Рішення № 107604774, 30.11.2022, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/1459/22

Провадження по справі №2-а/538/19/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2022 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому зазначив, що на нього постановою поліцейського був накладений штраф у розмірі 3400,00 грн. Оригінал постанови, як процесуальний документ, що має юридичне значення і тягне за собою відповідальність згідно Закону, йому не оголошувався, отже зі змістом оригіналу постанови він не ознайомлений, а тому вважає, що був на незаконних підставах притягнений до відповідальності, а сама постанова також є незаконною Оскаржувану постанову,ймовірно,складено зачотирма статтями,як вінприпускає «Кодексу Українипро адміністративніправопорушення»,а саме,як записанов оскаржуванійкопії постанови,-«ч.2ст.126КУпАП»,а також(безвказівки настаттю будь-якогоЗакону,нормативного акту,Кодексу чипункт порушенихним Правилдорожнього рухуУкраїни,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни №1306від 10.10.2001р.,далі записанорукою відповідачалітери тацифри:«...6121;-125;1121...».Йому незрозуміласама абревіатура«КУпАП» навітьу самому«Кодексі Українипро адміністративніправопорушення»,як виявилось,ця абревіатуране передбачена,і нежодного разутам вживається,тому самбланк постанови,точніше їїкопії,серії БАД№ 195175від 17.10.2022року невідповідає вимогамвказаного Кодексуі чинномузаконодавству України,оскільки впостанові (їїкопії)відсутній повнийзапис нібитопорушеної нимнорми,статті,Закону (Кодексу,Правил..).На часскладання постанови16год.20хв.17.10.2022року,він транспортнимзасобом некерував іжодного Законуне порушував«о 16годині 12хвилин наавтодорозі Р-60...»,оскільки насправдізнаходився:на другоряднійвід Р-60дорозі,за поворотомвід неїна селоІсківці-урочище Шумейкове,оскільки належниййому скутерне бувзаведений,не рухався,бо задовгодо підведенняйого домісця,що вказуєтьсяв копіїпостанови,-«заглох».Після чого ОСОБА_1 вів свійТЗ уруках,аби згодомрозпитати шляхпрацівників поліції,що зупинилитоді іншийтранспортний засібі перевірившидокументи уводія запис «об`єднано згідно ст. 36 КУпАП», про що йому ніхто не повідомляв і не оголошував, як він припускає такий запис був зроблений відповідачем пізніше. Йому не зрозуміло чому відповідачем «...було прийнято рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн.». Тим більше, що у копії постанови не вказано повне «ім`я по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», словосполучення «..застосувати до ОСОБА_1 ...» відноситься до неідентифікованої в оскаржуваній постанові від 17.10.2022 року, ймовірно, особи жіночої (!?) статі з невідомим ім`ям та по-батькові, бо в іншому випадку було б записано - «до Кириченка...», далі йшла б обов`язкова вказівка - на ім`я та по батькові правопорушника, до якого застосовується штраф. Також він не ознайомлений із будь-яким «відео з бодікамери 1Н 3030404/4...», яка нібито «додається» до оскаржуваної постанови, не вручено її копії для подальшого аналізу уявних чотирьох правопорушень. Ніде в оскаржуваній постанові немає точної вказівки на місце уявного правопорушення та точне географічне місце розгляду справи (п. 2 оскаржуваної постанови) Права ніхто не оголошував, нічого не пояснював і ніхто не повідомляв, в постанові немає окремої відмітки про роз`яснення прав, передбачених ст.63 Конституції України, та норм ст.ст. 283-285 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення як незаконну і нечинну з часу її винесення.

Ухвалою судді від 10.01.2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників процесу (а.с. 11).

В судове засідання сторони не з`явилися.

ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с. 28).

Представник відповідача- Головного управління національної поліції в Полтавській області на електрону адресу суду надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність та копію оскаржуваної постанови з доданими до неї відеозаписами (а.с. 23-26).

Суд, оцінивши докази, які є у справі, відповідно до ст.90КАС України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постановою інспектора поліції СРПП Відділення № 2 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 195175 від 17.10.2022 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 6 ст. 121, ст. 125, 121 КУпАП та, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00грн. (а.с. 25).

Відповідно до ст.283КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожньогоруху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до ст.251КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Також Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В силу положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, співробітники поліції, суб`єкти владних повноважень, зобов`язані застосовувати вказані правові позиції у своїй діяльності щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом- це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху- для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

З дослідженого в судовому засіданні наданого стороною відповідача відеозапису (а.с. 26) не встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що у подальшому стало підставою притягнення останнього до адміністративної відповідальності при викладених у оскаржуваній постанові обставинах.

Стаття 62Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання оскаржуваної постанови нечинною та незаконною, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.222КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема за ч. 2 ст. 126, ч. 6 ст. 121, ст. 125, 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст.8Закону України«Про Національнуполіцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 ст.23Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Отже, враховуючи наведені обставини, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАД № 195175 від 17.10.2022 року складена уповноваженою на те особою, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 195175 від 17.10.2022року відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126, ч. 6 ст. 121, ст. 125, 121 КУпАП, провадження по справі закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.О. Зуб