Рішення № 107580480, 30.11.2022, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 469/523/21

2/468/52/22

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2022 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання - Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 469/523/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Південь» про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі (третя особа - ОСОБА_2 ),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди належної позивачу на праві спільної часткової власності земельної ділянки. На обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що 23.08.2017 року отримав у спадщину право власності на 5/6 частки на дві земельні ділянки після смерті батька ОСОБА_3 . За життя його батьком вказані земельні ділянки були передані в оренду СТОВ «Робуста Агро Інвест», за умовами договору оренди землі було передано земельну ділянку загальною площею 5,22 га строком на 15 років з умовою сплати орендної плати в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки землі в строк до 31 грудня поточного року. Починаючи з 2017 року відповідач орендну плату позивачеві не виплачує.

Внаслідок цих обставин позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 2017 року по 2020 рік в загальній сумі 55923,49 грн., пеню за несвоєчасну виплату орендної плати за вказані роки, розраховану до 31.05.2022 року включно, в загальному розмірі 39611,77 грн. та розірвати вказаний договір оренди.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

Позов надійшов до Березанського районного суду Миколаївської області 16.06.2021 року (зданий до відділення зв`язку 16.06.2021 року).

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 16.08.2021 року справа передана за підсудністю до Баштанського районного суду Миколаївської області.

24.11.2021 року справа надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 30.11.2021 року відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України заяву залишено без руху.

22.12.2021 року справа після виконання позивачем ухвали про залишення заяви без руху була прийнята Баштанським районним судом Миколаївської області до провадження та вирішено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 27.09.2022 року у відповідача витребувані додаткові докази, на виконання якої відповідач відповідних доказів не надав.

Від позивача до суду надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач не визнає пред`явлені вимоги у повному обсязі. Відповідач вказує, що згідно з договором перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для зміни умов або розірвання договору за яким розмір орендної плати встановлено 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому відповідачем нараховувалася і сплачувалася орендна плата в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач зазначає, що ним нараховано та виплачено орендну плату за 2017-2020 роки у більшому розмірі, ніж визначена умовами договору, що підтверджується наданими самим позивачем відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів. Крім цього відповідач вважає, що відносно вимоги позивача про сплату заборгованості по орендній платі за 2017 рік сплив строк позовної давності. Вимоги, щодо сплати пені відповідач вважає безпідставними, адже ним було повністю сплачено орендну плату за 2017-2020 роки. Також відповідач просив застосувати до вимог позивача про стягнення пені визначену п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовну давність в один рік. На підставі викладеного, відповідач просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив участь в судовому розгляду свого представника, при цьому відповідач про час та місце судового розгляду неодноразово повідомлявся вчасно та належним чином (рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням).

При цьому, за загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Крім того, відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

В даній справі за заявою представника відповідача про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі така можливість була надана та судовий розгляд вперше був відкладений 28.10.2022 року, при цьому за ч.2 ст. 223 ЦПК України суд може відкласти судовий розгляд лише у випадку першої неявки сторони, у випадку ж повторної неявки в судове засідання відповідача відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Тому потворна заява представника відповідача про відкладення судового розгляду для надання можливості ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї матеріалами не дає суду підстав для такого відкладення з врахуванням ще й того, що копію позовної заяви з додатками відповідач отримав належним чином 05.01.2022 року, що підтверджується зворотнім повідомленням (а.с. 152).

Натомість відповідач скористався правом подачі до суду відзиву, тому суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін.

Третя особа до суду не з`явилась, про розгляд справи неодноразово повідомлялась, від неї не надходило пояснень на позов чи відзив.

Оскільки ухвали суду про витребування додаткових доказів не виконана відповідачем, то суд відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України вирішив здійснити розгляд справи за фактично наявними в ній доказами.

Дослідивши наявні в справі матеріали (копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.08.2017 року, 18.12.2021 року; копії свідоцтв про право на спадщину від 23.08.2017 року; копію договору оренди землі №204 від 20.08.2007 року; копію листа-вимоги від 26.02.2020 року; копію звернення від 03.02.2021 року; копію інформації №57/134-21 від 09.04.2021 року; копію листа №25 від 15.02.2018 року; копію листа-пропозиції; копії витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.05.2021 року; копію витягу з Єдиного державного реєстру від 24.05.2021 року; розрахунок пені; копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 30.05.2021 року, 24.05.2021 року; копію спадкової справи №44/2017 після смерті ОСОБА_3 ; довідку від 20.01.2022 року про порядок розрахунку орендної плати), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 20.08.2007 року уклав з СТОВ «Робуста Агро Інвест» договір оренди землі №204, відповідно до якого передав належні йому земельні ділянки в оренду на 15 років з умовою сплати орендної плати до 31 грудня поточного року в розмірі 2 % нормативної грошової оцінки землі, що на дату укладення договору становило 896,78 грн.

Також відповідно до п. 14 вказаного договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відомості про вказаний договір були внесені до Державного земельного кадастру 26.10.2007 року за №040700601921. У подальшому орендар змінив назву з СТОВ «Робуста Агро Інвест» на ТОВ «Райз Південь».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті позивач ОСОБА_1 отримав у спадщину 5/6 частки земельних ділянок з кадастровими номерами 4820681200:01:000:0256 площею 4,2183 га та 4820681200:02:000:0453 площею 0,995 га, розташованих на території Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Спадкоємцем іншої 1/6 частки вказаних земельних ділянок є третя особа ОСОБА_2 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених ОСОБА_1 протягом 2017-2020 року доходів, останньому орендна плата:

-за 2017 рік нарахована в 4 кварталі 2017 року в сумі 14803,53 грн. та виплачена з відрахуванням податку в сумі 2664,64 грн.;

-за 2018 рік нарахована в 4 кварталі 2018 року в сумі 13702,48 грн. з відрахуванням податку в сумі 2466,45 грн., але не виплачена в подальшому;

-за 2019 рік нарахована в 4 кварталі 2019 року в сумі 13570,39 грн. з відрахуванням податку в сумі 2442,67 грн. та виплачена в 1 кварталі 2020 року;

-за 2020 рік нарахована в 4 кварталі 2020 року в сумі 6168,62 грн. з відрахуванням податку в сумі 1110,35 грн. та виплачена в 4 кварталі 2020 року в сумі 1202,88 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з загальним правилом, визначеним ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата та її розмір віднесені до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. "д" ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з п. 35 договору його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу сторони внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року №313/780/19 та постанови Верховного Суду від 06.03.2019 року №183/262/17 підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Крім того, згідно з постановою Верховного Суду від 01.07.2020 року №183/3653/16 неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

За такого, оскільки відповідач у 2018 році орендну плату не виплатив взагалі, у 2019 році виплатив з порушенням строків, а в 2020 році виплатив не в повному розмірі, то, з врахуванням описаного вище, це є систематичним порушенням договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати і є підставою для розірвання договору оренди землі.

При цьому, оскільки залучений до участі у справі в якості третьої особи співвласник 1/6 часток земельних ділянок, які передані в оренду на підставі даного договору, будь-яких заперечень щодо вимог іншого співвласника 5/6 часток земельних ділянок про розірвання з відповідачем договору оренди землі не заявляв, то цей факт не перешкоджає задоволенню вимог позивача про розірвання договору оренди, оскільки відповідно до ч.1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Крім цього, з ТОВ «Райз Південь» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість з орендної плати.

Позивач вважав, що на його користь підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за період з 2017 року по 2020 рік в загальній сумі 55923,49 грн., з яких 14803,53 грн. - за 2017 рік, 13702,48 грн. - за 2018 рік, 13708,74 грн. - за 2019 рік, 13708,74 грн. - за 2020 рік. Як на підставу своїх вимог позивач посилається на відповідні відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми нарахованих позивачу протягом 2017-2020 року доходів.

При цьому, в цих самих відомостях міститься інформація про відрахування з таких доходів податку та про виплату відповідних доходів отримувачу і, оскільки інших доказів, які такі відомості спростовують, суду не надано, то суд при ухваленні рішення керується саме такими відомостями.

Натомість з даних відомостей слідує, що за 2017 орендна плата була сплачена в повному обсязі (а.с. 40), тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі за вказаний рік задоволенню не підлягають.

За 2018 рік орендна плата позивачу була нарахована в сумі 13702,48 грн. з відрахуванням податку в сумі 2466,45 грн., але не виплачена в подальшому (а.с. 40), отже заборгованість по невиплаченій за 2018 рік орендній платі становить 11236,03 грн. (13702,48 грн. - 2466,45 грн.), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Строк позовної давності по вимогам про стягнення даної заборгованості почав відраховуватись з 01.01.2019 року та становить три роки і на час звернення позивача в червні 2021 року до суду не сплив.

За 2019 рік орендна плата позивачу була нарахована в сумі 13570,39 грн. з відрахуванням податку в сумі 2442,67 грн. (а.с. 39) та виплачена в 1 кварталі 2020 року (а.с. 38), тому вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі за вказаний рік задоволенню не підлягають.

За 2020 рік орендна плата позивачу була нарахована в сумі 6168,62 грн. з відрахуванням податку в сумі 1110,35 грн. та виплачена в сумі 1202,88 грн. (а.с. 38), отже заборгованість по невиплаченій за 2020 рік орендній платі становить 3855,39 грн. (6168,62 грн. - 1110,35 грн.), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Строк позовної давності по вимогам про стягнення даної заборгованості почав відраховуватись з 01.01.2021 року та становить три роки і на час звернення позивача в червні 2021 року до суду не сплив.

За такого, загалом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки в сумі 15091,42 грн. (11236,03 грн. + 3855,39 грн.).

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення орендної плати, то позивач вважав, що на його користь підлягає стягненню пеня за несвоєчасне внесення орендної плати за період з 2017 року по 2020 рік, розрахована до 31.05.2022 року, в загальній сумі 39611,77 грн., з яких 18411,20 грн. - за 2017 рік, 12056 грн. - за 2018 рік, 7074,36 грн. - за 2019 рік, 2070,21 грн. - за 2020 рік.

При цьому, як вказувалось вище, за 2017 орендна плата була сплачена вчасно та в повному обсязі, тому відсутні підстави для нарахування пені, отже вимоги позивача про стягнення пені за вказаний рік задоволенню не підлягають.

За 2018 рік відповідач не сплатив орендну плату, що відповідно до п. 14 договору оренди землі від 20.08.2007 року є підставою для нарахування пені.

Натомість відповідач просив застосувати до вимог позивача про стягнення пені наслідки пропуску позовної давності.

За ст. 256-257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (при цьому, позивачем не надано на розгляд суду даних щодо збільшення строків позовної давності за відповідним письмовим договором, підписаним сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В даному випадку за несвоєчасну сплату орендної плати за 2018 рік пеня підлягає нарахуванню з 01.01.2019 року до часу виконання зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати за вказаний рік.

При цьому, особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Таким чином можливо стягнути пеню за несвоєчасну сплату орендної плати лише ту, яка нарахована протягом року до звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки позов поданий до суду 16.06.2021 року, то стягненню підлягає пеня, нарахована з 16.06.2020 року.

При цьому, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню, розраховану по 31.05.2021 року, яка утворилась станом на 01.06.2022 року, і суд відповідно до ст. 13 ЦПК України обмежений заявленими межами позовних вимог.

Отже стягненню в межах строку позовної давності підлягає пеня, розрахована за період з 16.06.2020 року по 31.05.2021 року включно, що становить 350 днів.

Як вказувалось вище, сума заборгованості з орендної плати за 2018 рік за відрахуванням податку становить 11236,03 грн., тому пеня за її несвоєчасну сплату станом на 01.06.2021 року становить 3932,61 грн. (11236,03 грн. х 350 днів х 0,1%) і саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується пені за несвоєчасну сплату орендної плати за 2019 рік, то пеня підлягає нарахуванню з 01.01.2020 року до часу виконання зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати за вказаний рік, яке, як слідує з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми нарахованих позивачу доходів, було виконане в 1 кварталі 2020 року.

При цьому, оскільки вимога суду про надання доказів не була виконана і суду не надані відомості про точну дату такої виплати, то суд вважає, що прострочення такої виплати тривало протягом всього 1 кварталу 2020 року, тобто до 01.04.2020 року.

Натомість і до вказаних вимог відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, отже захистити свої права на отримання пені за несвоєчасну сплату орендної плати за 2019 рік, нарахованої з 01.01.2020 року по 01.04.2020 року, позивач міг протягом року, тобто до 01.04.2021 року, проте з відповідним позовом звернувся пізніше, тому в задоволенні вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати за 2019 рік слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Що стосується пені за несвоєчасну сплату орендної плати за 2020 рік, то така пеня підлягає нарахуванню з 01.01.2021 року по 31.05.2021 року включно (в межах заявленого в позові періоду) і оскільки вище вказано, що за 2020 рік заборгованість по орендній платі становить 3855,39 грн., тому пеня за її несвоєчасну сплату станом на 01.06.2021 року становить 582,16 грн. (3855,39 грн. х 151 день х 0,1%) і саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату орендної плати станом на 01.06.2021 року в загальній сумі 4514,77 грн. (3932,61 грн. + 582,16 грн.).

Тому загалом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 19606,19 грн. заборгованості, з якої 15091,42 грн. - заборгованість з орендної плати, 4514,77 грн. - пеня за несвоєчасне внесення орендної плати в межах строків позовної давності.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за вимогу про розірвання договору повністю в сумі 908 грн. та за вимогу про стягнення заборгованості пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом в цій частині на 21 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 200,62 грн. (955,35 грн. х 21 %).

Загалом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1108,62 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Південь» стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди землі задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі №204, укладений 20 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством «Робуста Агро Інвест», за яким була передана в оренду земельна ділянка загальною площею 5,22 гектарів ріллі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Південь» на користь ОСОБА_1 19606 (дев`ятнадцять тисяч шістсот шість) гривень 19 копійок заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 20.08.2007 року.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Південь» про стягнення заборгованості з орендної плати за вказаним договором у більшому розмірі - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Південь» на користь ОСОБА_1 1108 (одну тисячу сто вісім) гривень 62 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз Південь» (місце реєстрації: вул. Центральна, буд. 1, с. Калинівка Березанського району Миколаївської області, 57440, ідентифікаційний код 34396047);

Третя особа: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 30.11.2022 року.

суддя: