Рішення № 107580089, 23.11.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2040/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Мисько Х.М.,

секретар судового засідання Кухар Р.В.,

за участю:представника відповідача Войтусік М.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ: 13814885) про стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 59 544 грн., 00 коп.

В обґрунтування позовної заяви покликається на те, що 10 квітня 2020 року позивач звернувся із заявою від 06.04.2020 року до Трускавецького відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії по віку на пільгових умовах. На вимогу Трускавецького відділу обслуговування громадян, повторно 4 травня 2020 року позивачем підписано бланк заяви про призначення пенсії. 19 травня 2020 року позивачем одержано відмову, яку він 29 травня 2020 року оскаржив до Львівського окружного адміністративного суду. Рішенням Львівського окржуного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/4272/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити дії відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі №380/4272/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Та Додатковою постановою суду від 24 травня 2021 року стягнуто на користь позивача судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп, який станом на день звернення до суду не повернуто. 30 березня 2021 року, з повторно порушеним строком позивач одержав відмову яку повторно оскаржив до суду і постановою Восьмого апеляційного суду від 23.02.2022 року, винесене рішення про часткове задоволення позовних вимог, визнано протиправним і скасовано рішення та зобов`язано відповідача призначити пенсію з 11 травня 2021 року. Позивач зазначає, що через неправомірні рішення пенсійного органу, поніс матеріальні витрати:вимушений був сплатити судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., витрати на відправлення кореспонденці, витрати на транспорт у зв`язку із розглядом справи, витрати на запити і підготовку процесуальних документів, витрати на доставку свідка з іншої області до суду. Крім цього, позивач вказу, що був позбавлений можливості користуватись пільгами для пенсіонерів, через неодержавння пенсії і пенсійного посвідчення, докрема:не міг користуватись безоплатно приміським транспортом, одержати субсидію при статусі пенсіонера, право на призначену пенсіонерам державну матеріальну допомогу через ковід і військовий стан, право на безкоштовне лікування і одержавння санаторно- курортних путівок на лікування, користуватись послугами соцзахисту, як одинокий малозабезпечений пенсіонер та одержувати майнову допомогу, а також безкоштовне соціальне обслуговування, користуватись іншими пільгами і допомогами. Позивач стверджує, що йому заподіяну шкоду здоров`ю, окільки у нього загострились хвороби, які потребували лікування та за направлення Дрогобицького РТЦК та СП (військкомату) на лікування, не мав коштів для повноцінного лікування та за висновками лікарів підтверджено тяжкий стан здоров`я, який спровоковано неправомірними вчинками відповідача і відсутністю коштів на лікування. Позивач зазначає, що через неправомірні рішення і теперішню бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області, не може оплатити комунальні послуги, внаслідок чого утворився значний борг, а постачальники послуг намагаються стягнути кошти у судовому порядку, внаслідок чого позивач отримує психологічні розлади здоров`я. Позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій відповідача відбувається порушення рівноваги, яке виразилось у почуттях постійного відчаю, стурбованості, тривозі, роздратованості, в почуттях страху перед майбутнім, пригноблення та порушення сну і спокійного відпочинку, що перешкоджає повноцінній праці у своїй професії і спілкуванні з оточуюючими людьми у повсякденному житті. З позовної заяви вбачається, що моральна шкода, завдана позивачеві полягає у умисному повторному прийнятті відповідачем незаконних рішень, дій, бездіяльносаті, заподіяння фізичного болю і душевних страждань, яких зазнав позивач через порушення його майнових прав, у зв`язку із тривалою протиправною поведінкою відповідача, яка поглибила дешевні страждання позивача У зв`язку з цим, просить позов задовольнити та стгянути моральну шкоду з відповідача у розмірі 59 544 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 23 травня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

31 травня 2022 року на адресу суду представником відповідача Головного управління ПФ України у Львівській області скеровано відзив на позовну заяву. Відзив вмотивований тим, що позивач звернувся до Трускавецького відділу обслуговуванняи громадян із заявою про призначенні йому пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України від 28.02.1991 року №796 «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи». Розглянувши подані документи, віддлом з питань призначення пенсії, Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 08.05.2020 року №133850005619 про відмову у призначенні заявнику пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону №796. Не погодившись із рішенням про відмову у призначення пенсії, позивач 29.05.2020 року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання незаконним рішення та зобов`язано вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року у справі №980/4272/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Постановою Восьмого Апеляційного адміністративного суду від 05.03.2021 року у справі №381/4272/20 провадження №А/857/15476/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання рішення суду, відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуто повторно заяву ОСОБА_2 та додатково подано документи про відсутність правових підстав для призначення позивачеві пенсії за віком, відовідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №380/7535/21 позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Зобов`язано Головне управління призначити ОСОБА_2 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захсит громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.05.2020 року. Постановою від 23.02.2022 року у справі №380/7535/21 Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково. Рішенням Львівського окружного адміністратвиного суду від 12.10.2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання постанови Восьмого преляційного окржуного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі №380/7535/21 Головним управлінням винесено рішення 26.04.2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_2 , яким призначено ОСОБА_2 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.05.2021 року. Щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача, представник відповідача зазначає, що на підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач наводить лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, однак позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди або втрат немайнового характеру, саме внаслідок неправомірних дій відповідача та з яких міркувань виходив позивач при визначення розміру моральної шкоди. Крім того, представник відповідача зазначає, що відсутній причинний зв`язок між такою шкодою та неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади -відповідача. Представник відповідача стверджує, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, тому вважає вимогу ОСОБА_2 безпідставною, та такою, що не може бути прийнята судом до уваги. Просить у позові відмовити.

03.06.2022 року позивачем ОСОБА_2 на адресу суду скеровано відповідь на відзив, відповідно до якої, вважає позов підставним та таким, що підлягає до задоволення. Додатково зазначає, що аргументи відповідача є надуманими та такимим, що не відповідають обставинам справи. Зазначає, що ним надані медичні і військові документи про погіршення стану здоров`я і необхідність коштів для оздоровлення з метою бути придатним для військової служби під час оголошеного військового стану. Просить позов задовольнити повінстю.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України Войтусік М.М. у судовому засіданні протии позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.Просила позовну заяву залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з наступних міркувань.

Судом із позовної заяви встановлено, що рішенням Львівського окржуного адміністратвиного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №380/4272/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення і зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі №380/4272/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задоволено. Зобовёязанор Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Восьмого апеляційного суду від 23.02.2022 року, винесене рішення про частвое задоволення позовних вимог, визнано протиправним і скасовано рішення та зобов`язано відповідача призначити пенсію з 11 травня 2021 року./а.с.7/.

15.03.2022 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про виконання судового рішення /а.с.11/.

З відповіді Відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1300-5202-8/28641 від 12.04.2022 року вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вчиняються дії щодо виконання рішення суду. Про виконання останнього буде повідомлено додатково відділом призначення пенсій./а.с.12/.

Згідно із листом Державної канзначейської служби №5-11-11-/26386 ввід 15.12.2021 року, відповідно до норм чинного законодавства Казначейство не надуленет повноваженнями щод зміни червгості виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень . Знаходження виконавчого листа №380/4274/20 на виконаннф у Казначействі за рахунок бюджетної програми не забороняє боржнику самостійно безпосередньо вживати заходи щодо погащення заборгованості. Здійснення таких заходів боржником прискорить виконання виконавчого листа за рахунок коштів, що знаходяться в його розпорядженні./а.с.13/.

З Довідки Рівненської обласної клінінчої лікарні №105372, виданої ОСОБА_2 , 1965 року народження, вбачається, що він перебуває на лікуванні в кардіологічному відділенні РОКЛ з 08.08.2011 року./а.с.16/.

Відповідно до Виписки обстеження здоров`я КНП «Трускавецької міської лікарні» від 04.04.2022 року №901, ОСОБА_2 встановлено діагноз:гіпертонічна хвороба ІІ ст../а.с.16 (зворот).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року, позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії та призначити пенсію задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.. 55 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.03.2021 року №133850005619. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_2 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 11.05.2020 року.

Постановою Верховного суду України від 08.06.2022 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 року у справі №380/7535/21 - скасовано. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 року у справі №380/7535/21 залишено в силі.

З листа Відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №8906-7933/Л-52/8-1300/22 від 14.07.2022 року вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вчиняються дії щодо виконання постанови суду.

ОСОБА_2 вважає, що вищевказаними протиправними діями відповідача, які полягали у незаконній відмові в реалізації його права на призначенні йому пенсії по віку на пільгових умовах, йому завдано значної моральної шкоди.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на довідку Рівненської обласної клінінчої лікарні №105372, виданої ОСОБА_2 , 1965 року народження, вбачається, що він перебуває на лікуванні в кардіологічному відділенні РОКЛ з 08.08.2011 року.Діагноз: ІХС. Атеросклероз аорти та вінцевих артерій. НЦД гіпертонічний варіант, кардіальний синдром зі стійо та значно вираженими клінінчними проявами у вигляді лабільності АТ, ВСС. Регургітація на МК, ТК, КЛА. Екстрасистологічна аритмія. СН І із збережною систолічною функцією ЛШ ФЛ ІІ. Неправильно зрощений перелом акроміального кінця лівої ключиці (хвохрічної давності). Правобічний сколіоз грудного відділу хребта І ст. Остеохондроз грудного відділу хребтак. Викривлення пеергородки носа з помірним затрудненням дихання та виписку обстеження здоров`я КНП «Трускавецької міської лікарні» від 04.04.2022 року №901, ОСОБА_2 встановлено діагноз:гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст.1, ризик дуже високий, Гіпертрофія міжшлуночкової перегородки. Аневризма синуса Вальсальви (висхідний відділ аорти), без ознак розшарування. Пролапс МК +1, недостатність ТК+1. СН І ФК ІІ з збережною систологічною фукцією ЛШ (ФВ 60 %), даістолічна дисфукція І тип та повідомлення про надання субсидій №001711, встановлено відсоток обов`язкової частки сплати 20, 56% не призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово - комунальних послуг з 01.10.2021 року, оскільки дохід менший від мінімальної заробітної плати, не сплачено ЄСВ.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені ст. 1173 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює органи державної влади або місцевого самоврядування, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першої ст. 1173 ЦК України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості..

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність вищевказаних обставин.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіяння шкоди.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження.

Недоведеність позивачами зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

ОСОБА_2 у своїй позовній заяві зазначає, що у зв`язку з протиправними діями відповідача, які полягали у незаконній відмові в реалізації права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, йому завдано значної моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним отримано відмову у задоволенні заяви у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Завдана моральна шкода, на переконання позивача, виражається у постійних переживаннях щодо неможливості реалізувати своє законне право на призначення пенсії за віком на пільнових умовах, відповіно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захсит громадян, які постраждали вналсдоік Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого він був змушений протягом тривалого часу здійснювати судовий захист своїх порушених прав шляхом звернення до судових органів, у зв`язку з чим було порушено його нормальний життєвий ритм.

Також позивач вказує, що він постійно перебував у стані стурбованості, розратованості, відчаю, що призвело до ненормалізованого сну, спокійного відпочинку повноцінній праці та спілкуванню з оточуюючими людьми.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та Постановою Восьмого апляційного адміністративного суду визнано протиправними та сковано рішення Голвоного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катачтрофи».

Суд зазначає, що відмова відповідача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не є безумовним доказом неправомірності дій або бездіяльності у розумінні статті 1173 ЦК України. Окрім цього, дана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вищезазначене свідчить про реалізацію позивачем передбаченого КАС України права на оскарження дій органу державної влади і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1173 ЦК України.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Верховний Суд у своїй постанові від 27.11.2019 року по справі № 750/6330/17 (адміністративне провадження №К/9901/37372/18) зазначає, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій.

Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.

Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Суд зазначає, що позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області моральної шкоди, яка, згідно з частиною другою статті 23 ЦК України, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач не навів доказів причинного зв`язку між діями Головного управління Пекнсійного фонду України у Львівській області та завданою йому моральною шкодою, не довів, у чому полягає така шкода та не навів міркувань, з чого саме він виходить при обчисленні її розміру.

Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу були завдані душевні та психічні страждання або ж докази погіршення стану його здоров`я внаслідок порушення нормального сну, перебування у стресовому стані чи порушення нормального життєвого ритму.

Суду не надано доказів обмеження прав та можливостей позивача внаслідок діянь відповідача, які потребують матеріальних затрат, та з чого позивач виходить при їх обчисленні.

Наявність лише самого покликання позивача щодо можливої моральної шкоди без доказів не є підставою для її стягнення.

Виходячи з вищезазначеного, правові підстави для застосування норм статей 1167, 1173 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Вказані висновки також збігаються з позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, що відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

Суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо судового збору, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, такі витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволені позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про стягнення моральної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст іршення виготоовлений 28.11.2022 року.

Суддя Мисько Х.М.