Рішення № 10760575, 09.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/21709.08.10 За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації)

До           Акціонерного товариства закритого типу “Спеціальне науково-

реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне

товариство “Україна-реставрація”

Про           стягнення 1696 960 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від прокуратури Некрасов О.М. . –посвідчення №259 від 08.12.2009р.

від позивача не з»явився

від відповідача Медведєва К.С. –по дов. №б/н від 12.04.2010р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.08.2010р. оголошувалась перерва до 09.08.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного правління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу “Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство “Україна-реставрація” 1696 960 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції договору №126 від 05.02.2007р. та додаткової угоди №2 від 22.02.2008р.

Відповідачем 16.06.2010р. через відділ діловодство Господарського суду міста Києва подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, при цьому посилаючись на те, що спір слід розглядати в адміністративному порядку.

Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Справою адміністративної юрисдикції може бути такий, переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (декількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги, приписи такого владного суб’єкта. У випадку, якщо суб’єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції відносно іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Суб’єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб’єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб’єктів, а ці суб’єкти підкоряються вимогам та приписам такого владного суб’єкта). У випадку, якщо суб’єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб’єкта, який є учасником спору), такий суб’єкт не знаходиться “при здійсненні владних управлінських функцій”, та має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень.

Даний висновок підтверджується також листом Верховного Суду України № 3.2.-2005 від 26.12.2005.

Як вбачається прокуратура звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу який виник внаслідок неналежного виконання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 126 від 05.02.2007. Отже, між позивачем та відповідачем виник спір у цивільних (господарських) відносинах стосовно реалізації позивачем свого цивільного (господарського) права на отримання передбаченого договором внеску.

Дані відносини не засновані на владному підпорядкуванні відповідача позивачу, у даних відносинах позивач не здійснює владних управлінських функцій відносно відповідача.

За вказаних обставин Господарський суд міста Києва вважає, що спірні відносини є цивільними (господарськими) та регулюються цивільним (господарським) законодавством, оскільки засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності позивача і відповідача. Спір у даних приватних цивільних (господарських) відносинах повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства в порядку підвідомчості та підсудності встановлених Цивільним чи Господарським процесуальними кодексами України.

Даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, тому подану позивачем позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Через відділ діловодство Господарського суду від прокуратури міста Києва надійшла заява про уточнення найменування відповідача, а сааме прокуратура зазначає організаційно –правову форму відповідача - Акціонерного товариства закритого типу “Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство “Україна - реставрація”.

Відповідач проти задоволення позову заперечує огляду на наступне.

Будівництво житлового будинку за адресою: просп. Ю. Гагаріна, 15-а унеможливлене через незаконні дії мешканців сусідніх будинків та Київської міської ради.

Рішенням Київради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»затверджено проект відведення земельної ділянки Українській спеціальній науково –реставраційній проектно –будівельно - виробничій корпорації «Укрреставрація»під будівництво житлового будинку па просп. Ю. Гагаріна, 15-а у Дніпровському районі м. Києва.

На підставі вказаного рішення Київради 28.05.2004 року між корпорацією «Укрреставрація»та Київською міською радою укладено було укладено нотаріально посвідчений Договір оренди земельної ділянки площею 0,4448 та строком на 5 років, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.06.2004 року за № 66-6-00160.

01.10.2007 року Київська міська рада ухвалила рішення № 336/3170 «Про відміну пункту 32 рішення Київради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», яким скасувала рішення про відведення земельної ділянки корпорації «Укрреставрація».

Не погоджуючись з вказаним рішенням Київради, корпорація «Укрреставрація» звернулася до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 336/3170 «Про відміну пункту 32 рішення Київради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею ».

24.12.2008 року Господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі № 32/78, яким визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 336/3170 «Про відміну пункту 32 рішення Київради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».

Корпорацією «Укрреставрація»було отримано Дозвіл Управління державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва на виконання будівельних робіт, Розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на знесення № 317 від 30103.2007 року, Ордер Головного управління контрою за благоустроєм та зовнішнім дизайном місії Києва на встановлення тимчасової огорожі на період будівництва № 7040030, та розпочато будівництво житлового будинку на вказаній земельній ділянці.

Проте, починаючи з травня 2007 року, мешканцями прилеглих будинків до об'єкта будівництва було заблоковано будівельний майданчик, що привело до призупинення будівництва, простою механізмів та нанесенню відповідних збитків будівельній організації.

З метою усунення перешкод у будівництві житлового будинку на просп. Ю. Гагаріна, 15-а у Дніпровському районі м. Києва, корпорація «Укрреставрація»була змушена звернутися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою до громадян, які створюють перешкоди у будівництві.

12.03.2009 року Дніпровським районним судом м. Києва винесено рішення у справі № 2 -575, яким зобов'язано мешканців прилеглих до об'єкта будівництва будинків не чинити корпорації «Укрреставрація»перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: проспект Ю. Гагаріна, 15-а в Дніпровському районі м. Києва, в межах і порядку, визначеними Договором оренди земельної ділянки від 28.05.2003 р.

Таким чином, з об'єктивних причин АТЗТ “Україна-Реставрація” допускає затримку у перерахуванні пайових внесків Головному управлінню економіки та інвестицій.

Крім того, в обгрунтування своїх заперечнь, відповідач посилається на те, що частиною 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»встановлено, що субєкти господарської діляьності, що здяйснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розивток інженерно- трансмпортної і соціальної інфраструктури населених панктів на внесків до цільових фондів місцевих бюджетів до 01 січня 2012 року.

Підставою для відстрочення тиаких платежів та відрахувань є письмова заява суб»єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань. Заява має містити інформацію про суму і термін відстрочення сплати відповідних платежів та відрахувань. Термін відстрочення не може перевищувати термін дії цієї статті.

Таким чином, частиною 5 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»передбачено право відповідача -1 на зміну строків внесення пайового внеску в односторонньому пордяку за умови подання відповідно заяви.

Враховуючи викладене та керуючись правом, наданим частиною 5 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» відповідач -1 надіслав на адресу позивача по справі заяву за №28 від 05.02.2009р. з проханням відстрочити сплату пайових внесків на створення інженерно –транспортної інфраструктури м. Києва до 01.12.2012р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

05.02.2007 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого оаргну Київської мсіької ради (Київської міської державної адміністрації) та Акціонерним товариством закритого типу “Спеціальне науково - реставраційне проектно –будівельно - виробниче акціонерне товариство “Україна-реставрація” (забудовник) укладений договір №126 пайової участі у створенні інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв’язку із будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир –6581,70 кв. м.) на проспекті Гагаріна, 15 А у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно п. 1.2. договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунком 1, 2, 3, 4 та 5 становить 919 850 грн. Дані розрахунки є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1.1. договору забудовник зобов’язався перерахувати пайовий внесок у сумі 919 850 грн. в термін з лютого по грудень 2007 року, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджений рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

22 лютого 2008 року між сторонами булла укладена додаткова угода №2 до договору №126 про сплату пайової участі від 05.02.2007р.

Пунктом 1 даної угоди сторони визначили розмір заборгованості по сплаті пайових внесків згідно з розрахунокм від 12.02.2008р. в сумі 1213800 грн.

Пунктом 2 даної угоди сторонни до договору встановлено, що забудовник зобовязується перерахувати заборгованість в сумі 1213800 грн. (без ПДВ) у строк з березня 2008 року по вересень 2008 року рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Однак, відповідач в порушення умов договору пайовий внесок до міського бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача з урахуванням індексу інфляції становить 1696960 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1696960,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на п.5 ч. 3 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» як на право відповідача -1 змінювати умови договору в одностороньому порядку, оскільки даним пунктом встановлено, що суб»єкти господарської діляьності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно- транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів на внесків до цільових фондів місцевих бюджетів до 01 січня 2012 року.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів внесення змін до договору №126 від 05.02.2007р. суду не надав.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги грунтуються на вимогах чинного законодаства, є обгрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів в доход Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського ролоцесуального кодексу України,- суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство “Україна-реставрація”(м. Київ, Контрактова площа, 4, код 21616277) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 04633423) 1696 960 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету –МФО 820019, код ЄДПРОУ 24262621, р/р 31517932700001 в ГУ ДКУ у м. Києві заборгованність зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Києва у розмірі 1696960 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство “Україна-реставрація”(м. Київ, Контрактова площа, 4, код 21616277) в доход державного бюджету України 16969 грн. 60 коп. державного мита.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство “Україна-реставрація”(м. Київ, Контрактова площа, 4, код 21616277) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

12.08.2010р.