Рішення № 10761667, 10.08.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" серпня 2010 р.Справа № 11/44 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного підприємства “Агрофірма “Славутич”, 27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова, 1а,

до відповідача: закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс", м. Кіровоград, вул. Короленка, 4а,

про стягнення 117 408, 50 грн.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача - Рожкован С.М. довіреність № б/н від 07.07.2010 року;

від відповідача - не з'явився, причини неявки суду невідомі.

Приватне підприємство “Агрофірма “Славутич” звернулося до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" 97 798,00 грн. попередньої оплати (основного боргу), 7 139,25 грн. збитків, завданих інфляцією, 9 649,85 грн. відсотків за неправомірне користування коштами, 2 821,40 грн. трьох відсотків річних, державне мито в сумі 1 174,09 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2010 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач відзив на позов та доказів поставки автомобільним транспортом дизельного пального не подав, наявність боргу не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами та за відсутності повноважного представника відповідача, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 12.07.2010 року, що міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2008 року позивач направив відповідачу лист-заявку № 108 на поставку автомобільним транспортом дизельного пального марки Л-0,2-40 в кількості 18280 л за ціною 5,35 грн/л загальною вартістю 97 798 грн. 00 коп. на умовах франко-термінал покупця (м. Бобринець, вул. Промислова, 1а) протягом семи днів після дня його попередньої оплати.

Крім того, у своїй заявці Позивач гарантував:

попередню оплату дизельного пального протягом п'яти робочих днів, наступних за днем виставлення та отримання рахунку-фактури відповідача;

оплату автотранспортних послуг протягом трьох днів, наступних за днем виставлення та отримання рахунку-фактури відповідача.

На підставі листа-заявки від 15.10.2008 р. № 108 відповідач виставив до оплати позивачем рахунок-фактуру № СФ-0002379 від 24.10.2008р. на загальну суму 97 798,00 грн. за 18 280 л дизельного пального по ціні 5,35 грн./л. (а.с. 12)

Згідно з рахунком-фактурою № СФ-0002379 від 24.10.2008р. (а.с. 13) платіжним дорученням від 24.10.2008р. № 1075 позивачем було перераховано відповідачу 97 798,00 грн. з цільовим призначенням платежа - "оплата за дизпаливо рах СФ-0002379 від 24.10.08р. в т.ч.ПДВ 16299,67".(а.с. 14)

З метою повернення попередньої оплати в сумі 97 798,00 грн. позивач звернувся до відповідача з претензією № 71 від 07.07.2009 р., однак дана претензія залишена відповідачем без реагування. (а.с. 15)

Як протягом семи днів так і станом на день підписання та направлення позовної заяви до господарського суду, відповідач попередню оплату у сумі 97 798,00 грн. не повернув, сплату боргу будь-яким іншим погодженим з ПП "Агрофірма "Славутич" способом не здійснив.

При вирішенні спору господарський суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Згідно ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правилами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір може бути укладено як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і у спрощений спосіб: шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначені положення Господарського кодексу України кореспондуються з відповідними нормами Цивільного кодексу України, що підлягають застосуванню до регулювання майнових зобов'язань, які виникають між учасниками господарських відносин, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом; за ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У даному випадку між сторонами у справі договір щодо купівлі-продажу чи поставки товарів шляхом підписання одного документа не був укладений. Але дії сторін свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання щодо купівлі-продажу товару, що регулюється правилами ст.ст. 655, 656, 712 ЦК України.

Ґрунтуючись на вищевикладених обставинах, можна зробити висновок, що між сторонами виникли господарські зобов'язання відповідно до статті 174 ГК України, які було виконано, з однієї сторони, прийняттям відповідачем до виконання замовлення позивача і часткове виконання цього замовлення у спосіб, зазначений у замовленні, та, з іншої сторони, оплатою виконаного замовлення позивачем згідно виставленого рахунку-фактури, а також, що правова природа вказаних господарських зобов'язань не обмежується статтями 264-271 ГК України та не суперечить їм.

Поведінка сторін у даних господарських зобов'язаннях свідчить про їх намір до настання відповідних правових наслідків у встановленій законом формі, а попередня оплата у сумі 97 798,00 грн. одержана відповідачем за договором та на передбачених законодавством підставах.

На спірні правовідносини поширюється дія частин 2 та 3 ст. 693 ЦК України, відповідно до яких якщо продавець (відповідач), який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець (позивач) має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Таким чином, має застосовуватися стаття 165 ЦК України, яка передбачає: якщо строк виконання зобов'язання не встановлено або визначений моментом витребування, кредитор (позивач) має право провести виконання в будь-який час. Боржник (відповідач) повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк із дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або зі змісту зобов'язання.

Відповідно правил, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України з 15.07.2009 року почався перебіг строку, за який можуть бути нараховані збитки, завдані через прострочення повернення попередньої оплати, інфляційними процесами та 3 % річних.

Відповідно до пункту 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналіз Глав 31 та 71 ЦК України свідчить, що під чужими грошовими коштами розуміються кошти, отримані, зокрема, в порядку попередньої оплати, а тому до відносин з приводу нарахування процентів на суму попередньої оплати слід за аналогією застосувати ч. 1 ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої у випадках, коли договором не встановлено інший розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З 15 липня 2009 року відповідачем жодного разу не проводилася сплата процентів. Станом на 30 червня 2010 року відповідач заборгував 9 649,85 грн. згідно з Розрахунком, що доданий позивачем. (а.с. 16)

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, відповідальність за порушення грошового зобов'язання включає, окрім основного боргу, відшкодування збитків, завданих процесами інфляції та нарахування на прострочену суму трьох відсотків річних. Розрахунки збитків, завданих процесами інфляції (7 139,25 грн.) (а.с. 17) та нарахування трьох відсотків річних (2 821,40 грн.) подано позивачем. (а.с. 18)

Таким чином, загальна сума боргу відповідача станом на 1 липня 2010 року складає: (97 798,00 грн. + 9 649,85 грн. + 7 139,25 грн. + 2 821,40 грн.) = 117 408, 50 грн.

Отже, позов про стягнення з відповідача 97 798,00 грн. попередньої оплати (основного боргу), 7 139,25 грн. збитків, завданих інфляцією, 9 649,85 грн. відсотків за неправомірне користування коштами, 2 821,40 грн. трьох відсотків річних, є обґрунтованим, повністю підтверджений матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Державне мито по справі в сумі 1 174,09 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн. згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "ПММ-Транссервіс" (25005, м. Кіровоград, вул. Короленка, 4а, код ЄДРПОУ 20639566, п/р: № 26008102705001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346, № 26007065894401 у ВАТ "Сведбанк" м. Київ, МФО 300164) на користь приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Промислова,1а, код ЄДРПОУ23227999, п/р № 26009416271001 у філії Приватбанку у Кіровограді, МФО 323583) 97 798,00 грн. попередньої оплати (основного боргу), 7 139,25 грн. збитків, завданих інфляцією, 9 649, 85 грн. відсотків за неправомірне користування коштами, 2 821,40 грн. трьох відсотків річних, державне мито в сумі 1 174,09 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Суддя Н.М. Коваленко

Дата підписання - 11.08.2010 року