Рішення № 107591662, 22.11.2022, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/639/1082/22 Справа № 639/317/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Марченка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу № 639/317/22

позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідачі: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: с. Андріївка, Кегичівський район), Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), Головне управління Національної гвардії України (адреса місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, буд. 9-а. м. Київ)

про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права, як члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, на призначення та отримання одноразової грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, в якому просить:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , військовослужбовця, загиблого (померлого) ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 12.11.2021 року та до його смерті як член його сім`ї;

- визнати за позивачем, ОСОБА_1 право, як члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та з кінця травня 2021 р. стала зустрічатися з ОСОБА_3 , який теж був військовослужбовцем В/ч НОМЕР_1 . З літа 2021 року позивач та ОСОБА_3 проживали разом, очікували на народження спільної дитини та планували найближчим часом зареєструвати офіційний шлюб. З липня 2021 р. вона і ОСОБА_3 орендували квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , та стали в ній проживати однією сім`єю та вести спільне господарство. На час початку стосунків ОСОБА_3 був офіційно одружений з ОСОБА_4 , але понад 1,5 (півтора) роки до виникнення між позивачкою та ОСОБА_3 романтичних стосунків подружжя сімейних стосунків не підтримували, шлюбних відносин не мали, у Ленінському районному суді м. Харкова розглядалася справа про розірвання шлюбу та рішенням суду від 12.10.2021 р. шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було розірвано. У своїй позовній заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_3 вказував, що він з дружиною ОСОБА_4 шлюбно-сімейні відносини не підтримують, мешкають окремо. Спільне проживання позивача і ОСОБА_3 було пов`язане близькістю поглядів та почуттів один до одного, взаємною повагою і коханням, та спільним побутом. Вони мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, а також піклувалися один про одного та надавали взаємну допомогу. За період спільного проживання спільно купували продукти харчування, одяг, постіль, та побутові речі: телевізор, комп`ютер, праску, кухонні меблі, стільці, мультиварку, електрочайник, тостер, також за період спільного проживання за узгодженням господарки квартири разом здійснювали оплату спожитих комунальних послуг. У вересні позивачка стала на облік лікаря у зв`язку із вагітністю. Згідно даних індивідуальної карти вагітної та породіллі №704 з взяття на облік, зазначено прізвище і місце роботи чоловіка - ОСОБА_3 . За період спільного проживання із ОСОБА_3 , позивач в іншому шлюбі не перебувала. 04.01.2022 р. у ОСОБА_3 під час несення служби у В/ч НОМЕР_1 стався важкий інсульт головного мозку і він впав у кому, після чого його забрали до лікувального закладу КНП «МКЛ та НМД ім. Мещанінова», де ІНФОРМАЦІЯ_7 останній не виходячи з коми помер. Похованням та поминками ОСОБА_3 позивач займалася разом з представниками В/ч НОМЕР_1 , та окрім В/ч НОМЕР_1 витратила своїх особистих грошових коштів, що разом з витратами на лікування померлого співмешканця ОСОБА_3 у листопаді 2021 р. - січні 2022 р. склали 27802,41 грн.

Факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлим військовослужбовцем ОСОБА_3 та визнання ОСОБА_1 членом сім`ї померлого може бути встановлено лише за рішенням суду, а тому у неї виникла необхідність для звернення до суду із вказаним позовом. Встановлення зазначеного факту необхідне позивачу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги як члену сім`ї - фактичній дружині і вагітній від померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , який помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, та на інші належні виплати, а також на встановлення батьківства після народження дитини.

02.08.2022 року представником відповідача Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_5 надано відзив на позов, в якому просять відмовити в задоволенні позовної заяви.

В обгрунтування відзиву предстаник відповідача зазначає, що ненадано доказів на спільне проживання однією сім`єю позивачки та ОСОБА_3 , також вважають, що між ними та позивачкою відсутній спір про її право на отримання одноразової грошової допомоги, члена сім`ї померлового військовослужбовця ОСОБА_3

26.10.2022 року представником відповідача Головного управління Національної гвардії України Кірпічніковим О.М. подано відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування відзиву предстаник відповідача зазначає, що пред`явлена позовна вимога про визнання права з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги за своєю правовою природою не вбачає спір про право, оскільки є передчасною та прямо похідною від установлення судом у рішенні юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Також, представник відповідача зазначає, що з огляду на зміст позовних вимог зазначені обставини у позові не впливають на права та обов`язки Головного управління НГУ.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.05.2022 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Окрім того в заяві позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в судове засідання не з`явився. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Окрім того надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної гвардії України в судове засідання не з`явився. Надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Окрім того в відзиві просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до копії договору найму від 29.06.2021 року, ОСОБА_3 у ОСОБА_6 орендував житло з 29.06.2021 року за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого 07.11.2012 року Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі не перебувала.

Згідно копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого 27.02.2008 року Кигичівським РВ ГУМВС України в Харківській області та копії рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.10.2021 року по справі № 64/4923/21, яке набрало законної сили 12.11.2021 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрований 26.08.2016 року, актовий запис № 37 - розірвано.

Відповідно до копії індивідуальної картки вагітної та породіллі № 704 (форма № 111/о) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 15.10.2021 року стала на облік по вагітності.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11.01.2022 року виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові, Харківської області.

Згідно наданих позивачем скріншотів з соціальних мереж, скріншотів переписки з месенджерів та світлин з ОСОБА_3 видно, що позивач та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю.

Відповідно до копії туристичного ваучера та копій квитків на літак від 11.11.2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом відпочивали за кордоном.

Згідно копії рапорту від 12.01.2022 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як цивільна дружина померлого військовослужбовця капітана ОСОБА_3 , зверталася з рапортом до Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 з проханням про видачу їй частини грошових виплат.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Так у ході судового розгляду встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що з 12 листопада 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в будь - якому іншому шлюбі з 2021 року не перебували.

Від фактично шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син ОСОБА_8 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 19 травня 2022 року).

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч. 2 ст. 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Встановлення вказаного факту позивачу необхідно для реалізації положень ст. 74 Сімейного кодексу України.

Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи ОСОБА_9 зауважив, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.

За таких обставин, враховуючи визнання позову одним з відповідачів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про встановлення факт сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця, з ІНФОРМАЦІЯ_6 по день смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо позовних вимог про визнаня за позивачем, ОСОБА_1 права, як члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, приймаючи до уваги що матеріали справи не містять підтвердження відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнаня за позивачем, ОСОБА_1 права, як члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права, як члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, на призначення та отримання одноразової грошової допомоги задовольнити частково.

Встановити факт сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця, з ІНФОРМАЦІЯ_6 по день смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідачі: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ),

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_7),

Головне управління Національної гвардії України (адреса місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, буд. 9-а, м. Київ, код ЄДРПОУ 08803498).

Повний текст рішення складено 30.11.2022 року.

Суддя В. В. Марченко