Рішення № 107623817, 30.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Київ № 640/1326/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Заступника начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань

Міністерства юстиції України Вячеслава Руденко

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Заступника начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України Вячеслава Руденко (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Заступника начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України Вячеслава Руденко від 01 вересня 2020 року №4/1-1827-20/П-1472 щодо неправомірних дій з боку старшого оперуповноваженого відділу оперативно-розшукової роботи Центрально-Західного міжрегіонального управління ОСОБА_2 , прийнятого за результатом розгляду заяви позивача від 04 серпня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 04 серпня 2020 року він звернувся з заявою до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо неправомірних дій з боку старшого оперуповноваженого відділу оперативно-розшукової роботи Центрально-Західного міжрегіонального управління ОСОБА_2 , за результатом розгляду якої відповідач листом від 01 вересня 2020 року №4/1-1827-20/П-1472 повідомив позивача, що інформація викладена ним, позивачем, у звернені підтвердження не знайшла. Позивач вважає, що відповідач формально відповів на його заяву, не здійснивши належної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідач вказує, що звернення позивача було надіслано в порядку Закону України «Про звернення громадян», отже й розглянуто відповідно до норм згадуваного Закону. При цьому відповідач наголошує, що лист від 01 вересня 2020 року №4/1-1827-20/П-1472 носить інформативний характер.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачем не враховано право позивача надати пояснення під час розгляду його звернення, а також докази протиправної поведінки старшого оперуповноваженого відділу оперативно-розшукової роботи Центрально-Західного міжрегіонального управління Міськова Анатолія Анатолійовича.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 відбував покарання в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)».

Листом від 01 вересня 2020 року №4/1-1827-20/П-1472 за підписом Заступника начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України В`ячеслава Руденко повідомлено начальника державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» (для ознайомлення ОСОБА_1 ), що Департаментом з питань виконання кримінальних покарань розглянуто звернення засудженого ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку старшого оперуповноваженого відділу оперативно-розшукової роботи Центрально-Західного міжрегіонального управління Міськова Анатолія Анатолійовича. Під час перевірки інформація викладена у звернені свого підтвердження не знайшла.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (частини 1, 2, 4 статті 7 КВК України).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 визначено, що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також Кримінально-виконавчим кодексом України, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Згідно зі статтями 5, 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Судом встановлено, що звернення позивача від 4 серпня 2020 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 серпня 2020 року за №П-21911 щодо встановлення факту побиття позивача та надання йому медичної допомоги скеровано, зокрема, до Державної охорони «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України», Департаменту з питань виконання кримінальних покарань для опрацювання в межах компетенції порушеного позивачем питання.

Стаття 16 Закону передбачає, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, визначено статтею 19.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 01 вересня 2020 року №4/1-1827-20/П-1472 відповідач повідомив, що Департаментом з питань виконання кримінальних покарань розглянуто звернення засудженого ОСОБА_1 щодо неправомірних дій з боку старшого оперуповноваженого відділу оперативно-розшукової роботи Центрально-Західного міжрегіонального управління ОСОБА_2 . Під час перевірки інформація викладена у звернені підтвердження не знайшла.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, відповідачем не надано суду жодного доказу проведення перевірки фактів, указаних у зверненні позивача від 04 серпня 2020 року.

В матеріалах справи наявні, зокрема, медична довідка Медичної частини №1 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» у Вінницькій області, якою зафіксовано факт отримання позивачем саден та синців.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про надання телефонних розмов засудженому ОСОБА_1 з регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у Вінницькій області 04 серпня 2020 року та 05 серпня 2020 року.

Проте, докази надання правової оцінки викладеним вище фактам відповідачем в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наведеного, суд вважає наявними підстави для визнання протиправною бездіяльності Заступника начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України Вячеслава Руденко щодо перевірки інформації, викладеної ОСОБА_1 у звернені від 04 серпня 2020 року та, як наслідок, зобов`язання Заступника начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України Вячеслава Руденко провести перевірку інформації викладеної ОСОБА_1 у звернені від 04 серпня 2020 року.

Згідно пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про навяність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Заступника начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України Вячеслава Руденко щодо перевірки інформації, викладеної ОСОБА_1 у звернені від 04 серпня 2020 року.

Зобов`язати Заступника начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України Вячеслава Руденко провести перевірку інформації, викладеної ОСОБА_1 у звернені від 04 серпня 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко