Рішення № 107623527, 28.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року м. Київ № 640/23856/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Управління справами Апарату Верховної Ради України до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - позивач) з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач та/або КМР) та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 08.10.2015 №119/2020 «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Тропініна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021 відкрито провадження у справі №640/23856/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 відмолено у задоволенні клопотання представника Київської міської ради від 13.10.2021 про закриття провадження в адміністративній справі №640/23856/21.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішення Київської міської ради від 08.10.2015 №119/2020 «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Тропініна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва» прийнято без належних на те законодавчих підстав, які передбачені статтею 141 Земельного кодексу України.

Представником відповідача відзиву на позовну заяву не подано. Правову позицію по суті заявлених позовних вимог не висловлено.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги наведене суд вирішує спір по суті за наявним у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 «Про земельну реформу», Закону України «Про оренду землі» та враховуючи матеріали інвентаризації земель Рішенням Київської міської Ради від 10.07.2003 №638-28/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» вирішено, зокрема затвердити проект відведення земельної ділянки управлінню справами апарату Верховної Ради України для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Тропініна, 3-5 у Шевченківському районі м. Києві. Надати управлінню справами апарату Верховної Ради України, за умови виконання пункту 1.1 цього рішення, у постійне користування земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Тропініна, 3-5 у Шевченківському районі м. Києві за рахунок земель міської забудови.

Надалі, відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 7, статей 51-53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, з метою раціонального використання і збереження земельних насаджень та підвищення рекреаційного потенціалу міста Києва, а також враховуючи численні звернення громадян Рішенням Київської міської ради від 08.10.2015 №119/2020 «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Тропініна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва» вирішено наступне:

1. Припинити апарату Верховної Ради України право постійного користування земельною ділянкою (91:075:0002), площею 0,1676 га на вул. Тропіна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва, надане рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 №638-28/798.

2. Надати статус скверу земельній ділянці (91:075:0002), площею 0,1676 га на вул. Тропіна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва згідно з додатками до цього рішення.

3. Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста на період до 2015 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2009 року № 714/2783 (Таблиця 2 «Озеленені території загального користування м. Києва, що відповідають топологічним ознакам та планувальним вимогам»), додавши сквер згідно з пунктом 2 цього рішення до переліку скверів Шевченківського району м. Києва.

4. Комунальному підприємству по утриманню зелених насаджень Шевченківського району виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою (91:075:0002) площею 0,1676 га на вул. Тропініна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва.

5. Київському комунальному об`єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити організаційно-правові заходи щодо оформлення та благоустрою земельної ділянки (91:075:0002) площею 0,1676 на вул. Тропініна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва.

Тут і надалі оскаржуване та/або спірне рішення.

Управління справами Апарату Верховної Ради України категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

У відповідності до частини 1 статті 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 ЗК України регламентовано, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Відповідно до статті 17 Закону ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом;

д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Між тим, систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що питання регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 ЗК України).

Згідно із частиною 1 статті 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

При цьому, порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ч. 2 ст. 45 ЗК України).

Так, правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 №2456-XII (далі - Закон №2456-XII).

Відповідно до Преамбули Закону №2456-XII природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі (ч. 1 ст. 1 Закону №2456-XII).

Відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Законом та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 2 Закону №2456-XII).

Згідно із положень статей 51-52 Закону №2456-XII підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

Клопотання має містити обгрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обгрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об`єктів природно-заповідного фонду.

Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк: щодо територій та об`єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища; щодо територій та об`єктів місцевого значення - органами цього центрального органу виконавчої влади на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам`яток природи, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам`яток природи та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Забезпечення розробки проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено заінтересованим державним органам чи установам.

Проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до частини 3 статті 53 Закону №2456-XII рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

У той же час, частинами 4, 5 статті 53 ЗК України регламентовано, що порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Аналіз вказаного дає суду, серед іншого прийти до наступних висновків.

По-перше, підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

По-друге, рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

По-третє, порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

В четверте, території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Як вбачається зі змісту спірного рішення ним припинено апарату Верховної Ради України право постійного користування земельною ділянкою (91:075:0002), площею 0,1676 га на вул. Тропіна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва, надане рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 №638-28/798.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Аналіз вказаного дає суду підстави стверджувати, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ЗК України.

У той же час, частина 1 статті 149 ЗК України передбачає, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 ЗК України).

Згідно із частиною 7 статті 149 ЗК України Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (ч. 10 ст. 149 ЗК України).

Отже, аналізуючи наведені положення суд формулює наступні висновки.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності можуть вилучатися, серед іншого підставі рішень місцевих державних адміністрацій для суспільних та інших потреб в порядку встановленому ЗК України.

У той же час, за правилами ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів, а у разі відсутності його згоди у судовому порядку.

Отже, наведене у сукупності свідчить про те, що земельна ділянка яка була надана у постійне користування землекористувачу із земель державної та комунальної власності може бути вилучена на підставі рішення місцевої державної адміністрації в двох випадках: безпосередньо за згодою землекористувача або за рішенням суду.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №389676 управління справами Апарату Верховної Ради України є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,1676 га на вул. Тропіна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 №638-28/798.

Згідно із Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-80000934242019 від 05.04.2019 право постійного користування земельною ділянкою (91:075:0002), площею 0,1676 га на вул. Тропіна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва зареєстровано за управлінням справами Верховної Ради України.

У той же час, суд відмічає, що матеріалами справи фактично підтверджено обставини вилучення у Апарату Верховної Ради України земельної ділянки (91:075:0002), площею 0,1676 га на вул. Тропіна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва, надане рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 №638-28/798 для суспільних потреб.

Натомість варто наголосити, що матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження того, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення Київською міською радою отримано в порядку частини 2 статті 149 ЗК України згоди землекористувача - Управління справами Апарату Верховної Ради України на таке вилучення.

Також в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази вирішення питання про вилучення земельної ділянки у землекористувача (позивача) для суспільних потреб у судовому порядку згідно із положеннями частини 10 статті 149 ЗК України.

За таких обставин, в межах спірних правовідносин Київською міською радою не дотримано вимог, передбачених статтею 149 ЗК України, що мало своїм наслідком прийняття спірного рішення за відсутності правових підстав для прийняття останнього.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь останнього із відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-245, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов Управління справами Апарату Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, б. 5, код ЄДРПОУ 20064120) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36, код ЄДРПОУ 22883141) про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 08.10.2015 №119/2020 «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Тропініна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва».

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Управління справами Апарату Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, б. 5, код ЄДРПОУ 20064120) сплачений ним судовий збір у розмірі 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) грн. 00 коп.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда