Рішення № 10758050, 06.08.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2010 р. Справа № 3/142

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.

При секретарі судового засідання: Ковалюк С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ, 03150 по справі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 10, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача 1: Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд", вул. Г. Мазепи, 179, м. Івано-Франківськ 76000

про стягнення 510058,12 грн. заборгованості.

За зустрічним позовом: Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ, 03150 по справі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 10, м. Івано-Франківськ, 76000

про зобов"язання укласти додатковий договір про внесення змін до кредитного договору № 5408К16 від 23.05.08р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Созоник Вадим Васильович - головний юрисконсульт, (довіреність № 010-01/3386 від 20.05.09р.)

Від відповідача 1: ОСОБА_3 - представник, (довіреність № б/н від 01.06.10)

Від відповідача 2: Гавриляк Б.Б. - представник, (довіреність № б/ від 31.05.09р.)

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»звернулось в суд з позовом до підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»про стягнення 510058 грн. 12 коп. заборгованості за кредитним договором № 5408К16 від 23.05.2008р.

Позивачем 21.01.10 подано заяву (№054-002/120 від 20.01.10) в якій просить стягнути з відповідачів солідарно 484225 грн. 16 коп.

Позивачем 07.06.10 подано заяву (№054-002/1220 від 07.06.10) в якій повідомив суд про часткову сплату боргу і станом на 07.06.10 за відповідачами рахується заборгованість в розмірі 443548 грн. 45 коп. по кредитному договору № 5408К16 від 23.05.2008р.

22.01.10 підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»про зобовязання укласти додатковий договір про внесення змін до кредитного договору № 5408К16 від 23.05.2008р.

Судові засідання неодноразово відкладались і в них робились перерви.

05.08.2010р. судом було зроблено перерву до 06.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Позивачем - ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Відповідачем - підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5408К16 від 23.05.2008р.

Згідно п.п.3.2.1, 3.2.2 кредитного договору № 5408К16 від 23.05.2008р позивач надав підприємцю ОСОБА_1 кредит на суму 615978,00 гривень з кінцевим терміном погашення заборгованості 22.05.2013р.

Відповідно до п.п. 3.2.5, 3.4.1, 3.5.1 Кредитного договору підприємець ОСОБА_1 зобовязувався повертати кредит згідно погодженого Графіка надання та погашення Кредиту, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та плату за управління Кредитом.

23.05.08 з метою забезпечення зобовязань за кредитним договором був укладений договір поруки №5408Р2 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор) підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) та ТзОВ “Енергобуд” (поручитель).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору поруки поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримує в обсязі визначеному заявою (№054-002/1220 від 07.06.10)

Відповідачі позов не визнають.

24.12.09 ТОВ “Енергобуд” подано клопотання про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи, мотивовано тим що Підприємець ОСОБА_1 немає можливості самостійно визначити суму основної заборгованості та по відсотках по кредитному договорі, а також вже погашеної заборгованості, відсотків по кредиту та плати за управління кредитом. Дана неможливість пов'язана із тим, що сплата по кредиту проводилась шляхом внесенням готівки через установи банку, чіткого обліку внесених платежів відповідачем не велось, а частина платіжних доручень була втрачена. Окрім того, уже після порушення провадження у справі відповідачем вносились платежі.

Також, 20.07.10 підприємець ОСОБА_1 подав до суду клопотання про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи, в підтвердження чого було подано Аудиторський висновок незалежного аудитора ТОВ "Аудиторська фірма "Альфа-аудит ЛТД" №55 від 20.07.10 з якого вбачається, що сума нарахованих та несплачених станом на 07.06.2010р процентів за кредитним договором № 5408К16 від 23.05.2008р, яка розрахунком заборгованості по прострочених відсотках визначена у розмірі 16397 грн. 08 коп., не відповідає положенням кредитного договору і є завищеною.

Представник позивача проти заявленого клопотання про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи заперечив та надав до суду лист з ТзОВ «Аудиторська фірма «Альфа-Аудит ЛТД»№57 від05.08.2010р. про визнання висновку ТзОВ «Аудиторська фірма «Альфа-Аудит ЛТД»№55 від 20.07.2010р. недійсним. Даним листом також підтверджено дійсність та правильність проведених розрахунків ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Статтею 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно пункту 2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 11.11.1998 р. N 02-5/424 “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не доведено факту необхідності проведення судово-бухгалтерської експертизи і в матеріалах справи є всі необхідні докази які потрібні для визначення наявності чи відсутності факту заборгованості Відповідачів та правильність розрахунків Позивача.

Отже, за таких обставин підстав для проведення судової експертизи немає, а отже суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи.

22.01.10 підприємець ОСОБА_1 звернулось в суд з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»про зобовязання укласти додатковий договір про внесення змін до кредитного договору № 5408К16 від 23.05.2008р.

Суд дійшов висновку, що слід в першу чергу розглядати зустрічний позов, оскільки від вирішення зустрічного позову залежить вирішення первісного позову.

Щодо зустрічного позову суд встановив наступне:

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В судових засіданнях встановлено, що позивач належним чином виконував умови кредитного договору № 5408К16 від 23.05.2008р., відсутні обставини та факти, що підтверджують істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору № 5408К16 від 23.05.2008р., підприємець ОСОБА_1 не звертався до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду про відстрочення виконання зобовязання по кредитному договору № 5408К16 від 23.05.2008р. Таким чином, відсутні підстави для задоволення зустрічної позовної заяви.

Щодо первісного позову, суд встановив наступне:

Між Позивачем - ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Відповідачем - підприємцем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5408К16 від 23.05.2008р.

Згідно п.п.3.2.1, 3.2.2 кредитного договору № 5408К16 від 23.05.2008р позивач надав підприємцю ОСОБА_1 кредит на суму 615978,00 гривень з кінцевим терміном погашення заборгованості 22.05.2013р.

Відповідно до п.п. 3.2.5, 3.4.1, 3.5.1 Кредитного договору підприємець ОСОБА_1 зобовязувався повертати кредит згідно погодженого Графіка надання та погашення Кредиту, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом та плату за управління Кредитом.

Підприємець ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував і за ним рахується заборгованість по кредитному договору в розмірі 443548 грн. 45 коп., в тому числі 370000 грн.- заборгованості по кредиту, 16397 грн. 08 коп. - нарахованих та несплачених відсотках за період з 01.03.10 по 01.06.10, 315 грн. - нарахованої комісії за управління кредитом за період з 01.03.10 по 01.06.10, 56836 грн. 37 коп - нарахованої та несплаченої пені.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1046 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Підприємцем ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувались, не сплачувались частини кредиту та відсотки згідно затвердженого графіку і в звязку з чим, йому Позивачем направлялись вимоги з вимогою погасити Кредит та відсотки в повному обсязі, а також виконати свої зобовязання, що виникли на підставі кредитної угоди.

Однак, вимоги Позивача та вимоги кредитного договору фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не виконані.

Станом на 07.06.2010 року за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість по кредитному договору № 5408К16 від 23.05.2008р. зокрема по кредиту в розмірі 370000,00 гривень; по нарахованих та не сплачених відсотках за період з 01.03.2010р. по 01.06.2010р. в розмірі 16397,08 гривень; по нарахованій комісії за управління кредитом за період з 01.03.2010р. по 01.06.2010р. 315,00 гривень, які підлягають задоволенню

Заборгованість Відповідача підтверджується, розрахунком заборгованості представленим Позивачем, виписками з позичкового рахунку, платіжним дорученням №1 від 23.05.2010р.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за кредитним договором № 5408К16 від 23.05.2008р про стягнення кредиту в розмірі - 370000,00 гривень; по нарахованих та не сплачених відсотках за період з 01.03.2010р. по 01.06.2010р. в розмірі 16397,08 гривень; по нарахованій комісії за управління кредитом за період з 01.03.2010р. по 01.06.2010р. 315,00 гривень, підлягають до задоволення.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п.3.4.1, 3.5.1,4.1 цього договору позичальник сплачує Банкові пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 цього Договору, і підлягає сплаті на рахунок зазначений у п.3.8 цього договору.

З урахуванням того, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання про оплаті заборгованості по кредиту, заборгованості по відсоткам, встановлений судом, вимога позивача про стягнення 56836 грн. 37 коп. - нарахованої та несплаченої пені. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредитному договору № 5408К16 від 23.05.2008, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Пунктом 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене, первісний позов слід задовольнити в повному обсязі, стягнути солідарно з відповідачів 443548 грн. 45 коп., в тому числі 370000 грн. - заборгованості по кредиту, 16397 грн. 08 коп. - нарахованих та несплачених відсотках за період з 01.03.10 по 01.06.10, 315 грн. - нарахованої комісії за управління кредитом за період з 01.03.10 по 01.06.10, 56836 грн. 37 коп. - нарахованої та несплаченої пені.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526,530,541, 543, 546,554,553,627,629,651,652,1046,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,188,193,216,230,231 Господарського кодексу України 49,83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Задовольнити первісний позов.

Стягнути солідарно з Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобуд", вул. Г. Мазепи, 179, м. Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 32360878) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ, 03150 (ідентифікаційний код00032112) по справі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 10, м. Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 20569558) 370000 грн. - заборгованості по кредиту, 16397 грн. 08 коп. - нарахованих та несплачених відсотках за період з 01.03.10 по 01.06.10, 315 грн. - нарахованої комісії за управління кредитом за період з 01.03.10 по 01.06.10, 56836 грн. 37 коп. - нарахованої та несплаченої пені, 5100 грн. 58 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич М.М.

рішення підписане 12.08.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 11.08.10