Рішення № 107584429, 28.11.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2022м. ДніпроСправа № 904/2684/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Тек-Україна" (02218, м. Київ, вул. Миколи Кибальчича, буд. 2-А, ідентифікаційний код 41347407) до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3, ідентифікаційний код 05393056) про стягнення 173 466,58 грн. інфляційних втрат, 142 551,73 грн. 3% річних

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Тек-Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 19.08.2022 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заборгованості на загальну суму 316 018,31 грн., з яких:

- 173 466,58 грн. інфляційні втрати;

- 142 551,73 грн. 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені у зв`язку із розглядом справи (судовий збір у сумі 4 740,27 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2020 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5831/19, яке набрало законної сили 06.07.2020, постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Тек-Україна" основний борг у сумі 5 568 058,98 грн., судовий збір у сумі 83 520,88 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2020 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод". Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020, залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020, у справі №904/3325/20 затверджено план санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" був схвалений кредиторами. На момент затвердження ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 у справі №904/3325/20 плану санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", тобто на момент вчинення новації, договір №436/2018 на поставку обладнання був дійним. У зв`язку із затвердженням судом плану санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (новація зобов`язання), грошові зобов`язання за договором, в тому числі пені, 3% річних та інфляційні втрати були припинені.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2684/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

На електрону пошту суду 28.09.2022 надійшло клопотання відповідача про продовження строку для складання відзиву на позовну заяву на п`ятнадцять днів. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідач отримав 13.09.2022 ухвалу про відкриття провадження у справі №904/2684/22 та в зв`язку з запровадження на підприємстві триденного робочого тижня, що є наслідком введення на території України воєнного стану, неможливості оперативного отримання від структурних підрозділів первинних документів щодо дійсних обсягів поставки обладнання та розмірів оплати, для підготовки відзиву та контррозрахунку розміру 3% річних та інфляційних втрат, відповідач не встигає надати відзив у встановлений в ухвалі суду строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про продовження строку для складання відзиву на позовну заяву на п`ятнадцять днів.

Разом з тим, судом враховано, що відповідач до теперішнього часу не подав відзив на позовну заяву, тоді як, відповідно до ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5831/19, яке постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 залишено без змін, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення 5 568 059,64 грн. задоволені частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" основний борг у сумі 5 568 058,98 грн., судовий збір у сумі 83 520,88 грн., у решті позову відмовлено.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5831/19 встановлено, що 28.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" (далі позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (далі відповідач, покупець) укладено договір № 436/2018 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Номенклатура, перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару на інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов`язково зазначається код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог: при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), указується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД; при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, указується 10 символів коду УКТ ЗЕД (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару товар, оформлений одним товарно-транспортним документом.

Базисні умови, строки поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього договору (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору на кожну партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру 1 примірник (оригінал);

- сертифікат якості виробника/паспорт на товар 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника);

- видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту;

- податкову накладну складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку передбаченому пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України;

- інші документи, перераховані в специфікації (додатку).

Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком).

Право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця відповідно до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 2.6 договору покупець для отримання товару пред`являє довіреність за формою Додатку № 1 до цього договору.

Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (Додатків), підписаних за цим договором, які є невід`ємною його частиною (пункт 3.2. договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата вартості партії товару здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати, узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього договору. У цьому випадку умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (пункт 13.5 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 20.11.2018).

Специфікаціями до договору (Додатки № 13 від 08.02.2019, № 14 від 15.02.2019, №№ 15, 16 від 28.02.2019, № 18 від 14.05.2019, № 19 від 24.05.2019) сторони погодили поставку відповідачу товару (обладнання) на загальну суму 16 144 620,00 грн з ПДВ.

