Рішення № 107590943, 30.11.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5600/22

(2/199/2438/22)

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2022

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Мирошник Н.І.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що ним були відкриті два карткових рахунки в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно заяв про відкриття поточного рахунку. 19.05.2022 року з карткового рахунку Позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 , угода №SAMDNWFC00059725617 від 18.05.2020) було списано 9553,83 грн., та того же самого дня - 19.05.2022 року з другого карткового рахунку Позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 , угода №SAMDNWFC00058286023 від 18.02.2020) було списано 1861,33 грн. Списання було проведено без згоди та розпорядження позивача, без рішення суду, як погашення заборгованості згідно кредитного договору № DN/470 від 16.01.2007 р., референс договору DN673@1855741,Т списання з карткового рахунку.

Оскільки були відсутні правові підстави для списання з карткових рахунків ним було подано до відповідача вимогу про повернення безпідставно списаних з карткових рахунків грошових коштів від 20.07.2022 р. Проте, листом від 22.07.2022 р. за вих. № 20.1.0.0.0/7-220721/11231 відповідач повідомив позивача про те, що банком правомірно здійснюється списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким позивачем було укладено договір поруки.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, у нього відсутня заборгованість перед банком за договором поруки, оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-4356/2010 про стягнення з нього такої заборгованості, виконано в повному обсязі. В інших судових справах банку було відмовлено в задоволенні вимог про стягнення, у тому чисті з позивача, заборгованості за кредитним договором и договором поруки. Позивач вказував, що попередні судові витрати по справі у вигляді оплати за правничу допомогу, складають 16 000,00 грн., та просив суд стягнути з відповідача 11415,16 грн. безпідставно списаних з банківських рахунків, 29108,65 грн. пені, 594,21 грн. процентів за користування грошовими коштами, всього 41118,02 грн.; стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач скористався своїм правом на надання відзиву, в якому зазначав, що позивач має перед банком невиконані зобов`язання, які виникли із кредитного договору №DN/470 від 16.01.2007 р. та договору поруки від 16.01.2007 р. Право Банка на списання коштів з рахунку позивача для погашення заборгованості за кредитним договором, передбачено в Умовах та правилах надання банківських послуг АТ «ПриватБанк», які розміщені на сайті банку. Підписанням заяви позивач приєднався до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідач вважає, що на спірні правовідносини розповсюджуються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України у частині стягнення з боржника трьох відсотків річних, а ні положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», та зазначає, що позивачем невірно розрахована сума пені, адже пеня складає 238 грн. 98 коп. Відповідач вказує, що позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди, причинно-слідчий зв`язок між неправомірними діями банку та переживаннями позивача, розмір моральної шкоди не підтверджується жодним доказом, а також є явно завищеним і не відповідає принципу справедливості. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача зазначав, що позивач не підписував відповідних документів (заяв, договорів, інших угод), в яких надавало б право відповідачу здійснювати договірне списання грошових коштів з карткових рахунків позивача без рішення суду та без згоди позивача в рахунок погашення кредитної заборгованості, а також не підписував Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається відповідач. Представник позивача зазначає, що після виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська судові органи відмовляли відповідачеві в задоволенні вимог до позивача про стягнення сум за кредитним договором та договором поруки від 16.01.2007 р. через необґрунтованість вимог, та зазначає, що пеня у розмірі 3-х відсотків, яка передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», нараховується за кожен день прострочення, а не у вигляді 3-х відсотків річних, як зазначає відповідач у відзиві.

В окремо наданій суду заяві представник позивача просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України, 16.01.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Банк) та ПП компанією «Клін Лайн» (позичальник) було укладено кредитний договір № dn/470 № DN/470 (Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого, в межах програми мікрокредитування, за наявності вільних грошових коштів, Банк зобов`язується надати Позичальнику кредит в межах суми, обумовленої п.1.2 цього договору, на термін і на умовах, передбачених в цьому договорі, а Позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені цим договором терміни, а також виконати зобов`язання згідно цього договору в повному обсязі. Сума кредиту складає 64000 (шістдесят чотири тисячі) доларів США (п.1.2 Кредитного договору). Терміни повернення кредиту, відсотків і винагороди згідно Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди (додаток № 1 до цього договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно п.п.2.3.3, 2.4.1 цього договору (п. 1.3 Кредитного договору). Банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника в межах суми, обумовленої п. 1.2 цього договору, а також за умови виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.11 цього договору (п. 2.1.2 Кредитного договору). Позичальник зобов`язується: сплатити відсотки за користування кредитом згідно п.п.2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.11, 4.12 цього договору, а також згідно з Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, вказаному в додатку № 1 до цього договору (п.2.2.2 Кредитного договору); здійснювати погашення кредиту в дату сплати згідно Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, вказаному в додатку № 1 до цього договору, з урахуванням п.4.11 цього договору (п.2.2.3 Кредитного договору); повну сплату відсотків і винагороди здійснити не пізніше дня фактичного повного погашення кредиту (п. 2.2.4 Кредитного договору). Договір набуває чинності з моменту підписання цього договору обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п.7.1 Кредитного договору). В додатку від 16.01.2007 р. № 1 до Кредитного договору від 16.01.2007 р. наведено графік погашення суми боргу та процентів за кредитом, згідно якого з лютого 2007 р. по січень 2010 р. включно Позичальник мав повернути в загальній сумі 64000,00 дол. США кредиту та 17258,98 дол. США процентів (а.с.27-31).

