Ухвала суду № 107579808, 30.11.2022, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/456/22

Провадження № 1-кп/220/120/22

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2022 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця ЗСУ за мобілізацією, стрільця 1 відділення 1 стрілецького взводу 9 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (військове звання солдат), раніше не судимого, розлученого, має неповнолітнього сина 2012 р.н., який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2022 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.10.2022 року за № 62022050030000400 відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.

Крім того, прокурором подано клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, вручене стороні захисту 28.10.2022 р., у якому він просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в умовах гауптвахти з визначенням застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування клопотання посилаться на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. 09.11.2022 Дніпровським апеляційним судом ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти та визначено заставу в розмірі 208 000 гривень. На даний час наявні ризики, визначені пунктами п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зникли та не зменшилися. Так, обвинувачений розуміє, що він вчинив тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), у зв`язку з чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним, володіючи інформацією щодо місць проходу на територію, тимчасово непідконтрольну органам державної влади України, може використати дану інформацію та переховуватися від суду, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних дій та рішень в розумні строки; може незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, які ще не допитані судом, оскільки свідки беруть безпосередню участь у бойовому зіткненні і суттєву роль в забезпеченні безпеки їх життя і здоров`я відіграє приховування від ворога інформації про їх місцезнаходження, якою володіє обвинувачений; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців, може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження, або вчинити самокаліцтво; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, перебуваючи на волі, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може ухилитися від військової служби вчинивши дезертирство. Враховуючи викладене, вважає, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Також прокурор зазначив, що справа підсудна Великоновосілківському районному суду Донецької області, підстав для закриття, зупинення провадження немає. Вважав необхідним розглядати справу у закритому судовому засіданні, оскільки матеріали справи містять дані щодо дислокації військових, їх прізвища.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вважала клопотання таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09.11.2022 року відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому повторне обирання запобіжного заходу, в режимі якого перебуває її підзахисний, є безпідставним. Не заперечувала проти призначення справи до розгляду по суті та розгляду справи в закритому судовому засіданні.

Обвинувачений також заперечував проти заявленого прокурором клопотання та зазначив, що до його обрання апеляційним судом він не ухилявся від слідства, не впливав на свідків, не вчиняв інших правопорушень, і зараз не має такого наміру. Не заперечував проти призначення справи до розгляду по суті.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, судом фактично встановлено наступне.

Кримінальне провадження підсудне Великоновосілківському районному суду Донецької області.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, підстави для його повернення прокурору відсутні, оскільки його зміст відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Підстав для закриття, повернення, зупинення, направлення до іншого суду кримінального провадження немає.

Суд погоджується з думкою прокурора щодо необхідності розгляду даної справи у закритому судовому засіданні, оскільки розгляд справи у відкритому судовому засіданні призведе до розголошення військової таємниці, яка охороняється законом та задля необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у даному провадженні та є військовослужбовцями, з метою нерозголошення їх даних, місць дислокації військової частини. Вказане відповідає положенням ст. 27 КПК України.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з положенням ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Дніпровським апеляційним судом ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.12.2022 включно.

Оцінивши заявлені ризики, суд погоджується з існуванням ризику передбаченого п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливістю обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 , є військовослужбовцем, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, розгляд справи не завершено. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд вважає, що прокурором доведено також існування ризику, передбаченого п.3 ст. 177 КПК України, а саме, можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, які ще не допитані судом, враховуючи попереднє знайомство, спільне проходження служби в лавах Збройних Сил України, шляхом вмовлянь, підкупу, погроз, іншим чином може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, маючи на меті примусити їх до відмови від надання показів, дачі завідомо неправдивих показів при наступних допитах в якості свідків, у тому числі в суді, проведенні з ними інших слідчих дій, безпідставному наданні показів на користь підозрюваного.

Також суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні військового злочину в умовах воєнного стану, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних силах України, що як наслідок може призвести до вчинення ним нових військових злочинів, вже в умовах воєнного стану, який діє.

Разом з тим, суд вважає, що прокурор не довів існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст. 177 КПК України. Можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з боку обвинуваченого шляхом знищення важливих для кримінального провадження документів не конкретна та безпідставна.

З урахуванням наявних ризиків, що існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та яке вчинено в умовах воєнного стану, майнового та сімейного стану обвинуваченого, який розлучений, має неповнолітнього сина 2012 р.н., ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, визначає розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні. Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на його сімейний та майновий стан. Стороною обвинувачення не надано даних щодо заробітної плати обвинуваченого, а тому твердження щодо його заробітку 100000 грн. є недоведеними.

Керуючись вимогами ст.ст. 177, 182, 183, 194, 314-316 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 402 КК України, призначити до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2022 року на 13-00 год.

Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у закритому судовому засіданні суддею одноособово.

Для участі в судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів, тобто до 28.01.2023 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 208000 (двісті вісім тисяч) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26288796, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA828201720355259003000011792) в будь-який момент протягом дії ухвали до 28.01.2023 року включно.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд прозміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалу в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. У іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 30.11.2022 р.

Суддя ОСОБА_1