Рішення № 107578933, 31.10.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38356/21

Провадження № 2/761/5977/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та припинення речових прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. Згідно ордеру на жиле приміщення №71961, виданого 21 серпня 1989 року ОСОБА_4 (батьку позивача) на сім`ю із чотирьох осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (мати позивача), ОСОБА_1 і ОСОБА_6 (брат позивача) на право зайняття жилого приміщення площею 39,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . позивач вселилися в дану квартиру. Ордер виданий на підставі рішення виконкому Шевченківської Ради народних депутатів від 14 серпня 1989 року за №444. Після смерті батьків у 2010 році та 2014 році, позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської РДА про зміну договору найму після померлого батька, де розпорядженням вищезазначеної РДА за №476 від 31.08.2015 року за згодою брата ОСОБА_6 , змінено договір найму і як наслідок цього він та його брат ОСОБА_6 з 31.08.2015 року. є наймачами квартири АДРЕСА_2 , оскільки квартира є не приватизованою. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.09.2018 р. за позовом ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням. В подальшому зазначене заочне рішення суду було скасоване та у задоволенні позову 20.10.2020 р. відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що відповідачі є законними наймачами квартири АДРЕСА_2 . Але під час розгляду справи стало відомо, що право власності на квартиру 28.03.2014 р. було зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва на право власності, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної державної адміністрації від 20.05.2001 р. В подальшому ОСОБА_9 продав помешкання ОСОБА_10 , а в свою чергу ОСОБА_10 продав квартиру ОСОБА_11 . Далі право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_12 від якого право власності на нерухоме майно перейшло ОСОБА_2 за договором іпотеки. Разом з тим, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.04.2021 р. , яке набрало законної сили, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності за ОСОБА_9 . При цьому судом встановлено, що уповноваженим органом місцевого самоврядування свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_9 не видавалось, є таким, що не відповідає дійсності, містить недостовірні відомості та не вимагає його визнання недійсним, оскільки є нікчемним з моменту його вчинення. Отже, квартира вибула з володіння позивача поза волею користувачів. Права позивача порушені, оскільки як користувач квартири він має право на її приватизацію відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 Цього Кодексу. Таким чином позивач має право на витребування цього майна, як наймач спірної квартири. Позивач вважає достатній та ефективним способу захисту своїх прав скасування рішення про державну реєстрацію права власності за останнім набувачем - ОСОБА_2 . За таких обставин позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 36682525 проведену 18.08.2017 р. приватним нотаріусом Михайленко С.А. та припинити право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 .

Представник Київської міської ради направив в адресу суду пояснення щодо позовної заяви, де зазначив наступне. В розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка є діючою на момент подачі позову, способом захисту порушених прав є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію п рвав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Виконання ж рішення суду проводиться за зверненням заявника. Просить суд ухвалити рішення на власний розсуд, відповідно до норм чинного законодавства України розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов у встановленому законом порядку не подав.

Неявка учасників процесу в судове засідання, відповідно до положень ст. 223 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд керуючись положеннями ст. ст. 223,280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, їх представників та представника третьої особи на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності заперечень представника ОСОБА_8 .

Дослідивши наявні докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, і не заперечується учасниками процесу, що 21.08.1989 року виконавчим комітетом Шевченківської районної Ради народних депутатів м. Києва було видано ОСОБА_4 ордер № 71961на право зайняття житлового приміщення площею 39,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Ордер видано на підставі рішення виконкому Шевченківської ради народних депутатів від 14.08.1989 р. № 4444 на сім`ю з чотирьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Також встановлено, що позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вселились у спірну квартиру та були зареєстровані за місцем проживання ОСОБА_13 в 1989 р. та Прут в 1999 році.

Як вбачається з матеріалів справи після смерті батьків ОСОБА_4 у 2010 р. та ОСОБА_5 у 2014 р. , особовий рахунок на квартиру № 99 в житловому будинку відкрито на ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (розпорядження ШРДА від 31.08.2015 р. № 476).

Так, як свідчать матеріали справи, Шевченківським районним судом м. Києва 21.09.2018 р. було ухвалено заочне рішення, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення.

Виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з приміщення квартири АДРЕСА_2 та визнано їх таким, що втратили право користування житловим приміщенням.

12.12.2019 р. заочне рішення скасовано та 20.10.2020 р. за результатами розгляду справи рішенням Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

За заявою позивача до ЄРДР внесено відомості за № 12019100100002572 від 17.03.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке в подальшому перекваліфіковане на ч. 3 ст. 190 КК України.

Під час проведення досудового розслідування позивачу стало відомо, що 28.03.2014 р. право власності на кв. АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної державної адміністрації від 20.05.2001 р.

В подальшому, як свідчить довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформація про зміну права власності) після реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_9 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 відбувались відчуження даного майна.

16.09.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. посвідчено договір про задоволення вимог іпотекодавця, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_14 .

19.04.2021 р. Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким частково задоволено позов ОСОБА_8 та ОСОБА_13 до ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , треті особи: Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, Київська міська рада про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_9 , індексний номер 11998972, номер запису про реєстрацію права власності 5148153 від 28.03.2014 року, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Радченко Альоною Леонідівною.

При цьому судом не було встановлено обставин, які б свідчили, що з моменту надання кв. АДРЕСА_2 в1989 році в користування ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 і до дня видачі свідоцтва про право власності на квартиру 20.05.2001 р. відповідач ОСОБА_9 був зареєстрований у спірній квартирі, а отже не міг брати участь у приватизації.

З іншого боку суд прийшов до висновку, що свідоцтво про право власності на житло, відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної державної адміністрації від 20.05.2001 р. ОСОБА_9 не видавалось

Також судом встановлено, що оскільки таке свідоцтво на квартиру АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_9 не видавалось, воно є таким, що не відповідає дійсності, містить недостовірні відомості та не вимагає його визнання недійсним, оскільки є нікчемним з моменту його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 , як користувач квартири, звертався до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію квартири.

Проте у видачі свідоцтва про право власності на квартиру 10.06.2021 р. було відмовлено серед іншого у зв`язку із тим, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за іншою особою.

Так, як вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на день розгляду даної справи право власності на спірну квартиру за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36682525 від 18.08.2017 р. 11:31:28 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. зареєстровано за ОСОБА_2 .

Так, за приписами ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Речовими правами на чуже майно є, зокрема, право володіння; право користування (сервітут), відповідно до ч. 1 ст. 395 ЦК України.

Відповідно до цивільного законодавства, якщо особа вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, який він передав майно, поза їх волею.

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача , якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Отже, за положеннями зазначених норм права власник майна, або інший титульний володілець майна може витребувати належне йому майно від будь - якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2019 р. у справі № 522/2110/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з доводами представника позивача, що ОСОБА_8 має право на витребування майна, оскільки він є наймачем спірної квартири, має на неї речове право та з володіння якого вона вибула поза його волею.

Слід зазначити, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Разом з тим, відповідач не вселялась в спірну квартиру, майно з володіння позивача не вибувало, він продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_2 , а відтак потреби у її витребуванні немає.

З іншого боку, рішення про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 перешкоджає її наймачам у здійсненні їхніх прав, і серед іншого, перешкоджає скористатися правом н приватизацію, що передбачено положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За положеннями ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 р. (справа № 338/180/17) право та інтерес мають бути захищені судом у належній спосіб, який є ефективним.

Слід зазначити, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Відповідно до абзаців першого-третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За встановлених обставин, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_8 в повному обсязі.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача

За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями ч. 2 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Підстави вважати, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України) відсутні.

Так, в позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат і в тому числі суми на правничу допомогу.

До позову долучено договір про надання правової допомоги № 47/21 від 25.10.2021 р., укладений між позивачем та адвокатом Мещаніновим А.М.

Представником позивача надано розрахунок гонорару за надання правової допомоги (Детальний опис виконаних робіт) підписаний сторонами, відповідно до якого загальна сума витрат становить 19 500,00 грн.

Так, у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 648/1102/19 зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу надання послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.

Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавав.

Будь-які заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, про які заявив позивач, від відповідача до суду також не надходили.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позову до суду та витрати на правову допомогу.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 16 ЦК України Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та припинення речових прав задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 36682525 проведену 18.08.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 19 500 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 09.11.2022 року.

Суддя: