Рішення № 107608344, 01.12.2022, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/501/22

Провадження № 2/282/117/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Носача В.М.,

при секретарі судового засідання - Поварчук Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , представник адвокат Стефківський Володимир Іванович, до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне), про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача - адвокат Стефківський В.І. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з АТ "Страхова група "ТАС" (приватне) на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) гривень 00 копійок страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого; 182 000 (сто вісімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок страхового відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника; 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача зазначає, що 12.02.2022 близько 23 год. 00 хв., в с. Велика Волиця, Любарського району Житомирської області, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій, керуючи автомобілем «Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 , допустив перекидання із подальшим зануренням у водойму.

Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих ушкоджень загинув.

Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у Відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АТ1636819, який діяв на момент настання ДТП.

За фактом ДТП СУ ГУНП в Житомирській області внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060000000098.

Станом на сьогодні досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022060000000098, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, триває.

В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, дружина потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та його малолітня донька ОСОБА_2 зазнали шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача.

Ухвалою суду від 04 липня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

27.07.2022 представник відповідача надіслав до суду Відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів в повному обсязі.

У поданому відзиві зазначено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки«Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП дійсно була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» (приватне) за Полісом № АТ/1636819.

Проте, особи, які мають право на отримання відшкодування, зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме, надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї ДТП протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Представником відповідача зазначено, що позивач станом на 07.07.2022 не звертався до АТ «СГ «ТАС» (приватне) для отримання страхового відшкодування, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення позивача до суду є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання або оспорювання прав та інтересів відповідача з боку АТ «СГ «ТАС» (приватне) не було.

Також представником відповідача зазначено, що підстав для здійснення виплати страхового відшкодування не має, оскільки позивачем не надано доказів виникнення цивільно-правової відповідальності застрахованої особи, тобто Вироку суду по кримінальному провадженню №12022060000000098.

Окрім того, представник відповідача вказує на те, що ще не встановлені факти наявності чи відсутності вини водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем, у скоєнні спірної ДТП та настання смерті потерпілої особи внаслідок вказаної ДТП в тому числі буде залежати наявність або відсутність обставин, що є підставами для задоволення або відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Разом з Відзивом представником відповідача надіслано до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням (Вироком) по досудовому розслідуванні №12022060000000098.

28.09.2022 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якому вважає доводи представника відповідача необгрунтованими з наступних підстав.

Представник позивача зазначає, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) зазначено, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом до МТСБУ із заявою із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону №1961-ІV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Щодо виникнення цивільно-правової відповідальності відповідача, представник позивача зазначає, що факт настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та причинно-наслідковий зв`язок між її настанням та смертю пасажира автомобіля ОСОБА_3 підтверджено листом СУ ГУНП в Житомирській області № 2244/24-2022 від 05.04.2022 та лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 № 1062 від 14.02.2022. Факт настання дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої загинув ОСОБА_3 ніким не оспорюється, в матеріалах справи наявні належні докази, відповідно до норм ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки життю і здоров`ю потерпілого відшкодовується незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки.

Ухвалою суду від 28 вересня 2022 року клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням (Вироком) по досудовому розслідуванні №12022060000000098 залишено без задоволення.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені вчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду клопотання щодо розгляду справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване введенням в країні військового стану, оголошенням періодичних повітряних тривог та загроз ракетних ударів, а тому з метою збереження життя і здоров`я учасників судового процесу, представник відповідача просив відкласти судовий розгляд на період дії військового стану.

Що стосується клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на період дії військового стану, то суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України. Відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Так, відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02.03.2022, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватись реальною поточною обстановкою, що склалась в регіоні на день розгляду даної справи.

На даний час, на території Житомирської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна ситуація в області є стабільною, а в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена і не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист, разом з тим, відкладення розгляду справи на період дії військового стану не передбачене нормами ЦПК України та порушить вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4. XI. 1950), за яким кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. При цьому, суд зазначає, що представник відповідача не був позбавлений права подати до суду заяву про розгляд справи у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних за допомогою системи EASYCON.

Враховуючи те, що представником відповідача не наведено об`єктивних підстав щодо неможливості його особистої участі в судовому засіданні 01.12.2022, в тому числі у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, та враховуючи те, що відповідач повторно не прибув в судове засідання, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на період дії військового стану слід відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У ч.1 ст. 223 ЦПК України зазначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши обставини, на які сторони посилаються як на обґрунтування своїх позицій, оцінивши докази надані ними, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно копії обвинувального акту у кримінальному провадженні №12022060000000098 від 13.02.2022 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України вбачається, що 12.02.2022 близько 22 год. 40 хв. в с. Велика Волиця Любарської ОТГ Житомирського району відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій, керуючи автомобілем «Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 , виїхала за межі проїжджої частини в лівий кювет, де відбувся з`їзд автомобіля в ставок та його перекидання.

Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих ушкоджень загинув на місці пригоди.

Факт смерті ОСОБА_3 посвідчується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , а/з № НОМЕР_3 .

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №1062 від 14.02.2022 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 є утоплення у воді.

За фактом ДТП слідче управління ГУНП в Житомирській області внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060000000098 за ч.4 ст.286-1 КК України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент ДТП була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) за Полісом №АТ/1636819, страховик є діючим членом МТСБУ.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_3 на час смерті перебував у шлюбі із позивачкою ОСОБА_1 та був батьком малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, на день смерті, у ОСОБА_3 залишились живі батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Факт їх родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .

Поряд з тим, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Opel Astra», р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП, була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» (приватне) згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ1636819.

У зв`язку з цим, представник позивачки, вказуючи на наявність підстав для виплати як позивачці так і малолітній дочці, в інтересах якої діє позивачка, відповідачем страхового відшкодування, звернувся до суду за захистом порушеного права останніх з даним позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого та шкоди по втраті годувальника дочці загиблого.

Спірні правовідносини в справі регулюються нормами права, які містяться в главі 82 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За змістом цієї норми обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року за №199/1100/19.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини. При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності або вироку суду не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Закон №1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом пункту 22.1. статті 22, статті 23 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку.

Згідно зі статтею 27 Закону №1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2. статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

За змістом пункту 36.3. статті 36 Закону №1961-IV у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Суд зауважує, що стаття 35 Закону №1961-IV не містить вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

В силу норм частини другої статті 1167, частини п`ятої статті 1187 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2019 року у справі №352/342/17.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відсутність у матеріалах справи доказів притягнення винної особи до кримінальної відповідальності або закриття кримінального провадження відносно неї, не означає відсутність її вини для цивільно-правової відповідальності, не може свідчити про відсутність страхового випадку та про відсутність підстав для відшкодування відповідачем завданої позивачці шкоди в межах суми страхового відшкодування.

Суд зауважує, що факт страхового випадку зафіксовано правоохоронними органами, що стверджується даними наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, за встановлених обставин справи, АТ «СГ «ТАС» (приватне) як страховик є зобов`язальним суб`єктом перед потерпілим, якій він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-IV порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №447/2222/20 (провадження № 61-19906св21) від 21 квітня 2022 року.

З огляду на зазначене, не звернення потерпілого до страховика з досудовою вимогою про виплату страхового відшкодування не позбавляє його права звернутися з такими вимогами у судовому порядку, тому доводи відповідача щодо передчасно звернулася до суду із таким позовом є необґрунтованими.

Також суд відхиляє твердження представника АТ «СГ «ТАС» (приватне), що для розгляду даного позову є обов`язкова наявність встановлення вини водія у скоєнні ДТП, оскільки такі доводи не відповідають нормам чинного законодавства.

Згідно пунктів 27.2. та 27.3. статті 27 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку; страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1. та підпунктом «в» пункту 41.2. статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 500,00 грн.

Отже, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов`язаного із втратою позивачем годувальника становить 234 000,00 грн.

Ліміт відповідальності страховика за полісом страхування АТ 1636819 становить 260 000,00 грн.

Ліміт відповідальності страховика за заподіяну моральну шкоду становить 78 000,00 грн.

260 000,00 - 78 000,00 = 182 000,00 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника в розмірі 182 000,00 грн.

Судом також встановлено, що особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_3 є: - батько загиблого ОСОБА_5 , мати загиблого - ОСОБА_6 , дружина загиблого - ОСОБА_1 та донька загиблого ОСОБА_2 .

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить: 6500,00 грн. (шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) * 12 місяців = 78 000 (сімдесят вісім тисяч) грн. 00 (нуль) коп.

Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку п.27.3 Закону №1961-ІV становить: 78000 грн. / на 4 (чотирьох осіб) =19500 (дев`ятнадцять) тисяч (п`ятсот) гривень.

Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, відповідач, у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , зобов`язаний відшкодувати 19500 гривень моральної шкоди на користь позивачки, 19500 гривень моральної шкоди на користь позивачки, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , 182000 гривень на користь позивачки, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 страхове відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази наявності підстав для відшкодування відповідачем шкоди. Суд зауважує, що позивачкою доведено факт заподіяння їй шкоди та її розміру.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує вимоги статті 141 ЦПК України та вважає, що з відповідача слід стягнути 992,40 гривень судового збору в доход держави, зважаючи на задоволення вимоги позивача в повному обсязі

При цьому, судом враховується те, що позивачка при звернені до суду з позовною вимогою про відшкодування шкоди була звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту третього частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За частиною другою статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За нормами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що представником позивачки є адвокат Стефківський В.І., який діє на підставі ордеру, договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 16.02.2022.

При зверненні до суду з даним позовом, представником позивачки подано до суду попередній розрахунок суми судових витрат, які позивачка очікує понести в зв`язку з розглядом справи. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору від 16.02.2022, копію додатку до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.02.2022, детальний розрахунок робіт (наданих послуг), описаний у позовній заяві, відповідно до яких вартість послуг за правовий аналіз наявних доказів по справі складає - 3000 грн., опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини між позивачем та відповідачем складає - 3000 грн., написання, підготовка, копіювання та надсилання позовної заяви з додатками в суд складає - 6000 грн., що в загальній сумі становить 12000 грн.

Оскільки позовна заява позивачки задоволена, понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на АТ «Страхова група «ТАС» (приватне).

У поданому відзиви представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки заявлені витрати не відповідають критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розмірі. Разом з тим, у зв`язку з відсутністю належних обґрунтувань заявленого клопотання представником відповідача, підстав для зменшення витрат на правничу допомогу суд не вбачає.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , представник адвокат Стефківський Володимир Іванович, до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 - 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) гривень 00 копійок страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого та 182 000 (сто вісімдесят дві тисячі) гривень 00 копійок страхового відшкодування витрат у зв`язку із втратою годувальника.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) в дохід Держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: казначейство України; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач: Акціонерне товаристве «Страхова група «ТАС» (приватне), місце знаходження: 03062, Проспект Перемоги, 65, м.Київ, ЄДРПОУ: 30115243.

Головуючий суддя В.М. Носач