Пунктом 4 специфікацій (Додатки №№ 13, 16, 18, 19) сторони визначили, що оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем протягом п`яти банківських днів з моменту поставки товару. За специфікаціями (Додатки №№ 14, 15) оплата товару здійснюється наступним чином: 15% - передоплата, 55% - по факту готовності товару до відвантаження, 30% - протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16 116 589,48 грн., що підтверджується видатковими накладними (далі спірні видаткові накладні):

- № РН-0000182 від 02.05.2019 на суму 484 490,40 грн. у межах специфікації (Додаток № 13) зі строком оплати не пізніше 10.05.2019;

- № РН-0000138 від 12.04.2019 на суму 71 208,00 грн. у межах специфікації (Додаток № 14) зі строком оплати не пізніше 13.05.2019;

- № РН-0000236 від 03.06.2019 на суму 11 717 856,00 грн. у межах специфікації (Додаток № 14) зі строком оплати не пізніше 03.07.2019;

- № РН-0000137 від 12.04.2019 на суму 2 147 541,60 грн. у межах специфікації (Додаток № 15) зі строком оплати не пізніше 13.05.2019;

- № РН-0000149 від 18.04.2019 на суму 271 305,60 грн. у межах специфікації (Додаток № 15) зі строком оплати не пізніше 20.05.2019;

- № РН-0000178 від 25.04.2019 на суму 218 496,00 грн. у межах специфікації (Додаток № 15) зі строком оплати не пізніше 27.05.2019;

- № РН-0000191 від 07.05.2019 на суму 667933,20 грн. у межах специфікації (Додаток № 15) зі строком оплати не пізніше 06.06.2019;

- № РН-0000183 від 02.05.2019 на суму 123 408,00 грн. у межах специфікації (Додаток № 16) зі строком оплати не пізніше 10.05.2019;

- № РН-0000402 від 23.08.2019 на суму 213 950,59 грн. у межах специфікації (Додаток № 18) зі строком оплати не пізніше 02.09.2019;

- № РН-0000457 від 23.09.2019 на суму 109 752,43 грн. у межах специфікації (Додаток № 18) зі строком оплати не пізніше 30.09.2019;

- № РН-0000397 від 20.08.2019 на суму 90 647,66 грн. у межах специфікації (Додаток № 19) зі строком оплати не пізніше 28.08.2019.

Фактична доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 291 від 02.05.2019, № 278 від 12.04.2019, № 318 від 03.06.2019, № 278 від 12.04.2019, № 282 від 18.04.2019, № 290 від 25.04.2019, № 297 від 07.05.2019, № 291 від 02.05.2019, а також експрес-накладними "Нова пошта" № 59000443323526 від 23.08.2019, № 59000443323526 від 23.08.2019, №59000449802891 від 23.09.2019, № 59000449802891 від 23.09.2019, № 59000442563368 від 20.08.2019, № 59000442563368 від 20.08.2019 (а.с. 24, 30-31, 35, 48-49, 54, 58, 64, 73, 78, 82, 87).

За отриманий товар відповідач у повному обсязі не розрахувався, сплатив лише 10 521 446,07 грн., з яких:

- 7 966 971,07 грн (платіжні доручення № 116331 від 28.02.2019 768359,60 грн, № 118269 від 13.03.2019 400000,00 грн, № 118501 від 14.03.2019 600000,00 грн, № 120876 від 10.04.2019 39164,40 грн, № 125055 від 30.05.2019 6140021,20 грн, № 133044 від 23.08.2019 19425,87 грн) у рахунок оплати товару за видатковими накладними № РН-0000138 на суму 71208,00 грн, № РН-0000236 від 03.06.2019 на суму 11717856,00 грн у межах специфікації (Додаток № 14). Залишок заборгованості 3 822 092,93 грн (11789064 7966971,07 = 3 822 092,93);

- 2 554 475,00 грн (платіжні доручення № 120895 від 10.04.2019 1817902,02 грн, № 118886 від 19.03.2019 495791,46 грн, № 133048 від 23.08.2019 - 182215,28 грн, № 135457 від 19.09.2019 58566,24 грн) у рахунок оплати товару за видатковими накладними № РН-0000137 від 12.04.2019 на суму 2147541,60 грн, № РН-0000149 від 18.04.2019 на суму 271305,60 грн, № РН-0000178 від 25.04.2019 на суму 218496,00 грн, № РН-0000191 від 07.05.2019 на суму 667933,20 грн у межах специфікації (Додаток № 15). Залишок заборгованості 750 801,40 грн (3305276,40 2554475,00 = 750 801,40).

За таких обставин Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 у справі №904/5831/19, яке набрало законної сили 06.07.2020, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" основний борг у сумі 5 568 058,98 грн., судовий збір у сумі 83 520,88 грн., у решті позову відмовлено.

22 червня 2020 року проведено загальні збори кредиторів Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", на яких прийнято рішення "Схвалити план санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до порушення провадження у справі про банкрутство".

