Рішення № 107623681, 29.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року м. Київ № 826/6135/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат»

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про визнання протиправним та скасування рішення №4102-1/105 від 29 березня 2018 року, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Дніпровський КПК») звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі по тексту - відповідач, Мінекономрозвитку), у якому просило:

- для цілей застосування вимог валютного законодавства України вважати продовженим для позивача строків розрахунків за контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року з фірмою PAGLIERALI SRL (Італія) на суми попередніх оплат у розмірі 79641,77 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року; на суму 30745,86 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року та 222972,37 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Мінекономрозвитку №4102-10/105 від 29 березня 2018 року про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року з фірмою PAGLIERALI SRL (Італія);

- зобов`язати Мінекономрозвитку надати позивачу висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року з додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, додатковою угодою №3 від 18 січня 2018 року на підставі листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/265 на суму 79641,77 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року; на суму 30745,86 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року та 222972,37 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність обставин для продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, продовженого висновком №1055 до 23 березня 2018 року, оскільки 15 січня 2018 року позивач отримав від фірми PAGLIERALI SRL (Італія) лист стосовно продовження строків поставки обладнання, обґрунтовуючи зміною розташування виробництва та затримкою поставок від субпідрядників; у зв`язку з наведеними обставинами сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту від 18 січня 2018 року, підписана додаткова угода №3 до контракту № PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, якою строк поставки обладнання продовжено до 15 серпня 2018 року. Таким чином, поставка складного технічного виробу, визначеного контрактом, не могла відбутися в строк, на який вже було надано висновок №1055 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 15 серпня 2018 року. Проте, відповідач за наслідками розгляду поданого позивачем повного пакету документів, без роз`яснення, що є належним обґрунтуванням, протиправно відмовив позивачу у видачі висновку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6135/18 і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому Мінекономрозвитку не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем подані документи з порушенням вимог пункту 4 Порядку №1409, що слугувало підставою для відмови у видачі позивачу висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а саме: ненадання позивачем належного обґрунтування необхідності продовження строку. За наслідками повторного розгляду документів щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями у зв`язку з наданням належного обґрунтування відповідачем надано висновок №1055 листом від 27 грудня 2017 року №4102-09/1055, яким продовжило строк розрахунків за зовнішньоекономічними операціями по контракту №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року на суми: 79641,77 євро з 14 грудня 2017 року по 23 березня 2018 року; 30745,86 євро з 17 грудня 2017 року по 23 березня 2018 року; 22972,37 євро з 18 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року. За наслідками розгляду листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року про продовження встановленого висновком №1055 строку розрахунків за зовнішньоекономічними операціями у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування відповідачем відмовлено у черговому продовженні таких строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Щодо позовних вимог про зобов`язання надати висновок, відповідач зазначив про неможливість перебирання судом повноважень Мінекономрозвитку в межах заявлених позовних вимог у цій частині. Крім того, відповідач зазначив про дотримання строків розгляду листа позивача.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відзив відповідача не містить жодних доказів та посилань на норми права, оскільки у ньому зазначені всі документи, якими сам же позивач обґрунтовує позовні вимоги; вказано, що відповідач прийняв оскаржуване рішення з підстав, які відсутні у законодавстві.

Відповідачем подано пояснення, в яких зазначено, що заявлені позовні вимоги «вважати продовженим для позивача строків розрахунків за контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року з фірмою PAGLIERALI SRL (Італія) на суми попередніх оплат у розмірі 79641,77 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року; на суму 30745,86 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року та 222972,37 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року» є неналежним способом захисту права та суперечать вимогам статей 5, 151 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягають задоволенню.

27 червня 2018 року до суду надійшов уточнений адміністративний позов, у прохальній частині якого позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Мінекономрозвитку №4102-10/105 від 29 березня 2018 року про відмову у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року з фірмою PAGLIERALI SRL (Італія);

- зобов`язати Мінекономрозвитку надати позивачу висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року з додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, додатковою угодою №3 від 18 січня 2018 року на підставі листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/265 на суму 79641,77 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року, на суму 30745,86 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року, на суму 222972,37 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року.

У судовому засіданні 12 листопада 2018 року суд без викладення окремим документом постановив ухвалу про закінчення підготовчого провадження у справі №826/6135/18 та призначення справи до судового розгляду.

У судовому засіданні 17 грудня 2018 року представники позивача підтримали позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Позивачем подано пояснення по справі, до яких долучено судові рішення, які позивач просить врахувати як судову практику.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

17 травня 2017 року між позивачем (покупець) та фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) (продавець) укладено контракт №.PAG-DKPK-2017-05-17, згідно якого продавець зобов`язується здійснити поставку обладнання та виконати модернізацію існуючої пакувальної лінії та покупець зобов`язується оплатити та прийняти обладнання, а саме: автоматичну лінію фасування та пакетування сухих сиропів в 25 кг в мішки в розібраному стані для зручності транспортування. Станом на дату підписання контракту встановлено ціну у розмірі 11200,00 євро; строк поставки - протягом 180 днів з моменту отримання передплати.

Висновком №1055 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, оформленого листом від 21 грудня 2017 року №4102-09/1055, відповідачем продовжено строки розрахунків за контрактом від 17 травня 2017 року №.PAG-DKPK-2017-05-17 на суму 1111200,00 євро, додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, а саме: на суму 79641,77 євро з 14 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року, на суму 30745,86 євро з 17 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року, на суму 222972,37 євро з 18 грудня 2017 року до 23 березня 2018 року.

Листом-зверненням від 15 березня 2018 року №12/265 позивач звернувся до Мінекономрозвитку, в якому, керуючись статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Порядком №1409, просив видати висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями на суму 79641,77 євро до 15 серпня 2018 року, на суму 30745,86 євро до 15 серпня 2018 року, на суму 222972,37 євро до 15 серпня 2018 року. Звернення мотивоване тим, що 15 січня 2018 року ПрАТ «Дніпровський КПК» отримав від «PAGLIERANI SRL» лист стосовно продовження строків поставки обладнання, обґрунтовуючи зміною розташування виробництва та затримки поставок від субпідрядників. У зв`язку з наведеними обставинами, сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту, в результаті чого 18 січня 2018 року підписана додаткова угода №3 до контракту №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, якою строк поставки обладнання продовжено до 15 серпня 2018 року. Враховуючи викладене, поставка складного технічного виробу, визначеного контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, не може відбутися в строк, на який надано висновок №1055 від 27 грудня 2017 року щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а саме до 23 березня 2018 року. Строк поставки зазначеного виробу становить 15 серпня 2018 року. також позивач у листі-зверненні вказав, що відповідно до пункту 1.1 контракту обладнання є складним технічним виробом, що буде виготовлятися протягом тривалого часу. Також, вказане обладнання потребує установки, налагодження, введення в дію на місці експлуатації, враховує новітні світові розробки пакувальних ліній; буде забезпечувати фасування у мішки по 25 кг та надійну зварку клапанних мішків за рахунок випромінювання ультразвукових хвиль, укладання запакованих мішків на палету і обтягування сформованої палети термоусадочною плівкою, підйом, транспортування по спеціальній галереї, опускання запакованих палет від цеху до приміщення складу. Лінія буде повністю автоматизована; продуктивність лінії до 550 мішків за годину. Контрактом встановлено ціну в розмірі 1111200,00 євро; 16 червня 2017 року відповідно до пункту 5.1 контракту позивачем здійснений платіж у розмірі 79641,77 євро; 19 червня 2017 року здійснено платіж у розмірі 30745,86 євро; 20червня 2017 року здійснений платіж у розмірі 222972,37 євро (загальна сума становить 333360,00 євро - 30% передплати). У грудні 2017 року під час проектування виробничого приміщення виникла необхідність внести зміни до розташування цієї лінії, що зумовлює конструктивні зміни в лінії пакування. В результаті цього виникла необхідність внесення додаткових конструктивних змін до обладнання та проведення додаткових випробовувань на заводі виробника, внесення змін в алгоритм та програму роботи пакувальної лінії, у зв`язку з чим поставка обладнання в раніше обумовлені строки стала неможливою, а тому виникла необхідність продовжити строк поставки обладнання до 280 календарних днів з моменту отримання передплати. У зв`язку з наведеними обставинами сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту від 22 грудня 2017 року №2; 27 грудня 2017 року позивачем отримано висновок №1055 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 23 березня 2018 року.

Рішенням Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/105, оформленого листом, відповідно до підпункту 2 пункту 9 Порядку №1409 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що здійснюються відповідно до контракту; у разі надання додаткових документів Міністерство розгляне можливість надання висновку. Рішення мотивоване тим, що в наданому комплекті документів відсутнє належне обґрунтування щодо необхідності чергового продовження строків розрахунків за контрактом до 15 серпня 2018 року. У рішенні також зазначено, що відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку №1409 та, враховуючи подані документи, відповідачем надано позивачу висновок від 27 грудня 2017 року №1055, яким продовжено строки розрахунків за контрактом до 23 березня 2018 року. Відповідно до пункту 6 наказу Мінекономрозвитку від 18 січня 2008 року №15 у разі продовження строку розрахунків за зовнішньоекономічною операцією, установленого раніше виданому висновку, резидент подає відповідне обґрунтування необхідності такого продовження та підтверджуючі документи.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні висновку протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої, четвертої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі по тексту - Закон №185) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч.1 цієї статті.

Згідно пункту 1 постанови Правління Національного Банку України від 16 листопада 2012 року №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валют» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статті 1 та статті 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №185 строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статті 1 і у статті 2 цього закону або встановлених Національним банком України відповідно до статті 1 і статті 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 року №1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (далі по тексту - Порядок №1409), який визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків проведення розрахунків за такими операціями.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1409 висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків видається Мінекономрозвитку.

Згідно пункту 4 Порядку №1409 для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи:

складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;

засвідчені в установленому порядку: копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову; копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).

Відповідно до пункту 7 Порядку №1409 Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.

Пунктом 9 Порядку №1409 передбачені підстави для відмови у видачі висновку, такими підставами є:

1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію;

2) невідповідність поданих резидентом документів законодавству.

До операцій, що здійснюються резидентами, належать: під час виконання договорів поставки складних технічних виробів - імпортні операції з поставки устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів (підпункт 6 пункту 2 Порядку).

Отже, для віднесення зовнішньоекономічної операції до операцій за договорами поставки складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів, необхідним є наявність таких критеріїв, а саме: поставка устаткування частинами та/або поставка складаних технічних виробів з потребою в установці, монтажі, налагодженні, гарантійному обслуговуванні і введенні їх у дію на місці його експлуатації та/або поставка складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.

При цьому, положеннями Порядку №1409 визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні висновку.

Судом встановлено, що визначене п.1.1 контракту обладнання є складним технічним виробом, що буде виготовлятися та доставлятися протягом тривалого часу, а також потребує установки, монтажу, налагодження, введення в дію на місці експлуатації (51650, Україна, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський район, смт Дніпровське, вул. Островського, 11), а отже обладнання, яке має бути поставлене позивачу за контрактом, укладеним між позивачем та фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія) 17 травня 2017 року №.PAG-DKPK-2017-05-17 є складним технічним виробом та належить до договорів, передбачених статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 2 Порядку № 1409 та строки розрахунків за яким можуть бути продовжені.

Крім того, матеріали справи свідчать, що до поданого позивачем листа- звернення від 15 березня 2018 року №12/265 додано передбачений пунктом 4 Порядку перелік документів, що не оспорюється відповідачем.

При цьому, як на підставу для відмови у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією відповідач у спірному рішенні посилається на відсутність належного обґрунтування необхідності продовження строків на певний період.

Суд зазначає, що пунктом 9 Порядку передбачено виключний перелік підстав для відмови у видачі висновку, а саме:

1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію;

2) невідповідність поданих резидентом документів законодавству.

Позивачем у якості обґрунтування наявності підстав для продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією зазначено, що 15 січня 2018 року ПрАТ «Дніпровський КПК» отримав від «PAGLIERANI SRL» лист стосовно продовження строків поставки обладнання, обґрунтовуючи зміною розташування виробництва та затримки поставок від субпідрядників. У зв`язку з наведеними обставинами, сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту, в результаті чого 18 січня 2018 року підписана додаткова угода №3 до контракту №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, якою строк поставки обладнання продовжено до 15 серпня 2018 року. Враховуючи викладене, поставка складного технічного виробу, визначеного контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року, не може відбутися в строк, на який надано висновок №1055 від 27 грудня 2017 року щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, а саме до 23 березня 2018 року. Строк поставки зазначеного виробу становить 15 серпня 2018 року. Також позивач у листі-зверненні вказав, що відповідно до пункту 1.1 контракту обладнання є складним технічним виробом, що буде виготовлятися протягом тривалого часу. Також, вказане обладнання потребує установки, налагодження, введення в дію на місці експлуатації, враховує новітні світові розробки пакувальних ліній; буде забезпечувати фасування у мішки по 25 кг та надійну зварку клапанних мішків за рахунок випромінювання ультразвукових хвиль, укладання запакованих мішків на палету і обтягування сформованої палети термоусадочною плівкою, підйом, транспортування по спеціальній галереї, опускання запакованих палет від цеху до приміщення складу. Лінія буде повністю автоматизована; продуктивність лінії до 550 мішків за годину. Контрактом встановлено ціну в розмірі 1111200,00 євро; 16 червня 2017 року відповідно до пункту 5.1 контракту позивачем здійснений платіж у розмірі 79641,77 євро; 19 червня 2017 року здійснено платіж у розмірі 30745,86 євро; 20червня 2017 року здійснений платіж у розмірі 222972,37 євро (загальна сума становить 333360,00 євро - 30% передплати). У грудні 2017 року під час проектування виробничого приміщення виникла необхідність внести зміни до розташування цієї лінії, що зумовлює конструктивні зміни в лінії пакування. В результаті цього виникла необхідність внесення додаткових конструктивних змін до обладнання та проведення додаткових випробовувань на заводі виробника, внесення змін в алгоритм та програму роботи пакувальної лінії, у зв`язку з чим поставка обладнання в раніше обумовлені строки стала неможливою, а тому виникла необхідність продовжити строк поставки обладнання до 280 календарних днів з моменту отримання передплати. У зв`язку з наведеними обставинами сторони домовилися внести зміни шляхом укладення додаткової угоди до контракту від 22 грудня 2017 року №2; 27 грудня 2017 року позивачем отримано висновок №1055 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями до 23 березня 2018 року.

Згідно оскаржуваного рішення Мінекономрозвитку від 29 березня 2018 року №4102-10/105, оформленого листом, підставою для відмови у наданні позивачу висновку вказано відсутність в наданому комплекті документів належного обґрунтування щодо необхідності чергового продовження строків розрахунків за контрактом до 15 серпня 2018 року.

Суд зазначає, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Водночас, оскільки відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, яким саме чином позивач повинен обґрунтувати необхідність продовження строків розрахунків за спірною зовнішньоекономічною операцією та не обґрунтував правомірність неприйняття зазначеного позивачем у листі-зверненні обґрунтування як належного, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у видачі висновку із зазначених підстав, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування судом.

Тобто, у ході розгляду справи судом встановлено відсутність підстав, передбачених пунктом 9 Порядку №1409, для відмови у задоволенні листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/265 та відповідно наданні позивачу висновку про продовження строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями із зазначених підстав.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Мінекономрозвитку надати позивачу висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією за контрактом №PAG-DKPK-2017-05-12 від 12 травня 2017 року з додатком №1, додатковою угодою №2 від 22 грудня 2017 року, додатковою угодою №3 від 18 січня 2018 року на підставі листа-звернення позивача від 15 березня 2018 року №12/265 на суму 79641,77 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року, на суму 30745,86 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року, на суму 222972,37 євро з 24 березня 2018 року до 15 серпня 2018 року, суд зазначає таке.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження по прийняттю спірного рішення належать виключно Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, який, у разі відмови видає відповідне рішення, отже наділений дискреційними повноваженнями.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з частинами першою та другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Виходячи з зазначених положень, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти будь-яке рішення.

Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції дозвільного органу та своїм рішенням зобов`язувати останнього надавати висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією чи виносити відмову у його наданні, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження дозвільного органу щодо надання таких дозволів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією дозвільних органів.

Крім того, в пункті 14 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року №19-3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ за адміністративними позовами до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суди вправі зобов`язати відповідний орган розглянути питання, а не приймати рішення, оскільки суд не наділений такими повноваженнями.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути лист-звернення від 15 березня 2018 року №12/265 з урахуванням висновків суду та вимог чинного законодавства.

В іншій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки суд не наділений повноваженнями зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати відповідні рішення.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у спірному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, оформлене листом від 29 березня 2018 року №4102-10/105, про відмову Приватному акціонерному товариству «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» у наданні висновку щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією за контрактом № PAG-DKPK-2017-05-17 від 17 травня 2017 року з фірмою «PAGLIERANI SRL» (Італія).

3. Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596; адреса: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2) повторно розглянути лист-звернення Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмале-патоковий комбінат» (код ЄДРПОУ 00383372; адреса: 51650, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, смт Дніпровське, вул. Островського, буд. 11) від 15 березня 2018 року №12/266 з урахуванням висновків суду та вимог чинного законодавства.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (код ЄДРПОУ 00383372; адреса: 51650, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, смт Дніпровське, вул. Островського, буд. 11) витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,00 грн (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596; адреса: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська