Рішення № 107584799, 29.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2022Справа № 910/7530/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології", Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 26 889,36 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 26 011,92 грн. плати за користування вагонами та 877,44 грн. збору за зберігання вантажів за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі ст. 306 ГК України, Статуту залізниць України та Правил користування вагонами і контейнерами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.

13.09.2022 року відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог до відповідача-1, з тих підстав, що затримка порожніх вагонів обумовлена виключно виною відповідача-2. Зазначив, що відповідач-1 не тільки не спричиняв затримку вагонів на шляху прямування до станції призначення, а навпаки вчинив всі залежні від нього дії, спрямовані на припинення затримки вагонів на станціях Красний Шахтар та Вісунь, шляхом їх переадресування на іншу станцію, іншому вантажоодержувачу. Крім того, вказав, що збір за зберігання вантажів у розмірі 877,44 грн. (з ПДВ) нараховано саме за час затримки, яка спричинена поведінкою відповідача-2, а не відповідача-1. Також зазначив, що жодним договором та законом не встановлено солідарний обов`язок відповідачів із внесення плати за користування вагонами та збору зберігання вантажів за час затримки вагонів з вини вантажоодержувача.

У вказаному відзиві на позовну заяву відповідача-1 також міститься клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс Україна".

Крім того, 22.11.2022 року відповідача-1 подав до суду аналогічне клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс Україна".

Згідно ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Проте, відповідачем-1 не доведено, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Євротранс Україна" щодо однієї із сторін, а тому в задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення третьої особи судом відмовлено.

28.09.2022 року відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позову в частині вимог до відповідача-2, з тих підстав, що доказів укладення договору перевезення (залізничні накладні) саме з відповідачем-2 позивачем до суду не надано. Додані до позовної заяви спірні накладні свідчать про укладання договору з ПрАТ "Суха Балка", тому відповідач-2 не є належним відповідачем у справі. Крім того, вказав, що 24.02.2022 року з початком агресії Російської Федерації позивачем була введена конвенційна заборона на відправлення вантажів в напрямок станцій Берегова та Чорноморська, а основна відправка продукції відповідача-2 йшла в напрямок саме цих станцій. Відповідач-2 вважає, що затримка спірних вагонів відбулася не з його вини, а у зв`язку з тим, що існували обставини непереборної сили, про що позивач був обізнаний.

18.10.2022 року позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-42177899/2020-0001.

30.06.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00191000/2020-0001.

Предметом вказаних договорів є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договорів).

Пунктом 1.4 договорів погоджено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною вiдомiстю, вiдомiстю плати за користування вагонами, вiдомiстю плати за подавання/забирання вагонiв та маневрову роботу, зведеними відомостями

та iншими документами.

Пунктом 1.5 договорів визначено, що договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовнику, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги

Пунктом 3.4 договорів передбачено, що замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.

За умовами п. 3.4.3 договорів моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4. договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Пунктом 3.4.4 договорів визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 6.1 договорів сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо.

Пунктом 6.2 договорів погоджено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.

Пунктом 6.3 договорів передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.

У лютому 2022 року на адресу відповідача-2 прямував поїзд № 2766 (індекс 4005-96-4672) у складі 51 порожнього вагону. В перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Згідно з накладною № 42396374 від 24.02.2022 року вагони були відправлені відповідачем-1 на адресу відповідача-2.

Відповідно до акту про затримку № 10 від 25.02.2022 року (наказ № 167), який складено 25.02.2022 року о 19 год. 16 хв. на станції Червоний Шахтар Придніпровської залізниці у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний ГЗК" по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг і несвоєчасним вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу вагони №№ голова 63554141 хвіст 62120571 у кількості 51 вагону (індекс поїзда 4005 96 4672), що перевозяться у поїзді № 2766 затримані через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

25.02.2022 року о 20 год. 45 хв. станція призначення Кривий Ріг повідомила відповідача-2 про затримку вагонів з його вини. Вказане повідомлення представник відповідача-2 підписав із зауваженнями, а саме: "затримка вагонів виникла з причин, що не залежать від вантажоотримувача - воєнних дій".

Листом № 2/0203 від 02.03.2022 року відповідач-1 попросив позивача здійснити переадресування вагону № 63030407 на станцію призначення Верхній Кут.

Спірні вагони були затримані на станції Червоний Шахтар Придніпровської залізниці з вини вантажоодержувача відповідно до актів ф.ГУ-23 № 21 від 25.02.2022 року та № 22 від 04.03.2022 року (з 25.02.2022 року 16 год. 05 хв. по 04.03.2022 року 15 год. 20 хв.). Час затримки вагону становить 164 год. 04 хв.

Крім того, у лютому 2022 року на адресу відповідача-2 прямував поїзд № 2717 (індекс 4005-3-4672) у складі 51 порожнього вагону. В перевізних документах станцією призначення було зазначено станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці. Згідно з накладними №№ 42410241, 42410233, 42410175, 42409946, 42409805 від 25.02.2022 року вагони були відправлені відповідачем-1 на адресу відповідача-2.

Відповідно до акту про затримку № 4 від 06.02.2022 року (наказ № 176), який складено 26.02.2022 року о 00 год. 53 хв. на станції Вісунь Придніпровської залізниці у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний ГЗК" по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці прибутих на адресу ПАТ "Південний ГЗК" і несвоєчасним вивільнення колій від вантажу, що прибув на їх адресу вагони №№ голова 62002555 хвіст 61608527 у кількості 51 вагону (індекс поїзда 4005-3-4672), що перевозяться у поїзді № 2717 затримані через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

26.02.2022 року о 02 год. 00 хв. станція призначення Кривий Ріг повідомила відповідача-2 про затримку вагонів з його вини. Вказане повідомлення представник відповідача-2 підписав із зауваженнями, а саме: "затримка вагонів виникла з причин, що не залежать від вантажоотримувача - воєнних дій".

Листом № 1/0203 від 02.03.2022 року відповідач-1 попросив позивача здійснити переадресування вагонів №№ 55221766 (накладна № 42409805), 59782011 (накладна № 42409946), 63360382 (накладна № 42410175), 64052947 (накладна № 42410233), 64064942 (накладна № 42410241) на станцію призначення Верхній Кут.

Спірні вагони були затримані на станції Вісунь Придніпровської залізниці з вини вантажоодержувача відповідно до актів ф.ГУ-23 № 12 від 26.02.2022 року та № 13 від 05.03.2022 року (з 26.02.2022 року 00 год. 53 хв. по 05.03.2022 року 18 год. 35 хв.). Час затримки вагону становить 185 год. 27 хв.

Відповідно до положень статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 (додаток 1 правил), яка складається на підставі "Пам`яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2 правил), "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3 правил), "Актів загальної форми ГУ-23" (додаток 6 правил).

Пунктом 3 розділу 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністром транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 року № 317 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 № 340/16356 (далі - Збірник) при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Порядок нарахування плати за зберігання вантажу залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (пункт 6 Правил користування вагонами і контейнерами).

Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами встановленими у п. 2.1 розділу ІІІ Збірника. Після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу у розмірі 4 грн. за одну тонну вантажу. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється у розмірі 5,9 грн. доба.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі № 904/7360/17.

Таким чином, вантажоодержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).

Отже, позивач виконав взяті а себе зобов`язання з надання для перевезення вантажних вагонів відповідно до умов договору, а відповідач-2, як вантажоодержувач допустив затримку вагонів, у зв`язку із чим позивачем у відповідності з вимогами діючих нормативно - правових актів: Правил користування вагонами, ст. 119 Статуту залізниць України, умовам договору сторін нараховано до стягнення плату за користування вагонами в сумі 26 011,92 грн. та 877,44 грн. збору за зберігання вантажів.

Судом було надано належну оцінку доводам відповідача-2 викладеним у відзиві на позовну заяву, проте доводи стосовного того, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки доказів укладення договору перевезення (залізничних накладних) саме з відповідачем-2 позивачем до суду не надано, а додані до позовної заяви спірні накладні свідчать про укладання договору з ПрАТ "Суха Балка" є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи залізничними накладними № 42396374 від 24.02.2022 року та №№ 42410241, 42410233, 42410175, 42409946, 42409805 від 25.02.2022 року у яких відповідач-2 вказаний одержувачем (графа 4 накладних).

Посилання відповідача-2 на те, що затримка спірних вагонів відбулася не з його вини, а у зв`язку з тим, що існували обставини непереборної сили та була введена конвенційна заборона на відправлення вантажів, про що позивач був обізнаний також є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Сторони домовились, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів (п.6.2. договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (п. 6.3. договору).

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, однак, відповідач-2 в порушення п. 6.2. Договору, не додержуючись строків, звернувся до позивача лише 17.03.2022 року (лист № 52-40/190) та 18.03.2022 року (лист № 52-40/192).

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. У даному випадку відповідачем-2 не доведено вплив конвенційної заборони та воєнного стану на спроможність відповідача-2 виконувати свої обов`язки.

Згідно частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем-2 не надано доказів в обґрунтування відсутності його вини в затримці вагонів, а також доказів сплати вказаної заборгованості.

Таким чином, вантажоодержувач має обов`язок отримати вантаж, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання, тому плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, підлягають стягненню саме з відповідача-2.

Натомість, з урахуванням всього вищевикладеного, позивачем не доведено наявності підстав для солідарного стягнення з відповідача-1 вказаної заборгованості.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду порушено саме відповідачем-2, а тому в позові до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" про солідарне стягнення слід відмовити, а позов до відповідача-2 про стягнення 26 011,92 грн. плати за користування вагонами та 877,44 грн. збору за зберігання вантажів підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача-2 пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108; код 40081237) 26 011 (двадцять шість тисяч одинадцять) грн. 92 коп. плати за користування вагонами, 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 44 коп. збору за зберігання вантажів та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору.

В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна