Рішення № 107584919, 23.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2022Справа № 910/3998/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС"

до 1. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк

2. Державного підприємства "Національні інформаційні системи"

про припинення обтяження, зобов`язання вчинити дії

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк (далі-відповідач 1) та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі-відповідач 2) про стягнення припинення обтяження, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/3998/22 від 09.06.2022 позовну заяву залишено без руху.

27.06.2022 від позивача надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

18.07.2022 від Державного підприємства "Національні інформаційні системи" надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2022 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.09.2022.

Ухвалою суду від 20.07.2022 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано документи по справі у Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Державного підприємства "Національні інформаційні системи".

11.08.2022 від Державного підприємства "Національні інформаційні системи" надійшло повідомлення по справі.

05.09.2022 від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшло клопотання про продовження строків на подання доказів.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2022 судом задоволено клопотання відповідача-1 про продовження строків для надання документів та ухвалено відкласти розгляд справи на 05.10.2022.

05.10.2022 від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшло клопотання про долучення доказів.

Протокольною ухвалою суду від 05.10.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2022.

Протокольною ухвалою суду від 26.10.2022 відкладено початок розгляду справи по суті на 23.11.2022.

23.11.2022 в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідачів. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечили. Представником Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" вказано, що у позивача наявна заборгованість за Договором, з огляду на що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 23.11.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У власності Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" (ТОВ"АВТОКРЕДИТ ПЛЮС") знаходиться автомобіль марки CITROEN, модель JUMPER, 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

13.04.2022року ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" отримало витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №78369309, з якого вбачається, що вказаний транспортний засіб обтяжений АТ КБ «ПРИВАТБАНК». А саме, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься наступний запис:

Вид обтяження: приватне обтяження

Тип реєстрації: поточна

Тип обтяження: застава рухомого майна

Зареєстровано: 06.04.2017 10:42:52 за N16216712

реєстратором: Марінець Олена Миколаївна, Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», Дніпропетровська область

Документ-підстава: договір застави, серія та номер: № DNH2LOK03113/DZ-3, виданий: 15.05.2013, видавник: ПАТ КБ «ІІриватБанк», G0512CVН0OANXR

Об`єкт обтяження: інший транспортний засіб, Citroen Jumper, 1999 р.в., номер об`єкта: НОМЕР_3 , Номер державної реєстрації: НОМЕР_2

Відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати.

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» (Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34410930)

Обтяжувач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14360570)

Розмір основного зобов`язання: 312351001,00грн.

Строк виконання зобов`язання: 20.02.2019

Термін дії: 15.04.2026

Звернення стягнення: Не зареєстровано

Змінено: 15.04.2021 09:49:33 реєстратором: Дзюбенко Яна Вадимівна, Дніпропетровська регіональна філія державного підприємства «Національні інформаційні системи», Дніпропетровська обл.

Документ підстава: Договір фінансового лізингу, серія та номер CV00A!00000078, виданий: 12.05.2016, видавник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Тип змін: зміна обтяження

Термін дії (до змін): 06.04.2022

Термін дії (після змін): 15.04.2026

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" вважає, що вищевказане обтяження (з урахуванням його зміни) має бути припинено із вилученням записів та реєстрацією відомостей про припинення обтяження (з урахуванням зміни) у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Як вказує позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокредит плюс" та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» було укладено Кредитний договір № DNН2LOK03113 від 20.02.2013 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором було укладено Договір застави товарів в обороті №DNН2LOK03113/DZ-3 від 15.05.2013 року.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №78369309 від 13.04.2022року вбачається, що па підставі договору застави № DNН2LOK03113/DZ-33 від 15.05.2013 року від 15.05.2013р. було зареєстровано обтяження автомобілю Citroen Jumper, 1999 р.в., номер об`єкта: VF7232B5215697590, Номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .

На переконання позивача, ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" було виконано зобов`язання за Кредитним договором № DNH2LOK03113 від 20.02.2013 року, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №08.7.0.0.0/191104155703 від 04.11.2019р., у зв`язку із чим, згідно ст.ст.593, 599 Цивільною кодексу України припинилось зобов`язання за кредитним договором та застава, яка його забезпечувала, а відповідне обтяження на автомобіль марки CITROEN, модель JUMPER, 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 підлягає припиненню із відповідною реєстрацією відомостей про припинення обтяження згідно ст.43 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №78369309 від 13.04.2022 також вбачається, що АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» 15.04.2021р. було зареєстровано зміну до зареєстрованого обтяження автомобілю у вигляді застави. Підставою зазначено Договір фінансового лізингу, серія та помер CV00A!00000078, виданий: 12.05.2016, видавник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Тип змін: зміна обтяження, Термін дії (до змін): 06.04.2022, Термін дії (після змін): 15.04.2026.

ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" вважає, що правові підстави для вищевказаної зміни обтяження у вигляді застави та пролонгації його дії відсутні, а обтяження з урахуванням зміни має бути припинено із реєстрацією відомостей про припинення, оскільки зміна підстави обтяження та зміна забезпеченого зобов`язання не відбувалась, а реєстрацію зміни здійснено помилково.

ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" зверталось до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ» із вимогою про припинення обтяження (із урахуванням зміни) та реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про припинення обтяження (із урахуванням зміни). ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" у вимозі до AT КБ «ПРИВАТБАНК» також просило надати засвідчену копію Договору застави товарів в обороті №DNН2LOK03113/DZ-3 від 15.05.2013 року, адже в наявному у ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" договорі відсутній автомобіль CITROEN, модель JUMPER, 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Також надати копію Договору фінансового лізингу, серія та номер CV00A!00000078 від 12.05.2016р., адже такий договір відсутній, а запис на його підставі внесено помилково, однак відповіді на вказані звернення так і не отримало, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України "Про заставу" та стаття 572 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої вимоги іншій особі або переведення боргу, який виник із забезпеченої застави.

Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Згідно ст.2 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»:

боржник - особа, яка мас виконати на користь обтяжувана забезпечене обтяженням зобов`язання, або майновий поручитель за таким зобов`язанням; особа, у володінні якої знаходиться майно, що належить обтяжувачу; особа, яка має виконати на користь обтяжувача зобов`язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження; особа, яка відступила право вимоги, що є предметом обтяження;

обтяжувач - уповноважений орган (особа) при публічному обтяженні; кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов`язанням; власник рухомого майна, що знаходиться у володінні боржника; будь-яка інша особа, на користь якої встановлюється договірне обтяження: особа, яка здійснює управління рухомим майном в інтересах кредитора.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 593 Цивільного кодексу України, ст.28 ЗУ «Про заставу» передбачено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Статтею 42 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що до Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими та загальнодоступними для всіх юридичних та фізичних осіб.

Згідно ч.3 ст.43 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів» та реєстрацію обтяжень», обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.

У відповідності до ч.6 ст.43 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Згідно ч.1 ст.44 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, ; а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

У відповідності до ч.3 ст.44 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Крім того, статтею 13 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що зміни у відомостях про зареєстроване обтяження підлягають реєстрації у встановленому цим Законом порядку, якщо вони стосуються:

заміни предмета обтяження або будь-яких змін у складі предмета обтяження, у тому числі таких, що сталися внаслідок переробки, приєднання, поділу, виділення або іншого способу перетворення одного виду рухомого майна в інший;

заміни обтяжувача внаслідок відступлення прав за правовиком, відповідно до якого виникло обтяження, або з інших підстав;

заміни боржника внаслідок передачі предмета обтяження новому власнику в порядку, встановленому статтею 9 цього Закону, або з інших підстав;

зміни змісту або розміру забезпеченого обтяженням зобов`язання;

відступлення пріоритету одного обтяжувача іншому стосовно одного й того ж рухомого майна.

Обтяжувач зобов`язаний зареєструвати зміни у відомостях про зареєстроване обтяження протягом п`яти днів із моменту набраний чинності правочином, на підставі якого відбулися зазначені зміни. Боржник або інші особи, права яких були порушені внаслідок невиконання цього обов`язку, мають право вимагати від обтяжувача відшкодування завданих збитків.

Пунктом 2 ч.1 ст.34 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що до договірних обтяжень належить передача рухомого майна власником у строкове володіння та користування іншій особі, у тому числі згідно з договором лізингу.

Судом встановлено, що 06.04.2017 державним реєстратором накладено обтяження на належний позивачу на праві власності автомобіль на підставі договору застави від 15.05.2013 та потім, 15.04.2021 змінено обтяження на підставі договору фінансового лізингу від 12.05.2016.

Позивач у якості підстави для зняття обтяження надає до суду довідку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №08.7.0.0.0/191104155703 від 04.11.2019, в котрій вказано що станом на 04.11.2019 у позивача немає позичкової заборгованості за кредитним договором №DNH2LOK03113 від 20.02.2013.

Суд зазначає, що довідка №08.7.0.0.0/191104155703 від 04.11.2019 підтверджує відсутність заборгованості за кредитним договором станом на 04.11.2019. Водночас, із означеним позовом ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" звернулось до суду 24.05.2022. Проте, суд приходить до висновку, що означена довідка жодним чином не підтверджує припинення зобов`язань ТОВ "АВТОКРЕДИТ ПЛЮС" перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договорами, на підставі яких накладено обтяження на спірний автомобіль, а саме договору застави від 15.05.2013 та договору фінансового лізингу від 12.05.2016. Будь яких інших належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про припинення обтяження на спірний автомобіль матеріали справи не містять та за час розгляду справи сторонами до суду не представлено.

Отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс" про усуненння перешкод у здійсненні права власності на автомобіль марки CITROEN, модель JUMPER, 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом припинення обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення напису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна не підлягають задоволенню.

Відповідачі в свою чергу зазначених обставин не спростували.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 30.11.2022

Суддя М.О. Лиськов