Рішення № 107585524, 03.11.2022, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 Справа № 554/10773/20

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави, вул. 1100-річчя Полтави, 7 , м.Полтава, код ЄДРПОУ 02910060

до 1) Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м.Полтава, код ЄДРПОУ 24388285

2) Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради , вул. Соборності, 36 , м.Полтава, код ЄДРПОУ 13967034

3) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Департамент з питань реєстрації, вул. Соборності 36, м. Полтава, 36000;

2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 )

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна (нежитлової будівлі), припинення права приватної власності шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності

За участю представників:

від Полтавської міської ради : Дзюбло О.І., посвідчення № 1866 від 04.01.2022

від Управління майном комінульної власнсоті міста - Мельніченко І.С., довіреність від 10.01.2022 № 01-05/01.1-11/20

від ОСОБА_3 - Дроменко Л.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1163 від 25.09.2015

від Полтавської обласної прокуратури - Лисенко Н.М. № 059525 від 25.01.202

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 10 днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2020 року Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури Плескач О.Ю. (позивач) звернувся в порядку ст.56 Цивільного процесуального кодексу України в інтересах держави із позовною заявою до відповідачів Полтавської міської ради (відповідач 1), Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради (відповідач 2), ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 , відповідач 3), у якій просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 5 додатку до рішення 30 сесії Полтавської міської ради 7 скликання "Про затвердження об`єктів комунальної власності міста Полтави, що підлягають приватизації способом викупу" від 28.02.2020.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна (нежитлової будівлі) за адресою: АДРЕСА_3 , укладений територіальною громадою в особі Полтавської міської ради від імені якої діє Управління майном комунальної власності міста та Мартусь І.С., посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1185.

3. Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за № 53048734 від 09.07.2020 за ОСОБА_1 на 11/50 нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 загальною площею 173,6 кв.м. з одночасним припиненням права приватної власності.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.11.2022 у справі № 554/10773/20 зазначену позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, справу призначено до підготовчого засідання.

В подальшому, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2021 було задоволено заяву представника відповідача про закриття провадження у справі. Провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Плескача О.Ю. до Полтавської міської ради, управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у м. Полтава Полтавської області повернути платнику Полтавській обласній прокуратурі судовий збір у розмірі 6 306,00 грн (а.с. 179-184 т. 1).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08.04.2021 у справі № 554/10773/20 апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2021 залишено без змін (а.с. 255-259 т. 1)

Суддя Окрябрського районного суду міста Полтави Г.В.Андрієнко супровідним листом за вх. № 690/21 від 27.04.2021 р. направила до Господарського суду Полтавської області цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури до Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради, ОСОБА_1 ( вх. № 690/21 від 27.04.2021 р.) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 дана справа передана на розгляд судді О.О.Ореховській (а.с. 1 т. 2).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.05.2021 вищевказану позовну заяву залишену без руху, встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви (а.с. 2-5 т. 2).

В межах встановленого строку Полтавська обласна прокуратура подала заяву ( вх. № 5289 від 14.05.2021) про усунення недоліків позовної заяви, уточнила п.4 Прохальної частини позовної зави, виклавши її наступним чином:

"Припинити право приватної власності шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за № 53048734 від 09.07.2020 за ОСОБА_1 на 11/50 нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 загальною площею 173, 6 кв.м.".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.05.2021 позовну заяву Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури прийнято судом до розгляду і відкрито провадження у справі № 554/10773/20; справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 17.06.2021; встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи (а.с. 25-27 т. 2).

31.05.2021 від Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради (відповідач 2) надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5848), відповідно до якого відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить суд застосувати правові наслідки пропуску строку позовної давності шляхом відмови у позові (а.с. 38-66 т. 2).

10.06.2021 від Полтавської міської ради (відповідач 1) надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6375), відповідно до якого відповідач 1 просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог і відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 83-98 т. 2)..

10.06.2021 від Полтавської обласної прокуратури до суд надійшла відповідь на відзиви (вх. 6341), відповідно до якої прокурор вважає доводи відповідачів 1, 2, викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними та необґрунтованими (а.с. 68-82 т. 2).

В зв"язку з технічною несправністю сайту "Укрпошта", у суду була відсутня можливість встановлення (відстеження номером відправлення) дати отримання Полтавською обласною прокуратурою відзиву відповідача 2.

Враховуючи загальний поштовий обіг поштових відправлень по Україні згідно до Нормативів пересилання поштових відправлень затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року № 958, та враховуючи незначний пропуск прокуратурою строку щодо надання відповіді на відзив, суд продовжив строк для її подання та прийняв відповідь на відзив до розгляду .

17.06.2021 у судовому засіданні була оголошена протокольна ухвала про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та перерву в підготовчому засіданні до 15.07.2021.

22.06.2021 від Полтавської обласної прокуратури надійшов лист (вх. №6721), в якому повідоляється про відсутність судових рішень та судових проваджень щодо спірних правовідносин (а.с. 105 -107 т. 2).

29.06.2021 від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №7016) (а.с. 108-122 т. 2).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2021 було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент з питань реєстрації (третя особа 1) та відкладено підготовче засідання на 10.08.2021 9а.с. 138-140 т. 2).

10.08.2021 судове засідання не відбулося у зв"язку з відпусткою судді Ореховської О.О., у зв"язку з чим ухвалою від 23.07.2021 були визначені нові дата та час підготовчого засідання - 28.09.2021.

28.07.2021 від ОСОБА_1 (відповідач 3) надійшов відзив на позовну заяву (вх. №8324), відповідно до якого відповідач 3 проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить суд застосувати правові наслідки пропуску строку позовної давності до позовних вимог та відмовити в їх задоволенні у повному обсязі (а.с. 148-170 т. 2)

Суд, приймаючи до уваги необхідність вжиття заходів для повного та всебічного розгляду справи, встановлення судом фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, продовжив відповідачу 3) строк на подання відзиву на позов до ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (див. ухвалу суду від 21.12.2021).

12.08.2021 від Департаменту з питань реєстрації надійшли письмові пояснення щодо позовну (вх.№8873) (а.с. 177-191 т. 2).

19.08.2021 від Полтавської обласної прокуратури надійшли документи по справі (вх. № 9110) (а.с. 192-197 т. 2).

28.09.2021 у підготовчому судовому засіданні була оголошена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 26.10.2021.

21.10.2021 від Полтавської обласної прокуратури надійшла заява ( вх. № 11600) про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , який на даний час є власником спірного об"єкту нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.10.2021 було відкладено підготовче засідання на 21.12.2021, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , третя особа 2) , зобов"язано позивача направити на адресу третьої особи 2 копію позовної заяви з доданими до неї додатками, третій особі запропоновано надати письмові пояснення щодо позову (а.с. 20-21 т. 3).

Згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.12.2021 закрито підготовче провадження у справі №554/10773/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 20.01.2022 (а .с. 43-46 т. 3).

20.01.2022 в судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 01.03.2022.

01.03.2022 судове засідання не відбулося, у зв"язку з тим, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наказом Господарського суду Полтавської області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Полтавської області в умовах воєнного стану" від 28.02.2022 № 10-од, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Зокрема, з 28.02.2022 до 04.03.2022 судові засідання знято з розгляду, про що 28.02.2022 на сайті Господарського суду Полтавської області розміщене оголошення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.04.2022 визначено нові дату та час судового засідання з розгляду справи по суті - 31.05.2022 на 11:00 год. Проте, зазначена ухвала суду від 18.04.2022 не була направлена учасникам провадження, так як у зв"язку із відсутністю окремих номіналів поштових марок Господарський суд Полтавської області тимчасово припинив відправку поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що складений Акт від 22.04.2022.

Відповідно до ч.ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.05.2022 учасників справи було повідомлено, що про час, дату та місце судового засідання з розгляду справи по суті учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду (а.с. 82-83 т. 3).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.09.2022 учасників справи повідомлено, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 03.11.2022.

Копія ухвали Господарського суду Полтавської області від 30.09.2022 була направлена учасникам справи за їх адресами, наявними в матеріалах справи, і була отримана учасниками справи (а.с. 97-100 т. 3), за виключенням ОСОБА_1 (відповідач 3) та ОСОБА_2 (третя особа 2).

Копії зазначеної ухвали суду від 30.09.2022 були направлені ОСОБА_1 (відповідач 3) та ОСОБА_2 ( третя особа 2), проте були повернуті підприємством зв"язку до господарського суду у зв"язку з відсутністю адресатів (а.с. 89-92 т. 3).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення - ухвали суду від 30.09.2022 із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 30.09.2022 по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Частиною ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що явка в судове засідання учасників у справі в судове засідання обов"язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, серед іншого, посилається на ті обставини, що рішенням тридцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 28.02.2020 затверджено перелік об`єктів комунальної власності міста Полтави, що підлягають приватизації способом викупу, де у п. 5 зазначено " АДРЕСА_3 орієнтовною площею 37,9 кв.м. покупець ФОП Мартусь І.С.". Зокрема, у спірному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі п. 1 ст. 10, п. 4 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна". З даним рішенням позивач не погоджується, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не враховано вимоги ч. 2 ст. 18 Закону. На думку позивача, Мартусь І.С. не виконав обов`язкову умову, що дає йому право на приватизацію шляхом викупу - не підтвердив здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, висновком будівельної експертизи , а ним надано лише звіт за результатами обстежень, який не може вважатися належним документом; крім того, ФОП Мартусь І.С. у порушення умов договору оренди №49/4 від 29 квітня 2016 року здійснив капітальний ремонт орендованого майна без узгодження проектної документації з управлінням з питань містобудування та архітектури, та прийняття відповідного рішення Полтавською міською радою. На думку позивача, обраний спосіб приватизації без дотримання вимог законодавства є незаконним, суперечить інтересам держави та територіальної громади, а укладений в подальшому договір купівлі-продажу об`єкту комунального майна (нежитлових будівель) підлягає визнанню недійсним із відповідними правовими наслідками, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду.

Відповідачі - Управління майном комунальної власності міста, Полтавська міська рада та Мартусь І.С. у своїх відзивах на позовну заяву (вх. № 5848 від 31.05.2021 (а.с. 38-66 т. 2), № 6375 від 11.06.2022(а.с. 83-98 т. 2), вх. №8324 від 28.07.2022 (а.с. 148-170 т. 2) відповідно), проти позову заперечують з підстав, викладених у відзивах та просять суд застосувати правові наслідки пропуску строку позовної давності шляхом відмови у задоволенні позовних вимог. у повному обсязі.

Заперечення відповідачів зводяться до наступного.

Частина 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" частина будівлі по вул. Пушкіна, 19а у м. Полтаві відноситься до об`єктів малої приватизації, а тому строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу даного об`єкта становить три місяці.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідачі стверджують, що перебіг строку позовної давності розпочався 22.07.2020 та закінчився 22.10.2020, вказаний факт підтверджується листом Прокуратури Полтавської області № 05/1-314вих2020 від 21.07.2020, яким прокуратура просила надати документи , які стали приводом та підставою придбання Мартусем С.І. частки нежитлової будівлі.

Щодо обґрунтування дотримання законодавства при приватизації частини будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, відповідачі зазначають, що право ФОП Мартуся І.С. на викуп орендованого ним майна, відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" підтверджується наступним:

1)орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна (аудиторський висновок, виданий ТОВ "Аудиторська фірма "Консалтинг - Аудит" від 19.07.2018);

2)наявна письмова згода орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу (Розпорядження міського голови № 83-р від 20.11.2018, лист Управління майном комунальної власності міста № 01-05/01.1-10/1249 від 21.11.2018);

3)документ, що засвідчує виконання невід`ємних поліпшень в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди (Висновок про оцінку вартості невід`ємних поліпшень орендованих нежитлових приміщень загальною площею 37,9 кв. м., розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а (Орендар - ФОП Мартусь І.С.), наданий ПП "Науково - консультаційний ЕКСПОЦЕНТР" від 29.08.2018);

4)висновки будівельної експертизи, які підтверджують здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, їх вартість, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності (звіт за результатами обстеження поліпшень орендованого майна комунальної власності - частини будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, виконаний Д.Ф. Федоровим);

5) факт належного виконання Орендарем умов договору оренди, відсутності заборгованості з орендної плати, чинності договору оренди на момент приватизації засвідчується довідною, наданою Управлінням майном комунальної власності міста щодо відсутності заборгованості по сплаті орендної плати, актом приймання - передачі з орендного користування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 та додатковою угод № 155/1 від 07.02.2020 до договору оренди від 29.04.2016 року № 49/4.

А тому, на думку відповідачів, твердження Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури щодо відсутності у ФОП Мартуся І.С. права на приватизацію об`єкта шляхом викупу, у зв`язку з не підтвердженням здійснення і складу невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, є документально необґрунтованими належними доказами та недоведеними.

Крім цього, як зазначають відповідачі, прокурором не обґрунтовано наявність правових підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна (нежитлової ) будівлі в порядку ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Разом з чим, відповідач ОСОБА_5 у відзиві на позов повідомив, що на даний час ним здійснено відчуження спірного приміщення шляхом укладання договору міни від 20.04.2021 (а.с. 160 т. 2). Новим власником частини будівлі є ОСОБА_2 .

Також відповідачі зазначають, що Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури при зверненні до суду з позовною заявою не обґрунтував наявність постав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 23 "Про прокуратуру" із визначенням органу державної влади чи іншого суб"єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах та не обґрунтував відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до суду самостійно.

З аналізу змісту позовної заяви та доданих до неї документів не можливо встановити метою представництва яких конкретно інтересів держави Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до суду та особу, що їх порушила. Також, прокурор не обґрунтував в позовній заяві наявність загрози порушення інтересів держави.

У відповідності до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Полтавська міська рада наділена повноваженнями самостійно здійснювати захист власних інтересів. Разом з тим, Управління майном комунальної власності міста є самостійною юридичною особою, одним із основних завдань якого є подача позовів до суду з межах повноважень управління.

Прокурор в відповіді на відзиви відповідачів 1,2 викладені відповідачами обставини спростовує. Зокрема зазначає, що про порушення вимог ч. 2 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" , а саме непідтвердження ОСОБА_1 здійснення і складу невід"ємних поліпшень висновком будівельної експертизи, стало відомо 10.09.2021, при отриманні прокуратурою області документів , які стали підставою для відчуження ОСОБА_1 частини приміщення нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 .

Оскільки відповідачем у вказаній справі є фізична особа ( ОСОБА_1 ), а предметом спору є договір купівлі - продажу, судова практика з розгляду вказаних спорів є неоднозначною, прокурор за захистом порушеного права інтересів держави звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.01.2021 у справі № 554/10773/21, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18.04.2021, провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури до Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, закрито з підстав , що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Прокурор, використовуючи право передбачене ст. 256 ЦПК України, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Відтак доводи відповідачів, про сплив строку позовної давності, як зазначає зазначає прокурор, є безпідставними.

Не обґрунтованим, на думку прокурора, є твердження Полтавської міської ради та Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про те, що прокурором не обґрунтовано підстави представництва прокурором інтересів держави в суді.

Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність фізичній особі.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

З урахуванням того, що Полтавська міська рада представляє інтереси громади міста Полтави, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, прокурор самостійно подав вказаний позов.

Щодо доводів відзиву про дотримання законодавства при приватизації частини будівлі та повноважень Полтавської міської ради прокурор зазначає, що ОСОБА_1 у порушення вимог ч.2 ст. 18 Закону не підтвердив здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, висновком будівельної експертизи, а ним надано лише звіт за результатами обстежень, який не може вважатися належним документом.

Крім того, у порушення п. 3.2.11 договору оренди № 49/4 від 29.04.2016, укладеного Полтавською міською радою в особі Управління майном комунальної власності міста та ФОП Мартусь І.С., останній здійснив капітальний ремонт частини орендованого приміщення без узгодження проектної документації з управлінням з питань містобудування.

Згідно Свідоцтва про право власності серія САС та номер № 768301 від 18.12.2017 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право спільної часткової власності за державою України в особі Генеральної прокуратури України із частині 39/50 на приміщення по вул. Пушкіна, 19а у м. Полтаві.

Частка в розмірі 11/50 до відчуження Мартусю І.С. належала територіальній громаді міста Полтави в особі Полтавської міської ради.

Таким чином, як зазначає прокурор, Генеральна прокуратура України (нині Офіс Генерального прокурора) наділена як співвласник об"єкту нерумохості за адресою: вул. Пушкіна, 19а у м. Полтаві правом на переважну купівлю частки у праві спільної часткової власності.

Однак, Полтавська міська рада не повідомляла Офіс Генерального прокурора, як співвласника нерухомості за адресою: вул. Пушкіна, 19а, м. Полтава, про намір продати частку.

Управління майном комунальної власності міста у запереченні у відповіді на відзив (вх. № 7016 від 29.06.2021 - а.с. 108- 122 т. 1), зокрема, зазначає, що Мартусь І.В. відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" набув право власності на нежитлове приміщення за адресою: вул. Пушкіна, 19а, м. Полтава, приватизувавши його шляхом викупу відповідно до умов укладеного Договору купівлі - продажу майна (нежитлової будівлі) за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 19а від 09.07.2020.

Стаття 6 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачає, що суб`єктами приватизації є: державні органи приватизації, місцеві ради, органи приватизації територіальних громад, покупці.

Згідно з ч. 5 ст. З Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Водночас, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не передбачає переважного права купівлі співвласника у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, а також не покладає на орган місцевого самоврядування, як продавця, обов`язок письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Відповідно до п. 4 листа Міністерства юстиції України від 16.12.2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізі" при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також наданий відзив на позовну заяву від 27.05.2021 № 01-05/01.1-10/926-322, Управлінням майном комунальної власності міста просить суд застосувати правові наслідки пропуску строку позовної давності , правові наслідки пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача, а також врахувати, що підстави для задоволення позову Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури відсутні, а позовні вимоги є недоведеними належними доказами та необгрунтовними.

Третя особа 1 - Департамент з питань реєстрації у письмових пояснення щодо позову (вх. № 8873 від 17.08.2022 (а.с. 177- 191 т. 2), зокрема, зазначає, що Договір купівлі-продажу комунального майна (нежитлової будівлі) був укладений між територіальною громадою в особі Полтавської міської ради від імені якої діє Управління майном комунальної власності міста та Мартусем І.С. та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В.

Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Г.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено державну реєстрацію права власності за № 53048734 від 09.07.2020 за ОСОБА_1 на 11/50 нежитлової будівлі.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Також третя особа просить врахувати, що предметом судового розгляду за даним позовом є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, вчиненого нотаріусом Башинською Т.В., яка є державним реєстратором і самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ст. 11 Закону), несе персональну відповідальність за прийняті нею рішення (ст. 38 Закону) та може надати свої пояснення/міркування щодо вчинених нею реєстраційних дій.

Натомість, дії/рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації не є предметом даного спору та не оскаржуються.

Третя особа 2 - Ромась В.Л. пояснення по справі не надав.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечують з підстав, викладених у відзивах на позов та просять суд застосувати правові наслідки пропуску строку позовної давності і відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, цього першому заступнику та засьупникам, керіаника обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 89 Закону України Про Конституційний Суд України є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття інтереси держави є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц викладено позицію щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зокрема, у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Поряд з викладеним, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що за подібних обставин необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства й відповідача, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це належним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або належним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

У справах за позовами прокурорів, заявленних в інтересах держави в особі уповноважених органів , позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках , коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Прокурор обґрунтування підстав для звернення з даним позовом (з урахуванням уточнення) до суду зазначає, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 цього Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, зд.вати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчужені об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку

Отже, приватизація (відчуження) майна комунальної власності здійснюється власниками або уповноваженими ними органами відповідно до закону, в інтересах територіальної громади з урахування його економічної доцільності та ефективності, що вирішується на пленарних засіданнях органів місцевого самоврядування.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Частиною 5 ст. 3 вищевказаного Закону встановлено, що приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власної здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Також, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" встановлено, що повноваження органів місцевого самоврядування у сфері приватизації визначаються законами України і правовими актами органів місцевого самоврядування.

Прокурор зазначає, що з урахуванням того, що Полтавська міська рада, яка представляє інтереси громади міста Полтави, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, інший орган, який наділених повноваженнями у спірних правовідносинах щодо приватизації комунального майна відсутній, тому даний позов був поданий прокурором як позивачем.

Отже, суд приходить до висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для самостійного звернення ним з даним позовом до суду в інтересах держави відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".

Із матеріалів справи вбачається, що між Управлінням майном комунальної власності міста (орендодавець) та ФОП Мартусем (орендар) укладено договір оренди №49/4 від 29 квітня 2016 року об`єкта комунальної власності міста, а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а , площею 37,9 кв.м. (а.с. 82-84 т. 1).

Рішенням тридцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 28 лютого 2020 року затверджено "Перелік об`єктів комунальної власності м. Полтави, що підлягають приватизації способом викупу". До переліку таких об`єктів віднесено і частину одноповерхової нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою вул. Пушкіна,19, м. Полтава , площею 37, 9 кв.м., покупець ФОП Мартусь І.С. (пункт 5) (а.с. 11 т. 1).

09 липня 2020 року між територіальною громадою міста Полтави в особі Полтавської міської ради, від імені якої діє управління майном комунальної власності міста в особі начальника управління майном комунальної власності міста Курнакової Н.О. (продавець) та фізичною особою громадянином України Мартусем І.С. було укладено договір купівлі-продажу комунального майна (нежитлової будівлі) за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В. і зареєстровано в реєстрі за №1185 (а.с. 12-13 т. 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у Рішенні тридцятої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 28.02.2020 (далі - спірне рішення) зазначено, що його прийнято на підставі п. 1 ст. 10, п. 4 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна". З даним рішенням позивач не погоджується, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті зазначеного рішення не враховано вимоги ч. 2 ст. 18 Закону.

Так, як позивач зазаначає, що відповідно до ч.2 ст. 18 Закону орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

-орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

-орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

-невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

-здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

- орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

- договір оренди є чинним на момент приватизації.

На думку позивача, Мартусь І.С. не виконав обов`язкову умову, що дає йому право на приватизацію шляхом викупу - не підтвердив здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, висновком будівельної експертизи , а ним надано лише звіт за результатами обстежень, який не може вважатися належним документом.

Крім того, відповідно до п. 3.2.11 Договору оренди № 49/4 від 29.04.2016, укладеного Полтавською міською радою в особі Управління майном комунальної власності міста та ФОП Мартусь І.С., не допускається перепланування, перепрофілювання, реконструкцію та капітальний ремонт без узгодження проектної документації з управлінням з питань містобудування архітектури та прийняття відповідного рішення Полтавською міською радою.

ФОП Мартусь І.С. 14.12.2017 звернувся листом до Полтавської міської ради про надання згоди на поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об`єкту оренди без надання йому шкоди, за адресою: вул. Пушкіна, 19а, м. Полтава.

При цьому до вказаного листа не було долучено проектної документації погодженої з управлінням з питань містобудування та архітектури.

Державний Комітет України з будівництва та архітектури надав лист роз`яснення "Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів», згідно якого капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта.

Згідно до звіту за результатами проведення обстежень приміщення за адресою вул. Пушкіна, 19а у місті Полтава було проведено розбирання перекриття над цокольною частиною по дерев`яних балках, укладення сталевих балок перекриття, розбирання кам`яної кладки стін простих із цегли та відбулися часткові зміни об`ємно - планувального вирішення приміщення, що відносяться до капітального ремонту будівлі.

Таким чином, як вказує позивач, ФОП Мартусь І.С. у порушення умов договору оренди №49/4 від 29.01.2016 здійснив капітальний ремонт орендованого майна без узгодження проектної документації з управлінням з питань містобудування та архітектури, та прийняття відповідного рішення Полтавською міською радою.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Полтавська міська рада.

При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Полтави, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Полтавській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише з таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, як зазначає позивач, здійснення Полтавською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

На думку позивача, обраний спосіб приватизації без дотримання вимог законодавства є незаконним, суперечить інтересам держави та територіальної громади, а укладений в подальшому договір купівлі-продажу об`єкту комунального майна (нежитлових будівель) підлягає визнанню недійсним із відповідними правовими наслідками, у зв"язку з чим прокурор звернувся до суду.

У позовній заяві ( в редакції уточнення змісту позовних вимог викладених у п.4 прохальної частини позовної заяви) прокурор просить суд:

1. Визнати незаконним та скасування п. 5 додатку до рішення 30 сесії Полтавської міської ради 7 скликання "Про затвердження об`єктів комунальної власності міста Полтави, що підлягають приватизації способом викупу" від 28.02.2020.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна (нежитлової будівлі) за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, укладений територіальною громадою в особі Полтавської міської ради від імені якої діє Управління майном комунальної власності міста та Мартусь І.С., посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1185.

3. Припинити право приватної власності шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за № 53048734 від 09.07.2020 за Мартусем Ігорем Станіславовичем на 11/50 нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 загальною площею 173,6 кв.м.

Судом прийнято до уваги наступне.

Суть позовних вимог зводиться до оспорювання рішення місцевої ради та порядку набуття права власності в ході приватизації комунального майна.

За таких обставин, наявні достатні підстави стверджувати, що між сторонами виникли правовідносини саме щодо приватизації належного територіальній громаді нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке не відноситься до житлового фонду, і в позові оскаржується рішення, яке безпосередньо пов`язане із процедурою приватизації, а також містяться вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення державної реєстрації права власності, які є похідними.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю.

З юридичної точки зору, приватизація - це майновий правочин, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження державного та комунального майна. Згідно з приватизаційним законодавством, право власності на приватизований об`єкт переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Із матеріалів справи вбачається, що між Полтавською міською радою, яка делегувала повноваження управлінню майном комунальної власності (орендодавець) та ФОП Мартусь І.С. (орендар) укладено Договір оренди №49/4 від 29.04.2016 (з подальшими змінами і доповненнями), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду об`єкт комунальної власності міста, а саме нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна,19а , площею 37,9 кв.м. (а.с. 82-91 т. 1).

Рішенням Полтавської міської ради 30 сесії 7 скликання від 28.02.2020, прийнятим на підставі ст.п.1 ст.10, п.4 ст.11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та п. 30 ст. 60 "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено "Перелік об`єктів комунальної власності м. Полтави, що підлягають приватизації способом викупу". Згідно додатку до зазначеного Рішення до переліку таких об`єктів віднесено і частину одноповерхової нежитлової будівлі орієнтовною площею 37,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , покупець ФОП Мартусь І.С. (пункт 5) (а.с. 11 т. 1).

09.07.2020 між територіальною громадою міста Полтави в особі Полтавської міської ради, від імені якої діє Управління майном комунальної власності міста в особі начальника управління майном комунальної власності міста Курнакової Н.О. (продавець) та фізичною особою громадянином України ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу комунального майна (нежитлової будівлі) за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а , який посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В. і зареєстровано в реєстрі за №1185 (а.с. 12-13 т.1).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору продавець зобов"язався передати у власність покупцю майно комунальної власності міста, а саме: 11/50 часток нежитлової будівлі літ. Б-1, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, а покупець зобов"язався прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

09.07.2020 між сторонами підписано Акт прийому-передачі комунального майна, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв продане 09.07.2020 комунальне майно за 348 926,00грн, у тому числі ПДВ 9а.с. 14 т. 1).

Звертаючись до суду із позовом, прокурор оскаржує відповідне рішення Полтавської міської ради в частині віднесення спірного об`єкта комунальної власності до переліку тих, що підлягають приватизації, а також вказує, що оспорюваний ним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.07.2020 був укладений з порушенням вимог чинного законодавства щодо приватизації комунального майна.

Таким чином, в даних правовідносинах процедура приватизації комунального майна, хоча й завершена, але позивач - прокурор ставить під сумнів правильність такої процедури приватизації, а також чинність та дійсність зазначеного договору купівлі-продажу.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим регулюються Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.

Відповідно до п. 22 ч.1 ст.1 цього Закону приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону (ч.5 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна").

Серед способів приватизації державного або комунального майна законом передбачено, що вона здійснюється, у тому числі, шляхом викупу об`єктів приватизації (п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" ).

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Полтавська міська рада.

Пункт 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Рішенням Полтавської міської ради 30 сесії 7 скликання від 28.02.2020 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Полтави, що підлягають приватизації способом викупу" частина одноповерхової нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, була віднесена до об"єктів, що підлягають приватизації.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що Полтавська міська рада, приймаючи Рішення від 28.02.2020 "Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Полтави, що підлягають приватизації способом викупу" діяла у спосіб та у межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачає, що приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 18 зазначеного Закону орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов: орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна; орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу; невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності; орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди є чинним на момент приватизації. Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.

Частина 3 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачає, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу. Ціна продажу об`єкта приватизації зменшується на суму компенсації невід`ємних поліпшень. Якщо покупцем об`єкта приватизації стає орендар, вартість невід`ємних поліпшень зараховується йому під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Матеріали справи свідчать що ФОП Мартусь І.С. орендував нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а відповідно до умов Договору оренди № 49/4 від 29.04.2016, укладеного між ним та Полтавською міською радою, яка делегувала свої повноваження Управлінню майном комунальної власності міста.

Відповідачі зазначають, що право ФОП Мартуся І.С. на викуп орендованого ним майна, відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" підтверджується наступним:

1)орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна (див. Аудиторський висновок (Звіт незалежного аудитора) про фактичні результати виконання узгоджених процедур щодо джерел фінансування вартості невід"мних поліпшеньопендованого майнакомунальної власності, яке розташоване за адресою,м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, наданий ТОВ "Аудиторська фірма "Консалтинг - Аудит" від 19.07.2018 - а.с. 29-54 т. 1);

2)наявна письмова згода орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу (Розпорядження міського голови № 83-р від 20.11.2018, лист Управління майном комунальної власності міста № 01-05/01.1-10/1249 від 21.11.2018 ( а.с. 94 т. 1);

3)виконання невід`ємних поліпшень в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди (див. Висновок про оцінку вартості невід`ємних поліпшень орендованих нежитлових приміщень загальною площею 37,9 кв. м., розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а (Орендар - ФОП Мартусь І.С.), наданий ПП "Науково - консультаційний ЕКСПОЦЕНТР" від 29.08.2018 (а.с. 64- 81 т. 1). Згідно зазначеного висновку оцінювач дійшов до висновку, що оціночна вартість невід`ємних поліпшень, орендованого майна комунальної власності, яке неможливо відокремити від об"єкту оренди без заподіяння йому шкоди, за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, які проведені орендарем ФОП Мартусь І.С. та оплачені за власні кошти, складає 51 065,00грн.

4)висновки будівельної експертизи, які підтверджують здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, їх вартість, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності (див. Звіт за результатами обстеження поліпшень орендованого майна комунальної власності - частини будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а -а.с. 16-28 т.1);

5) орендар належно виконував умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати; договір оренди був чинним на момент приватизації, що підтверджується листом Управлінням майном комунальної власності міста від 10.09.2020 за № 01-05/01.1-10/1521-198 (а.с. 55-63 т. 1), довідкою Управлінням майном комунальної власності міста про відсутність заборгованості (а.с. 91 т. 1), актом приймання - передачі з орендного користування нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а (а.с. 15 т. 1) та Додатковою угод № 155/1 від 07.02.2020 до Договору оренди від 29.04.2016 № 49/4 (а.с. 90 т. 1).

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що ФОП Мартусь І.С. набув право на викуп на орендованого майна, а саме частину нежитлової будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а у відповідності до ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", будь-яких порушень зазначеного Закону під час здійснення процедури приватизації судом не виявлено.

Посилання прокурора на те, що ФОП Мартусь І.С. здійснив капітальний ремонт нежитлового приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а , без погодження проектної документації спростовується матеріалами справи, які підтверджують надання письмової згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу (Розпорядження міського голови № 83-р від 20.11.2018, лист Управління майном комунальної власності міста № 01-05/01.1-10/1249 від 21.11.2018 ( а.с. 94 т. 1).

Також суд зауважує, що ні Закон України "Про оренду державного та комунального майна", ні Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" не наділяють орган місцевого самоврядування повноваженнями вимагати ширший перелік документів, ніж передбачено вищезазначеними законами.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді, зокрема, визнання судом недійсним договору купівлі-продажу комунального майна (нежитлової будівлі) за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 19а, укладений територіальною громадою в особі Полтавської міської ради від імені якої діє Управління майном комунальної власності міста та Мартусем І.С.

Приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Таким способом може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (частина друга статті 16 ЦК України).

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України передбачила, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому, особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Як встановлено судом, сторонами оспорюваного правочину є Полтавська міська рада, від імені якого діяло Управління майном комунальної власності міста та ОСОБА_5 .

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що на даний час власником спірного приміщення є ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , третя особа 2 у справі) на підставі Договору міни від 20.04.2021, укладеного між ним та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , відповідач 3 у справі) та посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шимкою О.М. (а.с. 160 т. 2). Відповідно до п. 1.1. зазначеного Договору ОСОБА_2 міняє належну йому земельну ділянку, надану для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Терентіївка, вул. Артилерійська на території с/т "Зеніт", загальною площею 0,1000га, кадастровий номер земельної ділянки 5324084010:10:003:0102 на 11/50 часток нежитлової будівлі , літ. Б-1, що знаходиться на адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 173,6кв.м., що складається з: кабінет (5) пл. 9,7кв.м., кабінет (6) пл. 23,4кв.м., приміщення в загальному користуванні : тамбур (1), площею 4,1 кв.м., санвузол (2) пл. 1,6кв.м., санвузол (3) пл. 1,7 кв.м., коридор (4) пл. 2,8кв.м., коридор (15) пл. 8,5кв.м.

Зазначена інформація про зміну власника спірного нерухомого майна на підставі Договору міни від 20.04.2021 внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.07.2021 - а.с. 196-197 т. 2).

Таким чином, наразі відповідач 3) ОСОБА_5 не є власником спірного майна.

Відповідно до вимог ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

Як зазначалось вище, власником спірного майна є ОСОБА_2 . Тобто, ОСОБА_5 - не є належним відповідачем.

Частинами 1-2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.

Проте, за клопотанням позивача ОСОБА_2 був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Позивач під час розгляду справи клопотання про заміну відповідача належним не заявляв.

Суд звертає увагу, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом із тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України суд не наділений правом з власної ініціативи здійснювати заміну неналежного відповідача.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.

При цьому, якщо суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача, обґрунтованість підстав для визнання договорів недійсними, судом не перевіряється. Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі №761/7719/18.

Згідно вимог ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З огляду на вищевикладене у сукупності, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині:

1. визнання незаконним та скасування п. 5 додатку до рішення 30 сесії Полтавської міської ради 7 скликання "Про затвердження об`єктів комунальної власності міста Полтави, що підлягають приватизації способом викупу" від 28.02.2020;

2. визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна (нежитлової будівлі) за адресою: АДРЕСА_3 , укладений територіальною громадою в особі Полтавської міської ради від імені якої діє Управління майном комунальної власності міста та Мартусь І.С., посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1185

необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Вимога позивача в частині припинення права приватної власності шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за № 53048734 від 09.07.2020 за ОСОБА_1 на 11/50 нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 загальною площею 173,6 кв.м. є похідною від попередніх вимог позивача, а тому враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні попередніх позовних вимог , відсутні підстави для задоволення і похідної вимоги.

Щодо заяв відповідачів про застосування строків позовної давності, то суд відзначає, що строк позовної давності, як спосіб захисту порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, оскільки суд відмовляє в позові у повному обсязі і питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При винесенні даного рішення, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв"язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 14.11.2022.

Суддя О.О. Ореховська