Рішення № 107595510, 30.11.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 листопада 2022 р.№ 520/13604/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057) про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати наказ №180 Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 21.07.2021 про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати прийняти до розгляду заяву громадянина Республіки Кот-Д`Івуар ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі № 520/13604/21 скасовано.

Справу № 520/13604/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії направлено для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №520/13604/21 розподілена судді Полях Н.А

В обґрунтування позову зазначено, що у 2021р. у Кот-д`Івуар для Амон Амон Готьє виникла нова загроза життю через поширення на батьківщині переслідувань членів FESCI. На батьківщині позивач був активним членом цієї федерації. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що громадянин Республіки Кот-д`Івуар ОСОБА_1 , до відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Харківській області звертається вдруге. Вперше із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до органу міграційної служби в Харківській області заявник особисто звернувся 13.01.2020. Згідно до наказу №13 від 13.01.2020 про розгляд заяви, заяву ОСОБА_1 , розглянуто. 31.01.2020 на підставі висновку та згідно з наказом ГУ ДМС України в Харківській області №45, ОСОБА_1 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Представник відповідача наголосив на тому, що останні конфлікти у Кот-д`Івуарі, документовані у 2017 році. Також, немає підстав вважати, що в разі повернення до країни громадянської належності, на яких відсутні військові дії та протистояння між терористичними угрупуваннями, опозиційними силами з одного боку та урядовими силами з іншого, стосовно заявника буде порушено статтю 15 Директиви №2011/95/EU від 13.12.2011 Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу "Про стандарти визначення громадян третіх країн або осіб без громадянства в якості бенефіціарів міжнародного захисту, про єдиний статус біженців або осіб, які мають право на додатковий захист, а також про зміст захисту, що надається", а саме завдано серйозну шкоду, що включає в себе смертну кару, тортури, нелюдське або принизливе поводження чи покарання, серйозну та індивідуальну загрозу життю цивільних осіб через загальнопоширене насильство в ситуації міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів. Позивач не надав жодного підтвердження можливості будь-яких, навіть ймовірних, переслідувань щодо нього. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 13.01.2020 позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Наказом від 13.01.2020 №13 прийнято до попереднього розгляду заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Республіки Кот-д`Івуар ОСОБА_1 .

Наказом від 31.01.2020 року №45 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянину Республіки Кот-д`Івуар ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що його заява є очевидно необґрунтованою, бо відсутні умови, зазначені пунктами 1 та 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Повідомленням від 31.01.2020 року №7 повідомлено позивача про прийняте відповідачем рішення.

Позивачем подавалась скарга на рішення ГУ ДМС в Харківській області про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та листом від 02.03.2020 роз`яснено позивачу про порядок оскарження рішень міграційної служби та зазначено, що в даному випадку позивачу слід звернутись до ДМС України.

Не погоджуючись з наказом ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року по справі №520/3142/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року по справі № 520/3142/2020 залишено без змін.

Вдруге, з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до ГУ ДМС України в Харківській області Амон Амон Готьє особисто звернувся 21.07.2021.

Наказом №180 Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 21.07.2021 позивачу відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Не погоджуючись із рішенням суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати чи позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначається Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Частиною 1 ст.5 Закону №3671-VI визначено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ч.2 ст.5 Закону №3671-VI).

Положеннями ч.5 ст.5 Закону №3671-VI встановлено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Згідно з ч.6 ст.8 Закону №3671-VI рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається органом міграційної служби в порядку попереднього розгляду заяви, і у разі не оскарження цього рішення процедура з вирішення питання щодо визнання заявника біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, фактично є завершеною. Тому така відмова органу міграційної служби, також є відмовою заявнику у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

Співбесіда із заявником проводиться за правилами, встановленими частинами другою і третьою статті 8 цього Закону (ч.2 ст.9 Закону №3671-VI).

Суд зазначає, що єдиним критерієм для набуття міжнародного захисту особою є наявність у неї обґрунтованих побоювань у разі повернення до країни громадянської належності: стати жертвою переслідувань за однією чи кількома ознаками, наведеними у Конвенції про статус біженців 1951 року та у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" або зазнати серйозної шкоди, пов`язаної з умовами, зазначеними у статті 3 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кваліфікаційній Директиві ЄС 2011/95/ЕU, та пункті 13 частини першої статті 1 Закону №3671-VI.

Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом щодо статусу біженця 1967 року поняття "біженець" включає в себе 4 основних підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця:

1) особа повинна знаходиться за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання;

2) неможливість або побоювання користуватися захистом країни походження;

3) особа повинна мати цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань;

4) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расова належність; б) релігія; в) національність (громадянство); г) належність до певної соціальної групи; д) політичні погляди.

Приписами п.5 ст.4 Директиви Ради Європейського Союзу "Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається" від 27 квітня 2004 року № 8043/04 визначено, що заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою; заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

Відповідно до Положень Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців Управління Верхового комісара ООН у справах біженців (1992 рік) (далі - УВКБ ООН), особа повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками (п.п. 45, 66).

Згідно з Позицією УВКБ ООН "Про обов`язки та стандарти доказів у біженців" 1998 року, факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного, які можуть бути як усні, так і документальні.

При цьому, суд зазначає, що залежно від певних обставин отримання і надання документів, які можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, для особи, котра звертається за встановленням статусу біженця, може бути взагалі неможливим.

Підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державною міграційною службою України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації, а також з інформаційних носіїв, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні.

Разом з тим, звертаючись із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, заявник повинен принаймні навести усні твердження, які б свідчили про наявність у нього обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань або зазнати неприйнятної шкоди в країні походження, та які б могли бути перевірені працівниками міграційної служби з використанням вищезазначених джерел.

Обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Цей критерій складається із суб`єктивної та об`єктивної сторони. Суб`єктивна сторона полягає у наявності в особи зазначеного побоювання. Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї, під впливом цієї суб`єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем. Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

При цьому, слід зазначити, що згідно з п.4 ч.1 ст.6 Закону №3671-VI не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.

Суд вказує, що правовою підставою для прийняття спірного рішення стала відсутність умов, передбачених пунктами 1 та 13 ч.1 ст.1 Закону № 3671-VI.

За змістом наданих до матеріалів справи документів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, позивач зазначив, що є громадянином Республіки Кот-д`Івуар. Народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті М`Браго Аньяма, Республіки Кот-д`Івуар, за етнічним походженням івуарієць, за релігійними переконаннями християнин-католик, неодружений, дітей немає. В 2018 році закінчив Вищу школу комерції Абіджана та отримав Університетський диплом Технолога з напрямку комерційний менеджмент. Не працював, так як його сім`я завжди жила в достатку (протокол співбесіди від 22.01.2020 року). Згідно з відміткою в копії паспорту, професія позивача футболіст. Позивач є членом політичної партії Кот-д`Івуар "RASI". Батько позивача ОСОБА_2 1954 р.н. володіє плантаціями Каучукових дерев, розташованими біля міст Абіджан та Буаке Республіки Кот-д`Івуар, і є одним з лідерів та спонсорів політичної партії Кот-д`Івуар "RASI" ("Rassemblement pour la Cote divoire" в перекладі "Союз за Кот-д`Івуар"), до лав якої вступив і сам Амон Амон Готьє. З липня 2019 року його батько та мати, яка є домогосподаркою, постійно мешкають у Республіці Малі, звідки ведуть свій бізнес та підтримують політичну партію "RASI". Посилаючись на політичне підґрунтя як на підставу для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач зазначає, що не входив до керівництва політичної партії Кот-д`Івуар "RASI", ніяких активних дій не проводив, обмежившись проведенням роботи по збільшенню кількості членів партії, пропонуючи всім своїм знайомим в неї вступати.

Встановити факти в`їзду та виїзду заявника у інші держави неможливо, оскільки 21.11.2019 року він, при невстановлених обставинах, втратив свій закордонний паспорт громадянина Кот-д`Івуар, згідно з наданою копією вказаного паспорту та даними ДСК "Аркан". Амон Амон Гогьє на підставі разової візи Y06483437, отриманої ним в посольстві України в Республіці Сенегал, в`їхав 29.10.2019 року через аеропорт "Харків" на територію України, терміном на 30 днів.

28.12.2019 року позивача виявлено співробітниками Київського PB у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, як такого, що нелегально перебуває на території України, у зв`язку з чим, відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", як особу, яка з 29.11.2019 року ухиляється від виїзду з території України.

З заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до ГУ ДМС України в Харківській області Амон Амон Готьє особисто звернувся 21.07.2021р.

Встановлено, що у вказаній заяві, від 21.07.2021, раніше зазначені заявником умови,

не змінились. Крім того, відсутні будь які нові обставини за його зверненням.

Жодної актуальної інформації по країні походження до своєї другої заяви, ОСОБА_1 не надав.

У своєму першому зверненні від 13.01.2020, позивач визначив побоювання зазнати переслідувань з боку уряду Кот-д`Івуар, за його політичні переконання, як члена опозиційної політичної партії "RASI".

У своєму зверненні від 21.07.2021 року, позивач також визначив побоювання зазнати переслідувань з боку уряду Кот-д`Івуар, за його політичні переконання, як члена опозиційної політичної партії "RASI" та Федерації студентів і школярів Кот-д`Івуару (FESCI).

Суд наголошує, що в Кот-д`Івуарі існує близько 38 партій, які офіційно брали участь у виборах парламенту держави 18 грудня 2016 року. Поряд з провладною партією "Об`єднання уфуетістів за демократію і мир", активно діють опозиційні сили, зокрема "Івуарійський народний фронт", "Союз за демократію і мир в Кот-д`Івуарі", які мають своїх представників у парламенті, а також і сама політична партія "RASI" ("Rassemblement pour la Cote d'Ivoire" в перекладі "Союз за Кот-д`Івуар"), яка отримала за результатами виборів три місця в парламенті. На цей час реєстрацію партії на території Кот-д`Івуару не скасовували, діяльність не забороняли. Відомості про арешти і кримінальне переслідування членів партії "RASI", свого підтвердження не знайшли.

Рада Безпеки ООН своєю резолюцією №2283 2016 року визнала успішним проведення у Кот-д`Івуарі президентських виборів 25 жовтня 2015 року.

Рада з прав людини Генеральної асамблеї ООН в своїй резолюції 32/30 від 01 липня 2016 року зазначає, що положення в галузі прав людини в Кот-д`Івуарі значно покращилося, та наголошує, що президентські вибори 2015 року, визнані вільними та справедливими усіма національними та міжнародними суб`єктами, також вітає продовження виборчого процесу і заходи, прийняті з метою проведення справедливих, вільних, прозорих, інклюзивних і мирних виборів, які гарантують свободу вираження поглядів та волі

Генеральної асамблеї ООН зазначає, що Кот-д`Івуар зміцнив свою національну нормативну основу шляхом розробки та прийняття ряду законодавчих актів. До них, зокрема, відносяться: Закон № 2014-335 від 05.06.14 про внесення змін до Закону № 2001-634 від 09.10.01 про склад, організацію, компетенцію та функціонування Незалежної виборчої комісії (НІК) Кот-д`Івуару, Закон № 2015-216 від 02.04.15 про внесення змін до Закону № 2000-514 від 01.08.00 про введення в дію Виборчого кодексу про вибори і про скасування положень про вибори в період виходу з кризи.

14.04.2021 національний генеральний секретар Федерації студентів і школярів Кот-д`Івуару (FESCI) провів зустріч в Університеті Фелікса Уфуе Буаньї в Абіджан-Кокода.

Це спілкування зі студентами стало приводом для АЛЛАГА Сен-Клер, також відомого як Н.Л. Макела, генерального секретаря FESCI, щоб засудити численні дисфункції, пов`язані з системою LMD. Він також прокоментував гостре питання онлайн-курсів і оцінок, що є реальною перешкодою для належної підготовки студентів.

"В якому університеті сьогодні ми просимо студента мати можливість самому, в системі LMD, надати собі засоби для підключення до Інтернету, ми просимо студента підписатися на проект, в якому він буде платити 10000 франків на місяць, щоб мати дані в Інтернеті для проведення досліджень. Це означає, що система все ще має проблеми в роботі, система LMD не працює з нами", - заявив ОСОБА_3 , сказав Макелеле.

Що стосується реєстраційних зборів, перший відповідальний за учнів і студентів вказує на збільшення з моменту відкриття університетів з введенням системи LMD.

Що стосується онлайн-курсів, ОСОБА_3 сказав, що Макелеле поставив під сумнів президентський пост університету щодо обмежень цієї практики. Він просить, щоб уроки (TD), композиції та ін. були виконані лицем до лиця (в присутності студентів). Генерал Макелеле не обійшов стороною питання університетського житла.

Також, слід зазначити, що відповідно до постанови Верховного суду від 13.08.2020 у справі № 820/647/18, факти обґрунтованості побоювань переслідування можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації.

Таким чином, останні конфлікти у Кот-д`Івуарі, документовані у 2017 році. Також, немає підстав вважати, що в разі повернення до країни громадянської належності, на яких відсутні військові дії та протистояння між терористичними угрупуваннями, опозиційними силами з одного боку та урядовими силами з іншого, стосовно заявника буде порушено статтю 15 Директиви №2011/95/EU від 13.12.2011 Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу "Про стандарти визначення громадян третіх країн або осіб без громадянства в якості бенефіціарів міжнародного захисту, про єдиний статус біженців або осіб, які мають право на додатковий захист, а також про зміст захисту, що надається", а саме завдано серйозну шкоду, що включає в себе смертну кару, тортури, нелюдське або принизливе поводження чи покарання, серйозну та індивідуальну загрозу життю цивільних осіб через загальнопоширене насильство в ситуації міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів.

Суд наголошує, що позивач не надав жодного підтвердження можливості будь-яких, навіть ймовірних, переслідувань щодо нього.

Таким чином, за результатами розгляду другої заяви ОСОБА_1 про визнання

біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлено, що позивач повідомляє побоювання та наводить обставини, що вже досліджувалися міграційною службою і судом, що підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі №520/3142/2020 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 по справі №520/3142/2020.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 №3671-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. З огляду на вищевикладене, враховуючи чинність наказу ГУ ДМС України в Харківській області № 45 від 31.01.2020, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, рішення ДМС України від 29.04.2020 № 77-20 про залишення без розгляду скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 по справі №520/3142/2020, яка набрала законної сили, керуючись частиною 6 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" , було відмовлено громадянину Республіки Кот-д`Івуар ОСОБА_1 в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", не змінилися.

Отже, суд дійшов висновку, що наказ №180 Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 21.07.2021ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Також, суд наголошує на тому, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан на всі території України.

Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територіальних громад,

що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами).

Ураховуючи викладене УВКБ ООН було сформовано та прийнято позиції щодо повернення в Україну. Пунктом 12 вказаної позиції визначено, що за теперішніх обставин УВКБ ООН не вважає Україну безпечною країною походження. Держави зобов`язані виключити Україну зі списків "безпечних країн походження". Відповідно уряди не повинні застосовувати прискорені процедури із скороченими гарантіями до клопотань про надання міжнародного захисту.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 27.02.2022 року виїхав за межі України у зв`язку з воєнною агресією з боку Російської Федерації.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, з метою, якою таке повноваження надано, та у спосіб, що передбачені Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту", з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, своєчасно та з урахуванням всіх обставин справи, а наказ №180 Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 21.07.2021 про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є таким, що прийнятий в межах чинного законодавства України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460, вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057) про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2022 року.

СуддяН.А. Полях