Рішення № 107596104, 28.11.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року м. Київ № 640/1277/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови перерахувати та виплатити позивачу в належному розмірі грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з розрахунку посадового окладу та окладу за військовім званням станом на 29.01.2020 шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу в належному розмірі грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з розрахунку посадового окладу та окладу за військовім званням станом на 29.01.2020 шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про неправильність обрахунку складових грошового забезпечення, оскільки після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29 січня 2020 року складові грошового забезпечення військовослужбовців повинні оновлюватись щороку з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Позивач стверджує, що відповідач при обчисленні заробітної плати після 29 січня 2020 року повинен використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року в розмірі 2102,00 гривень, тоді як відповідач використовував розмірв прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, у зв`язку з чим розмір виплат зменшився.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у розпорядженні директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України.

Наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 04 вересня 2020 року № 144 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із сокроченням штатів абор проведенням організаційних заходів).

Наказом начальника Головного управління майна та ресурсів від 10 вересня 2020 року № 169 (по стройовій частині) позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу частини з 10 вересня 2020 року та виплачено належні йому на час звільнення одноразові додаткові виплати.

Після звільнення представник позивача звернувся до відповідача із запитом від 09 грудня року, у якому порушив питання щодо правильності обчислення посадових окладів, окладів за військовим званням та інших видів грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 09 вересня 2020 року з урахуванням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 18 грудня 2020 року № 248/318/681 представника позивача повідомлено, що у разі скасування положень нормативно-правового акту у судовому порядку дія попередньої редакції нормативно-правового акту поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта, що міститись спеціальну норму про відновлення дії попереднього акту. Водночас у спірний період відповідні зміни на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 внесені не були, а тому відсутні підстави для нарахування грошового забезпечення у відповідності до зазначеного рішення.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII).

Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно частин першої-третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704).

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови N 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704).

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14" (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови N 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/22.

Відповідач у відзиві не заперечує, що встановлюючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, він керується правової нормою, яка є нечинною відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.

Разом з тим, посилання відповідача на необхідність прийняття окремого нормативно-правового акту для поновлення дії нормативно-правового акту у попередній редакції суд вважає необґрунтованими, оскільки суперечать статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тоді як попередня редакція відповідного нормативно-правового акту автоматично поновлює дії у разі скасування судом положення акту, яким внесено зміни до відповідної норми. Такі дії не потребують прийняття суб`єктом видання окремого нормативно-правового акту.

Наведені обставини надають підстави для висновку про обов`язок Міністерства оборони України перерахувати грошове забезпечення позивача та додаткові виплати за період з 30 січня 2020 року по 10 вересня 2020 року у бік збільшення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

У прохальній частині позову, позивач просить нарахувати та виплатити йому конкретні складові грошового забезпечення, а також додаткові виплати, які розраховуються з урахуванням складових грошового забезпечення.

Водночас суд не вбачає підстав для втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо визначення конкретних сум, які належить нарахувати та виплатити позивачеві.

На думку суду належним та ефективним способом захисту прав позивачу є накладення на відповідача обов`язку провести розрахунок та виплату належних позивачеві коштів, на підставі пункту 4 Постанови № 704 без урахування змін, внесених Постановою № 103, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 10 вересня 2020 року та усіх сум, що належать ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, обчисливши розмір посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 10 вересня 2020 року та усіх сум, що належать ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, обчисливши розмір посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур