Рішення № 107584935, 16.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2022Справа № 910/1054/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна»

про стягнення 884 087,66 грн.-

за участю представників:

від позивача: Чебан Н.М., Змієвець О.П.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ "УКРАЇНА" ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" про стягнення пені у розмірі 844 087,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки №136 від 02.07.2021 року, зокрема, частково і з порушенням термінів поставив позивачу визначений у замовленнях до Договору товар, у зв`язку з чим відповідно до підпункту 7.2 Договору позивачем нараховано 844 087,66 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 23.03.2022.

11.04.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 повідомлено сторін, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в країні введено воєнний стан. 14.03.2022 прийнято Указ Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні». Судове засідання призначене на 23.03.2022 не відбулось.

20.06.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 призначено судове засідання на 31.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 19.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 повідомлено учасників справи, що слухання справи, яке було призначене на 19.10.2022 не відбулось у зв`язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному. Розгляд справи призначено на 16.11.2022.

У судовому засіданні 16.11.2022 представник позивача надав усні пояснення щодо предмету спору та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.11.2022 (як і у попередні судові засідання) не з`явився, заяв та клопотань по суті справи не надав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 виходив з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Згідно частині 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

В свою чергу, станом на день вирішення даного спору відзиву, або будь-яких інших заяв по суті спору, так само як і доказів повної або часткової оплати штрафних санкцій, контррозрахунку позовних вимог, відповідач до суду не подав.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 між Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна» (далі - Постачальник, Відповідач) було укладено договір поставки № 136 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов`язався поставити Покупцю витратні матеріали для виготовлення бланків документів, які відповідно до законодавства потребують використання спеціальних елементів захисту (далі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти поставлений Товар та оплатити його вартість.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що Товар поставляється впродовж строку дії Договору партіями за потребою Покупця та на підставі підписаних уповноваженими представниками Сторін замовлень на поставку партії Товару, в яких вказується кількість, найменування та строк поставки партії Товару. Після підписання Сторонами відповідного замовлення на поставку партії Товару воно є невід`ємною частиною Договору та обов`язковим для виконання Сторонами.

Загальна вартість Товару за Договором визначена Сторонами у пункті 4.1 та на дату надання Постачальником комерційної пропозиції становила 181 710 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 5.2. Договору оплата Товару, що поставляється, здійснюється Покупцем у національній валюті в такому порядку:

10% загальної вартості Товару за Договором, визначеної у п. 4.1 Договору, сплачується Покупцем впродовж 5 (п`яти) робочих днів від дати підписання Сторонами Договору та отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури Постачальника (пункт 5.2.1. Договору);

70% вартості партії Товару, визначеної у підписаному Сторонами замовленні на поставку партії Товару, сплачується Покупцем впродовж 5 (п`яти) робочих днів від дати підписання Сторонами замовлення на поставку партії Товару та отримання відповідного рахунку-фактури Постачальника (пункт 5.2.2. Договору);

20% вартості партії Товару, визначеного у підписаному Сторонами замовленні на поставку партії Товару, сплачується Покупцем впродовж 5 (п`яти) робочих днів від дати поставки Товару та отримання Покупцем відповідного рахунку-фактури Постачальника (пункт 5.2.3. Договору).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір підписаний сторонами та скріплений печатками, отже, є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, що в силу приписів ст.ст. 204, 629 ЦК України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

Так, на виконання п.5.2.1 Договору та на підставі наданого Відповідачем рахунку від 05.07.2021 №27 (копію якого додано до позову) Позивачем 06.07.2021 перераховано Відповідачу попередню оплату в розмірі 10% загальної вартості Товару за Договором, що становить суму 18 139 960,00 грн. (копію банківської виписки додано до позовної заяви).

Таким чином, суду доведено виконання Позивачем своїх зобов`язань щодо попередньої оплати вартості Товару за Договором.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2021 між Позивачем та Відповідачем підписано Замовлення №3 за Договором (копію замовлення додано до позовної заяви), відповідно до якого Відповідач зобов`язався поставити Позивачу: кольорову фарбувальну стрічку 1300 комплектів до 31.08.2021 та захисну плівку 2600 комплектів до 31.08.2021.

При цьому на виконання вимог п.5.2.2 Договору та відповідно до наданого Відповідачем рахунку від 10.08.2021 №47 Позивач 12.08.2021 сплатив Відповідачу попередню оплату 70%. вартості партії Товару, визначеної у Замовленні №3 від 10.08.2021, що становить 32 278 974,00 грн (копії рахунку та банківської виписки додано до позовної заяви).

Отже, судом в становлено, що Позивачем в повному обсязі виконано свої зобов`язання за Договором щодо здійснення попередньої оплати вартості партії Товару за Замовленням №3 від 10.08.2021, а тому, за доводами Позивача, Відповідач зобов`язаний був поставити Позивачу визначений у Замовленні №3 від 10.08.2021 Товар не пізніше 31.08.2021.

Окрім цього, Позивач зазначає, що 21.09.2021 між Позивачем та Відповідачем підписано Замовлення №4 за спірним Договором (копію замовлення додано до позовної заяви), відповідно до якого Відповідач зобов`язався поставити Позивачу: кольорову фарбувальну стрічку 800 комплектів до 01.11.2021, захисну плівку 1600 комплектів до 01.11.2021, кольорову фарбувальну стрічку 107 комплектів до 01.12.2021, захисну плівку 214 комплектів до 01.12.2021.

З огляду на вищевказане, на виконання вимог п.5.2.2 Договору та відповідно до наданого Відповідачем рахунку від 21.09.2021 №60 Позивач 24.09.2021 сплатив Відповідачу попередню оплату 70% вартості партії Товару, визначеної у Замовленні №4 від 21.09.2021, що становить 22 441 886,49 грн. (копію рахунку та банківської виписки додано до позовної заяви).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем в повному обсязі виконано свої зобов`язання за Договором щодо здійснення попередньої оплати вартості партії Товару за Замовленням №4 від 21.09.2021, а тому Відповідач зобов`язаний був поставити Позивачу визначений у Замовленні №4 від 21.09.2021 Товар не пізніше 01.11.2021 та 01.12.2021 відповідно.

Проте, як підтверджується матеріалами справи та не оспорюється Відповідачем, останнім порушено строк виконання своїх зобов`язань за Договором в частині поставки Товару у встановлені строки. Вказані обстави підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви.

Як зазначає Позивач, всупереч умовам Договору Відповідач порушив строк виконання своїх зобов`язань, а саме: визначений у Замовленні №3 від 10.08.2021 Товар, з кінцевим строком поставки до 01.11.2021, був фактично поставлений Відповідачем Позивачу 06.09.2021, що підтверджується видатковою накладною від 06.09.2021 №967; визначений у Замовленні №4 від 21.09.2021 Товар, з кінцевим строком поставки до 01.11.2021 був поставлений частинами 09.11.2021, 19.11.2021, 29.11.2021, 09.12.2021, що підтверджується видатковими накладними від 09.11.2021 №1253, від 19.11.2021 №1278, від 29.11.2021 №1306, від 09.12.2021 №1336; частина визначеного у Замовленні №4 від 21.09.2021 Товару (захисна плівка в комплекті), з кінцевим строком поставки до 01.12.2021 була поставлена 09.12.2021, що підтверджується видатковою накладною від 09.12.2021 №1337 (копії додано до позовної заяви).

Враховуючи факт порушення Відповідачем строку поставки Товару, Позивач листом від 26.11.2021 №02/4270 звернувся до Відповідача з претензією про сплату штрафних санкцій, передбачених у п.7.2. Договору, за несвоєчасну поставку Товару (копію претензії додано до позовної заяви).

У відповідь на зазначену претензію Відповідач листом від 21.12.2021 №514 (копію додано до позовної заяви) повідомив, що порушення строку поставки Товару обумовлене впливом різних факторів, як-то затримки іноземних транспортно- логістичних компаній, які відповідають за організацію перевезень продукції за кордоном, тривалість митних формальностей тощо. Однак, жодних документів, які б підтверджували вказані факти Відповідачем надано не було.

Таким чином, Позивач зазначає, що враховуючи строк порушення поставки Товару за Замовленням №3 від 10.08.2021 та Замовленням №4 від 21.09.2021 Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу пеню, передбачену п.7.2 Договору, в сумі 844 087,66 грн.

Вказані обставини слугували підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом про стягнення суми штрафних санкцій у вигляді пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суду доведено, виконання Позивачем належним чином умов Договору поставки в частині здійснення своєчасної оплати Товару.

Разом з тим, доказів належного виконання Відповідачем умов вказаного Договору в частині своєчасної поставки визначеного Товару матеріали справи не містять та Відповідачем не надано.

Так, поставка товару відповідачем відбулась із порушенням встановленого строку поставки.

Отже, суду доведено належним чином порушення Відповідачем зобов`язання за Договором в частині своєчасної поставки на адресу позивача Товару за Замовленням №3 від 10.08.2021 та Замовленням №4 від 21.09.2021.

Вирішуючи вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 844 087,66 грн., суд відзначає наступне.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах передбачених пунктом 7.3. договору.

Відповідно до пункту 7.2. Договору Сторонами встановлено, що у разі порушення Постачальником строку поставки Товару або порушення строку заміни неякісного Товару на якісний, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого або незаміненого Товару, за кожен день прострочення впродовж усього періоду прострочення виконання зобов`язання, а за прострочення понад 30 календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій, зокрема, пені та штрафу.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 844 087,66 грн. - пені.

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до приписів законодавства. У зв`язку із наведеним, вимоги про стягнення пені та підлягають задоволенню.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, не подав відзиву та контррозрахунку позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність викладених у позові обставин, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заявлена до стягнення сума пені.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна» (вул. Хмельницького Богдана, буд. 52-А, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 37037544) на користь державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (вул. Дегтярівська, буд. 38-44, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 16286441) пеню у розмірі 844 087,66 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 661,31 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2022.

Суддя І.В. Приходько