Ухвала суду № 107617329, 28.11.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/5515/22 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників сторін з власної ініціативи питання про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)»: про визнання протиправними дій щодо неврахування вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 05 листопада 2003 року по 31 березня 2022 року; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум) за період з 05 листопада 2003 року по 31 березня 2022 року із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; 2) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18 жовтня 2004 року №203 «Про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи» за період з 01 січня 2008 року по 07 жовтня 2009 року; зобов`язання провести нарахування та виплату щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до зазначеного наказу за період з 01 січня 2008 року по 07 жовтня 2009 року; 3) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення підвищення на 10 відсотків посадового окладу за особливі умови служби за проходження служби у кримінально-виконавчій установі закритого типу за період з 18 жовтня 2004 року по 01 липня 2011 року; зобов`язання підвищити на 10 відсотків посадовий оклад за особливі умови служби за проходження служби у кримінально-виконавчій установі закритого типу за період з 18 жовтня 2004 року по 01 липня 2011 року; 4) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення за 2004-2008 роки; зобов`язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення за 2004-2008 роки; 5) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у сумі 1509,00 грн, за 2015 рік у сумі 836,25 грн, за 2016 рік у сумі 1512,23 грн, за 2017 рік у сумі 2238,75 грн; зобов`язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 роки в розмірі місячного грошового забезпечення, включаючи оклад за штатною посадою, з урахуванням підвищень посадових окладів, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячної надбавки і доплат постійного характеру, які були встановлені станом на 1 число місяця, в якому здійснювалась виплата матеріальної допомоги, премії, обчисленої як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців (з урахуванням виплачених сум); 6) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за 2009-2010 роки, 2012, 2014, 2016-2022 роки; зобов`язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, включаючи оклад за штатною посадою, з урахуванням підвищень посадових окладів, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячної надбавки і доплат постійного характеру, які були встановлені станом на 1 число місяця, в якому здійснювалась виплата матеріальної допомоги, премії, обчисленої як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців за 2009-2010 роки, 2012, 2014, 2016-2022 роки; 7) про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на соціально-побутові питання за 2013 рік у сумі 1684,26 грн, за 2015 рік у сумі 2013,97 грн; зобов`язання провести нарахування та виплату матеріальної допомоги на соціально побутові питання за 2013, 2015 роки в розмірі місячного грошового забезпечення включаючи оклад за штатною посадою, з урахуванням підвищень посадових окладів, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, щомісячної надбавки і доплат постійного характеру, які були встановлені станом на 1 число місяця, в якому здійснювалась виплата матеріальної допомоги, премії, обчисленої як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців з урахуванням виплачених сум; 8) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану» за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року; зобов`язання провести нарахування та виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно відповідно до зазначеної постанови за період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року; 9) про визнання протиправними дій щодо проведення нарахування та виплати у період з 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року доплати, визначеної статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836; зобов`язання здійснити за період із 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року нарахування доплати як громадянину, який працював на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум; 10) про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення виплати усіх сум, належних у день звільнення (одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням зі служби), зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки такої виплати з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року (а.с.40-46).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав, а також просив застосувати наслідки пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом (а.с.54-68).

Позивач відповідь на відзив не подала.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з таких підстав.

Згідно з частинами тринадцятою - п`ятнадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

За приписами частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення виплати усіх сум, належних у день звільнення (одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням зі служби) та зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки такої виплати з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року, посилаючись на Закон України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).

Статтею 7 Закону №2050-ІІІ передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Також згідно із пунктом 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок №159), відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

В порушення вимог пунктів 5, 6 частини п`ятої статті 160, частини четвертої статті 161 КАС Україниу позовній заяві не викладені обставини щодо звернення позивача до відповідача із заявою про виплату компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, а також прийнятого за результатами розгляду такого звернення рішення про виплату компенсації або про відмову у її виплаті, та не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, за приписами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі, яка у розумінні пункту 17 статті 4 КАС України є публічною службою.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачений місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частина п`ята статті122 КАС України є спеціальною нормою по відношенню до частини другої названої статті, оскільки визначає строк звернення до суду у спорах щодо проходження публічної служби.

Позивач у позові заявляє взаємопов`язані позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення нарахування та виплати у період з 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року доплати, визначеної статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII), у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836; зобов`язання здійснити за період із 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року нарахування доплати як громадянину, який працював на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) у розмірі, встановленому статтею 39 Закону №796-XII - дві мінімальні заробітні плати, з урахуванням виплачених сум.

Визначаючись стосовно правової природи доплати громадянам, які працювали на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення), встановленої статтею 39 Закону №796-XII, суд дійшов переконання, що така не є заробітною платою (складовою грошового забезпечення).

Так відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі Закон №108/95-ВР) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2 Закону №108/95-ВР відносить до структури заробітної плати основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

За змістом наведеної норми основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною другою статті 4 Закону №108/95-ВР визначено джерела коштів на оплату праці, зокрема, для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №796-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю одна мінімальна заробітна плата.

