Рішення № 107623307, 29.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2022 року м. Київ № 640/17546/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»доНаціонального банку Українипровизнання протиправною та скасування постанови,-В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі також - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі також - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.09.2019р. №742/1521/15-3/9-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем протиправно зобов`язано позивача надавати копії документів не у межах та не на підставі, передбачених законом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваною вимогою відповідач зобов`язав позивача надати йому персональні дані всіх фізичних осіб, які уклали з позивачем кредитні договори протягом періоду з 28.02.2019 року по 15.04.2019 року, а також надавати персональні дані щомісячно, починаючи з травня 2019 року. При цьому, відповідачем не вказано мету витребування зазначених даних фізичних осіб. Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 конфіденційна інформація може поширюватись у випадку, коли закон дозволяє певним суб`єктам діяти на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети. Тому державні органи повинні вказувати мету, з якою ці дані витребовуються та визначену законом підставу витребування. Надалі позивачем вказано, що Нацкомфінпослуг не обґрунтовує своє твердження про те, що має право вимагати від позивача вести, створювати та подавати інформацію - звітні дані, створення, ведення та подання яких не передбачене законодавством. Норма п. 12 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не надає відповідачу права на витребування незадокументованої інформації (інформації, яка не міститься у документах, що створюються фінансовою установою в процесі її діяльності) та права вимагати створення звітних даних, які не ведуться і не повинні вестись. Вимога встановлює для позивача новий обов`язок щодо подання періодичних звітних даних за новою формою, що не відповідає формі звітності і відповідно це протирічить статті 19 Конституції України. Також позивач вказує, що вимога надіслана не в зв`язку зі здійсненням заходів державного нагляду та контролю у встановленому законодавством порядку та не в зв`язку з провадженням у справі про правопорушення, тож ця вимога є протиправною та у відповідача відсутні підстави її надіслання. Окремо позивач зазначає, що вимога має всі ознаки індивідуально-правового акту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з позовною заявою, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відповідач має право для захисту прав споживачів на постійній основі отримувати будь-яку інформацію та документи від піднаглядних суб`єктів господарювання, що стосується надання такими суб`єктами фінансових послуг. Щодо документів, надання яких не передбачено законом, то відповідач у відзиві вказує на те, що позивач як фінансова установа повинен дотримуватись ліцензійних умов і за недотримання яких він несе відповідальність. Так, пунктом 12 частини першої статті 28 Закону № 2664 до повноважень Нацкомфінпослуг віднесено, зокрема, надсилання вимог про надання необхідних документів. Отже, відповідач згідно з законодавством може вимагати надання необхідної інформації та документів. Так, до Нацкомфінпослуг надійшло більше п`яти тисяч скарг на дії фінансових компаній, щодо порушення ними порядку укладання електронних договорів. Позиція відповідача про встановлення нового обов`язку щодо подання періодичних звітних даних є наступною: дана вимога свідчить про виконання відповідачем функцій регулятора шляхом проведення аналізу дотримання позивачем процедури укладання електронних договорів за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в частині надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту та уникнення в майбутньому порушень прав споживачів ринку фінансових послуг. Необхідність подання до відповідача інформації та копій документів жодним чином не порушує прав позивача.

Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зауважено на тому, що відповідачем попередню вимогу про надання інформації скасовано, що свідчить про безпідставність оскаржуваної вимоги про надання інформації, крім того, звернуто увагу суду на той факт, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги є відповідь позивача від 08 травня 2019 року, яку було надано на вимогу, яку скасовано самим відповідачем, а тому оскаржувана вимога є безпідставною.

В той же час, представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, в яких останнім зазначено, що відповідно до п. 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, фінансова установа зобов`язана виконувати вимоги та рішення відповідача, що відповідає повноваженням Нацкомфінпослуг, визначеним законом, зокрема надавати на такі вимоги та рішення інформацію і звітність у встановлений у них строк. Нацкомфінпослуг має право на постійній основі отримувати будь-яку інформацію та документи від піднаглядних суб`єктів господарювання, що стосуються надання такими суб`єктами фінансових послуг, проте, такої вимоги позивачем не виконано, а тому відповідач діяв в межах чинного законодавства при прийнятті оскаржуваної вимоги.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України №79-ІХ з 1 липня 2020 року Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Також, Указом Президента України №259/2020 від 30.06.2020 року постановлено припинити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, шляхом ліквідації.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 08.07.2020 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг перебуває в стані припинення.

