Рішення № 10758657, 05.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/33605.08.10 За позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м.Києві ради

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення заборгованості 53241,96 грн.          

                              Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Панкова О.А. - представник за довіреністю № 52 від 30.12.2009;

від відповідача: Питель В.О. - представник за довіреністю № 183 від 01.07.2010.

В судовому засіданні 05.08.10, на підставі ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м.Києві ради до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення заборгованості у розмірі 53241,96 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 12.12.08 між ним та відповідачем було укладено договір оренди № 901/І, згідно умов якого орендар (відповідач) отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 264 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Машинобудівна, 25, строком до 12.11.2011 року.

За доводами позивача відповідачем не виконуються належним чином зобов’язання щодо вчасності сплати орендних платежів та компенсації плати за землю, в зв’язку з чим, у відповідача виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 47996,71 грн., заборгованість по компенсації плати за землю в розмірі 3 216,24 грн, пеня – 2 029,01 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.06.10 р. було порушено провадження у справі № 40/336 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.07.10 р.

У судове засідання представники сторін з’явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконали.

В позовній заяві позивачем було заявлено про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та рахунки відповідача.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов’язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 05.08.10 для проведення сторонами звірки взаєморозрахунків.

У судове засідання 05.08.10 представники сторін з’явились, представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

12.12.2008 між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(орендар) було укладено договір оренди № 901/І, відповідно до п.1.1 якого на підставі розпоряджень Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007, № 2084 від 12.12.2008 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення для виробничих потреб за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 25.

Згідно з п.2.1 договору оренди № 901/І об’єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 264,0 кв.м., у т.ч. І поверх –264,0- кв.м.

Відповідно до п. 9.1 договору строк дії договору встановлено з 12.12.2008 до 12.11.2011.

Відповідно до п. 4.2. договору оренди № 901/І орендар зобов’язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну оплату та інші передбачені договором платежі.

Згідно з п. 3.1 договору оренди № 901/І за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом’янської районної в м. Києві радою від 20.12.2006 № 101 або за результатами конкурсу на право оренди об’єкту комунальної власності.

Орендна плата на момент укладання договору встановлюється у розмірі 7% від вартості майна і становить 6567,0 грн.

Відповідно до п.3.2 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.5 договору оренди № 901/І встановлено, що крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю.

Згідно з п.3.8 договору оренди № 901/І орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

12.12.08 орендодавець на виконання зобов’язань за договором оренди № 901/І за актом прийому-передачі передав орендарю зазначене нежитлове приміщення.

Але, як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов’язання за договором № 901/І від 12.12.2008 року щодо сплати орендних платежів та компенсації плати за землю, внаслідок чого у відповідача станом на 01.06.2010 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 47996,71 грн. з орендної плати та 3216,24 грн. зі сплати компенсації плати за землю.

Факт наявності заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками суми заборгованості відповідача по орендній платі та компенсації плати за землю, а також наданим позивачем актом звіряння взаєморозрахунків за період з квітня 2008 по липень 2010.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобов’язання за договором оренди № 901/І від 12.12.2008, а відповідач порушив договірні зобов’язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів та компенсації плати за землю.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів та компенсації плати за землю відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 47996,71 грн. та компенсації плати за землю в сумі 3216,24 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.6.2 договору оренди № 901/І від 12.12.2008 за несвоєчасну сплату орендних платежів передбачених п.п. 3.1, 3.6 орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (ст.. 3 Закону).

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обмежень, встановлених ст.. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2029,01 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015 м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м. Києві ради (03186 м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) заборгованість з орендної плати в розмірі 47996 (сорок сім тисяч дев’ятсот дев’яноста шість) грн. 71 коп., заборгованість з компенсації плати за землю в розмірі 3216 (три тисячі двісті шістнадцять) грн. 24 коп., пеню в розмірі 2029 (дві тисячі двадцять дев’ять) грн. 01 коп, витрати по сплаті державного мита в сумі 532 (п’ятсот тридцять дві) грн. 42 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 09.08.2010р.