16.01.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, предметом якого є надання поруки Поручителем перед банком за виконання ПП компанією «Клін Лайн» своїх обов`язків за кредитним договором № dn/470 від 16.01.2007 року, згідно з яким Банк встановив Боржнику кредитну лінію в сумі 64000,00 доларів США, а Боржник зобов`язався повернути кредит в строк до 15 січня 2010 року, сплачувати за його користування 16 відсотків річних згідно Графіка погашення кредиту, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 32% річних, також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі (а.с. 11).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2010 року № 2-4356/2010 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ПП компанії «Клін Лайн», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором та договорами поруки стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором № dn/470 від 16.01.2007 року в розмірі 155406,39 грн станом на 15.05.2009 року (що еквівалентно заборгованості за договором у сумі 20385,18 дол. США із яких 19082,18 дол. США- заборгованість за кредитом; 162,89 дол. США - заборгованість по процентах; 106,89 дол. США -пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 1033,19 дол. США - штрафні санкції) (а.с. 32-33).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 червня 2013 року ВП №26737003, виконавче провадження по виконавчому листу, виданому Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по справі № 2- 4356/2010 закінчено у зв`язку зі сплатою боргу у повному обсязі (а.с. 12).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2014 року по справі № 199/12239/13-ц, що набрало законної сили, за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до Приватного підприємства «Клін Лайн», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , було частково задоволено позов - стягнуто з Приватного підприємства компанії «Клін Лайн» на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість з відсотків за кредитним договором від 16.01.2007 року в розмірі 15745,03 доларів США, що в еквіваленті складає 125802,79 грн. за період з 16.05.2009 року по 03.07.2012 року. В задоволенні решти вимог до ОСОБА_1 . Відмовлено (а.с. 34-36).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 р. по справі №916/1995/20 за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до Приватного підприємства Компанії «Клін Лайн», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення трьох відсотків річних у сумі 1361,67 доларів США за період з 11.06.2017 року по 11.06.2020 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 37-39).

Отже, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська та Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2020 року по справі № 916/1995/20, встановлено виконанням рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в повному обсязі, а також повернення суми кредиту в повному обсязі.

Також зазначені рішення свідчать про відсутність у позивача будь-яких невиконаних зобов`язань перед відповідачем за кредитним договором № DN/470 від 16.01.2007р. та договором поруки від 16.01.2007 р.

18.02.2020 р. між позивачем та відповідачем укладено два договори банківського рахунку шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуг «Карта для виплат», на підставі яких відповідач відкрив позивачеві два банківських рахунки (а.с. 18-19; 21-22).

Як убачається із змісту банківської виписки позивача по рахунку № НОМЕР_5 (картка № НОМЕР_6 ) 19.05.2022р. банк списав з рахунку позивача 9553,83 грн., зазначив деталі операції «погашення заборгованості згідно кредитного договору № DN/470 від 16.01.2007р., референс договору та договору поруки DN, списання з карткового рахунку (а.с. 20).

Як убачається із змісту банківської виписки позивача по рахунку № НОМЕР_7 (картка № НОМЕР_8 ) 19.05.2022р. банк списав з рахунку позивача 1861,33 грн., зазначив деталі операції «погашення заборгованості згідно кредитного договору № DN/470 від 16.01.2007р., референс договору та договору поруки DN, списання з карткового рахунку (а.с. 23).

Списання зазначених коштів відбувалося без розпорядження та згоди позивача, що визнається позивачем, та в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

21 липня 2022 р. позивачем було подано до відповідача вимогу про повернення безпідставно списаних з карткових рахунків грошових коштів в загальній сумі 11415,16 грн. Також да цієї вимоги були надані копії усіх перелічених вищі судових рішень та копія Постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2013р. (а.с. 24-25).

Листом від 22.07.2022 р. вих. № 20.1.0.0.0/7-220721/11231 відповідач повідомив позивача про те, що банком правомірне здійснюється списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким позивачем було укладено договір поруки. Також позивач посилався на Умови та правила надання банківських послуг, як на підставу списання грошових коштів.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2022 р. відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав позивача, як споживача банківських послуг, та регулюються ч. 1 та ч. 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, 638, 526, 1066, ч. 2 ст. 1071, ст. .1073 ЦК України, пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів», п. 1.7, п. 6.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті,

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду позовних вимог, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» передбачено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 6.4 Інструкції договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції).

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вже встановлено судом, відповідач списав грошові кошти позивача без його згоди або розпорядження, за відсутністю будь-якого рішення суду про стягнення з позивача зазначених коштів, при відсутності заборгованості позивача перед відповідачем, а відтак таке списання є незаконним та списані банком гроші підлягають поверненню позивачеві.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11415,16 грн., тобто безпідставно списаних відповідачем грошових коштів з рахунку позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором № DN/470 від 16.01.2007 р. та наявність положень в Умовах та Правилах надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», як підставу для списання коштів з рахунків позивача без його розпорядження через їх безпідставність.

Так, судом встановлено, що позивач не має перед відповідачем будь-яких зобов`язань за кредитним договором № DN/470 від 16.01.2007 р. та договором поруки від 16.01.2007 р., зазначена обставина встановлена низкою судових рішень, які були у розпорядженні відповідача, та не спростовано відповідачем під час розгляду цієї справи. У Заявах про відкриття Поточного рахунку, які підписані сторонами, відсутні положення, які надають банку право на списання коштів клієнта без його згоди. Посилання відповідача на положення Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» є недоречним, оскільки відповідачем не доведено, що позивачеві були надані для ознайомлення Умови та Правила саме у тій редакції, на яку посилається відповідач.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (Постанова від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17), в якій вказано, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами позивача.

В силу ст. 1073 ЦК України, у разі безпідставного списання банком коштів з рахунку клієнта, банк повинен негайно сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено судом, відповідач 19.05.2022 р. безпідставно списав з рахунку позивача кошти у сумі 11415,00 грн. та на день звернення до суду -12.08.2022р. зазначені кошти не були повернути позивачеві, а відтак відповідач користувався грошовими коштами і зобов`язаний сплатити проценти за користування ними на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у Постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 751/631/17

Сума процентів за заявлений позивачем період з 19.05.2022р. по 11.08.2022р. складає: 594,20 грн. = (11415,00 грн.* 10%/365дн.*15дн)+ (11415,00 грн.* 25%/365дн.*70дн)

де:

11415,00 грн. - сума, яку відповідач незаконно списав з рахунку позивача та користувався;

365дн.- кількість днів у році

10% - облікова ставка Національного банку України, яка діяла в період з 21.02.2022р. по 02.06.2022р. (включно), відповідно до рішення Правління Національного банку України від 20 січня 2022 року № 24-рш "Про розмір облікової ставки".

25% - облікова ставка Національного банку України, яка діяла в період з 03.06.2022р. по 11.08.2022р., відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2022 року № 262-рш "Про розмір облікової ставки" та рішення Правління Національного банку України від 21 липня 2022 року № 363-рш "Про розмір облікової ставки".

15 дн. - період користування грошовими коштами з 19.05.2022р. (дата списання грошових коштів) по 02.06.2022р. (включно);

70 дн. - період користування грошовими коштами з 03.06.2022р. (дата зміни облікової ставки НБУ) по 11.08.2022р. (дата заявлена позивачем).

Розбіжності в розрахунках суду та позивача на одну копійку, суд відносить до арифметичної помилки позивача при складанні сум процентів за два періоду, а тому задовольняє позовні вимоги в межах суми процентів, розрахунок якої суд навів в рішенні.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 594,20 грн. процентів за користування коштами позивача.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 29108,65 грн., виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Як встановлено судом, відповідач 19 травня 2022 року безпідставно списав з рахунків позивача кошти у загальній сумі 11415,16 грн. та в силу ст. 1073 ЦК України, саме таку суму відповідач мав негайно повернути позивачеві.

Оскільки відповідач не виконав положення ст. 1073 ЦК України та не повернув позивачеві сумі 11415,16 грн., то саме ця сума є вартістю роботи (послуги), виконання якої відповідач прострочив, та сама на цю суму нараховується пеня, передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Сума пені складає: 29108,65 грн. =11415,16 грн.* 85 днів * 3 %,

де: 11415,16 грн. - сума, яку має сплатити банк відповідачеві

85 днів - кількість днів прострочення за період з 19.05.2022 р. по 11.08.2022 р.

3% - розмір пені, встановлений ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд відхиляє розрахунок пені, здійснений відповідачем (0,008210*3%*11415,16 грн.*85 дн. = 238,98 грн.), оскільки відповідачем застосований показник 0,008210, який розрахований відповідачем, як розмір вартості послуги за один день, яку відповідач визначив на рівні 3% річних (3%/365 дн.= 0,008210). Проте, такий розрахунок розміру вартості послуги не відповідає матеріалам справи, оскільки відповідач має повернути позивачеві 11415,16 грн., тобто надати послугу саме у такому розмірі, а ні три відсотка річних від зазначеної суми (як зазначив відповідач).

Також суд вважає неспроможними посилання відповідача на правову позицію, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №759/13827/15-ц з огляду на таке.

Як вбачається із змісту Постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №759/13827/15-ц, правовідносини між сторонами у справі виникли із договору банківського вкладу (депозиту), які регулюється ст. 1061 ЦК України, та банк зобов`язався сплачувати вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором, отже вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

У справі, що розглядається, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст. 1073 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючі, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі №759/13827/15-ц, та правовідносини, яі виникли між сторонами в цій справі, мають різне нормативне-правове врегулювання, то висновки Верховного Суду по справі №759/13827/15-ц в цій справі не застосовуються.

Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.3 Рішення Конституційного суду від 22 лютого 2012 року

№ 4-рп/2012 (справа № 1-5/2012) право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України. Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п`ята).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 46 Постанови Великої палати Верховного суду від 08 квітня 2020 року у Справі № 180/1560/16-а)

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (Постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що внаслідок незаконних дій відповідача вона відчула негативні емоції, пов`язані з порушенням її права на вільне розпорядження власними коштами та нехтуванням закону з боку відповідача. Також суд приймає до уваги, що порушення відповідачем прав позивача вплинуло на звичайний уклад її життя, оскільки остання вимушена була витрачати час на відстоювання своїх прав та звертатися до банку з відповідними заявами, на які позивач отримав формальну відповідь.

Проте, суд не погоджується з визначеним позивачем періодом, а саме початком періоду з 2014 року, оскільки цей період виходить за межи порушення прав позивача, яке стало предметом позову в цій справі.

Враховуючи суть порушеного права позивача, поведінку відповідача, тривалість порушення та сутність моральних страждань позивача, а також керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає, що заявлена позивачем моральна шкода в сумі 50 000 грн. є явно завищеною, а тому зменшує суму моральної шкоди до 5 000,00 грн. та задовольняє позовні вимоги в межах цієї суми.

За такими обставинами, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11415 грн. 16-коп. - безпідставно списаних з банківських рахунків, 29108 грн. 65 коп. - пені, 594 грн. 20 коп. - процентів за користування грошовими коштами, 5000 грн. 00-коп. відшкодування моральної шкоди, а всього 46118 грн. 01 коп.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, складає один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р. №1928-IX встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, з 1 січня 2022 р. у розмірі 2 481 грн.

Отже мінімальна сума судового збору складає 992,40 грн. (2 481 грн.*0.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволений частково, а позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 992,40 грн.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, то для суду наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу,

що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як встановлено судом, обсяг наданих адвокатом Р.Коган послуг, виконаних робіт та їх вартість підтверджено належними доказами, а саме: договором про надання правничої (правової) допомоги від 27.04.2021 р. (а.с. 18-21), ордером на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 30) серії АЕ N 1077870, актом прийому - передачі до договору про надання правової допомоги (а.с. 22), рахунком від 02.02.2022 р. (а.с. 23).

Встановлено, що позивач не надав суду документів, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжні доручення з відміткою банку або інші банківські документи).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі N922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі N925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження N61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі №648/1102/19 (провадження №61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Таким чином, позивачем підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На переконання суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. відповідатиме критеріям, визначеним у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відтак, в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 12, 13, ч. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер НОМЕР_9 ) 11415 (одинадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 16-коп. - безпідставно списаних з банківських рахунків, 29108 (двадцять дев`ять тисяч сто вісім) грн. 65 коп. - пені, 594 (п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 20 коп. - процентів за користування грошовими коштами, 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків номер НОМЕР_9 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Дата складення повного судового рішення 30.11.2022 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї