрапляння імітатора саморобного вибухового пристрою до зони обмеженого доступу свідчить про неналежне виконання персоналом позивача вимог авіаційної безпеки.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини першої статті 127 ПКУ за правопорушення в галузі цивільної авіації до юридичних осіб - суб`єктів авіаційної діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі, зокрема невиконання або неналежного виконання персоналом суб`єктів авіаційної діяльності вимог авіаційної безпеки.

Як зазначено вище, оскаржуваною постановою № 000111 серія АВ від 12 січня 2021 року на підставі абзацу 4 пункту 3 статті 127 Повітряного кодексу України накладено на позивача штраф у сумі 17 000 грн.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв відповідно до згадуваних норм законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено правомірність оскаржуваної постанови.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 139, 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко