Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2022 року м. Київ № 826/14866/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
11.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- від 27.04.2018 №0066703-1310-2658 про нарахування 575,62 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік;
- від 27.04.2018 №0066705-1310-2658 про нарахування 5539,84 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік;
- від 27.04.2018 №0066706-1310-2658 про нарахування 1832,96 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік;
- від 03.05.2018 №0067641-1310-2658 про нарахування 7452 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік;
- від 21.06.2018 №0166706-1310-2658 про нарахування 986,65 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік;
- від 21.06.2018 №0166703-1310-2658 про нарахування 247,87 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік;
- від 21.06.2018 №0166705-1310-2658 про нарахування 2981,99 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік;
- від 21.06.2018 №0166707-1310-2658 про нарахування 456,12 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік;
- від 27.06.2018 №0109434-1310-2658 про нарахування 41314,88 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік;
- від 27.06.2018 №0109434/1-1310-2658 про нарахування 33782 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік;
- від 27.06.2018 №0109435-1310-2658 про нарахування 794,40 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач порушив встановлену процедуру винесення спірних податкових повідомлень-рішень, адже такі рішення направлені позивачу поза межами встановлених законом строків.
Позивач зауважив, що відповідач відкликав податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 0066707-1310-2658, від 27.04.2018 0066708-1310-2658, від 21.06.2018 №0166708-1310-2658 та виніс замість них податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0109434-1310-2658, від 27.06.2018 № 0109435-1310-2658, від 27.06.2018 0109434/1-1310-2658, відповідно. Однак, на думку позивача, закон не дозволяє і не визначає процедури відкликання податкових повідомлень-рішень органом, який їх виніс. Тому, таке відкликання і винесення нових податкових повідомлень-рішень є незаконним в даному випадку.
Також позивач вказав, що рішення місцевих рад, на підставі яких відповідач нарахував податок не нерухомість не набрали чинності, оскільки такі рішення не були опубліковані належним чином, в друкованих ЗМІ.
Крім того, сума грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2018 №0109434-1310-2658 та від 27.06.2018 №0109434/1-1310-2658 перевищує максимальні ставки, встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), а нарахування додаткових 25000 грн є дискримінаційним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2018 відкрито скорочене провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому вказав на необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Зауважив, що спірні податкові повідомлення-рішення правомірні, адже винесені з огляду на те, що позивач у 2016 та 2017 роках був власником:
- нежитлової будівлі загальною площею 3105 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житлового будинку загальною площею 637,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житлового будинку загальною площею 216,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;
- житлового будинку загальною площею 71,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;
- квартири загальною площею 99,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;
- домоволодіння загальною площею 119,92 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 .
Щодо невчасного надсилання податкових повідомлень-рішень відповідач вказав, що
порушення строків надсилання податкових повідомлень-рішень не є достатньою підставою для їх скасування і звільнення позивача від обов`язку сплати податку.
Також відповідач вказав про відсутність у даному випадку підстав для застосування пільги, передбаченої підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, адже загальна площа об`єктів нерухомості позивача за податкові періоди 2016, 2017 роки перевищує 900 кв.м., тобто п`ятикратний розмір неоподаткованої площі для різних типів об`єктів незалежно від їх кількості.
Представником позивача подано і відповідь на відзив.
Отже, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
ОСОБА_1 у 2016, 2017 роках році був власником:
- нежитлової будівлі загальною площею 3105 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житлового будинку загальною площею 637,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житлового будинку загальною площею 216,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;
- житлового будинку загальною площею 71,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;
- 1/3 квартири загальною площею 99,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;
- домоволодіння загальною площею 119,92 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 .
27.04.2018 Головним управлінням ДФС у місті Києві винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0066703-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 575,62 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік як власнику домоволодіння загальною площею 119,92 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ;
- №0066705-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 5539,84 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік як власнику житлового будинку загальною площею 216,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;
- №0066706-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 1832,96 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік як власнику житлового будинку загальною площею 71,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .
03.05.2018 Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0067641-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 7452 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, як власнику нежитлової будівлі загальною площею 3105 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
21.06.2018 Головним управлінням ДФС у місті Києві винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0166706-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 986,65 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік як власнику житлового будинку загальною площею 71,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;
- №0166703-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 247,87 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік як власнику домоволодіння загальною площею 119,92 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 ;
- №0166705-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 2981,99 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік як власнику житлового будинку загальною площею 216,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;
- №0166707-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 456,12 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік як власнику 1/3 квартири загальною площею 99,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .
27.06.2018 Головним управлінням ДФС у місті Києві відкликано податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 0066707-1310-2658, від 27.04.2018 0066708-1310-2658, від 21.06.2018 №0166708-1310-2658 та винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0109434-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 41314,88 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік як власнику житлового будинку загальною площею 637,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- №0109434/1-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 33782 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік як власнику житлового будинку загальною площею 637,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- №0109435-1310-2658 про нарахування ОСОБА_1 794,40 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік як власнику 1/3 квартири загальною площею 99,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України, однак, рішенням ДФС України від 09.08.2018 №11824/Ш/99-99-11-02-01-14 відмовлено у задоволенні скарги позивача, а спірні рішення залишено без змін.
Позивач не погоджується із усіма вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов з наступних висновків.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З урахуванням наведених норм, податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік надсилаються платнику податків до 01.07.2017, за 2017 рік - до 01.07.2018.
Відповідач не заперечує недотримання вказаного строку надсилання податкових повідомлень-рішень, але зазначає, що таке порушення не є достатньою підставою для їх скасування і звільнення позивача від обов`язку сплати податку.
Суд погоджується із вказаними доводами відповідача.
Так, згідно підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, тобто, незалежно від дати винесення рішення право на його оскарження та обов`язок зі сплати податку виникає лише після отримання рішення.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-VIII пункту 266.10 доповнено підпунктом 266.10.2 такого змісту: уразі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому, судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
Відсутність у позивача, прав та/або обов`язків у зв`язку з рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що ПК України визначено наслідки порушення строків скерування податкового повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, і до таких наслідків не відноситься визнання рішення протиправним та його скасування. У даному випадку порушення строків направлення спірних податкових повідомлень-рішень жодним чином не вплинуло на зміст таких рішень та не порушило права позивача, а тому таке порушення не може слугувати самостійною підставою для скасування спірних рішень.
Відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.
Згідно пункту 60.3 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Пункт 55.1 статті 55 ПК України передбачає, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Отже, контролюючий орган має право скасувати прийняте ним податкове повідомлення-рішення, яке з дати такого скасування вважається відкликаним. Тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що закон не дозволяє і не визначає процедури відкликання податкових повідомлень-рішень органом, який їх виніс.
Сторони визнають, що відповідач відкликав податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 0066707-1310-2658, від 27.04.2018 0066708-1310-2658, від 21.06.2018 №0166708-1310-2658 та виніс замість них податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0109434-1310-2658, від 27.06.2018 № 0109435-1310-2658, від 27.06.2018 0109434/1-1310-2658.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 0066707-1310-2658, від 27.04.2018 0066708-1310-2658, від 21.06.2018 №0166708-1310-2658 після їх відкликання припинили свою дію і не можуть створювати для позивача жодних юридичних наслідків, а також порушувати права позивача.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2018 0066707-1310-2658, від 27.04.2018 0066708-1310-2658, від 21.06.2018 №0166708-1310-2658.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За положеннями підпунктів 266.3.1-266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачає, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту для фізичних осіб не застосовуються до об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Аналіз зазначених норм у контексті спірних правовідносин свідчить, що при обчисленні бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, враховується загальна площа різних об`єктів нерухомості із її зменшенням на пільгу - 180 кв.м.
Вказана пільга щодо визначення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки із зменшенням площі різних об`єктів нерухомості на 180 кв.м. не розповсюджується, якщо загальна площа різних об`єктів нерухомості перевищує 900 кв.м.
У даному випадку станом на 2016 та на 2017 роки позивач був власником різних об`єктів нерухомості, загальна площа яких кожного року перевищувала 900 кв.м., а тому відповідач при визначенні суми податкового зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, правомірно не застосовував вказану пільгу.
Щодо доводів позивача про те, що сума грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2018 №0109434-1310-2658 та від 27.06.2018 №0109434/1-1310-2658 перевищує максимальні ставки, встановлені ПК України, а нарахування додаткових 25000 грн є дискримінаційним, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями від 27.06.2018 №0109434-1310-2658 та від 27.06.2018 №0109434/1-1310-2658 нараховано Шкарбану податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки як власнику житлового будинку загальною площею 637,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . При визначенні суми податку враховано ставку 1% від мінімальної заробітної плати на 2016 рік та 0,8% від мінімальної заробітної плати на 2017 рік.
Ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, на території смт Ворзель визначалась відповідними рішеннями Ворзельської селищної ради, а саме:
- на 2016 рік - 1% від мінімальної заробітної плати, рішення Ворзельської селищної ради від 15.01.2016 №40-6-VIІ;
- на 2017 рік - 0,8% від мінімальної заробітної плати, рішення Ворзельської селищної ради від 12.12.2016 №230-17-VIІ.
Податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2018 нараховано Шкарбану податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, як власнику нежитлової будівлі загальною площею 3105 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, на території Синицької сільської ради визначалась рішенням Синицької сільської ради від 15.01.2016 №32-05-VIІ у розмірі 0,2% від мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 визначена у розмірі - 1600 грн, станом на 01.01.2017 - 3200 грн.
Отже, застосовані відповідачем ставки податку не перевищують їх максимальний розмір за підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України.
Також суд зазначає, що підпункт «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України не стосується визначення бази оподаткування, а застосовується при обчисленні суми податку у разі наявності у власності платника податку будинку площа якого перевищує 500 кв.м. При цьому, база оподаткування у такому випадку також визначається згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
У зв`язку із тим, що загальна площа вказаного будинку позивача перевищує 500 кв.м., наявні підстави для застосування підпункту «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України та збільшення на 25 000 грн суми податку, розрахованої згідно підпункту «а» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду щодо застосування наведених норм ПК України, яка висловлена у постановах від 02.03.2018 у справі №820/2895/17, від 15.07.2021 у справі №2240/2384/18, від 11.06.2021 у справі №440/5187/19.
Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Разом з цим, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Частиною третьою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII та частиною четвертою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році від 20.12.2016 №1791-VIII, - встановлено, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону.
Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що рішення місцевих рад, на підставі яких відповідач нарахував податок не нерухомість не набрали чинності, оскільки такі рішення не були опубліковані належним чином, в друкованих ЗМІ.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного суду, висловлених у постановах від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, від 09.07.2019 у справі №766/10437/17.
З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних рішеннях вірно розраховано розмір податкового зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 та 2017 роки, а позивач у ході розгляду даного не навів належних та достатніх доказів та обґрунтувань порушення його прав спірними рішеннями, що свідчить про правомірність та відсутність підстав для скасування спірних рішень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 44116011).
Суддя О.М. Чудак
Судове рішення № 107623782, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 29.11.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/14866/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: