Рішення № 10760859, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/34211.08.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діамар"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000"

простягнення 12 255,18 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Сокур Є.М.

від відповідача:Молога О.Г. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамар" (надалі –ТОВ "Діамар") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (надалі –ТОВ "Хортиця-2000") про стягнення 12 255,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №287 від 26.01.2007 р. позивач здійснював поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 12255,18 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.07.2010 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 14.07.2010 р. та 02.08.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався до 02.08.2010 р. та 11.08.2010 р., відповідно.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю, вказує на умови договору щодо його права на повернення товару.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2007 р. між ТОВ "Діамар" (постачальник) та ТОВ "Хортиця-2000" (покупець) було укладено договір №287 (надалі –"Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору визначено, що постачальник зобов’язується поставити товар, а покупець прийняти його та оплатити вартість товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, що свідчить момент передачі товару.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору кожна партія товару поставляється на підставі заказу, заказу по факсу чи іншим узгодженим сторонами способом, в узгоджені сторонами строки, але обов’язково з затвердженим підписом уповноваженої особи покупця. Товар, що поставляється, повинен відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам і правилам, встановленими діючим законодавством України для товарів.

Згідно із п. 2.5 Договору покупець має право в будь-який момент повернути постачальнику товар за умов, якщо: поставлений товар не був передбачений заявкою; в процесі реалізації був виявлений неякісний товар, що не відповідає прийнятим стандартам; товар не користується попитом у споживачів на протязі строків реалізації даного договору. Постачальник зобов’язаний забрати товар на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту вимоги покупця.

Пунктами 4.2, 4.5 Договору погоджено, що ціна за товар вказується в накладній. Загальна сума даного договору складається із суми всіх накладних до даного договору.

Із змісту пункту 5.2 Договору вбачається, що постачальник здійснює поставку товару згідно видаткової накладної встановленого зразку. Покупець приймає від постачальника товар по кількості та якості, у відповідності з Інструкцією №П-6, П-7, згідно супровідних документів, виданих постачальником.

Відповідно до п. 8.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до розірвання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання умов Договору, у період його дії, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 48 233,34 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, сплативши 35924,93грн., що підтверджується банківською довідкою з рахунку позивача., а також відповідачем частково було повернуто поставлений товар на загальну суму 53,23 грн., що підтверджується прибутковими накладними.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12 255,18 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (товарно-транспортними накладними) підтверджується та не заперечується відповідачем поставка йому товару за Договором на загальну суму 48 233,34 грн.

Товарно-транспортні накладні містять підписи повноважних представників та відтиск штампу відповідача.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 1.1 Договору, строк виконання грошового зобов’язання відповідача по оплаті поставленого за договором товару на момент розгляду справи настав.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, сплативши 35924,93грн., що підтверджується банківською довідкою з рахунку позивача., а також відповідачем частково було повернуто поставлений товар на загальну суму 53,23 грн., що підтверджується прибутковими накладними.

Доказів направлення позивачу вимог в порядку п. 2.5 Договору та існування обставин, з якими приписи вказаного пункту передбачають можливість повернення товару, відповідачем не надано, а тому заперечення відповідача щодо обов’язку позивача забрати товар не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем згідно Договору товар становить 12 255,18 грн., а відповідачем не доведено зворотнього.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 12 255,18 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Хортиця-2000" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Діамар" про стягнення з ТОВ "Хортиця-2000" заборгованості у розмірі 12 255,18 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамар" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000" (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 1; ідентифікаційний код 31168778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамар" (01103, м. Київ, вул.Кіквідзе, 26; ідентифікаційний код 34693607) борг у розмірі 12 255 (дванадцять тисяч двісті п’ятдесят п’ять) грн. 18 коп., державне мито у розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –13.08.2010 р.