Статтею 63 Закону №796-XII передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону України від 10 лютого 2000 року №1445-III «Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» фінансування видатків на заходи, пов`язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, провадиться за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі - Фонд) та інших джерел, визначених законами України. Фонд утворюється у складі Державного бюджету України. Кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 20 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року №987 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та до 16 вересня 2005 року), виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадиться, зокрема, працюючим громадянам (у тому числі працюючим пенсіонерам за умови подання ними довідки про неодержання допомоги і компенсацій в органах, які виплачують пенсію) - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами, в яких громадяни працюють, навчаються або несуть службу.

Пунктом 27 вказаного Порядку було передбачено, що підприємства, установи та організації, зазначені у пунктах 20, 23, 24 цього Порядку, виплату компенсацій і допомоги здійснюють за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням їх за рахунок коштів Фонду за поданням органам Державного казначейства розрахунків витрат протягом двох тижнів від дня проведення виплати. На загальну суму витрат організації виписують платіжне доручення для перерахування коштів на їх рахунок. Відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій і допомоги та наданням пільг, провадиться територіальними органами Державного казначейства у межах коштів, що надійшли на рахунок фінансування цих витрат.

Постановою Кабінету Міністрів від 20 вересня 2005 року №936 «Про затвердження Порядку використання засобів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних з соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами) встановлений порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження. Так згідно з пунктом 4 цього Порядку виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом №796-XII, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам.

З аналізу наведених норм слідує, що передбачена статтею 39 Закону №796-XII доплата є соціальною гарантією, виплата якої відшкодовується підприємствам, установам, організаціям за рахунок коштів, головним розпорядником яких на сьогодні є Мінсоцполітики, і не входить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною винагородою, що входить до такої структури.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі №6-952цс15, в якій зазначено, що передбачена статтею 39 вказаного Закону доплата є соціальною гарантією, виплата якої компенсується підприємствам, установам, організаціям управліннями праці та соціального захисту населення, і не входить до структури заробітної плати.

Тобто, до цих виплат не підлягають застосуванню положення щодо строку звернення до суду, які у статті 233 Кодексу законів про працю України застосовувалися до спорів про оплату праці (ні в редакції статті до 19 липня 2022 року, ні в редакції цієї статті згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, чинній з 19 липня 2022 року).

У постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №140/4122/22 та від 19 жовтня 2022 року у справі №140/4564/22 (спір також стосувався нарахування та виплати доплати, визначеної статтею 39 Закону №796-XII, а відповідачем у справі №140/4122/22 теж була Державна установа «Маневицька виправна колонія (№42)»), застосовано такі ж правові висновки.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись 16 серпня 2022 року із позовом (дата на конверті, у якому надійшов позов), пропустила місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, в частині взаємопов`язаних позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати їй у період з 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року доплати, визначеної статтею 39 Закону №796-XII.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна»слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19).

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Отримавши у період з 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року доплату, встановлену статтею 39 Закону №796-XII, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 (а не у розмірі, визначеному статтею 39 вказаного Закону), ОСОБА_1 мало бути відомо про виплату доплати у неналежному розмірі після проведення такої виплати у поточному місяці.

Позивач відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України не подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в означеній частині позовних вимог. При цьому позовна заява не містить обґрунтованих пояснень про причини, які перешкоджали позивачу без зайвих зволікань звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Отримання позивачем листа відповідача від 27 червня 2022 року №4/3138-22/Р-36 на її звернення про наданні інформації, у тому числі стосовно розміру доплати, передбаченої статтею 39 Закону №796-XII, не змінює момент, з якого позивач мала б дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії для їх реалізації.

За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Норма про застосування наслідків, визначених частиною третьою статті 123 КАС України, міститься і у пункті 8 частини першої статті 240 КАС України: суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач звернулася до суду із цим позовом в частині позовних вимог після закінчення строку, установленого законом, та без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не дотримуючись приписів частини шостої статті 161 КАС України, а також в порушення положень частини четвертої статті 161 КАС України не подала доказів звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 й прийнятого за результатами розгляду такого звернення рішення відповідача, то на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо проведення нарахування та виплати у період з 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року доплати, визначеної статтею 39 Закону №796-XII, у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836; зобов`язання здійснити за період із 05 листопада 2003 року по 01 січня 2006 року, 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 грудня 2014 року, з 18 липня 2018 року по 31 березня 2022 року нарахування доплати як громадянину, який працював на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення), у розмірі, встановленому статтею 39 Закону №796-XII (дві мінімальні заробітні плати), з урахуванням виплачених сум, у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку. Крім того, позивачу необхідно надати докази звернення до відповідача із заявою про виплату на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму одноразової грошової допомоги при звільненні за час затримки такої виплати з 01 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року, прийнятого за результатами розгляду такого звернення рішення (разом з їх копіями для відповідача).

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовну заяву в частині позовних вимог буде залишено без розгляду на підставі частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя Ж.В. Каленюк