Рішення № 107599481, 17.11.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2748/22

(2/199/1557/22)

РІШЕННЯ

іменем України

17.11.2022

м. Дніпро

справа №199/2748/22

провадження № 2/199/1557/22

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним та зустрічним позовами - Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини, -

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , де третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини. В обґрунтування позову посилаючись на те, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.12.2011 по 27.10.2021. У шлюбі народився син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі, позивач мешкає разом із сином за адресою: АДРЕСА_1 . Вона, як мати спільного сина сторін, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про нього, створення для нього належних соціально - побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання спільної дитини і вважає, що дитина повинна проживати разом з матір`ю. Вона любить свого сина і спроможна забезпечити його всім необхідним, у неї нормований робочий день. З роботодавцем укладений трудовий договір який передбачає своєчасну виплату заробітної плати та надання соціальних гарантій пов`язаних з материнством. Вона постійно слідкує за станом здоров`я дитини, його розвитком, піклується про нього, у неї з дитиною психологічний контакт, і прив`язаність один до одного. З огляду на досвід який є в суспільстві, проживання дітей саме з матір`ю є для дитини більш прийнятним, оскільки в матері більше емоційно-вольової мотивації, можливостей приділяти дітям увагу. Оскільки відповідач декілька разів висловлювався з погрозами у її адресу, що забере сина до себе, суд має визначити місце проживання спільної дитини саме з матір`ю.

Відповідач ОСОБА_4 не погодився із первісним позовом та звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , де третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини та просив встановити місце проживання дитини саме з ним з огляду на таке. Так, дійсно, сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду розірвано. У шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На цей час позивач ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_1 , їх син ОСОБА_4 проживають разом та зареєстровані в домоволодінні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 . Зауважив, що позивач ОСОБА_1 у своєму позові не вказує де саме, в подальшому, вона планує проживати разом з їх дитиною. Щодо нібито грубої поведінки ОСОБА_4 у відношенні до членів сім`ї, то жодних доказів на підтвердження своїх слів, ОСОБА_1 не наводить. Також позивач за первісним позовом не навела та не надала жодних доказів того що її майбутнє житло буде відповідати усім необхідним санітарним та соціально - побутовим умовам для проживання в ньому ОСОБА_5 , не вказала на те, що ОСОБА_6 має певні проблеми із станом здоров`я.

Таким чином, син сторін ОСОБА_4 , на підставі і в установленому законом порядку зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 самочинно, без згоди батька, не чекаючи винесення судом рішення про визначення місця проживання ОСОБА_4 , намагалась змінити місце його проживання, при цьому усвідомлюючи, що залишення спільного сина за попереднім місцем проживання не створюватиме ніякої небезпеки для його життя та здоров`я, і не буде суперечить його інтересам. Отже, вважає, що обставини, які могли стати підставами для задоволення вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_1 , відсутні. Крім того, ОСОБА_1 сама неодноразово висловлювала свої наміри забрати спільного сина та виїхати на постійне місце проживання до своїх батьків в Республіку Білорусь.

Водночас, ОСОБА_6 постійно проживає в будинку від самого народження, тому батьком особисто від того часу були створені і постійно удосконалюються усі умови для всебічного та гармонійного розвитку дитини. В період з 09.10.2019 по 09.12.2021 син сторін відвідував комунальний заклад дошкільної освіти №317 Дніпровської міської ради, але, нажаль, під час перебування в цьому закладі у ОСОБА_6 виявились проблеми з адаптацією до умов ЗДО в зв`язку з розсіяною увагою та неспроможністю зосереджуватися. Тому батько почав системно звертатися до сімейного лікаря, логопеда, психолога, психіатра, висновки яких зводились до наступного: розлад рецептивного і експресивного мовлення, пізнавальна активність на низькому рівні, емоційно-вольова сфера не зріла, психічний розлад. Рекомендовано: постійні заняття з дефектологом з розвитку пізнавальної активності та когнітивних процесів, системні заняття з логопедом, логопедична група, оздоровлення в логопедичному санаторію, спостереження в динаміці. Усвідомлюючи необхідність постійного контролю за здоров`ям та інтелектуальним розвитком своєї дитини, батьком було прийнято рішення подати документи до комунального закладу освіти «Спеціальна школа «Шанс» Дніпропетровської обласної ради. З грудня 2021 року Антон став відвідувати дошкільне відділення «КЗО спеціальна школа «Шанс», де продовжить навчання з 1 вересня 2022 року. На період літніх канікул батьком був укладений договір з педагогом про проведення індивідуальних занять з сином ОСОБА_7 .

На жаль, ОСОБА_1 , ні перебуваючи в шлюбі, ні після розлучення не приділяла достатньо часу для виховання, спілкування з дитиною, для збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку свого сина. Ці обставини підтверджуються психолого-педагогічною характеристикою, виданою спеціалістом КЗО «Спеціальна школа «Шанс», характеристикою виданою в.о. директора КЗ ДО №317 ДМР Клименко М.С., поясненнями свідків: ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ., ОСОБА_9 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, позивач за зустрічним позовом, є працевлаштований, має стабільний заробіток, достатній для того, щоб самостійно утримувати свого сина ОСОБА_5 , забезпечувати інтереси своєї дитини, які полягають в його вихованні, збереженні психічного та фізичного здоров`я, в своєчасному і систематичному лікуванні, наданні йому можливості отримати необхідну освіту, духовно та розумово розвиватися, відпочивати в спеціалізованих санаторіях, таке інше. До того ж, коли йому стало відомо про захворювання сина, він спеціально продав квартиру, що належала йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, і отримані кошти планує використовувати виключно в інтересах свого сина ОСОБА_5 . Також, його посада, заступника директора, дозволяє мати гнучкий графік роботи, що є необхідним для можливості відповідно до встановленого навчального графіку відвозити сина до школи та забирати його додому. Крім того, позивач має позитивні характеристики з місця роботи та з учбових закладів, де навчався і навчається спільний син сторін, не зловживає спиртними та не вживає наркотичні засоби. Напроти, ОСОБА_1 не має достатнього доходу, щоб самостійно утримувати сина, поверхнево відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, не в повній мірі розуміє, що вивезення ОСОБА_6 в Республіку Білорусь не сприятиме розвитку дитини, враховуючи його стан здоров`я.

На підставі викладеного, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просить суд визначити місто проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 за місцем їх реєстрації.

Ухвалою суду від 28 червня 2022 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у відповідності до ч.ч. 4, 5ст. 19 СК Українидоручити Органу опіки та піклування в особі Управління у справах дітей Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради в судове засідання надати висновок щодо доцільності встановлення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 04 серпня 2022 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини, об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою суду від 07 вересня 2022 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляду по суті.

Частиною 2 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від12.06.2009р.№2"Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 первісний позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити. Зокрема, пояснила, що для безпеки сина хотіла виїхати з ним до своїх батьків у Білорусію. Водночас, можливо виїхати і у Західну Україну. При цьому позивач не заперечує спілкування сина з батьком.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 проти задоволення первісного позову заперечував та просив задовольнити зустрічний позовом, враховуючи викладені у ньому доводи.

Представник третьої особи ОСОБА_3 просила вирішити спір в найкращих інтересах дитини.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом положень ч.ч. 7,8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 (набрала чинності для України 02.09.1991) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч. 1 ст. 151 СК України).

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Декларація прав дитини від 20.11.1959 містить принцип 6, за яким дитина може бути розлучена з матір`ю лише у винятковій ситуації.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України» викладена позиція про те, що дитина може бути розлучена з матір`ю у виняткових випадках.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Як роз`яснив у пункті 18 Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов`язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України ).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 2011 року по 27 жовтня 2021 року, що підтверджується рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2021 року.

Від шлюбу сторони по справі мають дитину сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно висновку Органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради №4/5-2949 від 19.08.2022 рекомендовано визначити місце проживання дитини сторін відповідно до інтересів дитини, оскільки встановлено, що родина після розірвання шлюбу проживає разом за адресою АДРЕСА_1 і разом батьки виховують спільну дитину.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди, щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність сина до кожного з них, вік дитини, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2 від 27 листопада 1992 року, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики ЄСПЛ, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги позивача ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню. При цьому суд враховує стабільності середовища проживання дитини саме за місцем її реєстрації, умови, які стосуються проживання та відвідування закладів освіти, ставлення батька до своїх батьківських обов`язків, що підтверджується наданими характеристиками з місця роботи ОСОБА_4 та місця навчання дитини. Водночас, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , під час розгляду справи, виїхавши з місця своєї реєстрації, суду не надала доказів за якою адресою вона буде проживати із спільною дитиною сторін, не звернулася до органу опіки та піклування з метою обстеження умов проживання та не заявляла відповідні клопотання у суді. Також, суд враховує, що під час розгляду справи, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що хоче вивезти дитину до Республіки Білорусь, а потім змінила свої пояснення і пояснила, що можна також виїхати до Західної України.

Крім того, враховуючи стан здоров`я дитини, не надала жодного доказу, висновку психолога тощо, як ОСОБА_4 , у разі зміни свого стабільного середовища, відреагує на зміну місця проживання та навчання.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову, а задоволення зустрічного позову і вважає, що слід визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи результат розгляду справи та відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати за первісним позов розподілу не підлягають та відносяться на рахунок позивача за первісним позовом ОСОБА_1 . За зустрічним позовом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача за первісним позовом ОСОБА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , де третя особа Орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2022 року.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

третя особа Орган опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, ЄДРПОУ 34734570 , місце знаходження пр. Мануйлівський, 31, м. Дніпро, 49023.

Суддя О.Б. Подорець