Таким чином, судом встановлено, що Національний банк України (код ЄДРПОУ 00032106) є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (код ЄДРПОУ 38062828).

Відповідно до статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, підставою для заміни сторони правонаступником є її вибуття та підтвердження обставин правонаступництва.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне замінити відповідача у справі №640/17546/19 Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (адреса:01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3, ідентифікаційний код 38062828) на правонаступника - Національний банк України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ідентифікаційний код 37356833) зареєстроване як юридична особа 11.11.2010, має право на здійснення такого виду діяльності як « 64.92. Інші види кредитування», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 02.06.2015.

25.04.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» отримало вимогу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо надання інформації та документів від 18.04.2019р. №8457/15-8.

Згідно з вимогою Відповідач вимагав від Позивача протягом 10 робочих днів з дати отримання цієї вимоги:

Надати до Нацкомфінпослуг інформацію за період з 28.02.2019 по 15.04.2019 щодо:

діючих та укладених кредитних договорів (договорів позики) з фізичними особами за формою встановленою Додатком № 1;

порядку (процедури) укладання електронних договорів, в якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладання електронних договорів, вчинених Товариством та позичальником в іпформаційно-телекомунікаційній системі, та поза нею (далі - Алгоритм) з обов`язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень), що підтверджують такі дії при укладанні договорів та надати копії 10 договорів, що були укладені в період дії кожного окремого Алгоритму.

Починаючи з 01.05.2019 року постійно надавати до Нацкомфінпослуг станом на перше число (за період з п`ятнадцятого числа попереднього місяця по перше число поточного місяця включно) та п`ятнадцяте число (за період з першого по п`ятнадцяте число включно поточного місяця) кожного місяця (далі - Звітна дата) протягом п`яти робочих днів після Звітної дати гаку інформацію щодо:

діючих та укладених кредитних договорів (договорів позики) з фізичними особами за формою встановленою Додатком №1;

порядку (процедури) укладання електронних договорів, в якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладання електронних договорів, вчинених Товариством га позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі, та пози нею, (далі - Алгоритм) з обов`язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень), що підтверджують такі дії при укладенні договорів.

У випадку внесення змін до Алгоритму в період його дії надавати копії десяти будь- яких договорів позики, укладених з позичальниками за таким Алгоритмом.

На виконання вимоги Позивачем 08.05.2019 року за вих. № 476 надано запитувану інформацію та детальні пояснення щодо неможливості надання у повному обсязі інформації та документів, зазначеної в п.п.1, 2 вимоги.

Проте, відповідач, вважаючи, що вимогу позивачем не було виконано, виніс постанову від 03.09.2019р. №742/1521/15-3/9-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчиненні на ринку фінансових послуг.

На думку позивача, вказані вимоги порушують вимоги Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про захист персональних даних».

Не погоджуючись зі змістом вимоги від 03.09.2019р. №742/1521/15-3/9-П, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з метою захисту порушених прав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 23.11.2011 N1070/2011 на виконання Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Частиною першою статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»".

Згідно пунктів 1, 2 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній раді України.

Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

У відповідності до пункту 10 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг, у межах своєї компетенції, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Частинами першою-другою статті 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Нацкомфінпослуг застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Пунктом 2 частини першої статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Нацкомфінпослуг застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами Нацкомфінпослуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) в тому числі і державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), на момент спірних відносин регулюється нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) здійснюються шляхом проведення планових та позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);

відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом;

надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний:

допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Нацкомфінпослуг звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» з вимогою №8457/15-8 від 18 квітня 2019 року, згідно якої на позивача покладається обов`язок надати інформацію за формою встановленою Додатком №1, починаючи з травня 2019 року постійно надавати до Нацкомфінпослуг станом на останній день попереднього місяця протягом десяти календарних днів після Звітної дати інформацію щодо договорів, за якими позичальники прострочили виконання зобов`язань (повернення кредиту та сплати відсотків). Зміни порядку (процедури) укладання електронних договорів (за умови, якщо така мала місце), в якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладення електронних договорів, вчинених Товариством та позичальником в інформаційно - телекомунікаційній системі Товариства (далі - алгоритм) з обов`язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень), що підтверджують такі дії при укладенні договорів, а також - надати копії 10 договорів, що були укладені в період дії такого Алгоритму або письмове підтвердження, що зміни в алгоритмі не відбувалися.

Як підставу отримання запитуваної інформації згідно вказаної вимоги, відповідач посилається на пункт 12 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої, Нацкомфінпослуг у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства та має право вимагати надання необхідних документів.

В свою чергу, зі змісту вимог статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у взаємозв`язку з положеннями статті 12-1 вказаного Закону передбачені повноваження Нацкомфінпослуг вимагати надання документів та заздалегідь готової, зафіксованої інформації, отриманої або створеної фінансовою установою у процесі ведення нею своєї господарської діяльності.

Так, відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи повинні розкривати:

1) фінансову та консолідовану фінансову звітність, яка складається та подається відповідно до законодавства;

2) звіт про корпоративне управління (для фінансових установ, утворених у формі акціонерних товариств), що складається відповідно до вимог цього Закону, законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, і подається:

акціонерам фінансової установи;

органам, які відповідно до закону здійснюють нагляд за діяльністю відповідної фінансової установи, разом з річною звітністю;

3) звітні дані (інші, ніж фінансова та консолідована фінансова звітність), що складаються та подаються відповідно до вимог законів з питань регулювання ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг;

4) інформацію, що надається клієнтам відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань: 27) встановлює порядок розкриття інформації та складення звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства.

Положення частини першої статті 12-1 Закону №2664-III встановлюють обов`язок фінансових установ з подання лише тих звітних даних, які передбачені законами та спеціалізованими підзаконними нормативно-правовими актами.

Отже, законодавцем чітко передбачено, що при наданні відповіді на вимогу регулятора на фінансову компанію не покладається обов`язок зі створення нової інформації, що потребує проведення аналітичної, статистичної чи іншої звітної роботи, не передбаченої чинним законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Нацкомфінпослуг має повноваження витребувати у фінансової установи будь-які документи, які створюються в процесі здійснення господарської діяльності вказаної фінансової установи.

В свою чергу, вимога Нацкомфінпослуг надати будь-які документи, які не створюються в процесі здійснення господарської діяльності, а потребують виконання додаткової роботи шляхом проведення аналітичної роботи та підготовки статистичної інформації на виконання вимоги регулятора, тобто фактично є звітністю, не передбаченою законами та спеціалізованими підзаконними нормативно-правовими актами, являється протиправною та не може бути виконана фінансовою установою.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, зі змісту оспорюваної вимоги випливає, що позивачем має бути підготовлена статистична інформація в результаті здійснення аналітичної роботи господарської діяльності компанії, про що має подаватися звіт на адресу Нацкомфінпослуг, що, за висновками суду, не відповідає вимогам статей 12-1, 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та пункту 4 Положення про Нацкомфінпослуг.

Так як вбачається з Додатку № 1 до вимоги щодо надання інформації та документів, якою встановлено форму Довідки про укладені договори за якими позичальники прострочили виконання умов договору (договорів) (повернення кредиту), яку починаючи з травня 2019 року позивач повинен постійно надавати до Нацкомфінпослуг станом на останній день попереднього місяця (Звітна дата) протягом десяти календарних днів після Звітної дати. Довідка містить 25 граф та передбачає щомісячне розкриття інформації стосовно ПІБ позичальників, номеру та дати укладання договору, суми наданого кредиту, початкового та фактичного строку дії договору, початкової та реальної річної процентної ставки згідно договору, нараховані проценти за користування кредитом, нараховані проценти за прострочення кредиту, нараховані штрафи, нараховану пеню, інші комісії, тіло кредиту, редакцію примірного договору, переуступку права вимоги тощо.

Фактично така довідка, враховуючи її зміст та періодичність подання, є формою звітності, яка на час направлення спірної вимоги та на час розгляду даної справи не передбачена законами та спеціалізованими підзаконними нормативно-правовими актами як обов`язкова звітність фінансової компанії.

Судом встановлено, що Порядком надання звітності фінансовими компаніями, фінансовими установами, затвердженим розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 26.09.2017 № 3840, не передбачений обов`язок фінансової компанії вести, складати та подавати звітність та/або документи з такими звітними даними та у такому порядку, які містить форма довідки, яка є додатком №1 до оспорюваної Вимоги.

Згідно вимог статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому органи державної влада та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, ні Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ні Порядком надання звітності фінансовими компаніями, фінансовими установами не передбачений обов`язок з подання звітності про укладені договори фінансовими компаніями, а також Нацкомфінпослуг позбавлене права витребувати звітність про укладені договори фінансовими компаніями, а отже, вказана вимога Нацкомфінпослуг є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, як вбачається зі змісту оспорюваної вимоги, Нацкомфінпослуг не зазначило, які порушення законодавства про фінансові послуги вчинило Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», що відповідно, унеможливлює Нацкомфінпослуг витребувати у позивача інформацію, яка не міститься у документах, що створюються фінансовою установою в процесі її діяльності та, відповідно, не надає права вимагати створення звітних даних, які не ведуться і не повинні вестись ТОВ «Споживчий центр».

Посилання відповідача на те, що направлення оспорюваної вимоги на адресу позивача зумовлено надходженням великої кількості скарг споживачів фінансових послуг, що призвело до необхідності проведення аналізу дотримання позивачем процедури укладення кредитних договорів з фізичними особами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та уникнення в майбутньому порушень прав споживачів ринку фінансових послуг, є необґрунтованим, оскільки Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не передбачені методи превентивного контролю діяльності суб`єктів господарювання шляхом витребування даних та подання звітності, що стосується господарської діяльності позивача.

Суд звертає увагу сторін, що у розумінні вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», встановлені підстави для здійснення перевірки суб`єкта господарювання, а саме: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці.

Однак, направлена вимога не містить даних про те, які вимоги Закону були порушені позивачем, які документи можуть підтвердити відсутність чи наявність порушень, про які начебто заявляли фізичні особи.

Крім того, оскаржуваною вимогою Нацкомфінпослуг зобов`язав позивача надати йому персональні дані всіх фізичних осіб, які уклали з позивачем кредитні договори протягом періоду з 28.02.2019 по 15.04.2019, а також надавати персональні дані щомісячно, починаючи з травня 2019 року. Зокрема, відповідач вимагає надавати йому такі персональні дані фізичних осіб: прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, наявність та розмір її фінансових зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір її невиконаних фінансових зобов`язань.

При цьому, у вимозі № 15815/15-12 від 11.07.2019 Нацкомфінпослуг не вказано мети витребування зазначених даних фізичних осіб. Відповідно до статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Як вказано у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10, виходячи з положень частини першої статті 7 Закону № 2939-VI, частини другої статті 21 Закону № 2657-XII та статті 32 Конституції України конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках:

особа самостійно встановила випадки (порядок, умови), коли ця інформація може поширюватись (наприклад, у договорі про використання прав на комерційну таємницю);

коли особа у відповідь на прохання/пропозицію дає згоду на використання своїх конфіденційних даних. При цьому використання таких даних третьою особою здійснюється відповідно до умов наданої особою згоди;

коли закон дозволяє певним суб`єктам отримувати та використовувати конфіденційну інформацію без згоди особи. У таких випадках суб`єкт діє на виконання установлених повноважень та для досягнення визначеної мети і поширення конфіденційної інформації обмежується положеннями закону;

коли розголошення конфіденційної інформації відповідає суспільному інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає шкоду, яку може бути завдано особі поширенням її конфіденційної інформації.

З наведеного вбачається, що державні органи у вимогах про витребування персональних даних фізичних осіб повинні вказувати мету, з якою ці дані витребовуються, та вказати визначену законом підставу витребування. Витребування та отримання персональних даних фізичних осіб без зазначення мети та підстав такого витребування є порушенням права цих фізичних осіб на повагу до приватного життя, гарантованого пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сатті 32 Конституції України.

Відповідачем вказано, що у зв`язку з надходженням до Нацкомфінпослуг великої кількості скарг фізичних осіб-споживачів на дії фінансових установ, що здійснюють надання фінансової послуги з надання коштів у позику, за результатами розгляду яких встановлено систематичні порушення фінансовими установами законодавства про фінансові послуги, Нацкомфінпослуг з метою захисту прав споживачів фінансових послуг та з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг надіслано таким фінансовим установам вимоги щодо надання інформації та документів. Нацкомфінпослуг відповідно до пунктів 2, 4-6 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» має право здійснювати обробку персональних даних споживачів фінансових послуг без надання ними згоди. Нацкомфінпослуг відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» забезпечує захист персональних даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Так, відповідно до статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є:

дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень (пункт 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист персональних даних»)

захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних;

необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом;

необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси (п.п. 4-6 частини першої статті 11 Закону України «Про захист персональних даних»).

У випадку звернення боржників Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Нацкомфінпослуг відповідач має право витребовувати від позивача персональні дані такого боржника на реалізацію повноваження захисту прав цього споживача фінансових послуг. Судом встановлено, що підтверджується додатками у відповіді на відзив, які наявні у матеріалах справи, факт того, що Накомфінпослуг активно користується таким правом, а ТОВ «Споживчий центр» активно сприяє відповідачу в реалізації цього права, надаючи на вимоги Нацкомфінпослуг всю інформацію та документи у встановлені в них строки щодо тих боржників, які подали звернення до Нацкомфінпослуг. Це підтверджується, зокрема, вимогами Нацкомфінпослуг до позивача, які наявні у матеріалах справи та наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відповідями на ці вимоги, які містяться у матеріалах справи.

Водночас, як було встановлено судом, вимога №8457/15-8 від 18 квітня 2019 року суперечить положенням Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та є такою, що видана не на підставі законодавства. Тому, в даній ситуації, судом не можуть бути прийняті посилання відповідача на статтю 11 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки Нацкомфінпослуг діяла не у відповідності до своїх повноважень.

Звернення третіх осіб щодо захисту їх прав не є легітимною метою втручання відповідача в приватне життя тих боржників, які до відповідача з жодним зверненням не звертались, тому таке втручання є непропорційним та протиправним. Окрім того, відповідач не вказав, яким чином інформація про персональні дані осіб, що користуються фінансовими послугами Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», буде спряти захисту прав споживачів фінансових послуг.

Так вимога №8457/15-8 від 18 квітня 2019 року, винесена Нацкомфінпослуг, згідно з якою випробовується інформація про укладені договори, за якими позичальники прострочили виконання зобов`язань (повернення кредиту та сплати відсотків) в період з 28.02.2019 року по 15.04.2019 року, а також договори, які будуть укладені в майбутньому позивачем, містить приписи, обов`язкові для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», які тягнуть правові наслідки, передбачені статтею 43 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: у випадку неподання, несвоєчасного подання або подання завідомо недостовірних відомостей Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, тягне за собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, статтею 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що у Нацкомфінпослуг може застосовувати заходи впливу у вигляді тимчасового зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Отже, неподання, несвоєчасне подання позивачем інформації, яка випробовується згідно оспорюваної Вимоги фактично породжує наслідки передбачені статтями 40, 43 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що як наслідок, призводить до застосування визначених законом наслідків, в тому числі до зупинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, а тому породжує обов`язки для Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у сфері публічно-правових відносин, а тому підлягає оскарженню та скасуванню у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, щодо встановленого факту протиправності вимоги №8457/15-8 від 18 квітня 2019 року про надання інформації та копій документів, яка винесена з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 03.09.2019р. №742/1521/15-3/9-П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833);

Відповідач: Національний банк України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106).

Повне рішення складено 29.11.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна