Ухвала суду № 107595569, 29.11.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

29 листопада 2022 року Справа № 520/9313/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши питання дотримання строку звернення до суду по справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Департаменту патрульної поліції (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, суб`єкт владних повноважень, адміністративний орган, орган публічної адміністрації, Департамент) про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до здійснення виплат, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 30.04.2018 (включно); 2) визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (включно); 3) зобов`язання Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 30.04.2018 (включно); 4) зобов`язання Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 (включно).

Ухвалою від 02.11.2022 р. по даній справі було відкрито спрощене позовне провадження.

22.11.2022р. представником відповідача було подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Дане клопотання умотивовано посиланням на речення 3 ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. № 2352-IX.

Вирішуючи юридичну долю означеного процесуального документу, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно з ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. № 2352-IX працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. № 2352-IX із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Положеннями ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. № 2352-IX було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці заявник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, згідно з третім реченням ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. № 2352-IX було передбачено, що про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з третім реченням ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. № 2352-IX "Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати".

Звідси слідує, що ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України від 01.07.2022р. № 2352-IX дійсно частково змінено зміст раніше запровадженого нормативного регламентування, але виключно в частині установлення строку звернення до суду із вимогами стосовно оплати праці у випадку виплати всіх сум при звільненні.

Проте, суд вважає, що зваженість підходу законодавця до зміни нормативного регламентування полягає у тому, що належному і добросовісному виконанню обов`язку роботодавця стосовно письмового сповіщення працівника у день виплати конкретних грошових коштів про правові підстави, обчислення та розмір конкретних сум (тобто створення для працівника/робітника умов повної юридичної визначеності) кореспондує право працівника/заявника порушити судовий спір протягом 3 місяців від дати такого письмового повідомлення.

Суд сприймає за слушний довід відповідача про те, що у межах відносин з приводу проходження публічної служби такий строк згідно з ч.5 ст.122 КАС України складає не 3 місяці, а 1 місяць.

Проте, означений строк в 1 місяць повинен обчислюватись від календарної дати настання події письмового сповіщення роботодавцем найманого працівника про умови, підстави та порядок обчислення конкретних платежів у разі звільнення.

Матеріали справи не містять доказів настання у даному конкретному випадку саме такої обставини.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли правила ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України до внесення змін Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX поширюють дію на грошові вимоги, котрі виникли після набуття чинності Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX (19.07.2022р.), стосуються вимог виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, можуть бути поширені виключно на випадок належного та добросовісного виконання роботодавцем обов`язку із обов`язкового письмового сповіщення найманого працівника (у тому числі і публічного службовця) про умови, підстави та порядок обчислення конкретних платежів у разі звільнення.

Суд підкреслює, що рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) фактично визнана суспільна важливість підтримання належного рівня матеріального добробуту осіб, котрі подекуди ціною власного життя здійснюють захист територіальної цілісності України та державного суверенітету України від збройної військової агресії ворога.

Подання представником відповідача клопотання від 22.11.2022р. про залишення позову без розгляду явно та очевидно не відповідає цим цілям, а тому формально підпадає під дію п.1 ч.2 ст.45 КАС України (як вчинення інших дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи), але не може наразі кваліфіковано судом у якості свавільного вчинку у зв`язку із недостатністю неспростовних та беззаперечних доказів.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 122, 123, 160, 161, 169, 240, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1.Клопотання представника відповідача від 22.11.2022р. про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

2.Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя Сліденко А.В.