24 червня 2020 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство та відкрито провадження у справі № 904/3325/20. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, б.3 ідентифікаційний код 05393056), що включені до плану санації, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" щодо стягнення заборгованості в сумі 5 651 579,86 грн. включені до Плану санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської від 31.07.2020 у справі №904/3325/20 затверджено план санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, б.3, ідентифікаційний код 05393056) до відкриття провадження у справі про банкрутство та введено досудову санацію боржника на строк, передбачений планом санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод". Скасовано мораторій, введений ухвалою від 24.06.2020.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, яке встановлене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2020 по справі №904/5831/19, позивачем нараховані 173 466,58 грн. інфляційних втрат за загальний період з травня 2019 року по червень 2020 року та 142 551,73 грн. 3% річних за загальний період з 10.05.2019 по 24.06.2020.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю прострочення виконання зобов`язання за договором, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних до прийняття заяви Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду та введення мораторій на задоволення вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2020 у справі №904/3325/20.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи умови договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Згідно зі статтями 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської від 31.07.2020 у справі №904/3325/20 про затвердження плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020, затверджено план санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, б.3, ідентифікаційний код 05393056) до відкриття провадження у справі про банкрутство. Введено досудову санацію боржника на строк, передбачений планом санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод". Затверджений судом план санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" визнано обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включено до плану санації. Скасовано мораторій, введений ухвалою від 24.06.2020. Ухвала набирала законної сили - 31.07.2020.

Господарський суд встановив, що до реєстру кредиторів боржником, тобто відповідачем у справі №904/2684/22, включена вимога, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ТЕК-Україна" у розмірі 5 651 579,86 грн.

При цьому, планом санації Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" відповідача визначено порядок задоволення вимог кредиторів на умовах відстрочки виконання зобов`язання.

Відстрочка виконання зобов`язання встановлюється строком на 2 роки від дня затвердження судом цього плану санації.

Статтею 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Частиною другою статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у плані санації визначаються розмір, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації.

При цьому, частиною десятою статті 5 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що затверджений господарським судом план санації є обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до плану санації.

Затверджений господарським судом план досудової санації передбачає новий порядок та строки погашення вимог кредиторів, тобто замінює первісне зобов`язання (за яким строк виконання вже настав), і яке існувало між сторонами на нове зобов`язання (відстрочення виконання зобов`язання та його розстрочення), тобто трансформує його в зобов`язання за яким строк виконання ще не настав.

При цьому, угода/правочин за яким у боржника та кредитора виникли зобов`язання припиняє свою дію на строк досудової санації, адже документом на підставі якого у сторін, наразі, наявні взаємні права та обов`язки є план досудової санації.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 Цивільного кодексу, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту зазначеного, враховуючи те, що сплата процентів за ст. 625 Цивільного кодексу України є відповідальністю боржника, яка виникає з факту правопорушення грошового зобов`язання та у свою чергу набуває характеру охоронного грошового зобов`язання, вимагають з`ясування питання про судове рішення як підставу виникнення та припинення зобов`язання.

Підстави виникнення зобов`язань визначені у ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України це юридичні факти, у складі яких включаються договір і правопорушення (делікт). Рішення суду за загальним правилом не може породжувати приватноправове зобов`язання, у тому числі грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов`язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати отриманого товару, позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період з травня 2019 року по червень 2020 року у сумі 173 466,58 грн. та 3% річних за загальний період з 10.05.2019 по 24.06.2020 у сумі 142 551,73 грн.

Господарським судом здійснено перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних судом порушень вимог чинного законодавства не встановлено.

У зв`язку з чим позовні вимоги підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати. В позовній заяві позивач зазначає, що розмір судових витрат складається з витрат пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 4 740,27 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Однак, позивач не надав суду договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, а тому суд позбавлений можливості здійснити перевірку та аналіз наданих адвокатом послуг для вирішення питання обґрунтованості виникнення заявленої суми до стягнення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 4 740,27 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Тек-Україна" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення 173 466,58 грн. інфляційних втрат, 142 551,73 грн. 3% річних задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (49064, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3, ідентифікаційний код 05393056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Тек-Україна" (02218, м. Київ, вул. Миколи Кибальчича, буд. 2-А, ідентифікаційний код 41347407) 173 466,58 грн. інфляційних втрат, 142 551,73 грн. 3% річних та судовий збір у сумі 4 740,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв