Ухвала суду № 107583474, 25.11.2022, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/747/22

провадження № 2/624/191/22

У Х В А Л А

25 листопада 2022 року суддя Кегичівського районного суду Харківської області Крапівка Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерне товариство «Харківобленерго» про визнання дій незаконними, шляхом зобов`язання звільнити із займаної посади, стягнення майнової та моральної шкоди

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до АТ «Харківобленерго», в якому просить: 1) визнати незаконні дії АТ «Харківобленерго» порушенням Конституції України, КЗпП України та стягнути на її користь збитки -141298,31 гривень, моральну шкоду 100000,00 гривень; 2) зобов`язати АТ «Харківобленерго» звільнити із займаної посади юрисконсульта за згодою сторін ; 3) стягнути з АТ «Харківобленерго» середній заробіток в сумі - 45 257,10 гривень за весь період затримки розрахунку по день фактичної виплати; 4) стягнути судові витрати.

Також просить витребувати у відповідача докази: копію трудового договору укладеного між позивачем та відповідачем та накази №3/1223 від 01.09.2003, наказ №125 від 26.01.2021, копію колективного договору.

Позивач заявила про звільнення або відстрочення сплати судового збору, у зв`язку з підтвердженням складного матеріального становища до ухвалення судового рішення.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивачем було отримано листа 22.09.2022 за №15-46/3622 від 21.09.2022, в якому було зазначено, що її трудові права були порушені, а саме їй було відмовлено у звільненні з посади юрисконсульта та відповідно не виплачено передбачених законом коштів при звільненні. У період з 01 вересня 2003 року по 15 серпня 2022 року позивач знаходилась у трудових відносинах з АТ «Харківобленерго». З 26.01.2022, згідно довіреності №01-40/1102, її було уповноважено на представництво інтересів відповідача, так як позивач самостійно підвищила свою кваліфікацію та мала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 26.03.2022 серія ПТ №2556. Але заробітна плата - оклад становить в сумі 13859,00 гривень який не було змінено, та відповідно нарахувань не було здійснено. Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем, позивач виконувала покладені на неї обов`язки згідно трудового договору та у відповідності зазначені у посадовій інструкції обов`язки юрисконсульта (довіреність від 01.01.2022 №01- 26/202) та адвоката з 26.01.2022 про, що було надано відповідні довіреності на представництво інтересів товариства, з боку останнього заробітна плата в повному обсязі не нараховувалась, та не виплачувалась. З даною проблемою позивач звернулася до виконуючого обов`язки керівника підрозділу AT «Харківобленерго» Кегичівського РЄЄ Ребрика В., (так як керівник ОСОБА_2 був відсутній), який погодився, з тим, що і йому не виплачують заробітну плату, яка відповідає окладу. З яких підстав - невідомо з 24.02.2022. Тому позивачу було запропоновано написати заяву про звільнення за згодою сторін, яку було узгоджено ним, власноруч підписано та позивачем було направлено листом Укрпоштою до Акціонерного товариства «Харківобленерго». Головною умовою звільнення з роботи за угодою сторін, являється домовленість між працівником і роботодавцем. Зафіксована відповідною заявою, яка є доказом того, що сторони узгодили це питання між собою і не мають щодо цього ніяких заперечень. Але до даного часу позивача не звільнено, натомість отримано від 22.09.2022 за підписом ОСОБА_3 листа, з даною позицією відповідача позивач не погоджується, оскільки при написанні заяви про звільнення з представником роботодавця ОСОБА_4 , було чітко узгоджено звільнення, досягнуто угоди, але не зважаючи на факт отримання відповідачем оригіналу заяви 22 серпня 2022 року, відповідач не провів звільнення, не здійснив належний розрахунок при звільненні, не видано наказу та не надано трудову книжку з відповідною відміткою. Виплата заробітної плати в повному обсязі згідно окладу в період з 24.02.2022 року по терперішній час не виплачується з невідомих причин. В день звільнення позивача, тобто 22 серпня 2022 року було отримано заяву про звільнення від 16.08.2022, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. В зв`язку із порушенням КЗпП України відповідачем та не звільненням позивача із займаної посади, не зважаючи на подання заяви про звільнення, позивача не було звільнено, та нараховано, та виплачено кошти по невикористаній відпустці. Тому позивачем здійснено розрахунок згідно довідки від 30.09.2022 попередніх 2-х місяців - червень, липень 2022 року, становить 13925,01 гривень (6465,33грн.+ 7459,68 грн) згідно інформації AT «Харківобленерго», що становить відпрацьованих у червні 2022 - 10 днів, липень- 11 днів, середній заробіток за день становить - (6465,33грн.: 10 днів) = 646,53 грн. Також позивачем проведено розрахунок заборгованості, з урахуванням здійснених виплат, невикористаної відпустки, вихідної допомоги при звільненні, та становить разом 141298,31 грн. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середньоденна заробітна плата позивача складає 646,53 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 70 робочих дні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 45257,10 грн. Вимогу щодо відшкодуванням відповідачем завданої моральної шкоди позивач обгрунтовує тим, що відбулася втрата нормальних життєвих зв`язків і необхідність від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, так як позивач підтверджує наявність та утримання малолітньої дитини, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших осіб, які тимчасово переселені в зв`язку з воєнним станом в Україні та знаходяться на фактичному утриманні, проживанні - це інвалід 3 группи - сестра ОСОБА_6 та студент Харківського коледжу - ОСОБА_6 , а також син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 - студент Державного біотехнологічного університету, а також чоловік ОСОБА_8 - є студентом даного університету. В зв`язку з виконанням трудових відносин, а саме праці на посаді юрисконсульта, виконуючи представництво інтересів відповідача у організаціях різних форм власності, суді, прокуратурі та інших, що в свою чергу требує від юриста та адвоката бути порядним, навіть тоді коли інститутом правосуддя не є ефективним, потрібно робити свою справу проффесійно та достойно, добросовісно, прагнувши до вершин професіоналізму і кваліфікованої роботи, а саме було підвищено кваліфікацію та отримано свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю та роботодавцем надано відповідну довіреність. Одже, позивач адвокат несе підтримання моральності у суспільстві, тому позиція відповідача призводить до тяжких внутрішніх страждань, дизкомфорту, поганого самовідчуття, не зважаючи на те, що пропрацювала в товаристві майже 19 років, та вважала дане підприємство одним із кращих в Україні, де законодавство України повинно бути виконано. Позивач, для того щоб відповідач мав професійного юриста, адвоката, було здійснено багато роботи, щоб завжди діяти в інтерсах відповідача та бути всебічно розвиненою людиною, володіти словом і пером, багато читати, мати обширний словниковий запас та нести почесно свої професійні обов`язки, тому, для позивача є дуже важливо, та є психологічно складно звертатися до суду за захистом порушених трудових прав. Так, при звільненні з товариства планувала інші види доходів, але незаконні дії відповідача привели до відмови від планів на майбутнє, що є не припустиме у воєнний час в Україні, коли є загроза життю позивача та сім`ї з неповнолітньою дитиною. Моральну шкоду оцуінює в 100000 грн.

Позивачем, як вже зазначалось судом, було заявлено клопотання про звільнення або відстрочення від сплати судового збору

Розглядаючи клопотання позивача про звільнення або відстрочення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою за його клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Позивач письмового обгрунтування свого клопотання суду не надала, обмежилась посиланням на складне матеріальне становище, без його конкретизації, та посиланням на ст. 136 ЦПК України, ч. 1 ст. 8, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Пункт 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», передбачає звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, звільнення позивача від сплати судового збору має місце при поданні позову про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Таке звільнення є автоматичним без додаткової потреби постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору при поданні позову.

На підставі цієї норми закону позивач звільнений від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення заробітної плати.

Проте позивачем крім, позовної вимоги про стягнення заробітної плати, також заявлені вимоги про: 1) визнання дій відповідача незаконними, зобов`язання звільнити із займаної посади юрисконсульта за згодою сторін, 2) стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн, 3) стягнення середнього заробітку в сумі 45257,10 грн за весь період затримки розрахунку по день фактичної виплати.

Середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день фактичної виплати при звільненні до структури заробітної плати не входить.

Цей висновок відповідає положенням ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ (в усіх судових інстанціях).

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18)

Отже, законом не передбачено звільнення позивача від сплати судового збору за вимогами про: 1) визнання дій відповідача незаконними, зобов`язання звільнити із займаної посади юрисконсульта за згодою сторін, 2) стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн, 3) стягнення середнього заробітку в сумі 45257,10 грн за весь період затримки розрахунку по день фактичної виплати.

За таких обтавин клопотання позивача в частині звільнення позивача від сплати судового збору задоволеню не підлягає.

Щодо можливості задоволення судом клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, у зв`язку зі складним матеріальним становищем, суд зазначає таке.

Позивач конкретного обгрунтування складного матеріального становища не виклала, проте в позові зазначені обставини якими позивачем було обгрунтовано заявлену моральну шкоду. Зокрема позивачем зазначено про наявність на її утриманні малолітньої дитини, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших осіб, які тимчасово переселені в зв`язку з воєнним станом в Україні та знаходяться на фактичному утриманні, проживанні - це інвалід 3 группи - сестра ОСОБА_6 та студент Харківського коледжу - ОСОБА_6 , а також син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 - студент Державного біотехнологічного університету, а також чоловік ОСОБА_8 - є студентом даного університету. Проте, зазначені позивачем обставини, не є безумовною підставою для відстрочення його сплати, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан.

Наведені позивачем доводи не дають достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Докази, щодо реального майнового стану позивача суду не надані. Відсутня інформація щодо її та її сім`ї доходів, перебування повнолітніх осіб на її утриманні, відсутність у них власного доходу, утримання тимчасово переміщених осіб та відсутність у них власного доходу, наявності банкіських рахунків, руху коштів, банківських вкладів, кредитів, зареєстрованого нерухомого та рухомого майна, тощо.

За таких обставин підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збірсправляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 гривень.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивачем заявленоодну позовнувимогу немайновогохарактеру тадві вимогимайнового характеру.Вимога простягнення моральноїшкоди,вираженої угрошовому еквівалентіє вимогоюмайнового характеру.Даний висновоксуду відповідаєправовій позиціїВерховного Судувисловленої усправі №523/4124/21, постанова від 07.02.2022.

Отже позивачем має бути сплачений судовий збір за позовною вимогою немайнового характеру в сумі 992,40 грн та за дві вимоги майнового характеру в сумі 1452,571 грн (1% від ціни позову, яка складає 145257,10 грн (100000 грн + 45257,10 грн). Разом 2444,97 грн.

Реквiзити для перерахування судового збору: отримувач коштів ГУК Харків обл/СТГ Кегичiвка/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998. Рахунок отримувача UA118999980313161206000020609, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Кегичівський районний суд Харківської області (назва суду, де розглядається справа).

Документ про сплату судового збору має бути поданий позивачем до суду, для долучення до матеріалів справи.

Крім того вирішуючи питання, щодо відповідності поданої позовної зява іншим вимогам закону, судом встановлені також інші недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадженню у справі.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивачем до позовної заяви були додані докази, які позивач вважає за необхідне надати суду на підтвердженя заявлених позовних вимог.

Ознайомившись з цими доказами, встановлено, що частина доданих до позовної заяви копій документів, а саме: копії трудової книжки та заяви від 15.08.2022, позивачем не засвідчено, що не відповідає вимогам закону щодо подання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.п. 5.26, 5.27 Національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів». За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

На підставі викладено, позивачу на виконання вимог цієї ухвали необхідно належним чином завірити зазначені судом копії документів.

Також позивачем було заявлено клопотання про витребування у відповідача АТ «Харківобленерго» доказів, а саме: копії трудового договору укладеного між позивачем та відповідачем, накази №3/1223 від 01.09.2033, № 125 від 26.10.2021, копію колективнго договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з частиною першою та другою ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За правилами, встановленими частиною восьмою вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За правилами частини першої статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, клопотання позивача про витребування доказів заявлено з порушенням вимог ч. 2 ст. 84 ЦПК України.

Позивач не зазначила, які обставини може підтвердити або спростувати накази №3/1223 від 01.09.2003 та №125 від 26.01.2021, про, що ці накази, вжиті позивачем заходи для отримання цього доказу самосійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного їх отримання. Так позивач згідно з наданих листів адресованих АТ «Харківобленерго» питання про надання їй копій зазначених наказів перед адресатом не ставила. Доказів фактичного направлення та отримання цих листів відповідачем не надано.

Щодо витребування копії трудового договору укладеного між позивачем та відповідачем, позивачу АТ «Харківобленерго» надано відповідь, що у розпорядженні АТ «Харківобленерго» відсутня письмова форма укладеного з позивачем трудового договору. Щодо витребування колективного договору, відповідачем надано позивачу відповідь, що витяг «з колективног договору в частині трудових правовідносин, в тому числі виплат заробітної плати, премій, невикористаної відпустки, при звільненні з порушення колективного договору роботодавцем» відсутній, у зв`язку з цим товариство не має можливості надати його копію. Таким чином підстави вважати, що товариство має зазначені доказ позивачем не зазначено.

Таким чином позивачу необхідно скласти клопотання про витребування доказів, у відповідності до вимог ч.2 ст. 84 ЦПК України.

Отже, на виконаня вимог даної ухвали суду позивачем має бути сплачено судовий збір, належним чином завірено копії документів, клопотання про витребування доказів складено, у відповідності до вимог ч.2 ст. 84 ЦПК України.

За правилами ч. 1 ст. 187 ЦПК України суд має відкрити провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Додержання процесуальної форми, змісту та порядку подання позовної заяви є однією з обов`язкових вимог законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Враховуючи виявлені недоліки при оформленні позовної заяви, на виконання вимог національного законодавства, а саме - частини першої ст. 185 ЦПК України, суддею постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху та позивачу встановлюється строк для усунення недоліків.

Позивачу слід взяти до уваги, що якісна підготовка до судового розгляду спрямована в першу чергу на захист прав самого позивача та забезпечення розгляду справи у порядку, про який просить позивач, без зволікань, з додержанням розумних строків, наслідком чого стане економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов`язаних із безпосереднім розглядом справи.

Суд надає позивачу максимальний з передбачених ЦПК України строк на усунення недоліків десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по суті - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерне товариство «Харківобленерго» про визнання дій незаконними, шляхом зобов`язання звільнити із займаної посади, стягнення майнової та моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Крапівка