Рішення № 107584930, 16.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2022Справа № 910/4230/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНКОС ЛАЙН"

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 965 571,26 грн.

за участю представників:

від позивача: Гаврилюк М.В.,

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНКОС ЛАЙН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості за договором поставки №53-122-01-21-11166 від 31.08.2021 у розмірі 965 571,26 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 865 812,00 грн. інфляційні втрати у розмірі 88 152,26 грн. та 3% річних у розмірі 11 607,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 19.07.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли документи з посиланням на вимоги ухвали суду від 13.06.2022.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 21.09.2022.

02.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

22.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині.

25.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява щодо судових витрат.

15.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині та відкладення судового засідання.

19.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині.

21.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2022 відкладено судове засідання на 31.10.2022.

14.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

26.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині.

28.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині.

31.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2022 відкладено розгляд справи на 16.11.2022.

14.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині та заява про розгляд справи 16.11.2022 за відсутності уповноваженого представника відповідача.

У судовому засіданні 16.11.2022 представник позивача надав пояснення, підтвердив факт погашення відповідачем основного боргу окремими платежами на загальну суму 865 812,00 грн. Також позивач наголосив про відсутність погашень відповідачем заявлених інфляційних втрат та 3% річних, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

У судове засідання 16.11.2022 представник відповідача не з`явився. Разом з цим, у заяві від 14.11.2022 відповідач надав докази погашення основної заборгованості та просив розгляд справи, призначений на 16.11.2022 провести без участі уповноваженого представника відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНКОС ЛАЙН» (далі - Позивач, Постачальник) та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» ВІД ІМЕНІ ЯКОЇ ДІЄ ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИНА СТАНЦІЯ» (далі - Відповідач, Покупець, Замовник) було укладено договір №53-122-01-21-11166 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що в порядку та на умовах визначених цим договором Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору). Предметом поставки за Договором є Ручні інструменти пневматичні чи моторизовані, які передбачені специфікацією №1 до договору.

Відповідно до п. 2.2. розділу 2 «Ціна та сума договору» вартість договору складає 910 062,00 грн.

Відповідно до п. 12.1 розділу 12 «Дія договору», договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - 30.03.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Позивач зазначає, що належним чином та у відповідності до умов Договору (розділу 3 «Строки та умови поставки») здійснив поставку товару відповідно до заявок покупця, що підтверджується видатковими накладеним, доданими до позовної заяви.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач лише частково виконав грошові зобов`язання з повної та своєчасної оплати отриманого за Договором товару, внаслідок чого виникла заборгованість, на яку також нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов укладеного Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи. Загальна сума прийнятого позивачем та не оплаченого товару склала 865 812,00 грн.

Видаткові накладні (копії яких наявні в матеріалах справи) підписані повноважними представниками сторін без заперечень та зауважень, зокрема, щодо кількості якості товару, а також строків його поставки. Крім того, зазначені видаткові накладні містять посилання саме на реквізити укладеного між сторонами Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено товар згідно видаткових накладних. При цьому, зважаючи на положення розділу 6 Договору в частині порядку здійснення розрахунків, суд дійшов висновку про те, що обов`язок покупця з оплати отриманого ним товару по кожній окремій видатковій накладній є таким, що настав.

Разом з цим, судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач здійснив погашення основної заборгованості на загальну суму 865 812,00 грн., що підтверджується доданими копіями платіжних доручень.

Факт погашення відповідачем суми основного боргу на загальну суму 865 812,00 грн. також підтверджений представником позивача у судовому засіданні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 865 812,00 грн. в якості погашення спірної заборгованості після звернення позивача з позовом до суду (що підтверджується належними доказами та безпосередньо самим позивачем), суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі №910/4230/22 в частині стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеного основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд враховує наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що заявлені суми обчислені позивачем обґрунтовано та арифметично вірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 88 152,26 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 11 607,00 грн.

Провадження в частині стягнення 865 812,00 грн. основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/4230/22 в частині позовних вимог про стягнення з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНКОС ЛАЙН" суми основного боргу в розмірі 865 812,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "РІВНЕНСЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, ідентифікаційний код: 05425046) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДА ЛЬНІСТЮ «ІНКОС ЛАЙН» (Україна, 02140, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВИШНЯКІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код: 39459829) інфляційні втрати в розмірі 88 152,26 грн. 3% річних у розмірі 11 607,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 483,57 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2022.

Суддя І.В. Приходько