Рішення № 107599393, 22.11.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа №490/9579/21

н\п 2/490/1204/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2022 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романової К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївська область про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, Головного Управління Державної казначейської служби України у Миколаївська область в якому просив:

1. Стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду на його користь завдану незаконним рішенням посадових осіб Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області в розмірі 773 грн.

2. Стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду на його користь, завдану незаконним рішенням посадових осіб Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27.09.2020 року посадова особа Баштанського ВП ГУНП в Миколаївській області в особі поліцейського СР ПП №4 Ярмолюком О.В. винесено постанову серії БАА №110428 про накладення відносно нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП.

27.10.2020 року сплатив штраф у сумі 340 гривень через відділення "Корабельне-Центральне" Миколаївського РУ АТ КБ "Приватбанк".

17.11.2020 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС було відкрито виконавче провадження №63632614.

24.11.2020 року позивач сплатив ще 433 грн, враховуючи подвійний розмір штрафу відповідно до ст.308 КУПАП та витрати виконавчого провадження. Тому загальна сума сплачених коштів становить 773 грн.

Позивач звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом про визнання протиправною постанови. Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 28.07.2021 року у справі 487/7429/20 було задволено позовні вимоги, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення відносно позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №110428 від 27.09.2020 року.

Головне Управління Національної поліції в Миколаївській області апеляційну скаргу на зазначене рішення не подавало та воно набрало законної сили 28..08.2021 року.

У позовнихвимогах ОСОБА_1 посилаєтьсяна приписи ст. 19 Конституції України, ст. 23 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просив про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 року справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою від 23.12.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Від відповідача - Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, на адресу суду було надіслано відзив на позовну заяву, в якій відповідач в задоволені позову просив відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 04.10.2022 року було закрито підготовче засідання та призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом постановлено про розгляд справи за відсутності сторін.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

27.09.2020 року, позивач керуючи автомобілем (працюючи інженером електрозв`язку в ПрАТ "Київстар" PEUGEOUT PARTNER реєстраційний номер НОМЕР_1 (що знаходиться у компанії роботодавця в лізингу та належить на праві власності ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ") їхав по дорозі с.Інгулка Баштанського району Миколаїївської області та його зупинили працівники поліції з вимогою про надання ним протоколу перевірки стану транспортного засобу. У позивача даний документ був відсутній, тому працівником поліції було винесено постанову серії БАА №110428 від 27.09.2020 року про накладення відносно позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 3 ст.121 КУпАП.

22.10.2020 року позивач отримав відповідь з ГУНП в Миколаївській області, що ним був пропущений 10-денний строк на оскарження постанови, тому скарга задоволенню не підлягає і було роз`яснено право на оскарження в судовому порядку.

27.10.2020 року позивачем сплачено штраф у сумі 340 грн. через відділення «Корабельне-Центральне» Миколаївського РУ АТ КБ «ПриватБанк».

16.10.2020 року Баштанським ВП було направлено постанову для примусового виконання до Заводського відділу ДВС. 17.11.2020 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС було відкрито виконавче провадження №63632614.

23.11.2020 року АТ КБ "Приватбанк" позивачу було повідомлено, що на його банківський рахунок було накладено арешт. Позивач сплатив ще 433 грн, враховуючи подвійний розмір штрафу відповідно до ст.308 КУПАП та витрати виконавчого провадження. Тому загальна сума сплачених коштів становить 773 грн.

Позивач звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом про визнання протиправною постанови. Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 28.07.2021 року у справі 487/7429/20 було задоволено позовні вимоги, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення відносно позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №110428 від 27.09.2020 року.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до статей 2, 4 Закону України № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що:

"У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що "у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що "кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Вищевикладене відповідає позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року по справі № 953/6561/20.

Однак вирішуючи питання щодо розрахунку розміру моральної, суд враховує обставини справи та вважає, що слід стягнути моральну шкоду в розмірі 1000 грн., таким чином задовольнивши позов частково.

Щодо стягнення матеральних збитків.

Згідно ч.3-10 ст. 444 ЦПК України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:

1) закриває провадження у справі;

2) залишає позов без розгляду;

3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.

При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Ч.1 ст.4 ЦПК України зазначає, щ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1-5 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позову, про що свідчить висновок п.54 Постанови ВП ВС від 02.02.2021 року у справі №925/642/19.

За такого у задоволені позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачу слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 13, 16, 81, 141 ЦПК України, ст.ст. 15,16 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головногоуправління Національноїполіції Українив Миколаївськійобласті простягнення матеріальноїта моральноїшкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНКОП НОМЕР_2 ), завдану незаконним рішенням посадових осіб Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області, в розмірі 1000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 листопада 2022 року

Суддя Черенкова Н.П.