Рішення № 10758709, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/25422.07.10 За позовом Фізичної особи-підприємця Морозова Дар’я Геннадіївна

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»

про стягнення 19813,23 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

Від позивача: Слабінський А.О. за довіреністю №1151 від 15.12.09;

Від відповідача: Гнидка М.В. за довіреністю від 01.11.09 №01-11/09-06;

У судовому засіданні 22.07.10 суд за згодою представника позивача та представника відповідача у відповідності до ч.2 ст. 85 ГПК України прийняв вступну і резолютивну частини рішення

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду м. Києва звернулася Фізична особа-підприємець Морозова Дар’я Геннадіївна з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»про стягнення 19 813,23 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №40/254, розгляд справи вирішено призначити на 03.06.10.

У судових засіданнях 03.06.10, 17.06.10 та 01.07.10 та у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерви до 17.06.10, 01.07.10 та 13.07.10, відповідно.

Ухвалою Голови Господарського суду м. Києва від 24.06.10 у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України строк розгляду спору у справі №40/254 вирішено продовжити на один місяць.

Ухвалою суду від 13.07.10 розгляд справи з підстав, наведених у ст. 77 ГПК України, з причин необхідності витребування додаткових доказів у сторін, відкладався до 22.07.10.

У судовому засіданні 22.07.10 за згодою представників сторін у відповідності до ч.2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, встановив.

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Морозової Дар’ї Геннадіївни (надалі за текстом –позивач, ФОП Морозова Д.Г.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(надалі за текстом –відповідач, ТОВ «Меркс Груп») про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 19813,23 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати, понесені ним у зв’язку зі зверненням до суду.

В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на п. 5.5.3 укладеного сторонами договору суборенди №1/а-0540 від 23.10.08, зазначає, що гарантійний платіж, внесений позивачем при укладенні названого договору суборенди у сумі 28000,00 грн., перебуває у відповідача без достатньої правової підстави. Оскільки зобов’язання з повернення суми гарантійного внеску відповідачем не здійснюється, зазначена обставина посприяла у зверненні позивача до суду з даним позовом. На зазначену суму позивач, з посиланням на ч.2 ст. 625 та ст. 536, 1048 ЦКУ станом на 26.04.10 здійснив розрахунок процентів, що становить 1529,10 грн., інфляційних витрат на суму 2156,00 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 482,00 грн. При цьому у позові повідомляється, що з урахуванням обставин, встановлених постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №3/8 за позовом ТОВ «Меркс Груп»до ФОП Морозової Дар’ї Геннадіївни про стягнення 70 706,07 грн., позивач визнав наявність боргу перед відповідачем у розмірі 12353,87 грн., тому керуючись ст.601 ЦКУ здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, про що відповідача було повідомлено відповідною заявою від 27.04.10. Таким чином, загальний розмір позовних вимог, що є предметом спору у справі, склав 19813,23 грн.

У позові міститься посилання на норми ст.ст. 193, 198 ГКУ, ст.ст. 526, 536, 601, 625 ЦКУ.

Відповідач, у поданому суду відзиві на позов повідомив суд, що заперечує проти заявлених позовних вимог. Стверджує, що оскільки у позивача на даний момент є заборгованість перед ТОВ «Меркс Груп»у розмірі 28 000,00 грн, а саме плата за суборенду за червень 2009, компенсація комунальних послуг та експлуатаційних витрат за травень 2009 року, плата за суборенду за липень 2009 року компенсація вартості комунальних послуг за червень 2009, то підстав для повернення гарантійної суми немає і як наслідок, немає підстав для нарахування штрафних санкцій.

Позивач, у запереченнях на відзив, повідомив суд, що у відповідача відсутні правові підстави стверджувати, що гарантійний платіж був використаний відповідачем в рахунок погашення заборгованості іншої, ніж та, що була встановлена у Постанові Київського апеляційного господарського суду у справі №3/8 від 17.03.10 до дати закінчення строку дії договору.

Таким чином, спір у справі виник в процесі реалізації сторонами зобов’язань, що виникли з договору суборенди №1/а-0540 від 23.10.08 (здійснення зарахування відповідачем сплачених позивачем гарантійних сум).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

23.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(орендар) та Фізичною особою-підприємцем Морозовою Дар‘єю Геннадіївною (суборендар) було укладено договір суборенди № 1/А-0540 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі торгового центру, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Мечникова, 9 (ТЦ) на 1-му поверсі, загальною площею 55 кв. м., іменоване далі об‘єкт суборенди у відповідності з додатком № 3 до даного договору, що припинив свою дію 30.09.09 (за фактами, встановленими постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №3/8 від 17.03.10 за позовом ТОВ «Меркс Груп»до Фізичної-особи –підприємця Морозової Д.Г. про стягнення 70706,07 грн., що мають у справі №40/254 преюдиційне значення).

За умовами договору №1/а-0540, позивачем на підставі платіжного доручення №91 від 12.09.08 сплачено в якості гарантійної суми можливих збитків і додаткових витрат відповідача 28000,00 грн. (п.5.3.1. ). Зазначена сума залишалась на рахунку відповідача до дати закінчення.

Згідно п. 5.3.2. договору, гарантійна сума може бути направлена відповідачем виключно на компенсацію підтверджених збитків, що виникли у відповідача з вини позивача або його бездіяльності і неоплаті додаткових витрат (у тому числі штрафів, пені збитків, заборгованості по оплаті за суборенду, іншої заборгованості позивача перед відповідачем.

Підсумовуючи зазначене підставою для зарахування попередньо сплачених платежів —порушення умов договору позивачем та виникнення обставин зазначених у наведених умовах договору. Зазначене відображено, зокрема, у п.5.3.3. Договору. Так, за відсутності порушення та завданих збитків, відповідач зобов’язаний повернути сплачену суму протягом 10 банківських днів після дати закінчення користування об’єктом оренди (п.5.3.3. Договору).

Враховуючи характер правовідносин сторін за договором та предмет спору у справі, слід звернути увагу, що у розумінні ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. (ст. 571 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, у відповідності вимогам ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України в обґрунтування наведених у відзиві та письмових поясненнях (запереченнях) обставин. Як наводилось попередньо, лише наявність порушення та відповідних наслідків, дає підставу вважати обґрунтованим здійснення зарахування.

Окрім цього, суттєвою умовою є наявність вини суборендаря (позивач у справі), що забезпечує дійсність вимог відповідача та зобов’язань позивача. Зазначені вимоги містять норми ст.ст. 526, 601 ЦК України.

Керуючись ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до наведених норм припинення зобов’язань шляхом зарахування, в контексті наведених попередньо обставин, відбувається за дійсним зобов’язанням та за наявності відповідної обґрунтованої заяви сторони.

Твердження відповідача, щодо здійснення зарахування за період інший, ніж відображений при розгляді справи, не приймається судом до уваги. Так, відповідачем не зазначено періоду зарахування, сум, що були зараховані в рахунок погашення заборгованості, характеру порушення, підстави виникнення, розмір прострочення тощо.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на недоведеність факту здійснення зарахування сплачених позивачем сум передоплати.

Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст. 510 ЦК України).

Оскільки юридичний факт –закінчення договору суборенди, із яким договір пов’язує настання обов’язку відповідача повернути гарантійну суму був встановлений судом відповідач все ж зобов’язаний повернути позивачу гарантійну суму у строк, визначений п. 5.3.3 договору.

Як встановлено судом, гарантійна сума позивачу відповідачем не повернена, тому правомірним є нарахування у відповідності до ст. 536, 1048 ЦКУ процентів у сумі 1529,10 грн., а також 3% річних у сумі 482,00 грн. та збитків від інфляції у сумі 2156,00 грн у відповідності до ст. 625 ЦКУ.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

За наявними у справі доказами позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №1/04-27/10 від 27.04.10.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Таким чином, з урахуванням обставин, зазначених у заяві №1/04-27/10 від 27.04.10., загальний розмір заборгованості Відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 19813,23 грн.

Також у відповідності до ст. 44, ч.1, абз.2 ч.4 ст. 49 ГПК на відповідача покладаються витрати позивача у зв’язку зі сплатою державного мита у сумі 198,13 грн. та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, п.22 Інформаційного листа ВГСУ від 12.03.2009 р. № 01-08/163, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркс Груп»(01004 м. Київ, Бессарабська площа, 7, літ. А, код 34980420) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Фізичної особи-підприємця Морозової Дар‘ї Геннадіївни (02068 м. Київ, вул. Драгоманова, 42, кв. 309, код 2900123001) суму 19 813,23 грн (дев’ятнадцять тисяч вісімсот тринадцять гривень двадцять три копійки), витрати по сплаті державного мита у розмірі 198,13 грн (сто дев’яносто вісім гривень тринадцять копійок) та 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 06.08.2010р.