Рішення № 107585137, 30.11.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. Справа № 911/1555/22

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Супермаш»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про стягнення 47204,64 грн

без повідомлення (виклику) сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Супермаш» (далі позивач, ТОВ «Супермаш») звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. № 101 від 30.08.2022 до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі відповідач, ДП МА «Бориспіль») про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 47204,64 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що ТОВ «Супермаш», як покупець, зобов`язалось прийняти в міжнародному аеропорту «Бориспіль» від постачальника Hangzhou Ruijiang Industry Co., Ltd (Китай) товар в рамках виконання контракту від 10.04.2019 № 421.01-733-26.

За твердженнями позивача, 19.02.2022 вантаж від Hangzhou Ruijiang Industry Co., Ltd для ТОВ «Супермаш», а саме сировина для виробництва гігієнічних засобів (хімічні сполуки в асортименті у загальній кількості 882 кг) доставлено до ДП «MA «Бориспіль» та поміщено під митний контроль на складі тимчасового зберігання аеропорту.

Позивач зазначає, що у зв`язку із наступом російських військ на територію України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 ТОВ «Супермаш» не могло вчасно провести митне оформлення вказаного вантажу на митному посту «Бориспіль», оскільки усі митні пости в аеропортах не працювали. Після отримання інформації про початок роботи митниці ТОВ «Супермаш» неодноразово звертався до ДП MA «Бориспіль» з проханням повідомити чи можна отримати вантаж.

Позивач стверджує, що отримавши усну інформацію від відповідача про те, що товар відсутній на складі, ТОВ «Супермаш» 15.04.2022 направило ДП MA «Бориспіль» по електронній пошті офіційний лист № 46 з питання відшкодування вартості втраченого вантажу. У відповідь на вказаний лист позивач отримав 19.04.2022 від відповідача лист № 01-22-249 від 19.04.2022 про те що вантаж ТОВ «Супермаш» зберігається на складах тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» і що для його отримання ТОВ «Супермаш» має надіслати на електронну пошту певну інформацію, серед якої і платіжне доручення про оплату послуг вантажного терміналу. Окрім цього відповідач направив позивачу рахунок № 8/126 від 19.04.2022 на оплату послуг на загальну суму 48921,72 грн, з них 48263,04 грн це вартість послуг зі зберігання вантажу за 57 днів по 20.04.2022 включно. Після оплати рахунку позивач 20.04.2022 забрав свій вантаж із складу тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль».

Позивач вважає, що ТОВ «Супермаш» мало оплатити зберігання вантажу лише з 19.04.2022 (з дати, коли позивачу офіційно повідомили, що вантаж є в наявності) по 20.04.2022 (дата, яка вказана в рахунку відповідача як кінцева дата зберігання), а виставлення рахунку в частині зберігання вантажу на складі тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» до 18.04.2022, тобто за період коли та території Київської області були бойові дії та склад тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» не працював і ТОВ «Супермаш» фізично не могло забрати свій ватаж, на думку позивача, є незаконним, адже вантаж зберігався на складі так довго не по вині позивача, а з огляду на обставини, які унеможливлювали митне оформлення та вивезення ТОВ «Супермаш» свого вантажу.

На думку позивача, загальна вартість послуг ДП МА «Бориспіль» щодо обслуговування вантажу ТОВ «Супермаш» становить 1717,08 грн з ПДВ, а отже, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, відповідач має повернути позивачу грошові кошти у сумі 47204,64 грн, як отримані без достатньої підстави.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.09.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) та встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Через канцелярію суду 28.09.2022 від ДП МА «Бориспіль» надійшов відзив від 23.09.2022 № 35-22/1-211 на позовну заяву, у якому відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства і локальним нормативним актам відповідача, з огляду на що просить суд залишити позовні вимоги без задоволення.

Мотивуючи свої заперечення проти позову, ДП МА «Бориспіль» посилається на те, що у період з 19.02.2022 по 19.04.2022 вантаж позивача перебував під митним контролем. Відсутність до 19.04.2022 рішення Київської митниці Держмитслужби про пропуск вантажу на митну територію України виключала наявність у ДП МА «Бориспіль», як утримувача складу тимчасового зберігання, правових підстав для видачі позивачу вантажу.

Відповідач стверджує, що незважаючи на настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України, ДП МА «Бориспіль» у повному обсязі забезпечив надання ТОВ «Супермаш» послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу.

Відповідач зауважує, що розрахунок вартості послуги зберігання у період з 23.02.2022 по 20.04.2022 вантажу загального призначення вагою 882,00 кг ДП МА «Бориспіль» здійснило відповідно до Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг, затверджених наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» від 07.10.2016 № 01-07-98, та діючої вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль».

Через канцелярію суду 12.10.2022 від ТОВ «Супермаш» надійшла відповідь за вих. № 127 від 11.10.2022 на відзив, у якій позивач зазначив, зокрема, що додав до позовної заяви письмові докази, які підтверджують неможливість митного оформлення вантажу, спричинену зупиненням роботи митного посту «Аеропорт Бориспіль», натомість ДП МА «Бориспіль», як вважає позивач, не надав до відзиву жодних доказів на спростування викладених у позовній заяві тверджень ТОВ «Супермаш» про неможливість здійснити митні процедури і формальності для імпортного вантажу з метою його вивезення із складу тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль».

На переконання позивача, продовження зберігання вантажу з 05.04.2022 по 19.04.2022 було наслідком бездіяльності саме відповідача, адже на електронний лист позивача від 05.04.2022, направлений на електронну адресу відповідача, була надана відповідь про відсутність вантажу на складі.

У прохальній частині відповіді на відзив позивач заявив про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з метою повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частиною шостою статті 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд звертає увагу, що предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у розмірі 47204,64 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Характер спірних правовідносин має незначну складність, а обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та входять до предмета доказування, підлягають встановленню на підставі поданих суду доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи, і не вимагають заслуховування усних пояснень учасників справи, що, за висновком суду, виключає необхідність проведення судового засідання.

Позивач у відповіді на відзив не навів жодної обставини, яка б могла бути підставою для розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи викладене, суд залишив без задоволення клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Через канцелярію суду 28.10.2022 від ДП МА «Бориспіль» надійшли заперечення від 24.10.2022 № 35-22/1-244 на відповідь на відзив, у яких, заперечуючи проти аргументів позивача, відповідач зазначає, що відповідно до відбитку штампу Київської митниці Держмитслужби митного посту «Аеропорт Бориспіль», з 19.02.2022 вантаж перебував під митним контролем і з 20.02.2022 зберігався на складі тимчасового зберігання відповідача, про що достеменно було відомо позивачу, як отримувачу вантажу. Відповідач зауважив, що позивач, відповідно до митного законодавства України, мав право розпочати процедуру декларування вантажу 19.02.2022 - 20.02.2022.

На переконання відповідача, саме наслідком дій (бездіяльності) позивача щодо початку процедури декларування вантажу стало зберігання останнього на складі тимчасового зберігання відповідача у період часу з 20.02.2022 по 20.04.2022.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною четвертою статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до контракту від 10.04.2019 № 421.01-733-26 ТОВ «Супермаш» є покупцем товару у Hangzhou Ruijiang Industry Co., Ltd (Китай).

Згідно з комерційним інвойсом № 22SYA33003 від 14.02.2022 до контракту № 421.01-733-26, з урахуванням листа Hangzhou Ruijiang Industry Co., Ltd від 20.02.2022, сторони погодили умови поставки СРТ Бориспіль.

Відповідно до авіаційної вантажної накладної № 235-46971956 від 17.02.2022 ДП MA «Бориспіль» 19.02.2022 прийняло вантаж вагою 882,00 кг, який прибув для ТОВ «Супермаш» від Hangzhou Ruijiang Industry Co., Ltd, про що свідчить відбиток штампу прийомоздавальника за № 31 на авіавантажній накладній.

Вказаний вантаж розміщено на зберігання під митний контроль на склад тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль», що підтверджується відбитками штампа «Під митним контролем» від 19.02.2022 та від 20.02.2022 Київської митниці Держмитслужби України на авіаційній вантажній накладній № 235-46971956 від 17.02.2022.

Листом за вих. № 46 від 15.04.2022 ТОВ «Супермаш» звернулось до ДП MA «Бориспіль» із проханням пошуку вантажу, який 20.02.2022 прибув на склади ДП MA «Бориспіль» за авіанакладною № 235-46971956.

У відповідь на вказаний лист ДП MA «Бориспіль» листом від 19.04.2022 № 01-22-249 повідомило ТОВ «Супермаш» про те, що вантаж за авіанакладною № 235-46971956 зберігається в складах тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль», його можна отримати тільки після митного оформлення, підтвердження розмитнення представником Київської митниці та після здійснення оплати за послуги вантажного терміналу.

ДП MA «Бориспіль» 19.04.2022 сформувало рахунок-фактуру № 8/126 на оплату за надані послуги AWB 235-46971956, по 20.04.2022, 882 кг, 57 днів, загалом на суму 48921,72 грн з ПДВ, з яких: термінальне обслуговування вантажу (крім вантажу експрес-перевізників): за одну партію вантажу 76,56 грн з ПДВ; термінальне обслуговування вантажу (крім вантажу експрес-перевізників): за 882,00 кг вантажу 582,12 грн з ПДВ; зберігання вантажу загального призначення за 1 кг партії вантажу вагою понад 50 кг понад 30 днів 48263,04 грн з ПДВ.

Листом від 19.04.2022 ТОВ «Супермаш» звернулось до ДП МА «Бориспіль» з проханням щодо значного зменшення тарифів за послуги зберігання вантажу, що мотивовано введенням в Україні воєнного стану та припиненням роботи митного поста, що, за твердженнями ТОВ «Супермаш», зумовило неможливість вчасно провести митне оформлення вантажу.

Платіжним дорученням № 54940 від 20.04.2022 ТОВ «Супермаш» перерахувало на рахунок ДП МА «Бориспіль» 48921,72 грн з призначенням платежу «Оплата за зберіг. вантажу зг.рах. №8/126 від 19.04.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 8153,62».

У відповідь на лист ТОВ «Супермаш» від 19.04.2022 ДП МА «Бориспіль» у листі від 05.05.2022 № 01-22-324 повідомило, що зменшення тарифів за надані послуги останнім є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України.

ТОВ «Супермаш» надіслало на адресу ДП МА «Бориспіль» вимогу за вих. № 78 від 15.06.2022 про повернення грошових коштів у сумі 47204,64 грн на підставі стаття 1212 Цивільного кодексу України, як отриманих без достатньої підстави.

Вважаючи, що ТОВ «Супермаш» мало оплатити зберігання вантажу лише з 19.04.2022 (з дати, коли ТОВ «Супермаш» офіційно повідомили, що вантаж є в наявності) по 20.04.2022 (дата, яка вказана в рахунку), позивач у вимозі навів власний розрахунок за послуги зберігання вантажу, на думку якого, сума до оплати мала становити загалом 1717,08 грн. Водночас виставлення рахунку в частині зберігання вантажу на складі тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» до 18.04.2022, тобто за період, коли та території Київської області відбувались бойові дії та склад тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» не працював і ТОВ «Супермаш» фізично не могло забрати свій ватаж, на думку останнього, є незаконним, адже вантаж зберігався на складі так довго не з вини ТОВ «Супермаш», а з огляду на обставини, які унеможливлювали вивезення останнім свого вантажу із складу тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль».

ДП МА «Бориспіль» надало відповідь на вимогу від 30.06.2022 № 35-22-172, якою визнало вимогу ТОВ «Супермаш» від 15.06.2022 № 78 необгрунтованою і залишило її без задоволення у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20).

Відповідно до частини першої статті 201 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари з моменту пред`явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Згідно з приписами пункту 7.4 розділу VІІ Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613, прийняте посадовою особою митного органу рішення про розміщення товарів на складі тимчасового зберігання (далі СТЗ) засвідчується відбитком штампа «Під митним контролем» посадової особи митного органу. Відбиток штампа «Під митним контролем» проставляється на товаротранспортних документах у разі розміщення товарів на СТЗ, розташованих на територіях портів та аеропортів.

Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ починається з дня їх фактичного розміщення на СТЗ та закінчується днем завершення їх митного оформлення в обраний декларантом митний режим. Строк тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на СТЗ встановлюється відповідно до статті 204 Митного кодексу України (пункт 7.11 розділу VІІ Положення).

Частина перша статті 204 Митного кодексу України визначає, що загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 204 Митного кодексу України до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму.

Як з`ясував суд, 20.02.2022 на складі тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» під митним контролем розміщено вантаж загального призначення в кількості 2-х місць вагою 882,00 кг, що надійшов згідно з авіаційною вантажною накладною № 235-46971956 для ТОВ «Супермаш».

У період часу з 19.02.2022 по 19.04.2022 вантаж перебував під митним контролем, що підтверджується відбитками штампів Київської митниці Держмитслужби на авіаційній вантажній накладній № 235-46971956 і митною декларацією № UA100320/2022/306821 від 19.04.2022 (електронне декларування).

На оплату вартості послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу ДП МА «Бориспіль» сформувало рахунок-фактуру № 8/126 від 19.04.2022 на суму 48921,72 грн з ПДВ, який ТОВ «Супермаш» оплатило платіжним дорученням № 54940 від 20.04.2022.

Довірена особа ТОВ «Супермаш» Малинка Дмитро Олексійович, який діяв на підставі довіреності № 224 від 20.40.2022, отримав 20.04.2022 на складі тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» вантаж за авіавантажною накладною № 235-46971956 вагою 882,00 кг, що підтверджується його особистим підписом у підтвердженні в отриманні, яке видано вантажним терміналом ДП МА «Бориспіль».

Умови та порядок оплати за послуги, які надаються клієнтам на складах вантажного терміналу ДП МА «Бориспіль», визначені Правилами застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг, затверджені наказом генерального директора ДП МА «Бориспіль» від 07.10.2016 № 01-07-98, які розміщені у загальному доступі на офіційному сайті ДП МА «Бориспіль» в мережі Інтернет за посиланнями https://kbp.aero/wp-content/uploads/2017/07/Tarif_Rules.pdf.

Діючі «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль» також розміщені у загальному доступі на офіційному сайті ДП МА «Бориспіль» в мережі Інтернет за посиланнями https://kbp.aero/cargoprice/.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Правил, за надані послуги з термінального обслуговування вантажів загального призначення (крім зазначених в пп. 4.1.3 та 4.1.4) та спеціальних вантажів (крім цінних) з клієнта стягується оплата за: кожну AWB або CMR (партію, що оформлена AWB або CMR) (за послуги, які пов`язані з обробкою супровідних документів); кожний кілограм вантажу (за послуги, які пов`язані безпосередньо з обробкою вантажу).

Оплата за зберігання імпортного вантажу загального призначення за 3 (три) дні (не враховуючи вихідні та святкові дні) з дати надання повідомлення вантажоодержувачу про прибуття вантажу або з дати розміщення вантажу (у разі відмови клієнта щодо повідомлення вантажоодержувача або за умови надходження вантажу без супроводжувальних документів) здійснюється перевізником в межах стандартної угоди наземного обслуговування (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 Правил).

Підпунктом 4.2.7 пункту 4.2 Правил визначено, що розрахунок оплати за зберігання залежить від характеру вантажу, ваги партії та строку його зберігання.

Тариф платного періоду зберігання залежить від загального строку зберігання партії вантажу, зокрема, партія з вагою понад 50 кг тарифікується за кожний кілограм згідно встановленої вартості послуг вантажного терміналу.

Як вбачається із матеріалів справи, перевізником вантажу, згідно з авіаційною вантажною накладною № 235-46971956 і митною декларацією № UA100320/2022/306821 від 19.04.2022, виступали Турецькі авіалінії (Turkish Airlines).

Відповідач зазначив, що з урахуванням умов підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Правил, оплата за зберігання вантажу у період часу з 20.02.2022 (дата розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання відповідача) по 22.02.2022 здійснена перевізником Turkish Airlines на користь відповідача в межах діючого додатку В2.2/02.1-14/2-10 від 29.12.2015 до Стандартної угоди IATA про наземне обслуговування (спрощена процедура). Послуги з термінального обслуговування вантажу і його зберігання у період з 23.02.2022 по 20.04.2022 сплачуються позивачем згідно з діючими Правилами і вартостями.

Суд дослідив розрахунок вартості послуги зберігання у період з 23.02.2022 по 20.04.2022 вантажу загального призначення вагою 882,00 кг, що надійшов на склад тимчасового зберігання ДП МА «Бориспіль» згідно з авіаційною вантажною накладною № 235-46971956 для ТОВ «Супермаш», та установив, що такий розрахунок відповідач здійснив відповідно до наведених вище Правил і діючих вартостей.

Зокрема, вартість термінального обслуговування вантажу загального призначення, розрахована відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Правил: за одну партію вантажу, яка оформлена авіаційною вантажною накладною № 235-46971956 вартість 63,80 грн без ПДВ (пункт 1.1 «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль»); за кожний кілограм вантажу (за послуги, які пов`язані із безпосередньо з обробкою вантажу) 0,55грн без ПДВ (п. 1.1 «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль»), а саме: 882,00 кг х 0,55 грн = 485,10 грн без ПДВ.

Вартість зберігання вантажу загального призначення, розрахована відповідно до підпункту 4.2.7 пункту 4.2 Правил, становить: за один день за 1 кг партії вантажу вагою понад 50 кг платного терміну зберігання понад 30 днів 0,80 грн без ПДВ (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 «Вартості послуг вантажного терміналу аеропорту «Бориспіль»), а саме: 57 днів х 0,80 грн х 882,00 кг = 40219,20 грн без ПДВ.

Загальна вартість наданих послуг з обслуговування вантажу склала: (63,80 грн + 485,10 грн + 40219,20 грн) + 20% ПДВ = 40768,10 грн + 8 153,62 грн (20% ПДВ) = 48921,72 грн.

Для сплати вартості послуги термінального обслуговування і зберігання вантажу, який надійшов за авіаційною вантажною накладною № 235-46971956, відповідач виставив, а позивач отримав і сплатив рахунок-фактуру від 19.04.2022 № 8/126 на загальну суму 48921,72 грн з ПДВ, з яких: 658,68 грн вартість послуг термінального обслуговування вантажу, 48263,04 грн вартість послуг зберігання вантажу загального призначення вагою понад 50 кг понад 30 днів.

Відповідно до положень статей 11 та 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19).

Як свідчать встановлені судом обставини справи, відповідач набув майно (грошові кошти) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права. У такому разі договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Схожі за змістом висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Аргументи позивача про неможливість вчасного проведення митного оформлення вантажу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та, як наслідок, безпідставність набуття відповідачем спірної суми коштів за зберігання вантажу у період, коли ТОВ «Супермаш» було позбавлене можливості забрати свій вантаж, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Згідно із частинами другою і третьою статті 206 Митного кодексу України товари, розміщені на складах тимчасового зберігання, розташованих поза межами пунктів пропуску через державний кордон України на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, до їх випуску із складу вважаються такими, що не пропущені на митну територію України. Вивезення товарів із складів тимчасового зберігання, розташованих на територіях аеропортів, морських та/або річкових портів, у межах яких є пункти пропуску через державний кордон України, здійснюється на підставі рішення митного органу про пропуск цих товарів на митну територію України або про відмову в такому пропуску, крім випадків, зазначених у частині п`ятій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Статуту ДП МА «Бориспіль» (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 31.12.2021 № 750, ДП МА «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Основними видами діяльності ДП МА «Бориспіль» є наземне і технічне обслуговування повітряних суден; обслуговування пасажирів, вантажів, пошти; надання інших супутніх послуг для забезпечення потреб користувачів аеропорту.

Частиною другою статті 70 Повітряного кодексу України передбачено, що у разі виконання міжнародних польотів в аеропорту повинні здійснюватися митний, прикордонний, санітарно-карантинний та інші види контролю, які передбачені законодавством України.

Відповідно до пункту 1 наказу Державної фіскальної служба України від 09.09.2014 № 116 «Про створення митних постів митниць ДФС» створено у митницях ДФС митні пости як відокремлені структурні підрозділи, зокрема митний пост «Аеропорт Бориспіль» Київської митниці ДФС за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль-7, аеропорт «Бориспіль».

Отже на території відповідача розміщено митний пост, який, в силу положень Митного кодексу України, відповідає за організацію і проведення митних процедур.

Однак ДП МА «Бориспіль», як обслуговуюче підприємство в галузі цивільної авіації, не є суб`єктом відповідальності за організацію і проведення митних процедур, у тому числі декларування вантажу.

У даному випадку ДП МА «Бориспіль» надало ТОВ «Супермаш» послуги з термінального обслуговування і зберігання вантажу, які позивач оплатив у повному обсязі відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури, що свідчить про прийняття позивачем таких послуг. При цьому позивач мав змогу отримати належний йому вантаж виключно після отримання рішення митного органу, яким не є відповідач, про пропуск його на митну територію України.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу в розмірі 47204,64 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову повністю.

Судові витрати, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів статті 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін