Рішення № 10760375, 02.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/11002.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Хауз ЛТД»

Простягнення 3944,42 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Локшин А.В. –дов. № 637 від 26.02.2010 року;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Хауз ЛТД»про стягнення 3223,85 грн. грн. –основного боргу, 215,07 грн. –пені, 31,44 грн. –3% річних, 122,53 грн. –збитків та 351, 53 грн. –штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати щомісячних лізингових платежів за надане в користування майно відповідно до Договору № 080123-28/ФЛ-Ю-О фінансового лізингу від 23 січня 2008 року.

Ухвалою від 06.04.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.04.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2010 року подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 26.04.2010 року, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні 26.04.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 21.05.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 21.05.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали від 26.04.2010 року не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів ухвалою від 21.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 18.06.2010 року.

В судовому засіданні 18.06.2010 року представник позивача подав письмові пояснення на вимогу ухвали суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.06.2010 року подав платіжні доручення на доказ погашення заборгованості та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні 18.06.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/110, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 18.06.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 25.06.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.06.2010 року подав письмові пояснення по формуванню заборгованості.

В судовому засіданні 25.06.2010 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 25.06.2010 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 02.07.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.2010 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 02.07.2010 року представник відповідача не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.07.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Хауз ЛТД»(лізингоодержувач, відповідач) був укладений Договір № 080123-28/ФЛ-Ю-О фінансового лізингу (далі –Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого предметом даного Договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) - далі за текстом Договору - "Майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Розділом 2 Договору сторони узгодили, що строк користування Лізингоодержувачем Майном становить 25 (двадцять п'ять) місяців з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна згідно пункту 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за цим Договором. В разі дострокового розірвання цього Договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення Майна, лізингоодержувач зобов'язаний повернути Майно лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти Майно у лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору, лізингові платежі включають:                    

-          платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна.          

-          винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 –3.4.5 Договору.

Згідно з пунктом 3.4.1 Договору лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка Банківської Установи).

Лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи.

До моменту отримання вищевказаної довідки Банківської Установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У випадках коли за даними довідки Банківської Установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату укладання цього Договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього, Договору. У цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання довідки Банківської Установи та виставлення лізингодавцвцем відповідного рахунку.

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України, перевищуватиме курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіка сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою, використавши в якості Кп курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичної сплати лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Пунктом 3.4.2 Договору сторони узгодили, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1. цього Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу відрізняється від курсу гривні до долару США (кількість гривень отриману від продажу одного долару США), за яким Банківська Установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна для його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

Згідно з пунктом 8.2.1 Договору лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (Додаток № 3 до цього Договору).

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу монітор LCD з сенс. пан. Xerox XAЗ –17 п (рік випуску –2007) в комплекті з зчитувачем MSR (MR 2000U - C) (рік випуску –2007), ЕККР «Марія –301 МТМ»(ао) версія ПО «М301ТЗ+»(рік випуску –2007) в комплекті з грошовим ящиком з 2-м кліпом (рік випуску –2007) та принтер SRP-350, RS (рік випуску) на загальну суму 8788,20 грн., що засвідчується актом прийому –передачі майна в користування за договором № 080123-28/ФЛ-Ю-О фінансового лізингу від 23 січня 2008 року від 08.02.2008 року, в свою чергу відповідач не своєчасно здійснював лізинові платежі за передане в користування майно, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3223,85 грн. –основного боргу, 215,87 грн. –пені, 31,44 грн. –3% річних, 122,53 грн. –збитків понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів, 351,53 грн. –штрафу та судові втрати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач нарахував та просить стягнути заборгованість по лізинговим платежам за період з серпня 2008 року по січень 2010 року на загальну суму 3223,85 грн., посилаючись на рахунки - фактури № СФ-921157 від 29 січня 2010 року на суму 530,33 грн., № СФ-919328 від 29 грудня 2009 року на суму 551,45 грн., № СФ-917790 від 27 листопада 2009 року на суму 560,45 грн., № СФ-916323 від 29 жовтня 2009 року на суму 579,41 грн., № СФ-914646 від 29 вересня 2009 року на суму 587,88 грн., № СФ-912884 від 28 серпня 2009 року на суму 594,25 грн.

Як вбачається з наданих рахунків, до загальної суми рахунку входить періодичний платіж та комісія строк оплати по яким визначено в додатку № 1 до Договору та комісія лізингодавця у зв’язку з зміною курсу долара США, порядок оплати якої визначено в п. 3.4.1. Договору.

З наданих відповідачем платіжних доручень (копії в справі) вбачається, що ним в повному обсязі сплачено рахунки позивача в частині періодичних платежів та комісії згідно графіку платежів (додаток № 1) та не оплачена комісія у зв’язку з зміною курсу долара США.

Згідно п. 3.4.1. Договору, у лізингоодержувача виникає обов’язок сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу (комісія у зв’язку з зміною курсу долара США) протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення лізингодавцем відповідного рахунку.

Доказів виставлення зазначених вище рахунків, незважаючи на вимоги ухвали суду, позивач не надав, а тому господарський суд приходить до висновку, що прострочення по сплаті комісії лізингодавця у зв’язку з зміною курсу долара США яка вказана в рахунках - фактурах № СФ-921157 від 29 січня 2010 року, № СФ-919328 від 29 грудня 2009 року, № СФ-917790 від 27 листопада 2009 року, № СФ-916323 від 29 жовтня 2009 року, № СФ-914646 від 29 вересня 2009 року, № СФ-912884 від 28 серпня 2009 року, не настало і відповідно підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Разом з тим, позивач разом з письмовими поясненнями надав рахунки –фактури № СФ-921235 від 29 січня 2010 року на суму 7,10 грн., № СФ-916270 від 28 жовтня 2009 року на суму 19,67 грн., № СФ-919420 від 29 грудня 2009 року на суму 14,12 грн., які були вручені відповідачу 03.02.2010 року, що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, прострочення по їх сплаті настало у відповідача в силу п. 3.4.1. Договору з 06.02.2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а до відносин пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці підлягають задоволенню частково в сумі 40,89 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 11.2.3 Договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору, порушення умов пункту 14.7. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п. 8.2.1. Договору відповідач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами.

Згідно з пунктом 11.2.1 Договору за порушення з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором –пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов’язані зі збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингоодержувач у термін 5 (п’яти) банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від лізингодавця.

Позивач керуючись п. п. 11.2.1 та 11.2.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 215,07 грн. за період з 18.08.2009 року по 16.02.2010 року та 351,53 грн. –штрафу.

Враховуючи те, що відповідач протягом 2009 року порушував вимоги п. 8.2.1. Договору, здійснивши перерахунок штрафу відповідно до п.п. 8.2.1 та 11.2.3 Договору (8788,20 грн. х 1% х 4) господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів визначених позивачем з урахуванням пунктів 3.4.1 та 11.2.1 Договору, враховуючи встановлені судом суму (40,89 грн.) та дату (06.02.2010р.) прострочення, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 0,25 грн., перерахунок якої здійснено за період з 06.02.2010 року по 16.02.2010 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 31,44 грн. та інфляційні втрати в сумі 122,53 грн., які в позовній заяві помилково зазначає, як збитки понесені у зв’язку із знеціненням грошових коштів.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 06.02.2010 року по 16.02.2010 року з урахуванням умов Договору та суми прострочення (40,89 грн.), господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 0,04 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, так як інфляційні втрати нараховуються лише за наявності прострочення більше 15 днів відповідного місяця (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Хауз ЛТД»(місцезнаходження: 01030, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 12 –14, підвал літ. А, код ЄДРПОУ 35333082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (місцезнаходження: 04119, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Дегтярівська, буд. 21, літера «Г», код ЄДРПОУ 33880354) 40 (сорок) грн. 89 коп. – курсової різниці, 351 (триста п’ятдесят одну) грн. 53 коп. –штрафу, 25 коп. –пені, 04 коп. –3% річних, 10 (десять) грн. 16 коп. –державного мита та 23 (двадцять три) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

12.08.2010 року